Ухвала

від 24.01.2025 по справі 368/516/24

КАГАРЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 368/516/24

2/368/122/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2025 р. Кагарлицький районнийсуд Київської області

в складі:

Головуючий: суддя Закаблук О.В.

При секретарі: Токовенко Н.О.

За участі сторін:

Позивач - ОСОБА_1

Представник позивача - адвокат Клапчук Ф.П.

Представник відповідача - адвокат Матюшенков Д.В.

- розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, - Кагарлицька об`єднана територіальна громада в особі Кагарлицької міської ради Київської області, - про визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права власності, суд, -

В С Т А Н О В И В :

01.04.2024року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, - Кагарлицька об`єднана територіальна громада в особі Кагарлицької міської ради Київської області, - про визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права власності, в прохальній частині якої позивач просить суд винести судове рішення, на підставі якого:

1. Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі пункту 10 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

2. Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222210100:01:461:0043, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , виданий ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222210100:01:461:0043.

Вимоги, викладені в прохальній частині позовної заяви, - позивач в мотивувальній частині позовної заяви обгрунтовує наступними обставинами справи та нормами права:

- ОСОБА_1 (далі-Позивач) є власником 10/31 частини житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 на підставі договору дарування частини житлового будинку від 29.07.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Кагарлицького районного нотаріального округу Київської області Кулініченком М.Г. та зареєстрованого в реєстрі за №2104, а також договору дарування частки житлового будинку від 31.01.2014 року посвідченого приватним нотаріусом Кагарлицького районного нотаріального округу Київської області Мозговим Є.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 135.

Позивач є власником присадибної земельної ділянки під вказаним вище житловим будинком за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 0,0088 га, з кадастровим номером 3222210100:01:461:0020, а також земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 0,0072, з кадастровим номером 3222210100:01:461:0021, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства.

Право власності Позивача на земельну ділянку з кадастровим номером 3222210100:01:461:0020 підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯГ №189687 від 24.10.2006 р. та договором дарування частки земельної ділянки від 31.01.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Кагарлицького районного нотаріального округу Київської області Мозговим Є.В. та зареєстрованого в реєстрі за №136, копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 17168615 від 31.01.2014 року.

Право власності Позивача на земельну ділянку з кадастровим номером 3222210100:01:461:0021 підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯГ №189687 від 24.10.2006 р. та договором дарування частки земельної ділянки від 20.03.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Кагарлицького районного нотаріального округу Київської області Мозговим Є.В. та зареєстрованого в реєстрі за №329, копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 18872374 від 12.03.2014 року.

Отже, Позивач є власником вказаного вище нерухомого майна.

ОСОБА_3 (далі - Відповідач) є власником частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу частини домоволодіння від 14.11.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Кагарлицького районного нотаріального округу Київської області Кулініченко М.Г. та зареєстрованого в реєстрі за №2248.

Також Відповідач є власником земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . з кадастровим номером 3222210100:01:461:0043 (копія державного акту Відповідача на зазначену земельну ділянку у Позивача відсутня).

Позивач і Відповідач є суміжними землевласниками.

На даний час з`ясувалося, що земельна ділянка Відповідача з кадастровим номером 3222210100:01:461:0043 та земельна ділянка з кадастровим номером 3222210100:01:461:0021, співвласником якої є Позивач, частково накладаються, що підтверджується даними Державного земельного кадастру.

Крім того, задля встановлення факту накладання земельних ділянок Позивача і Відповідача, Позивачем буде заявлено клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи.

Так, при виготовленні матеріалів технічної документації із землеустрою та подальшому виготовленні державного акту на землю Відповідачу ОСОБА_3 було допущено ряд помилок, через які виникло часткове накладання земельної ділянки Відповідача на земельну ділянку Позивача.

Необхідно зазначити, що при виготовленні технічної документації із землеустрою щодо земельної ділянки Відповідача з кадастровим номером 3222210100:01:461:0043, Позивачем не було погоджено меж зазначеної земельної ділянки.

Наведене, зокрема, вбачається з копії Акту передачі межових знаків, встановлення та погодження меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 28.07.2008 року, який Позивач не підписував.

Отже, Позивачем, як суміжним землевласником, не було погоджено меж земельної ділянки Відповідача з кадастровим номером 3222210100:01:461:0043 при виготовленні технічної документації на земельну ділянку.

Згідно з копією протоколу постійної комісії Кагарлицької міської ради з питань регулювання земельних відносин, охорони навколишнього середовища та адміністративного устрою від 10.09.2008 року, межу земельної ділянки Відповідача було погоджено без підпису Позивача.

Рішенням XXIX сесії Кагарлицької міської ради V скликання №276-ХХІХ- V від 12.09.2008 року «Про затвердження протоколу постійної комісії з питань регулювання земельних відносин» було затверджено вказаний вище протокол постійної комісії Кагарлицької міської ради з питань регулювання земельних відносин, охорони навколишнього середовища та адміністративного устрою від 12.09.2008 року та погоджено матеріали технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту на землю Відповідачу ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку без підпису суміжного землекористувача ОСОБА_1 , тобто Позивача.

У зв`язку з тим, що земельна ділянка Відповідача частково накладається на земельну ділянку Позивача, це порушує право власності Позивача на його земельну ділянку.

Оскільки земельна ділянка Відповідача з кадастровим номером 3222210100:01:461:0043 частково накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 3222210100:01:461:0021, співвласником якої є Позивач, та право власності Позивача на належну йому земельну ділянку виникло раніше, ніж було зареєстровано право власності Відповідача, то державний акт, який був виданий Відповідачу, порушує права Позивача, є незаконним та має бути визнаний недійсним.

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник .має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч. 1 ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб єктів права власності.

Виходячи з вказаних положень Конституції України та Цивільного кодексу України, Позивач як власник майна, має право безперешкодно користуватись своєю власністю та таке право гарантується державою. Тобто, у разі порушення права власника держава, в особі судів, забезпечує захист права власності від порушень з боку іншої особи.

Згідно ч. 2 ст. 386 Цивільного кодексу України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 15 Цивільного кодексу У країни кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень Цивільного кодексу України, у разі порушення права власності Позивач може звернутися до суду з вимогою про вчинення дій, необхідних для відновлення свого порушеного права, а саме визнання недійсним деравжного акту на право власності Відповідача на земельну ділянку та скасування державної реєстрації прва власності Відповідача.

Згідно зі статтею 78 Земельного кодексу України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю надувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Частинами першою-третьою статті 158 Земельного кодексу України встановлено, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом (частина четверта, п`ята статті 158 ЗК України).

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно зі статтею 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування' завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім, випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України (ч. 1 ст. 153 ЗК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 90 Земельного кодексу України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно із частиною третьою статті 152 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

У відповідності до правової позиції Верховного Суду України (справа 6- 57цс13 від 19.06.2013 року), державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності і видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов`язаних з правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду України від 25.06.2014 року (справа № 6-67 цс 14), державний акт на право приватної власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади, тому вирішення питання про правомірність видачі державного акту безпосередньо залежить від законності рішення, на підставі якого такий акт видано і дотримання вимог, передбачених ст.ст. 116, 118 ЗК України.

Таким чином, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У разі видання таких актів з порушенням вимог закону, зазначені акти підлягають скасуванню.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 509/3180/17 зазначено, що належними відповідачами у справах про визнання недійсними актів про право власності на земельну ділянку є особа, якій видано державний акт про право власності на відповідну земельну ділянку та орган місцевого самоврядування чи орган виконавчої влади, що прийняв рішення про його видачу.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 та ч. 1 та ч. 2 ст. 26 «Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову у державній реєстрації прав, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 ч. б ст. 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

У відповідності до правової позиції, наведеній у постанові Великої Палати Верховного суду від 22.08.2018 по справі № 925/1265/16 належним способом захисту права або інтересу у зазначеній категорії справ є скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності, так як рішення суб`єкта державної реєстрації прав вичерпує свою дію із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, враховуючи викладене вище, слід дійти висновку, що оскільки відносно суб`єктивного земельного права створюється неможливість реалізації Позивачем права власності на належну йому земельну ділянку через існування накладення земельних ділянок з кадастровим номером 3222210100:01:461:0043 та з кадастровим номером 3222210100:01:461:0021, а тому вимоги Позивача про визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку Відповідача та скасування державної реєстрації прав власності Відповідача у Державному земельному кадастрі підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Також відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» 23.02.2006 № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції» №475/97-ВР від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі - Конвенція), Перший протокол та протоколи №2,4,7,11 до Конвенції.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Сєрков проти України» від 07.07.2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які необхідно оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: 1) чи є втручання законним; 2) чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; 3) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Європейський суд з прав людини констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій «законності» означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.

«Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обгрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». Одним із елементів дотримання принципу «пропорційності» при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обгрунтованої компенсації.

Позивач вважає, що обраний ним спосіб захисту є законним, виправданим і пропорційним, оскільки при встановленні меж земельної ділянки Відповідача га виготовленні оскаржуваного державного акту було порушено норми чинного законодавства та здійснено втручання у право власності Позивача. Позивач позбавлений можливості у будь-який інший спосіб відновити своє порушене право, а тому захист права власності Позивача має були здійснений судом.

З огляду на характер спірних правовідносин, захід втручання держави в особі суду у право власності Відповідача відповідатиме критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Враховуючи зазначене, наявні підстави для задоволення даного позову, який спрямований на захист від втручання у право власності Позивача на земельну ділянку, набуте у встановленому законом порядку, шляхом визнання недійним державного акту Відповідача на земельну ділянку з кадастровим номером 3222210100:01:461:0043, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а також скасування державної реєстрації права власності Відповідача щодо зазначеної земельної ділянки.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 41 Конституції України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. ст. 83, 96, 110, 116, 118, 125, 126, 152, 158 Земельного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного суду України №7 від 16.04.2004 р. «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», ст. ст. 15, 16, 21, 317, 319, 321, 386, 391, 393, Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 174, 175 Цивільного процесуального кодексу України, - позивач просить задовольнити вимоги, викладені в прохальній частині позовної заяви (позовні вимоги).

01.04.2024року автоматизованою системою документообігу суду на підставі п. 15.4) Перехідних положень ЦПК України для слухання даної справи була визначена суддя Кагарлицького районного суду Іванюта Т.Є., - присвоєно справа № 368/516/24, провадження № 2/368/473/24.

09.04.2024 року суддею Кагарлицького районного суду Київської області Іванютою Т.Є. подано до суду заяву про самовідвід від участі в справі.

09.04.2024року Кагарлицьким районним судом Київської області винесено ухвалу, згідно якої:

1. Самовідвід судді Іванюти Т.Є., - задоволено;

2. Справу направлено до канцеляріїх Кагарлицького районного суду Київської області, - для визначення іншого судді цього ж суду для слухання справи по суті поданої позовної заяви.

10.04.2024року автоматизованою системою документообігу суду на підставі п. 15.4) Перехідних положень ЦПК України для слухання даної справи була визначена суддя Кагарлицького районного суду Шевченко І.І., - присвоєно справа № 368/516/24, провадження № 2/368/473/24.

10.04.2024року суддею Шевченко І.І. заявлено самовідвід в даній справі.

11.04.2024року Кагарлицьким районним судом Київської області винесено ухвалу, згідно якої:

1. Заяву про самовідвід судді Шевченко І.І., - задоволено.

2. Справу направлено до канцеляріїх Кагарлицького районного суду Київської області, - для визначення іншого судді цього ж суду для слухання справи по суті поданої позовної заяви.

11.04.2024року автоматизованою системою документообігу суду на підставі п. 15.4) Перехідних положень ЦПК України для слухання даної справи був визначений суддя Кагарлицького районного суду Закаблук О.В., - присвоєно справа № 368/516/24, провадження № 2/368/473/24.

23.05.2024 року Кагарлицьким районним судом на підставі ст.ст. 175, 177, 185, 187, 258, 260 ЦПК України винесено ухвалу про відкриття провадження у справі, прийнято процесуальне рішення про слухання справи в порядку загального позовного провадження, призначено справудо підготовчогосудового засідання на 16 год. 00 хв. 17.06.2024 року.

17.06.2024року проведення підготовчого судового засідання відкладено на 14 год. 00 хв. 23.07.2024 року в зв`язку з неявкою сторін.

23.07.2024року проведення підготовчого судового засідання відкладено на 16 год. 00 хв. 08.10.2024 року в зв`язку з неявкою сторін.

08.10.2024року проведення підготовчого судового засідання відкладено на 11 год. 00 хв. 19.11.2024 року в зв`язку з неявкою сторін.

19.11.2024року проведення підготовчого судового засідання за клопотанням представника відповідача відкладено на 17 год. 00 хв. 10.12.2024 року.

10.12.2024року проведення підготовчого судового засідання відкладено на 10 год. 00 хв. 24.01.2025 року в зв`язку з неявкою сторін.

В підготовчомусудовому засіданні,яке відбулося25.01.2025року,представник позивача ОСОБА_1 , - адвокат Клапчук Ф.П. заявив клопотання про заміну позивача, наступного змісту:

- В провадженні Кагарлицького районного суду Київської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа Кагарлицька міська рада про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права власності.

Згідно позовних вимог Позивач просить державний акт на право власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , виданий ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222210100:01:461:0043.

На даний час Позивачу стало відомо, що 23.08.2024 р. Відповідач ОСОБА_3 відчужила земельну ділянку площею 0,0376 га, з кадастровим номером 3222210100:01:461:0043, ОСОБА_5 (докази додаються).

Згідно ч. 2 ст. 51 Цивільного процесуального кодексу України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Враховуючи те, що Відповідач ОСОБА_3 відчужила земельну ділянку ОСОБА_5 виникла необхідність здійснити заміну відповідача на ОСОБА_5 .

Керуючись ст. 51 Цивільного процесуального кодексу України, - представник позивача просить суд винести судове рішення у виді ухвали, на підставі якої:

1. Замінити неналежного відповідача ОСОБА_3 на належного відповідача ОСОБА_5 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП невідомий, засоби зв`язку невідомі).

2. Витребувати у ОСОБА_5 копію договору купівлі-продажу земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 3222210100:01:461:0043.

В підготовчомусудовому засіданні,яке відбулося25.01.2025року,позивач ОСОБА_1 ,- підтримав клопотання свого представника.

В підготовчомусудовому засіданні,яке відбулося25.01.2025року,представник відповідачки ОСОБА_2 , -адвокат МатюшенковД.В., - не заперечував проти задоволення клопотання представника позивача, так як дійсно, - його довірителька (відповідачка по справі, - ОСОБА_2 ), - не є власником земельної ділянки, власність на яку є предметом позову.

Інші учасникисудового розгляду(відповідачка,представник третьоїособи),-в судовезасідання,-не з`явилися,хоча,- повідомлялися судом належним чином про день, час та місце слухання справи.

Суд, вислухавши клопотання представника позивача про заміну (заміну позивача), вислухавши думку інших учасників процесу (позивача, представника відповідачки), - які не заперечували проти клопотання представника позивача, дослідивши матеріали справи в частині, що стосується заміни відповідача, - приходить до висновку щодо задоволення клопотання представника позивача, - шляхом винесення судового рішення у виді ухвали, як окремого процесуального документу, (з постановленням в нарадчій кімнаті), обгрунтовуючи своє рішення наступним.

Фактичні обставини справи, встановлені в судовому засіданні, та застосування до них норм процесуального права:

- Як вбачається з мотивувальної та прохальної частини позовної заяви позивача ОСОБА_1 , - позивач просить суд винести рішення, на підставі якого, - визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , виданий ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222210100:01:461:0043.

23.08.2024 р. Відповідач ОСОБА_3 відчужила земельну ділянку площею 0,0376 га, з кадастровим номером 3222210100:01:461:0043, ОСОБА_5 , - що підтверджується інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 10.12.2024 року.

Отже, враховуючи те, що Відповідач ОСОБА_3 відчужила земельну ділянку ОСОБА_5 , - виникла необхідність здійснити заміну відповідача на ОСОБА_5 .

Відповідно, - з огляду на ті обставини, що правовідносини, які існують в даному цивільному провадженні слід замінити в справі відповідача, з огляду на положення ст. 51 ЦПК України.

- так, згідно ст. 51 ЦПК України:

1. Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

2. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

3. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

4. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

5. Відповідач, замінений іншим відповідачем, має право заявити вимогу про компенсацію судових витрат, здійснених ним внаслідок необґрунтованих дій позивача. Питання про розподіл судових витрат вирішується в ухвалі про заміну неналежного відповідача.

Враховуючи вищевикладене,керуючись ст. 51, п. 1 ч. 1 ст. 258, 259, 260, ч. 1 ст. 261 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Клопотання представника позивача, - адвоката Клапчука Федора Петровича, - задовольнити.

В справі № 368/516/24, провадження № 2/368/122/25, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, - Кагарлицька об`єднана територіальна громада в особі Кагарлицької міської ради Київської області, - про визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права власності, -

- замінити неналежного відповідача ОСОБА_2 на належного відповідача, - ОСОБА_5 , ( АДРЕСА_4 ).

Зобов`язати ОСОБА_5 , ( АДРЕСА_4 ), в строкдо 20.02.2025року надатина адресуКагарлицького районногосуду Київськоїобласті (09201, Київська область, Обухівський район, м. Кагарлик, вул. Володимира Великого, 3), - копію договору купівлі-продажу земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 3222210100:01:461:0043.

В зв`язку з заміною відповідача, - оголосити перерву до 09 год. 00 хв. 20.02.2025 року.

Роз`яснити відповідачу ОСОБА_5 , ( АДРЕСА_4 ), що він має процесуальбні права та обов`язки, які передбачені ст.ст. 43, 44 ЦПК України та те, що за його клопотанням слухання справи може початися спочатку.

Копію ухвали надіслати сторонам по справі.

Ухвала на підставі ч. 1 ст. 261 ЦПК України набирає чинності негайно після проголошення.

Ухвала оскарженнюокремо відрішення судуоскарженню непідлягає, заперечення на ухвалу може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду на підставі ч. 2 ст. 353 КПК України

Суддя: О.В. Закаблук