Рішення

від 22.01.2025 по справі 369/15245/23

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/15245/23

Провадження № 2/369/1000/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2025 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Фінагеєвої І. О.,

при секретарі Херенковій К.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу №369/15245/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2023 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Родіна Олена Василівна звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Бучанської міської ради, про позбавлення батьківських прав.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на те, що в період 2017-2021 років ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім`єю. Шлюб між Позивачем та Відповідачем не укладався. ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син, ОСОБА_3 .

Як зазначає представник позивача, перебуваючи у сімейних відносинах, в тому числі і після народження дитини, Відповідач не виявляв належної турботи про забезпечення сім`ї, розвиток дитини. Так, Відповідач неодноразово таємно присвоював як спільні грошові кошти, так і особисті грошові кошти Позивача, потайки від Позивача не сплачував за комунальні послуги, витрачаючи відповідні грошові кошти на власний розсуд, присвоював доходи від здачі в оренду нерухомого майна Позивача тощо. Таким чином, грошові кошти та майно, які могли би бути спрямовані на утримання та виховання дитини, витрачались Відповідачем в власні потреби.

Як наслідок, сімейні відносини між Позивачем та Відповідачем постійно погіршувались, і в 2021 році повністю припинились, після чого жодних витрат на утримання дитини Відповідач не здійснював.

10 червня 2021 року Печерським районним судом міста Києва було видано судовий наказ №757/28345/21-ц про стягнення з Відповідача на користь Позивача аліментів на утримання дитини розмірі 1/4 частини заробітку, щомісяця, починаючи з 26 травня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття. Проте, як представник позивача вказує, що станом на день подання позовної заяви аліментів на виконання вказаного судового наказу Позивачем від Відповідача отримано не було.

Таким чином, оскільки, як зазначає представник позивача, Відповідач цілеспрямовано ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню, утриманню та захисту дитини, позивач звертається до суду та просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073,80 грн.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 вересня 2023 року позовну заяву залишено без руху та надано час на усунення недоліків.

22 грудня 2023 року до суду представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Родіною О.В. надано виправлену редакцію позовної заяви, чим усунуто недоліки зазначені в ухвалі суду від 29 вересня 2023 року.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 січня 2024 року провадження у цивільній справі було відкрито в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 січня 2024 року виправлено описку, допущену в ухвалі Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 січня 2024 року.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 квітня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 червня 2024 року у справі було замінено третю особу зі Служби у справах дітей та сім`ї Бучанської міської ради на Службу у справах дітей Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області.

У судове засідання позивач та її представник не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Представник позивача надала суду заяву про розгляд справи без участі позивача та її представника, на позовних вимогах наполягала та просила їх задовольнити.

Відповідач усудове засіданняне з`явився,про дату,час тамісце розглядусправи сповіщенийналежним чином,причини неявкине повідомив, на адресу суду відзиву на позовну заяву не подав. Причини неможливості подати відзив суду не повідомив. Будь-яких заяв, клопотань станом на час прийняття рішення до суду не надходило.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи сповіщений належним чином. Представник третьої особи надала суду заяву про розгляд справи без її участі.

У судовому засіданні 11 квітня 2024 року свідок ОСОБА_4 повідомив, що у позивача від відповідача народилася дитина. Приблизно один рік після народження дитини відповідач брав участь у її вихованні, однак в подальшому перестав допомагати дитині матеріально та брати участь у вихованні дитини. Позивач наразі проживає з дитиною за кордоном, зустрічається з іншим чоловіком, який любить дитину та бажає її усиновити. Відповідач на даний час не допомагає дитині, на день народження або інші свята дитину не відвідує.

У судовому засіданні 11 квітня 2024 року свідок ОСОБА_5 повідомив, що після народження дитини, батько не допомагав дитині. Коли дитині виповнилось 6 місяців, через брак коштів позивач вимушена була вийти на роботу. Аліменти відповідач не виплачує, дитині не допомагає.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, заслухавши доводи сторін, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов такого висновку.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 27 серпня 2019 року Печерським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 27 серпня 2019 року складено відповідний актовий запис №3968. Батьками особи вказано: батько ОСОБА_2 , мати ОСОБА_1 .

Відповідно до Витягів з реєстру територіальної громади №2023/009328841 від 14 листопада 2023 року та №2023/009329028 від 14 листопада 2023 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00044682235 від 23 квітня 2024 року, державна реєстрація народження 25 серпня 2019 року ОСОБА_6 проведена відповідно до статті 126 Сімейного кодексу України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Наведеною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення / захисту в обраний спосіб.

Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 просить суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , оскільки останній тривалий час нехтує своїми батьківськими обов`язками, не приймаючи участь у вихованні та утриманні дитини ОСОБА_3 ..

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Пунктами 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі Конвенція про права дитини), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

За правилами ст. 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України. Пунктом 2 ч. 1 ст. 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказаний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі№ 638/16622/17, від 16 грудня 2022 року у справі № 168/819/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17. Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.

Згідно з ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Частиною 4 ст. 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Відповідно до ч. 5 ст. 19 СК України орган опіки і піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція прав людини) (п. 47 рішення Європейського суду з прав людини (далі Європейський суд) у справі «Савіни проти України», п. 49 рішення у справі «Хант проти України»).

Тобто, в цьому випадку вирішення питання про позбавлення відповідача батьківських прав охоплюється ст. 8 Конвенції прав людини і є втручанням у їх право на повагу до свого сімейного життя, яке, у свою чергу, не є абсолютним.

Враховуючи особливості правовідносин, що склались між сторонами, суд, з однієї сторони, має розглянути правомірність втручання в право відповідача на повагу до сімейного життя, що гарантовано ст. 8 Конвенції прав людини. З іншої сторони, обов`язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення права неповнолітньої дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини (статті 1, 9 Конвенції про права дитини).

Статтею 8 Конвенції прав людини гарантовано кожному право на повагу до свого сімейного життя.

Втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення ст. 8 Конвенції прав людини, якщо воно здійснене «згідно із законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в п. 2, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (п. 50 рішення Європейського суду у справі «Хант проти України»).

Європейський суд у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд вказав, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів, та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися.

Разом з тим у рішенні Європейського суду у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

Таким чином, при оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню такі базові елементи: (а) погляди дитини, (б) індивідуальність дитини, (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин, (г) піклування, захист і безпека дитини, (ґ) вразливе положення, (д) право дитини на здоров`я, (е) право дитини на освіту.

Встановлені судом фактичні обставини справи не містять відомостей про те, що стосовно ОСОБА_2 застосовувалось попередження про необхідність зміни ставлення до виховання дитини, або що на орган опіки та піклування покладався обов`язок здійснювати контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Крім того, органом опіки та піклування не надано висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на ОСОБА_2 , адже позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батька на краще неможливо, і лише за наявності вини в його діях, водночас докази у цій справі не дають підстав для однозначного висновку стосовно підтвердження цих обставин.

Позивачем не надано достатніх доказів наявності умислу в діях відповідача щодо невиконання своїх батьківських обов`язків з виховання та утримання дитини.

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. При цьому в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи з об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з правовими висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 27 квітня 2022 року у справі № 221/9049/19 тощо.

Повно встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки немає однозначних підстав вважати, що відповідач свідомо ухиляється від виховання та утримання дитини.

В порядку ст. 141 ЦПК України, суд не розглядає питання розподілу судових витрат, враховуючи, що в межах даного спору судом ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 48, 51, 76, 81, 141, 258, 259, 263, 265, ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, про позбавлення батьківських прав відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Інна ФІНАГЕЄВА