Рішення

від 23.01.2025 по справі 539/5455/24

ЛУБЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 539/5455/24

Провадження № 2-а/539/4/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2025

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді Гуменюк Г.М.

за участю секретаря судового засідання Коновал Т.Г.

у відсутності сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Лубенського міськрайонного суду у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа Хорольський районний відділ державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення №1744 від 15.11.2024 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа Хорольський районний відділ державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення №1744 від 15.11.2024 року. Зазначає, що 15.11.2024 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 було винесено постанову №1744 (далі Постанова) по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 17000грн.

Відповідно до змісту оскаржуваної Постанови, 13.11.2024 року позивача було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де при уточненні даних було встановлено, що ним не було уточнено персональні облікові дані у встановленому законом спосіб, відповідно до ЗУ №3633-ІХ. Правопорушення вчинено в особливий період.

Винесену постанову вважає незаконною, оскільки як стверджує позивач не є військовозобов`язаним, оскільки був раніше засуджений за тяжкий злочин та був виключений з військового обліку, відповідно до приписів ст.37 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу» в редакції, яка діяла до 18.05.2024 року. Таким чином вважає, що у нього був відсутній обов`язок уточнювати персональні облікові дані, оскільки він не є суб`єктом ч.10 ст.1 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу».

Крім того, в протоколі №1744, не зазначено про неможливість отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів шляхом електронної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи. У порушення вимог ст.256 КУпАП постанова не містить дати, часу та місця вчинення правопорушення.

Тому позивач вважає, що дана постанова є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки некоректне викладення суті правопорушення суперечать вимогам КУпАП та може мати наслідки порушення прав особи захищатися від інкримінованого правопорушення.

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 17.12.2024 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження в адміністративній справі, призначено судове засідання у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін.

20.12.2024 року від ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач заперечує проти задоволення позовної заяви, вважає її необґрунтованою та просить відмовити у задоволені позову. Зазначають, що ОСОБА_1 був взятий на облік першим відділом ІНФОРМАЦІЯ_2 , за час перебування на військовому обліку жодного разу не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення своїх даних та проходження ВЛК. 13.11.2024 року був доставлений працівниками органів НПУ до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ), як такий що перебував в розшуку. Під час звірки облікових даних було встановлено, що ним протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації не було уточнено персональні дані у встановлений законом термін. 15.11.2024 року за наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 та винесено постанову №1744 від 15.11.2024 року, про дату та час розгляду справи він був повідомлений належним чином, про що свідчить його підпис, проте на розгляд справи не прибув.

31.12.2024 року від ІНФОРМАЦІЯ_2 отримано витребувану судом інформацію, повідомлено суд, що позивача взято на облік ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_2 ) 05.05.2024 року.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розглядати справи у його відсутності за наявними у справі матеріалами.

Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_5 про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, у відзиві на позовну заяву просяять справу розглядати без участі представника ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Представник третьої особи Хорольського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, заяв, клопотань суду не подано.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі, судом, відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України, не здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, за результатами розгляду справи, оцінивши обставини справи, вважає їх достатніми для прийняття рішення та приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1,2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно з ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами (ст.7 КУпАП).

Відповідно до частини першої ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

За змістом ч.1 ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Частиною 2 ст.251 КУпАП визначено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Стаття 280 КУпАП визначає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1279-8 цього Кодексу.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

У КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, що також передбачено частиною першою статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

У відповідності до статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, ЗаконуУкраїни«Про правовий режим воєнного стану» в Україні з 05 години 30 хвилин 24лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.

Отже, на дату вчинення правопорушення діяв особливий період.

За змістом Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства.

Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.

З метою забезпечення виконання завдань та визначених функцій районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у їх складі утворюються структурні підрозділи (відділи, відділення, групи, служби), які провадять діяльність відповідно до положення про структурний підрозділ районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що затверджується керівником районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Положення про районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджуються керівниками відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, м. Києва та м.Севастополя.

Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки має печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

За правилами ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (ст.210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Частиною 3 ст.210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Так, відповідно до ч.1 ст.210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ч.3 ст.210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Обґрунтовуючи заявлені у справі вимоги, позивач вказував, що на час складення протоколу та винесення постанови він вважав, що не перебував на військовому обліку та не мав статусу військовозобов`язаного, тому на нього не поширювався обов`язок щодо оновлення даних.

Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконанняробіт із забезпечення оборони держави; резервісти особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період (частина дев`ята статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

До прийняття нової редакції, справді п.1 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» було встановлено, що виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов`язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних Служби зовнішньої розвідки України у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Законом України від 11 квітня 2024 року № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» статтю 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» викладено в новій редакції.

Так, відповідно до частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі.

Тобто, новою редакцією частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виключено таку підставу виключення з військового обліку для громадян України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Верховний Суд у постанові від 09 березня 2023 року у справі № 600/2520/22-а виклав висновок про те, що «громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, котрі відповідно до пп.6 п.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» підлягають виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) і не входять до кола осіб, визначених Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як такі, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації».

Водночас Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу», Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не містять застережень щодо комплектування військових формувань військовослужбовцями шляхом призову громадян України на військову службу під час мобілізації з числа осіб раніше засуджених до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Визначальним для вирішення спірних правовідносин у цій справі є факт нез`явлення позивача за відповідною адресою з метою уточнення військово-облікових даних, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань України на рівні, що гарантує адекватне реагування на загрози національній безпеці держави.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 13.11.2024 року був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 , при уточненні військово-облікових даних було встановлено, що ним протягом 60 днів не було уточнено військово-облікові дані у встановлений законом спосіб, відповідно до Закону України №3633-ІХ.

Відповідно до протоколу № 1744 про адміністративне правопорушення від 13.11.2024 року ОСОБА_1 був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 , при уточненні військово-облікових даних було встановлено, що ним не було уточнено свої військово-облікової дані протягом 60 днів відповідно до Закону № 3633-IX, чим порушив правила перебування військовозобов`язаних на військовому обліку відповідно до підпункту 1 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3633-IX. Правопорушення вчинено в особливий період, що передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП. У протоколі міститься підписи особи, що притягається до адміністративної відповідальності, зокрема у графах щодо роз`яснення прав, повідомлення про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, а також щодо отримання другого протоколу. Протокол підписаний особою, яка його склала.

Постановою №1744 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 15.11.2024 року, враховуючи, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене, ч.3 ст.210-1 КУпАП, на останнього накладено штраф у розмірі 17000 грн. Під текстом постанови «копію постанови від 15.11.2024 року №1744 про притягнення до адміністративної відповідальності отримав(ла) 18.11.2024 року» мітиться підпис особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Відповідно до інформації наданої ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка була витребувана ухвалою суду від 17.12.2024 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , згідно облікової картки взято на облік військовозобов`язаних 05.05.2024 року. У матеріалах справи відсутні докази, що вказане рішення визнано недійним чи скасоване у визначеному законом порядку.

Відповідно до ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Отже, позивач порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.

Відповідач у повній мірі з`ясував та врахував всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи відповідно до статті 280 КУпАП, а також підтверджені належними та допустимими доказами.

Статтею 268 КУпАП визначені права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

ОСОБА_1 своїм підписом у протоколі №1744 про адміністративне правопорушення від 13.11.2024 року засвідчив, що йому роз`яснено зміст статті 63 Конституції України та статті 268 КУпАП.

Крім того, з протоколу №1744 про адміністративне правопорушення від 13.11.2024 року вбачається, що ОСОБА_1 був обізнаний про можливість скористатися правом на адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, що підтверджується його особистим підписом.

Доводи позовної заяви не спростовують висновків відповідача щодо наявності вини у діях ОСОБА_1 та не є підставою для скасування постанови №1744 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП від 15.11.2024 року, винесеної ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 .

Судом встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення містить всі необхідні реквізити та відомості, передбачені статтею 256 КУпАП, містить відомості про роз`яснення позивачу прав, передбачених статтею 268 КУпАП, а також повідомлення позивача про розгляд справи про адміністративне правопорушення, вручення примірника протоколу позивачу, про що позивачем поставлені власноручні підписи.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Частиною третьою статті 9 КАС України визначено, що кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 74 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Водночас суд вважає безпідставними доводи що позивач не є військовозобов`язаним, так як був виключений з військового обліку, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які це б підтверджували.

Інші, викладені у позовній заяві, доводи зводяться до помилкового тлумачення стороною позивача норм права та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови, при прийнятті якої посадові особи діяли в межах повноважень, визначених законом.

Відповідачем з урахуванням принципу «раціонального сумніву» доведено правові підстави для реалізації наданих йому повноважень, аналогічно цьому в справі ЄСПЛ «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року вказано, що сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для сумніву, що відповідач діяв неправомірно. Навпаки, відповідно до п. 2 ст. 90 КАС України ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Пояснення позивача вказують лише на його намагання уникнути несприятливих для нього наслідків у зв`язку із притягненням до адміністративної відповідальності, але не вказують на неправомірність дій відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст.286КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З урахуванням викладеного, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено належними та допустимими доказами факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП, оскаржувана постанова винесена уповноваженою на те особою, в порядку та спосіб визначений КУпАП із дотриманням встановленої процедури та з урахуваннях усіх обставин справи, при винесенні оскаржуваної постанови провина особи у вчиненні правопорушення належним чином доведена, позивачем не представлено доказів, які б спростовували вчинення ним вказаного у постанові правопорушення, а тому позовні вимоги до задоволення не підлягають.

Враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення обґрунтоване доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими у судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись статтями 6, 9, 12, 132, 139, 241-246, 250, 286, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Залишити Постанову №1744 по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення стягнення у виді штрафу в сумі 17000грн. від 15.11.2024року без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа Хорольський районний відділ державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення №1744 від 15.11.2024 року без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_8 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_4

Головуюча суддя Г.М. Гуменюк