Рішення

від 04.12.2024 по справі 711/6603/24

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/6603/24

Провадження № 2/711/2411/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.12.2024 м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Позарецької С.М.

при секретарі Буйновській А.П.

за участю представника

позивача адвоката Сучила А.О.

представника відповідача

за довіреністю Прокопчук А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Черкаської міської ради про визнання недійсною угоди, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 , через представника адвоката Сучило А.О., звернувся до суду з позовом до Черкаської міської ради про визнання недійсною угоди. Свої позовні вимоги мотивує тим, що у 2021 році ОСОБА_1 в установленому законом порядку набув право власності на нежитлове приміщення, що знаходиться в багатоквартирному житловому будинку АДРЕСА_1 .

06 лютого 2023 року землевласник - Черкаська міська рада та землекористувач - ОСОБА_1 уклали між собою Угоду про справляння плати за користування частиною прибудинкової території №1285, об`єктом якої згідно із п. 1.1., є частина прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 , яку використовує землекористувач, маючи у власності нежитлове приміщення за вказаною адресою з реєстраційним номером: 2057337771101 (запис у ДРРП про право власності від 17.12.2021 №45746320).

Як зазначено, позивач переконаний у невідповідності укладеної між сторонами Угоди законодавству України, що є підставою, як на його думку, для визнання Угоди недійсною, відповідно до ч. 1 ст.203, ч. 1 ст. 215 ЦК України. Положення Угоди про справляння плати за користування частиною прибудинкової території №1285 від 6 лютого 2023 року суперечать чинним на момент її укладення нормам конституційного, податкового та земельного законодавства.

Зазначено у позовній заяві, що оскільки договір оренди відсутній, то ОСОБА_1 фактично не має підстав для користування ділянкою на умовах оренди та сплати коштів саме як орендної плати за таке користування, а Черкаська міська рада не має права отримувати орендну плату або вимагати її сплату.

Законодавством не встановлено такий вид податку чи обов`язковий платіж, як плата за користування прибудинковою територією, а тому не підлягає сплаті позивачем, і, відповідно, оспорювана Угода не відповідає законодавству України, у зв`язку з чим підлягає визнанню недійсною, на підставі ст. 215 ЦК України.

За твердженнями позивача, Угода про справляння плати за користування частиною прибудинкової території, ніби, підміняє собою положення договору оренди землі, який мав би укладатись між сторонами для врегулювання відносин, що між ними виникли. Проте, зауважує, що, у цьому випадку, неможливо було укласти між сторонами такий договір оренди земельної ділянки, який би був повноцінним та чинним, адже за ст. 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

На думку позивача, фактично, Черкаська міська рада бажає стягувати кошти за користування частиною земельної ділянки, яка навіть не була сформованою та, на яку ні за ким не було зареєстровано право власності - земельна ділянка, що розташована під будинком, в якому розміщене нежитлове приміщення ОСОБА_1 , була сформована вже після дії Угоди (з 06.02.2023 до 03.08.2023), зокрема, - нормативно-грошова оцінка ділянки проводилась 17.08.2023, а Черкаська міська рада зареєструвала за собою право власності на неї лише 05.06.2023 (номер запису про право 50572995) та за період з 17.12.2021 до 04.06.2023, тобто до моменту укладення Угоди.

У позові зазначено, що формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Тобто для отримання відшкодування (понесені збитки) органами місцевої влади земельна ділянка має існувати, як об`єкт цивільного права.

Якщо ж сама земельна ділянка не сформована в натурі, дані про неї не внесені до Державного земельного кадастру, то жодних претензій до власника нерухомості (будівлі) місцева влада не може пред`являти. Між тим, як вважає позивач, саме такі умови наразі й існують - земельна ділянка, кошти за користування якою бажає стягнути Черкаська міська рада, не була сформованою протягом дії Угоди, адже за умовами Угоди відомі лише частка землекористування, площа та адреса, кадастрового номеру ділянка не має, а відповідно до ч. 4 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Позивач вказує, що якщо припустити належність спірної ділянки Черкаській міській раді, то відповідно до ч. 1 ст. 116 та ст. 124 ЗК України набуття громадянами та юридичними особами права користування земельними ділянками і передача їм в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Натомість, як вказує позивач, Черкаська міська рада не приймала будь-яких рішень про надання ОСОБА_1 у власність, чи в користування земельних ділянок, а також відсутні й докази того, яка саме земельна ділянка (частина прибудинкової території), нібито, перебуває у користуванні ОСОБА_1 .

Позивач зазначає, що змістом Угоди є справляння плати за користування частиною прибудинкової території, а не передача ділянки в користування, тому слід критично відноситися до кваліфікації відносин, які існували між сторонами, адже, найімовірніше, між ними існували правовідносини, не пов`язані із землекористуванням, а за своїм змістом є кондиційними.

Тобто, ОСОБА_1 , який є власником нежитлового приміщення у багатоквартирному житловому будинку та, якому земельна ділянка, відповідно до вимог законодавства України, у оренду, користування чи у власність не надавалася (на період дії Угоди вона і не була об`єктом цивільних прав, адже ще не була сформованою), - не повинен сплачувати Черкаській міській раді обов`язковий платіж за користування прибудинковою територією за Угодою, оскільки ОСОБА_1 на день укладення Угоди від 6 лютого 2023 року не був ні власником, ні постійним користувачем, ні орендарем земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а сама Угода не містить істотних умов договору оренди землі, тому не є договором оренди землі, у розумінні Земельного Кодексу України та Закону України Про оренду землі.

У позовній заяві також зазначено, що в Угоді, як на підставу для її укладення, сторони посилаються на рішення Черкаської міської ради від 23.12.2021 №16-22 Про бюджет Черкаської міської територіальної громади на 2022 рік (23576000000): за положенням п. 3.1. Угоди Землекористувач за користування частиною прибудинкової території сплачує у грошовій формі у розмірі, визначеному згідно з рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 21.06.2005 №793 Про справляння плати за користування частиною прибудинкової території та рішення Черкаської міської ради від 23.12.2021 №16-22 «Про бюджет Черкаської міської територіальної громади на 2022 рік (23576000000)».

У п. 23. рішення Черкаської міської ради №16-22 від 23.12.2021 зазначено: встановити, що юридичні та фізичні особи, які мають в житловому багатоквартирному будинку у власності або користуванні нежитлові приміщення, укладають з міською радою строкові угоди про плату за користування частиною прибудинкової території з розрахунком площі (частки) для нарахування такої плати у порядку, визначеному рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 21.06.2005 № 793.

Отже, за твердженнями позивача, укладання таких Угод було спрямоване на отримання плати за землю з фізичних та юридичних осіб, які в силу Земельного Кодексу України (ст. 42 ЗК України) не мали права і не могли отримати земельної ділянки у користування з земель прибудинкових територій багатоквартирних житлових будинків та мають у власності нежитлові приміщення в таких будинках.

Також у п. 23. рішення Черкаської міської ради №16-22 від 23.12.2021 вказано: такі угоди мають передбачати відшкодування власнику землі заподіяних збитків за період використання земельної ділянки з порушенням вимог чинного законодавства (крім житлового фонду), містити площу (частку) та місцезнаходження земельної ділянки, за яку проводиться плата та відшкодування збитків. Сума до відшкодування визначається в угоді за згодою сторін з урахуванням вимог Цивільного та Земельного Кодексів України. Розрахунок збитків (в разі наявності) та плати за користування частиною прибудинкової території є невід`ємною частиною угоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного Кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним Кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Враховуючи, що Угода про справляння плати за користування частиною прибудинкової території № 1285 від 6 лютого 2023 року і рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 21.06.2005 року № 793 «Про справляння плати за користування частиною прибудинкової території», на виконання якого вона укладена, не відповідають вищенаведеним земельного законодавства та суперечать нормам податкового законодавства, то позивач вважає, що вказаний правочин не може бути підставою для покладання на позивача обов`язку з її виконання, оскільки згідно з ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

У позові зазначено, що Черкаська міська рада не приймала рішень про передачу вказаної в Угоді частини прибудинкової території в оренду відповідачу, відтак відповідач на день укладення Угоди від 6 лютого 2023 року не був ні власником, ні постійним користувачем, ні орендарем земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином, позивач вважає, що рішенням Черкаської міської ради всупереч законодавству було фактично встановлено новий вид плати за користування землею, тобто плату (яка не є земельним податком) за землю на підставі «строкових угод про справляння плати за користування частиною прибудинкової території з розрахунком площі (частки) для нарахування такої плати». При цьому, цей новий вид плати за користування землею позивач не вважає і орендною платою, оскільки відповідні земельні ділянки не передаються платникові в оренду, а тому підстав для оплати за користування прибудинковою територію немає.

Позивач ставить під сумнів доказ, що наданий Черкаською міською радою щодо проведених нею розрахунків, як коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель, адже проведення нормативної грошової оцінки можливе тоді, коли земельна ділянка вже відведена в натурі, має кадастровий номер та відомості про неї містяться в Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка, кошти за користування якою має намір стягнути Черкаська міська рада, на момент дії спірної Угоди, ще не була сформованою в натурі, її цільове призначення не було визначене, що унеможливлює проведення нормативної грошової оцінки ділянки, а тому і визначення розміру орендної плати, якої і не має бути через відсутність відповідного договору оренди, проте яка безпідставно нараховується Черкаською міською радою за Угодою про справляння плати за користування прибудинкової території №1285 від 6 лютого 2023 року.

Окрім цього, як зазначає позивач, у розрахунку плати за користування частиною прибудинкової території, розробленого на підставі сумнівного рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 21 червня 2005 року №793 «Про справляння плати за користування частиною прибудинкової території», відсутні докази на підтвердження того, яка саме земельна ділянка (частина прибудинкової території) перебувала у користуванні ОСОБА_1 із зазначенням її площі, який саме конкретно визначений об`єкт (частина прибудинкової території) певної площі перебував у користуванні ОСОБА_1 та, за який саме сторони домовилися при укладенні вказаної угоди, справляти плату, на підставі чого була встановлена саме така площа прибудинкової території.

Надані розрахунки проведені, виходячи з розміру площі 189,0 кв.м без зазначення джерела походження цих вихідних даних, а також складені за різні проміжки часу, тобто не в момент укладання між сторонами основної Угоди від 6 лютого 2023 року: розрахунок плати за користування частиною прибудинкової території відноситься до періоду часу, що передує укладенню спірної Угоди між сторонами по справі, а саме з 17.12.2021 по 30.11.2022 року (п.3.2. Угоди).

До того ж, як вказує позивач, вказані розрахунки підписані лише представником від Черкаської міської ради, при цьому інша сторона Угоди - ОСОБА_1 зазначені розрахунки, які є невід`ємною частиною Угоди (з огляду на п. 6.1. Угоди), не підписував. Не містить особистого підпису ОСОБА_1 і ще одна невід`ємна частина Угоди - розрахунок частки та площі для нарахування плати за користування частиною прибудинкової території, тому ці частини були раніше односторонньо видані, аніж погоджені сторонами, і ОСОБА_1 належним чином не був ознайомлений із суттю зазначених документів.

Отже, як на думку позивача, перевірити правильність розрахунків заборгованості, описаних в Угоді та додатках до неї Черкаською міською радою, немає можливості, зокрема, через відсутність доказів, яка саме прибудинкова територія, нібито, перебувала у користуванні ОСОБА_1 .

Також зазначено, що 03 серпня 2023 року між сторонами було укладено Додаткову угоду про дострокове розірвання Угоди про справляння плати за користування частиною прибудинкової території від 06.02.2023 №1285 по вул. Пастерівській, 11, за п. 1 якої Сторони вирішили розірвати Угоду за згодою сторін з 05.06.2023 (дата державної реєстрації права постійного користування ОСББ ЮГОСЛАВСЬКИЙ на земельну ділянку), що не звільняє позивача, як на його думку, визнати Угоду недійсною.

У позовній заяві зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і, які очікує понести в зв`язку із розглядом цієї справи, складається із: суми судового збору у розмірі 1 211,20 грн.; витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн.

Таким чином,позивач проситьсуд,-визнати недійсноюУгоду просправляння платиза користуваннячастиною прибудинковоїтериторії №1285від 6лютого 2023року,укладену між ОСОБА_1 та Черкаськоюміською радою; судові витрати, понесені позивачем у зв`язку із розглядом справи, зокрема, - судовий збір у розмірі 1 211,20 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000, 00 грн., а разом - 21 211,20 грн. просить покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 23.08.2024 прийнято, відкрито провадження по справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 23.09.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Відповідачем Черкаською міською радою, через представника за довіреністю ПрокопчукА.П., подано відзив на позов, який повернуто без розгляду, відповідно до ч.4 ст.183 ЦПК України.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, будучи належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи. Про поважність причин неявки не повідомлено.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Сучило А.О. повністю підтримав позовні вимоги і просив їх задовольнити, посилаючись на доводи позовної заяви та надані докази. Крім того, зазначив, що докази на підтвердження витрат на правничу допомогу адвоката будуть надані, відповідно до ч.8 с т. 141 ЦПК України.

В судовому засіданні представник відповідача Черкаської міської ради за довіреністю Прокопчук А.П. заперечувала проти позовних вимог і просила відмовити у їх задоволенні. Зазначила, що сторони по справі уклали дві угоди, які не суперечать нормам чинного законодавства. Позивач був вільним у волевиявленні щодо встановлення прав та обов`язків; сторони досягли усіх істотних умов договору. Зокрема, угода від 06.02.2023 відповідає засадам законодавства України і у міської ради відсутня заборона щодо укладення певних угод. Користування земельною ділянкою повинно бути платним, що і було передбачено угодою від 06.02.2023. Крім того, ця угода укладалася на підставі рішень міської ради, які є чинними і не скасованими й на даний час. Розрахунки оплати не оскаржувалися; відповідач взяв на себе обов`язки щодо виконання умов угоди, зокрема п.2. Крім того, за судовим рішенням, яке набрало законної сили з позивача на користь відповідача стягнута заборгованість за угодою про справляння плати за користування частиною прибудинкової території від 06.02.2023 і, відповідно судом була дана правова оцінка, в тому числі і умовам цієї угоди. Також, вважає, що позивачем не доведені обставини про те, який же нормативно-правовий акт був порушений відповідачем; відповідач зверненням до суду з цим позовом має намір уникнути відповідальності щодо виконання умов договору (угоди).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення за таких підстав:

встановлено, що 06.02.2023 між Черкаською міською радою (землевласник) та фізичною особою ОСОБА_1 (землекористувач) укладено Угоду про справляння плати за користування частиною прибудинкової території, яка зареєстрована в управлінні земельних ресурсів, землеустрою та інспектування департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради 06.02.2023 за № 1285.

Об`єктом угоди є частина прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 , яку використовує землекористувач, маючи у власності частину нежитлового приміщення за вказаною адресою з реєстраційним номером: 2057337771101 (запис у ДРРП про право власності від 17.12.2021 № 45746320). Угода укладена терміном на три роки до 01.12.2025 (п.п. 1.1., 2.1. Угоди).

Пунктами 3.1., 3.4. Угоди передбачено, що за користування частиною прибудинкової території землекористувач сплачує плату у грошовій формі у розмірі, визначеному згідно із рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 21.06.2005 № 793 «Про справляння плати за користування частиною прибудинкової території» та рішення Черкаської міської ради від 23.12.2021 № 16-22 «Про бюджет Черкаської міської територіальної громади на 2022 рік (23576000000)».

З 01.12.2022 щомісячна плата за користування частиною прибудинкової території складає 1663,98 грн. та сплачується землекористувачем до 10-го числа місяця наступного за звітним на розрахунковий рахунок.

Відповідно до пункту 3.2. Угоди землекористувач, що використовує земельну ділянку, площею для нарахування 189,0 кв.м за адресою: вул. Пастерівська, 11,з порушенням вимог статті 206 Земельного Кодексу України, чим завдає збитків землевласнику, зобов`язується відшкодувати кошти в розмірі 19017,86 грн. до 10 числа місяця, наступного за звітним, набалансовий рахунок: UA108999980334129815000023759, одержувач платежу: ГУК у Черкаській області/тг м. Черкаси/18010900, код ЄДРПОУ: 37930566, Банк: Казначейство України (ЕАП) призначення платежу: орендна плата за землю з фізичних осіб за період за період з 17.12.2021 по 30.11.2022.

Пунктом 3.5 Угоди встановлено, що в разі проведення щорічної індексації нормативної грошової оцінки землі, внесення інших змін на підставі вимог діючого законодавства, а також в разі будь-яких змін Черкаською міською радою розмірів плати та нормативної грошової оцінки, що діють в м. Черкаси, розмір грошової оцінки земельної ділянки та розмір щорічної плати змінюватиметься без внесення змін та доповнень до цієї Угоди.

Також, п.6 цієї Угоди передбачено, що невід`ємною частиною Угоди є: розрахунок плати за користування частиною прибудинкової території; розрахунок частки та площі для нарахування плати за користування частиною прибудинкової території.

Крім того, встановлено, що 03.08.2023 між Черкаською міською радою (землевласник) та ОСОБА_1 (землекористувач) укладено Додаткову угоду про дострокове розірвання Угоди про справляння плати за користування частиною прибудинкової території від 06.02.2023 №1285, якою сторони вирішили розірвати Угоду за згодою сторін з 05.06.2023 (дата державної реєстрації права постійного користування ОСББ «ЮГОСЛАВСЬКИЙ» на земельну ділянку).

Пунктом 2 Додаткової угоди встановлено, що сторони не звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань, що виникли по Угоді до моменту укладення даної додаткової угоди та від обов`язку виконання зобов`язання, що виникли в період дії Угоди.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.07.2024 (справа №711/1577/24) стягнуто із ОСОБА_1 на користь Черкаської міської ради заборгованість за Угодою про справляння плати за користування частиною прибудинкової території від 06.02.2023 №1285 у розмірі 30504,88коп. та вирішено питання про судові витрати. Постановою Черкаського апеляційного суду від 11.09.2024 вказане рішення суду першої інстанції залишене без змін.

Станом на час розгляду справи, встановлено, що рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 21.06.2005 № 793 «Про справляння плати за користування частиною прибудинкової території» є чинним. Крім того, цим же рішенням затверджено Положення про справляння плати за користування частиною прибудинкової території (Додаток). Установлено, що юридичні та фізичні особи, які мають у власності (користуванні) нежитлові приміщення та використовують частку прибудинкової території укладають строкові угоди (до трьох років) про справляння плати за користування частиною прибудинкової території.

Також, встановлено, що рішенням Черкаської міської ради №16-22 від 23.12.2021 «Про бюджет Черкаської міської територіальної громади на 2022 рік (23576000000)», на підставі якого, зокрема, і була укладена між сторонами Угода від 06.02.2023, у п. 23 зазначено про те, що юридичні та фізичні особи, які мають в житловому багатоквартирному будинку у власності або користуванні нежитлові приміщення, укладають з міською радою строкові угоди про плату за користування частиною прибудинкової території з розрахунком площі (частки) для нарахування такої плати у порядку, визначеному рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 21.06.2006 №793.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч.3, 4 ст.77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Відповідно дост.3ЦК України,загальними засадамицивільного законодавстває: 1)неприпустимістьсвавільного втручанняу сферуособистого життялюдини; 2)неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановленихКонституцією Українита законом; 3)свобода договору; 4)свобода підприємницькоїдіяльності,яка незаборонена законом; 5)судовий захистцивільного правата інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

Сторони маютьправо укластидоговір,який непередбачений актамицивільного законодавства,але відповідаєзагальним засадамцивільного законодавства. Сторони маютьправо врегулюватиу договорі,який передбаченийактами цивільногозаконодавства,свої відносини,які неврегульовані цимиактами. Сторонив договоріможуть відступитивід положеньактів цивільногозаконодавства іврегулювати своївідносини навласний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (ч.ч.1-3 ст.6 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зміст правочинуне можесуперечити цьомуКодексу,іншим актамцивільного законодавства,а такожінтересам державиі суспільства,його моральнимзасадам. Особа,яка вчиняєправочин,повинна матинеобхідний обсягцивільної дієздатності. Волевиявлення учасникаправочину маєбути вільнимі відповідатийого внутрішнійволі. Правочин маєвчинятися уформі,встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.ч. 1-5 ст. 203 ЦК України).

Як передбаченоч.ч.1,3ст.626ЦК України,договором єдомовленість двохабо більшесторін,спрямована навстановлення,зміну абоприпинення цивільнихправ таобов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно достатті 6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України).

Договір єукладеним,якщо сторонидосягли згодиз усіхістотних умовдоговору. Істотнимиумовами договорує умовипро предметдоговору,умови,що визначенізаконом якістотні абоє необхіднимидля договорівданого виду,а такожусі тіумови,щодо якихза заявоюхоча боднієї ізсторін маєбути досягнутозгоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст.638ЦК України).

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановленічастинами першою-третьою,п`ятоюташостою статті 203цього Кодексу.Недійснимє правочин,якщо йогонедійсність встановленазаконом (нікчемнийправочин).У цьомуразі визнаннятакого правочинунедійсним судомне вимагається. Увипадках,встановлених цимКодексом,нікчемний правочинможе бутивизнаний судомдійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (ч.1 ст. 216 ЦК України).

Відповідно до частини 5 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Частиною 7 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об`єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування.

Статтею 206 Земельного Кодексу України встановлено, що користування землею в Україні є платним. Таким чином, чинне законодавство не передбачає звільнення від плати за користування об`єктами комунальної власності, в тому числі і прибудинковою територією у разі неоформлення правовстановлюючих документів на землю. Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» утримання будинків і прибудинкових територій є господарською діяльністю, спрямованою на задоволення потреб фізичних чи юридичних осіб щодо забезпечення експлуатації та/ або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством. Стаття 7 цього Закону визначає, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належать такі повноваження, як встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону; управління об`єктами у сфері житлово-комунальних послуг, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації та ін. Згідно з частиною 2 статті 14 цього Закону ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом. Крім того, чинне законодавство встановлює також відповідальність за несплату коштів за користування прибудинковою територією. Так, статтею 1 Закону України «Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» встановлено, що суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки та приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.

За результатами розгляду справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки між сторонами була укладена угода (договір) із істотними умовами про предмет договору, тобто сторони досягли згоди щодо всіх умов, прав та обов`язків. Крім того, слід зазначити, що всім обставинам, на які посилається сторона позивача у даній позовній заяві (невідповідність угоди законодавству України; плата за користування частиною прибудинкової території як «новий вид податку»; відсутність договору оренди земельної ділянки, за яким би міська рада мала би право отримувати орендну плату або вимагати її сплату; відсутність виділення спірної земельної ділянки в натурі; повноваження органу місцевого самоврядування щодо укладання договору (угоди), здійснення розрахунку та нарахування плати (її розмір) за користування частиною прибудинкової території, а також обрахування суми заборгованості) була дана судом правова оцінка під час розгляду справи за позовом Черкаської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за угодою про справляння плати за користування частиною прибудинкової території від 06.02.2023 (справа №711/1577/24), про що зазначено у рішенні Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.07.2024 та постанові Черкаського апеляційного суду від 11.09.2024.

Також посилання сторони позивача на те, що міська рада не мала права при укладанні угоди від 06.02.2023 враховувати рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради №793 від 21.06.2005, яке, начебто, не регулює питання щодо укладення угоди та рішення Черкаської міської ради №16-22 від 23.12.2021 «Про бюджет Черкаської міської територіальної громади на 2022 рік (23576000000)», оскільки угода укладалася у 2023 році, і при визначенні розміру плати за фактичний час користування позивачем частиною прибудинкової території застосовувалися коефіцієнти, вихідні дані тощо, виходячи із положень рішення №16-22 за попередні роки, за відсутності такого рішення на 2023 рік, є безпідставними. Суд звертає увагу, що рішенням №16-22 передбачено, що з 01.01.2012 розмір плати за користування частиною прибудинкової території визначається з урахуванням рішення Черкаської міської ради від 13.05.2010 №5-656 «Про затвердження показників грошової оцінки земель м. Черкаси». Судом не встановлено даних про те, що всі зазначені рішення органу місцевого самоврядування не є чинними, зокрема, і на час укладення угоди від 06.02.2023.

Крім того, суд вважає, що законодавчі акти, на які посилається позивач, не містять прямої вказівки про заборону органам місцевого самоврядування укладати угоди про справляння плати за користування прибудинковою територією.

Суд вважає, що позивач ОСОБА_1 , пред`являючи позовні вимоги до Черкаської міської ради про визнання угоди від 06.02.2023 недійсною, - таким чином, намагається переоцінити вже оцінені попередніми судовими рішеннями докази, при цьому, не зазначивши жодних нових обставин, які б не з`ясовувалися при розгляді цивільної справи №711/1577/24, і за яких ця угода підлягала би до визнання її недійсною, з огляду на норми ч. 4 ст. 82 ЦПК України. Доводи сторони позивача не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Оскільки у задоволенні позовних вимог позивача відмовлено, то відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати залишаються за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-83, 141, 259, 268 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Черкаської міської ради про визнання недійсною угоди про справляння плати за користування частиною прибудинкової території №1285 від 06.02.2023, укладеної між Черкаською міською радою та ОСОБА_1 , - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складений 10.01.2025.

Головуючий суддя С. М. Позарецька