Постанова

від 23.01.2025 по справі 569/160/25

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/160/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 року м. Рівне

Суддя Рівненського міського суду Рівненської області Гордійчук Н.О., розглянувши матеріали, що надійшли від ГУ ДПС у Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , працюючої директором ТОВ «СВСМ», за ч. 1 ст. 155-1 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 8377/ж12/17-00-07-05-24 від 18.12.2024 року, при проведенні фактичної перевірки в супермаркеті «СімСім» за адресою: м. Рівне, вул. Небесної Сотні, 22а, де здійснює господарську діяльність ТОВ «СВСМ», юридична адреса: м. Рівне, вул. Небесної Сотні, 22а, код ЄДРПОУ 39431384, встановлено, що ОСОБА_1 , директор ТОВ «СВСМ» вчинила правопорушення встановленого законодавством порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а саме: проведення розрахункових операцій через РРО з роздрукуванням фіскальних чеків невстановленої форми, проведення розрахункових операцій через РРО з порушенням використання режиму програмування із зазначенням коду товарної під категорії згідно з УКТ ЗЕД для підакцизних товарів, чим порушено вимоги п. 1, 2, 11 ст. 3 Закону України №265/95-ВР від 06.07.1995 р. «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг» зі змінами та доповненнями.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 155-1 КУпАП.

ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлена про день та час розгляду справи, у судове засідання не з`явилася, про причини неявки не повідомила. Клопотань про розгляд справи у її відсутності, чи про відкладення розгляду справи з причин, що унеможливлюють прибуття за викликом не надіслала.

Практика Європейського Суду з прав людини (зокрема рішення «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008) наголошує, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження». Вказаним рішенням закріплено принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним.

За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності правопорушника, на підставі наявних доказів, що відповідає положенню ст. 268 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до такого висновку.

В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду.

Зокрема, в рішенні у справі «Ващенко проти України» Європейський суд вказав, що «обвинувачення» для цілей пункту 1 статті 6 може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру».

В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії» Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.

В рішенні у справі «Абрамян проти Росії» Європейський Суд зробив висновок про те, що «деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення».

В цьому ж рішенні Суд нагадав, що надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Суд звертає увагу на те, що сутність пред`явленого обвинувачення повинна відповідати диспозиції статті закону, яким встановлено відповідальність за вчиненням правопорушення. При цьому суд, відповідно до вимог ст.6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і змінювати формулювання висунутого обвинувачення та відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Згідно з ст.245КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З дослідженого судом протоколу про адміністративне правопорушення № 8377/ж12/17-00-07-05-24від 18.12.2024року вбачається, що зміст обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення фактично полягає в тому, що вона будучи директором ТОВ «СВСМ», порушила встановлений законодавством порядок проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а саме проведення розрахункових операцій через РРО, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.155-1 КУпАП.

Разом з тим, вищевказане обвинувачення не можна визнати конкретним, оскільки воно не містить даних які, дозволяють встановити обставини за яких таке правопорушення було вчинено, визначити товари, які було реалізовано відповідно до розрахункової операції, встановити особливості порушення форми та змісту розрахункового документа.

Частина 1 ст. 155-1 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

З диспозиції зазначеної статті випливає, що вона носить бланкетний характер і лише описує безпосередньо саме правопорушення, але для повного визначення ознак цього правопорушення відсилає до законодавчо встановленого порядку проведення розрахунків у певній сфері. Зокрема, така норма має загальний і конкретизований зміст. Загальний зміст бланкетної диспозиції передається словесно-документною формою відповідної статті КУпАП і в обов`язковому порядку включає положення інших нормативно-правових актів. Із загальним змістом бланкетної диспозиції пов`язане визначення діяння як правопорушення певного виду та встановлення за нього адміністративної відповідальності, а конкретизований зміст цієї диспозиції передбачає певну деталізацію відповідних положень інших нормативно-правових актів, що наповнює адміністративно-правову норму більш конкретним змістом.

Відповідно до п.п. 1-2, 11 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб`єкти господарювання,які здійснюютьрозрахункові операціїв готівковійта/абов безготівковійформі (іззастосуванням електроннихплатіжних засобів,платіжних чеків,жетонів тощо)при продажутоварів (наданніпослуг)у сферіторгівлі,громадського харчуваннята послуг,а такожоперації зприймання готівкидля виконанняплатіжної операціїзобов`язані: 1)проводити розрахунковіоперації наповну сумупокупки (наданняпослуги)через зареєстровані,опломбовані увстановленому порядкута переведеніу фіскальнийрежим роботиреєстратори розрахунковихоперацій абочерез зареєстрованіфіскальним серверомконтролюючого органупрограмні реєстраторирозрахункових операційзі створенняму паперовійта/абоелектронній формівідповідних розрахунковихдокументів,що підтверджуютьвиконання розрахунковихоперацій,або увипадках,передбачених цимЗаконом,із застосуваннямзареєстрованих увстановленому порядкурозрахункових книжок. Використанняпрограмних реєстраторіврозрахункових операційпри оптовійта/абороздрібній торгівліпальним забороняється;2)надавати особі,яка отримуєабо повертаєтовар,отримує послугуабо відмовляєтьсявід неї,включаючи ті,замовлення абооплата якихздійснюється звикористанням мережіІнтернет,при отриманнітоварів (послуг)в обов`язковомупорядку розрахунковийдокумент встановленоїформи тазмісту наповну сумупроведеної операції,створений впаперовій та/абоелектронній формі(утому числі,але невиключно,з відтворюваннямна дисплеїреєстратора розрахунковихоперацій чидисплеї пристрою,на якомувстановлений програмнийреєстратор розрахунковихоперацій QR-коду,який дозволяєособі здійснюватийого зчитуваннята ідентифікаціюіз розрахунковимдокументом заструктурою даних,що вньому міститься,та/абонадсиланням електронногорозрахункового документана наданийтакою особоюабонентський номерабо адресуелектронної пошти). Фізичні особи - підприємці, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, при продажу товарів (крім підакцизних товарів, технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, лікарських засобів, виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння) або наданні послуг мають право в розрахунковому документі зазначати назву товару (послуги) у вигляді, що відображає споживчі ознаки товару (послуги) та ідентифікує належність такого товару (послуги) до товарної групи чи послуги.

Формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення, його мотивів і форми вини.

Так, на підтвердження вини ОСОБА_1 , окрім протоколу про адміністративне правопорушення, суду надано копію акту (довідки) фактичної перевірки № 19628/ж5/17-00-05-17/39431384 від 18 грудня 2024 року.

Із акта (довідки) фактичної перевірки від 18.12.2024 року вбачається, що було встановлено: 1) при покупці товару на загальну суму 66-00 грн. розрахункова операція проведена через РРО на повну суму покупки, фіскальний чек роздруковано та видано; 2) при проведенні розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій не забезпечено режиму попереднього програмування коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, а саме 29.05.2022 року через РРО фіскальний номер 3000983628 проведено 1 пляшку пива «Десант» екстраміцне (0,6 л) по ціні 29-00 грн. без зазначення коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (чек № 6412 о 17 год. 26 хв.); 3) При проведенні аналізу фіскальних чеків із СОД РРО встановлено, що протягом 2023 року, при реалізації алкогольних напоїв, що маркуються відповідними марками акцизного податку, у фіскальних чеках РРО встановлено відсутність цифрового значення штрихового коду МАП на загальну суму 4753-20 грн., згідно додатку до акту перевірки.

Разом з тим, суд не має можливості перевірити правильність даних, які зафіксовано у вищевказаному Акті, оскільки матеріали провадження не містять будь-яких інших доказів по справі. До того ж додатки до вищевказаного акту до матеріалів справи додано не було, що також унеможливлює дослідити судом наявність чи відсутність вчинення вказаного правопорушення.

Суд констатує, що в матеріалах справи дійсно відсутні належні та допустимі докази, які б дозволяли спростувати вищевказане твердження та прийти до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення.

Суд не вбачає необхідності направляти матеріали справи на доопрацювання та належного оформлення до Головного управління ДПС у Рівненській області, оскільки відповідно до наявних матеріалів справи, правопорушення, які описані в акті перевірки мали місце 29.05.2022 року та протягом 2023 року. Враховуючи, що правопорушення за статтею 155 КУпАП не є триваючим та таким, що зазначено у частинах третій-шостій статті 38 КУпАП, стягнення за вчинення такого правопорушення може бути накладено не пізніше як через три місяці з дня його вчинення. Даний вид правопорушення не є триваючим, а його події є разовими. У зв`язку з чим, строки накладення стягнення обраховуються з моменту вчинення. Оскільки, правопорушення зазначені в акті, вчинено 29.05.2022 року та протягом 2023 року, то строки накладення адміністративного стягнення за протоколом 19628/ж5/17-00-05-17/39431384 від 18 грудня 2024 року, відповідно до ч. 2ст. 38 КУпАП, сплинули.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Статтею 252КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 155-1 КУпАП, складений відносно ОСОБА_1 не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені у ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду. Таких доказів матеріали даної справи не містять.

У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Статтею 62Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.

При цьому, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням

ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598 / 03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v.the UnitedKingdom ), п. 161, Series A заява № 25).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй правопорушення належними та допустимими доказами не доведена, а тому відсутні підстави для притягнення її до відповідальності за ч. 1 ст. 155-1 КУпАП.

Згідно з п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративне правопорушення провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.155-1 КУпАП, належними, достатніми та допустимими доказами не доведена, а тому провадження в даній справі необхідно закрити згідно з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 155-1, 247, 283, 284 КУпАП, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст.155-1КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст.247КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова можебути оскарженаособою,яку притягнутодо адміністративноївідповідальності,її законнимпредставником,захисником,потерпілим,його представникомпротягом десятиднів здня винесенняпостанови доРівненського апеляційногосуду через Рівненський міський суд Рівненської області.

Суддя Н.О. Гордійчук