Ухвала

від 23.01.2025 по справі 541/3499/24

МИРГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/3499/24

Провадження № 1-кс/541/86/2025

У Х В А Л А

Іменем України

23 січня 2025 рокум.Миргород

Слідчий суддя Миргородського міськрайонного суду Полтавської області ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

підозрюваного ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миргороді клопотання слідчого СВ Миргородського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120241705500001045 від 26 вересня 2024 року стосовно підозрюваного:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Устивиця Великобагачанського району Полтавської області, громадянина України, ФОП, розлучений, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 17.05.2024 вироком Великобагачанського районного суду Полтавської області за ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 246 КК України до покарання у виді 2 років пробаційного нагляду; 26.11.2024 вироком Великобагачанського районного суду Полтавської області за ч. 4 ст. 246 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,

- підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 ст. 246 КК України, -

Встановив:

23 січня 2025 року до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області надійшло клопотання слідчого СВ Миргородського РВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Миргородської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту щодо підозрюваного ОСОБА_4 .

З клопотання та наданих матеріалів кримінального провадження вбачається, що слідчим відділом Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 26.09.2024 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024170550001045, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» 1264-XII (далі Закон 1264-XII) природні ресурси України є власністю Українського народу.

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією України, цим та іншими законами України.

Громадяни України мають право користуватися природними ресурсами України відповідно до цього та інших законів.

Відповідно до ст. 12 Закону 1264-ХІІ, громадяни України зобов`язані:

а) берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства відповідно до вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

б) здійснювати діяльність з додержанням вимог екологічної безпеки, інших екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів;

в) не порушувати екологічні права і законні інтереси інших суб`єктів;

г) вносити штрафи за екологічні правопорушення;

д) компенсувати шкоду, заподіяну забрудненням та іншим негативним впливом на навколишнє природне середовище.

Громадяни України зобов`язані виконувати й інші обов`язки у галузі охорони навколишнього природного середовища відповідно до законів України.

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про рослинний світ» №591-XIV від 09.04.1999, (далі по тексту Закону №591-ХІV), спеціальне використання природних рослинних ресурсів здійснюється за дозволом юридичними або фізичними особами для задоволення їх виробничих та наукових потреб, а також з метою отримання прибутку від реалізації цих ресурсів або продуктів їх переробки.

Спеціальне використання природних рослинних ресурсів загальнодержавного значення здійснюється за дозволом, що видається в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Спеціальне використання природних рослинних ресурсів місцевого значення здійснюється за дозволом, що видається в порядку, який визначається Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування.

Для проведення рубок догляду, реконструктивних рубок видається лісорубний квиток відповідно до статті 69 Лісового кодексу України.

Згідно пункту 1 ч. 1 ст. 67 Лісового кодексу України, заготівля деревини може здійснюватись у порядку спеціального використання лісових ресурсів.

Відповідно до частини 1 статті 69 Лісового кодексу України, спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно.

У відповідності до пункту 2 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 761 від 23.05.2007, лісорубний або лісовий квиток є основним документом, на підставі якого: здійснюється спеціальне використання лісових ресурсів; ведеться облік дозволених до відпуску запасів деревини та інших продуктів лісу, встановлюються строки здійснення лісових користувань та вивезення заготовленої продукції, строки і способи очищення лісосік від порубкових решток, а також облік природного поновлення лісу, що підлягає збереженню; ведеться облік плати, нарахованої за використання лісових ресурсів.

Згідно з п.3 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 761 від 23.05.2007, лісорубний квиток видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами Держлісагентства (далі-органи Держлісагентства) на заготівлю деревини під час проведення рубок головного користування на підставі затвердженої в установленому порядку розрахункової лісосіки;

Відповідно до п. 8 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 761 від 23.05.2007, лісовий квиток видається власником лісів або постійним лісокористувачем.

Всупереч вимогам усіх вищевикладених норм ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин:

В середині вересня 2024 року (точної дати та часу в ході проведення досудового розслідування встановити не представилося можливим) у ОСОБА_4 виник умисел на незаконну порубку дерев за межами с. Бехтерщина, Миргородського району, Полтавської області, у лісових захисних насадженнях, поблизу земельних ділянок з кадастровими номерами: 5320285700:00:003:0013, 5320285700:00:003:0014, з метою їх подальшого збуту.

Діючи з метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_4 звернувся до своїх знайомих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , яких попрохав допомогти здійснити спилювання деревини до ступеня припинення росту в лісі, а також розпилювання на цурки та завантаження для подальшого перевезення для продажу. При цьому ОСОБА_4 запевнив, що має всі необхідні документи для здійснення порубки та перевезення дерев, заздалегідь ввівши останніх в оману, на що ті погодилися.

У подальшому, в період часу з 09.00 год. по 17.00 год. 24.09.2024 та з 09.00 год. по 17.00 год. 25.09.2024, точного часу в ході проведення досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_4 , діючи повторно, протиправно, всупереч ст. 13 Конституції України, ст.ст. 4, 12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 10 Закону України «Про рослинний світ», пункту 1 ч. 1 ст. 67, ч. 1 ст. 69 Лісового кодексу України, пунктів 2, 3, 8 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №761 від 23.05.2007, не маючи належним чином оформлених матеріалів лісовпорядкування, та акту обстеження насаджень, а також спеціального дозволу на використання лісових ресурсів або лісового квитка, в зазначений період часу, діючи з прямим умислом на незаконну порубку та збут незаконно зрубаних дерев, використовуючи працю осіб, не обізнаних з його злочинними намірами, у лісових насадженнях поблизу земельних ділянок з кадастровими номерами 5320285700:00:003:0013, 5320285700:00:003:0014, що за межами с. Бехтерщина, Миргородського району, Полтавської області, здійснив незаконну порубку до ступеня припинення росту тринадцяти сироростучих та сухостійних дерев породи ясен, клен, діаметрами: 1) деревина породи ясен сироростучий, діаметром 50 см; 2) деревина породи клен сироростучий, діаметром 16 см; 3) деревина породи клен сироростучий, діаметром 13см; 4) деревина породи ясен сироростучий, діаметром 22см; 5) деревина породи ясен сироростучий, діаметром 43 cм; 6) деревина породи ясен сухостійний, діаметром 17 см; 7) деревина породи ясен сироростучий, діаметром 32 см; 8) деревина породи ясен сироростучий, діаметром 32 см; 9) деревина породи ясен сироростучий, діаметром 32 см; 10) деревина породи ясен сироростучий, діаметром 34 см; 11) деревина породи клен сироростучий, діаметром 21 см; 12) деревина породи ясен сироростучий, діаметром 66 см; 13) деревина породи ясен сироростучий, діаметром 41 см, чим заподіяв майнової шкоди державі в особі Великобагачанської селищної ради, код ЄДРПОУ 21044600, адреса: 38300, Полтавська область, сел. Велика Багачка, вул. Шевченка, 73, згідно висновку судової економічної експертизи №СЕ-19/117-24/18008-ЕК від 18.10.2024 на загальну суму 125232,90 грн., що у 82 рази (125232,90/(3028/2)) перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян станом на 01.01.2024, що спричинило тяжкі наслідки.

Таким чином, своїми умисними та протиправними діями, які виразилися у незаконній порубці дерев у лісових захисних насадженнях, вчиненими повторно, що спричинили тяжкі наслідки, що є кваліфікуючими ознаками скоєного, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України.

Винуватість ОСОБА_4 у вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч.4ст.246КК України,підтверджується:протоколом оглядумісця подіївід 25.09.2024;протоколом допитусвідка ОСОБА_9 від 26.09.2024;протоколом допитусвідка ОСОБА_8 від 26.09.2024;протоколом допитусвідка ОСОБА_7 від 26.09.2024;висновком судовоїекономічної експертизи№ СЕ-19/117-24/18008-ЕК від 18.10.2024; протоколом проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_7 від 24.10.2024; протоколом проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_9 від 24.10.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 26.11.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 02.12.2024; протоколом огляду від 27.11.2024; протокол допиту представника потерпілого ОСОБА_12 від 29.11.2024; іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

05.12.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, просив його задовольнити та застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за фактичним місцем проживання підозрюваного, оскільки встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення, а інший більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти цим ризикам.

Підозрюваний просив обрати йому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час, щоб мати змогу відвідувати лікарню та працювати, оскільки він є фізичною особою підприємцем.

Захисник просила суд обрати її підзахисному запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час, оскільки він хворіє на цукровий діабет та потребує постійного лікування та отримання препаратів, є фізичною особою підприємцем та повинен мати змогу працювати.

Вислухавши думку прокурора, пояснення підозрюваного, доводи захисника, перевіривши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання з наступних підстав.

Порядок розгляду слідчим суддею клопотання про застосування запобіжного заходу має відповідати вимогам пунктам 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише у передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.

Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого.

Частиною 1 ст. 194 КПК України передбачено під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Згідно ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки він свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Отже, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до висновку, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 України, у скоєнні якого йому повідомлено про підозру.

Причетність ОСОБА_4 до вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України, та обґрунтованість підозри доводиться зібраними у кримінальному провадженні доказами: протоколом огляду місця події від 25.09.2024; протоколами допитів свідків; висновком судової економічної експертизи № СЕ-19/117-24/18008-ЕК від 18.10.2024; протоколами проведення слідчих експериментів за участю свідків; протоколом огляду від 27.11.2024; протокол допиту представника потерпілого ОСОБА_12 від 29.11.2024; іншими доказами у своїй сукупності.

Звертаючись з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту слідчий посилається на наявність ризиків передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Слідчий суддя встановив, що докази і обставини, на які посилався слідчий у клопотанні дають достатні підстави вважати, що зазначені ним ризики існують і підтверджуються матеріалами кримінального провадження, зокрема, можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення, що для запобігання вказаним ризикам, застосування більш м`якого запобіжного заходу буде недостатнім.

Слідчий суддя приймає до уваги наявність обставин, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_4 підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання лише у виді позбавлення волі на строк від п`яти до семи років, зареєстрований як фізична особа підприємець, є особою з інвалідністю 2 групи, відсутні міцні соціальні зв`язки, раніше судимий за аналогічні кримінальні правопорушення, підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, вчиненому в період іспитового строку, тому відчуваючи незворотність покарання у разі визнання його вини, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вирішуючи питання доцільності застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, слідчий суддя враховує сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про обґрунтованість підозри пред`явленої йому у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному; наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України; дані про його особу: вік, стан його здоров`я, відсутність стійких соціальних зв`язків.

Слідчий суддя вважає, що прокурором в судовому засіданні доведено існування обставин, що є підставою для застосування саме такого виду запобіжного заходу стосовно підозрюваного.

За таких обставин слідчий суддя вважає, що застосування інших більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить належного запобігання настанню вказаних ризиків, отже необхідно клопотання задовольнити та застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

З огляду на той факт, що підозрюваний ОСОБА_4 є особою з інвалідністю 2 групи, хворіє на цукровий діабет і потребує постійного лікування та отримання препаратів, слідчий суддя вважає за можливе при обранні запобіжного заходу дозволити останньому залишати житло в денний час для відвідування медичних установ.

Відповідно доч.5ст.194КПК Українислідчий суддявважає занеобхідне зобов`язатипідозрюваного прибуватиза викликомслідчого,прокурора,слідчого судді,суду увизначений нимичас таутримуватися відспілкування зісвідками ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 та повідомляти слідчого, прокурора про зміну місця свого проживання.

Оскільки про підозру ОСОБА_4 повідомлено 05.12.2024, строк досудового розслідування з дня повідомлення про підозру у вчиненні злочину становить два місяці, тому слідчий суддя вважає, що міру запобіжного заходу стосовно підозрюваного ОСОБА_4 у вигляді цілодобового домашнього арешту необхідно обрати в межах строку досудового розслідування по 05.02.2025.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 306, 307, 376 КПК України, слідчий суддя, -

Ухвалив:

Клопотання слідчого СВМиргородськогоРВПГУНП вПолтавськійобласті ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту щодо підозрюваного ОСОБА_4 задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,запобіжний західу виглядіцілодобового домашньогоарешту вмежах строкудосудового розслідування,тобто до 05 лютого 2025 року, із забороною цілодобово залишати житло за місцем проживання: АДРЕСА_1 , крім випадків відвідування медичних установ.

У відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- прибувати за викликом слідчого, прокурора, слідчого судді у визначений ними час,

- утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 ;

- повідомляти слідчого, прокурора про зміну місця свого проживання.

Копію цієї ухвали для виконання направити до Миргородського РВП ГУНП України в Полтавській області.

Копію цієї ухвали для відому вручити прокурору, підозрюваному, захиснику та слідчому, яким ініційовано розгляд відповідного клопотання.

Виконання ухвали про домашній арешт доручити співробітникам Миргородського РВП ГНУП в Полтавській області.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, проте відповідно до положень ст. 205 КПК України дана ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддяОСОБА_1