Рішення

від 23.01.2025 по справі 703/861/21

СМІЛЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 703/861/21

2/703/9/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді Прилуцького В.О.

секретаря судовогозасідання Дегтярь Л.В.

за участі:

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сміла в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя,-

встановив:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя.

Позов мотивований тим, що з 01 червня 2002 року по 16 січня 2020 року вона з відповідачем перебувала у шлюбі. За час шлюбу ними було придбано автомобіль FAW CA 1031, 2008 року виписку, номерний знак НОМЕР_1 , автомобіль CHERI JAGGI, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , CHEVROLET LACETTI, 2007 року випуску номерний знак НОМЕР_3 . Свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів були оформленні на ім`я відповідача та автомобілі знаходяться у його користуванні.

Зазначає, що загальна вартість всих автомобілів складає 307000 грн., відповідно 1/2 частина 153500 грн. просить суд визнати за нею право власності на автомобіль CHEVROLET LACETTI, 2007 року випуску номерний знак НОМЕР_3 та стягнути з відповідача різницю між вартістю в розмірі 7500 грн.

15 лютого 2022 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача ОСОБА_3 в якому зазначив, що позовні вимоги не визнає. Заперечення на позов обґрунтовані тим, що автомобіль FAW CA 1031, 2008 року виписку, номерний знак НОМЕР_1 було придбано за кошти його батька ОСОБА_4 , отже він не є спільним майном подружжя, автомобіль CHERI JAGGI, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 було продано за довірністю у 2014 році ОСОБА_5 , а кошти від його продажу було витрачено на потреби сім`ї, автомобіль CHEVROLET LACETTI, 2007 року випуску номерний знак НОМЕР_3 було придбано в період коли вони з позивачкою вже спільно не проживали, що підтверджується на його думку позовною заявою про розірвання шлюбу, тому не може вважатись спільним майном подружжя. Зважаючи на викладене просив суд відмовити у позові.

19 квітня 2022 року до суду надійшов зустрічний ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про зарахування зустрічної позовної вимоги до первісних позовних вимог із встановленням вартості 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , як права власності ОСОБА_3 .

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 квітня 2022 року справу передано на розгляд судді Прилуцькому В.О.

Ухвалою судді від 28 квітня 2022 року справу прийнято суддею Прилуцьким В.О. до свого провадження та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 09 червня 2023 року зустрічну позовну ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя повернуто ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 22 червня 2023 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача, адвокат Холодняк В.М., підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовільнити з підстав наведених у позовній заяві.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась.

Представник відповідача, адвокат Макеєв В.Ф. та відповідач в судове засідання не з`явились.

Представник відповідача Макеєв В.Ф. надав до суду заяву в якій просив суд провести судове засідання у його відсутність.

Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши позицію сторін, заслухавши пояснення свідка, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ст. 81 ЦПК вказує на те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обовязків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Як вбачається з копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_4 від 01 червня 2002 року та копії рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 16 січня 2020 року сторони по справі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 01 червня 2002 року по 16 січня 2020 року.

Позивач ОСОБА_2 в позовній зяаві просить суд поділити між нею та відповідачем спільно набуте в період перебування у шлюбі майно, а саме на автомобілі: FAW CA 1031, 2008 року виписку (придбаний у 2008 році), CHERI JAGGI, 2008 року випуску (придбаний у 2013 році), CHEVROLET LACETTI, 2007 року випуску (придбаний у 2015 році).

Відповідач ОСОБА_3 ,. у поданому до суду відзиві на позовну заяву, повністю заперечує проти позовних вимог позивача. заперечення проти позову обгрунтовані тим, що автомобіль FAW CA 1031, 2008 року виписку був придбаний не за спільні кошти подружжя, а за кошти його батька ОСОБА_4 , автомобіль CHERI JAGGI, 2008 року випуску був «проданий за дорученням у 2014 році», а кошти від його продажу було витрачено на потреби сім`ї, автомобіль CHEVROLET LACETTI, 2007 року випуску було придбано вже в період фактичної відсутності подружніх стосунків та проживання позивачки з іншим чоловіком, тому, на його думку, вони не можуть бути визнані спільним майном подружжя та не підлягають поділу між ними.

Відповідно до вимог ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно із вимогами ч. 1 та 3 ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч.1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Згідно із вимогами ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Згідно із роз`яснень даних в пп. 23, 30 Постанови пленуму ВСУ від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч.1 ст. 65 СК.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (ч. 4 ст. 65 СК України).

З копії відповіді регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС в Черкаській області № 31/23-242 від 11 лютого 2021 року вбачається, що за ОСОБА_3 зареєстровані: 27 серпня 2008 року автомобіль FAW CA 1031, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 ; 14 травня 2013 року автомобіль CHERI JAGGI, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 ; 06 травня 2015 року автомобіль CHEVROLET LACETTI, 2007 року випуску номерний знак НОМЕР_3 .

Таким чином, суд дійшов висновку, що спірні транспортні засоби FAW CA 1031, 2008 року виписку, номерний знак НОМЕР_1 ; 14 травня 2013 року автомобіль CHERI JAGGI, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 ; 06 травня 2015 року автомобіль CHEVROLET LACETTI, 2007 року випуску номерний знак НОМЕР_3 були набуті у власність сторонами під час перебування у зареєстрованому шлюбі, а відтак є об`єктом права спільної сумісної власності колишнього подружжя.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в п.27 постанови Великої Палати від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 та п. 58 постанови Великої Палати від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15, вирішення спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання.

Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання.

Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту.

Крім того, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.

Частиною 2 ст.71 СК України передбачено, що неподільні речі присуджуються одному із подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Оскільки майно подружжя складається, як правило, з різних за призначенням та вартістю речей, розподіл здійснюється таким чином, щоб в остаточному підсумку кожен одержав у натурі таку кількість речей, вартість яких була б тотожна величині частки дружини та чоловіка.

Щодо заперечень відповідача проти визнання автомобіля FAW CA 1031, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 спільним майном подружжя, оскільки він був придбаний не за кошти подружжя, а за особисті кошти його батька ОСОБА_4 , суд зазначає наступне.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні, проведеному 04 липня 2024 року, пояснив, що відповідач ОСОБА_3 є його сином. Йому відомо про те, що автомобіль FAW CA 1031, 2008 року виписку хоч і був куплений в період шлюбу його сина з ОСОБА_2 , однак не за кошти родини, а за кошти, які син отримав в кредит. Пояснив, що він постійно допомагав сину ОСОБА_3 фінансово та сплачував кредит, який оформив син на своє ім`я, за власні кошти.

На запитання головуючого свідок ОСОБА_4 пояснив, що автомобіль FAW CA 1031, 2008 року виписку був придбаний його сином за кредитні кошти, однак сплачував потім кредит не син ОСОБА_6 , а він із власних коштів. Вказав і те, що кредит на купівлю автомобіля було укладено на ім`я сина ОСОБА_6 , а не на нього, тому що на той час так було потрібно по роботі. Зазначив, що власником автомобіля був його син, однак він також ним користувався.

На запитання представника позивача, адвоката Холодняка В.М. свідок ОСОБА_4 пояснив, що коштів, які були сплачені за автомобіль синові не дарував. Повідомив і про те, що йому також відомо про купівлю ще двох автомобілів Шевроле та Черрі, які також були оформленні на його сина ОСОБА_6 та на їх купівлю він також надав фінанси.

Суд не приймає вказані заперечення відповідача ОСОБА_3 , оскільки матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу того факту, що автомобіль було придбано за особисті кошти відповідача, а чи його батька. Відповідно такі заперечення відповідача за відсутності доказів, не можуть бути підставою для відмови позивачу у цій частину в позові.

Що стосується заперечень відповідача ОСОБА_3 про те, що автомобіль CHERI JAGGI, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 було продано ним «за дорученням» у 2014 році ОСОБА_5 , а кошти витрачені на потреби подружжя, тому вважає, що так як автомобіль вже не належить йому, він не підлягає розподілу, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі в період з 01 червня 2002 року по 16 січня 2020 року. Автомобіль CHERI JAGGI, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 з 14 травня 2013 року зареєстрований за ОСОБА_3 .

На підтвердження продажу автомобіля CHERI JAGGI, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 відповідач ОСОБА_7 надав до суду копія повного витягу з Єдиного реєстру довіреностей (перевірка дійсності довіреності) від 13 січня 2022 року.

З копії повного витягу з Єдиного реєстру довіреностей (перевірка дійсності довіреності) від 13 січня 2022 року вбачається, що ОСОБА_3 12 травня 2014 року посвідчив довіреність на ім`я ОСОБА_8 відносно майна: автомобіля CHERI JAGGI, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , термін дії доручення до 12 травня 2024 року.

Згідно з положенням ст. 244 Цивільного кодексу України довіреністю є письмовий документ, який видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Головна відмінність генеральної довіреності на розпорядження транспортним засобом від договору купівлі-продажу полягає в тому, що видача довіреності не несе за собою переходу права власності на автомобіль. Власник автомобіля (довіритель) лише уповноважує іншу особу (представника) продати автомобіль та вчинити ряд дій, пов`язаних з продажем транспортного засобу (зняти автомобіль з обліку, отримати транзитні номери, укласти договір купівлі-продажу, одержати грошові кошти тощо).

Представник довірителя виступає, так би мовити, посередником між продавцем і покупцем транспортного засобу. Довіреність це односторонній правочин, що фіксує межі повноважень представника, який, діючи на підставі довіреності, створює права та обов`язки безпосередньо для довірителя. Для видачі довіреності не потрібна присутність іншої особи, представника.

Ст. 655 ЦК України вказує на те, що договір купівлі-продажу правочин, укладений між двома або більше сторонами, за яким одна сторона (продавець) передає майно другій стороні (покупцю), а покупець приймає майно і зобов`язується сплатити за нього певну грошову суму. При укладенні договору купівлі-продажу мають бути присутні обидві сторони.

До суду копію договору купівлі продажу автомобіля CHERI JAGGI, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , відповідачем не надано.

Суд враховує, що відповідач ОСОБА_3 був забезпечений правовою допомогою фахівця в галузі права, обізнаного про порядок надання доказів, встановлених законом принципів доказування в цивільному процесі.

Суд також враховує, що відповідно до ч.1 ст.84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Звертаючись до суду, не надавши бдь-яких доказів приведеним у відзиві на позовну заяву обставинам у цій частині, з клопотанням до суду про їх витребування судом відповідач ОСОБА_3 та його представник, адвокат Макеєв В.Ф., не звернулися.

Відповідно за відсутності в матеріалах справи доказів продажу спірного автомобіля, заперечення відповідача з цього приводу не можуть бути прийняті судом, як підстава для відмови у задоволенні позову в цій частині.

Щодо посилання відповідача на те, що автомобіль CHEVROLET LACETTI, 2007 року випуску номерний знак НОМЕР_3 , не може бути визнаний судом, як спільне майно подружжя, оскільки придбаний в період відсутності фактичних шлюбних стосунків між ним та позивачкою, суд зазначає наступне.

З копії рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 16 січня 2020 року вбачається, що сторони в період часу з 01 червня 2002 року по 16 січня 2020 року перебували і зареєстрованому шлюбі.

Відповідач зазначає, що доказом того, що автомобіль CHEVROLET LACETTI, 2007 року випуску номерний знак НОМЕР_3 , було придбано в період відсутності подружніх стосунків тому не підлягає поділу, є вказівка в позовній заяві про розірвання шлюбу на те, що ОСОБА_2 спільно з ОСОБА_3 не проживає, а проживає з іншим чоловіком.

З тексту вказаного рішення суду вбачається посилання на те, що сторони спільно не проживають через різні погляди на сімейне життя. Жодної вказівки на період з якого часу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 спільно не проживають рішення суду не містить.

Окрім того факт лише відсутності спільного проживання сторін не може свідчити про відсутність фактичних шлюбних відносин між ними.

З копії рішення суду від 16 січня 2020 року вбачається, що позивачем у справі про розірвання шлюбу був ОСОБА_3 , а відповідачем ОСОБА_2 .

Відповідно позовна заява була виготовлена ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ніяких даних в ній не зазначала.

Окрім того суд звертає увагу і на те, що самої копії позовної заяви, на яку посилається відповідач, як на доказ, до матеріалів справи не надано.

За загальним правилом майно, набуте подружжям за час шлюбу, є спільним майном (ст. 60 СК України). Утім, із цього правила є певне виключення.

Відповідно до ст. 57 СК України, якщо шлюб не розірвано, але чоловік та дружина проживають окремо у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин, то майно, набуте сторонами за цей період може бути за рішенням суду визнане роздільним. Це пов`язано з тим, що для сімейних відносин важливе значення має не лише формально зареєстрований шлюб, а й дійсні стосунки чоловіка та дружини. Якщо ж цього немає, і сторони фактично не складають однієї сім`ї, то на такі відносини не може поширюватися режим спільності майна подружжя. У разі спору заінтересована сторона повинна довести в суді факт окремого проживання подружжя у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Відповідні висновки викладені у постановах Верховного Судувід 24 травня 2023 року у справі № 278/2482/21 провадження № 61-12736св22, від 16 січня 2023 року у справі № 754/3132/16-ц провадження № 61-5956св22).

Відповідачем презумпція спільності права власності подружжя на придбане в період шлюбу майно (автомобіль) не спростована.

Відповідачем ОСОБА_3 не доведено належними та допустимими доказами факту окремого проживання подружжя у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин, відповідно такі заперечення відповідача проти позову, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Що стосується вимоги позивача ОСОБА_2 про виділ їй у власність автомобіля CHEVROLET LACETTI, 2007 року випуску номерний знак НОМЕР_3 та стягнення з відповідача ОСОБА_3 на її користь компенсації вартості спільного майна подружжя до ідеальних часток, суд зазначає наступне.

Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу (частина третя статті 370 ЦК України).

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу),співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою (абзаци перший і другий частини другої статті 364 ЦК України).

Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (частина друга статті 183 ЦК України).

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсаціїзамість його часткиу праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускаєтьсялише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (частини друга, четверта та п`ята статті 71 СК України).

Право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї (частина перша статті 365 ЦК України). Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесенняпозивачемвартості цієї частки на депозитний рахунок суду (частина друга статті 365 ЦК України).

Приписи частин четвертої та п`ятої статті 71 СК України і статті 365 ЦК України з урахуванням принципу розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК Украйни) треба розуміти так: (а) правила про необхідність попереднього внесення коштів на депозитний рахунок суду стосуються тих випадків, коли позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) згідно зі статтею 365 ЦК України заявив вимогу про припинення права відповідача на частку у спільній власності (такі кошти забезпечують отримання відповідачем грошової компенсації); (б) якщо позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) таку вимогу не заявив (а вимагає, наприклад, поділити неподільну річ шляхом виділення її у власність відповідача та стягнення з нього грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на цю річ), то підстави для внесення ним відповідної суми коштів на депозитний рахунок суду відсутні.(Відповідні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Судувід 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21), від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19 (провадження № 14-40цс21), постанові Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року у справі №345/2224/20 (провадження № 61-5915св22).

Інакше кажучи, вимога позивача про стягнення з відповідача грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на майно подружжя не породжує обов`язку відповідача попередньо внести відповідну суму на депозитний рахунок суду. Такий висновок сформульований у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018 року у справі № 299/2587/15-ц. Підтвердження платоспроможності такого відповідача законодавство України не вимагає.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21) виснувала, що частини четверта та п`ята статті 71 СК України не передбачають обов`язкову згоду відповідача на присудження позивачеві грошової компенсації замість частки останнього у праві спільної сумісної власності на майно, а також не передбачають обов`язкове внесення відповідачем на депозитний рахунок суду грошової компенсації у спорах, у яких про припинення своєї частки у праві спільної сумісної власності й отримання компенсації на свою користь просить позивач.

Отже, у випадку, коли один із співвласників погодився отримати грошову компенсацію замість своєї частки в спільному майні, а інша сторона не погодилася її добровільно виплачувати з будь-якої причини,зацікавлений в одержанні замість своєї частки у майні грошової компенсації співвласник звертається до суду із позовом на підставістатті 364 ЦК України.

ОСОБА_2 просила суд провести поділ спільного майна подружжя шляхом виділення їй у власність одного автомобіля та присудження їй грошової компенсації за належну їй частку у спільному майні подружжя.

Відповідач ОСОБА_3 у відзиві на позовну заяву зазначив, що вважає не належними доказами щодо вартості автомобілів експертні дослідження на які посилається позивач у позові та вважає, що вони не можуть бути прийняті судом до уваги.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору ( ст. 95 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст. 76-83 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як роз`яснено в п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов`язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.

Як виснував Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 31 жовтня 2023 року у справі № 202/4972/20 ( провадження № 61-2842св23), вартість майна, що підлягає поділу визначається виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Як вбачається із висновків про вартість об`єкта оцінки від 25 лютого 2021 року ринкова вартість автомобіля FAW CA 1031, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 складає 90000 грн., автомобіля CHERI JAGGI, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 72000 грн., автомобіля CHEVROLET LACETTI, 2007 року випуску номерний знак НОМЕР_3 145000 грн.

Загальна вартість автомобілів, згідно зазначених висновків, складає 307000 грн., що відповідно складає по 153500 грн. кожному за 1/2 частину.

Позивач ОСОБА_2 просить суд виділити їй у власність автомобіль CHEVROLET LACETTI, 2007 року випуску номерний знак НОМЕР_3 , вартість якого складає 145000 грн., що на 7500 грн. менше від рівних часток у спільному майні сторін. Відповідно із відповідача на користь позивача слід стягнути 7500 грн. вартості різниці між вартістю автомобіля, який виділяється на праві власності позивачу та вартістю 1/2 частини спільного майна.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач вжила всих можливих заходів для доведення дійсної вартості автомобілів, тоді як відповідач не спростував визначений у висновках розмір ринкової вартості спірного майна належними доказами.

Згідно з висновком, викладеним у постанові Касаційного Цивільного Суду Верховного Суду від 30 травня 2023 року у справі №443/1012/18 (провадження 61-6304св22), процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді справи роз`яснювати необхідність вчинення певних процесуальних дій учасникам (заявлення певних клопотань), оскільки це може призвести до порушення встановленого у ст.6 ЦПК України принципу рівності перед законом і судом.

Клопотань про призначення судової авто-товарознавчої експертизи з метою визначення ринкової вартості спірних транспортних засобів на час розгляду справи судом, жодна зі сторін на відповідній стадії не заявила.

За таких обставин, враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про прийняття за основу для визначення грошової компенсації 1/2 частки кожного з подружжя у спільному сумісному майні, визначену ринкову вартість транспортних засобів, заначену у наданих позивачем висновках.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Вирішуючи спір у даній справі, суд, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин спору, що виник між сторонами, та з урахуванням вище наведеного, на засадах справедливості, дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Частиною першою та другою статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з вимогами ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правової допомоги позивачем надано договір про надання правничої допомоги від 02 лютого 2021 року, акт виконаних робіт по Договору про надання правничої допомоги від 02 лютого 2021 року від 16 березня 2021 року, попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат на правничу допомогу, які позивач поніс та очікує понести під час судового розгляду та квитанцію № 04-21 від 16 березня 2021 року. Відповідно до зазначених доказів позивач сплатила адвокату 1000 грн. витрат за правову допомогу, тому їх слід стягнути з відповідача на користь позивача.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається у разі задоволення позову на відповідача.

Позивач при подачі позову до суду сплатила судовий збір у розмірі 1450 грн., що підтверджується квитанцією від 16 березня 2021 року, відповідно зазначену суму слід стягнути з відповідача на користь позивача.

На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст.57, 60, 61, 63, 65, 68, 69, 70, 71 СК України, ст.ст.358, 364, 368 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 16, 76-79, 81, 82, 83, 89, 95, 133, 137, 141, 258-259, 263-265, 273, 352, 354-355, ЦПК України, суд,-

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя задовільнити.

Припинити право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на автомобіль зареєстрований 27 серпня 2008 року FAW CA 1031, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 ; автомобіль зареєстрований 14 травня 2013 року CHERI JAGGI, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 ; автомобіль зареєстрований 06 травня 2015 року CHEVROLET LACETTI, 2007 року випуску номерний знак НОМЕР_3 .

Виділити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 у власність автомобіль марки CHEVROLET LACETTI, 2007 року випуску номерний знак НОМЕР_3 , зареєстрований 06 травня 2015 року на ім`я ОСОБА_3 .

Припинити за ОСОБА_3 право власності на автомобіль марки CHEVROLET LACETTI, 2007 року випуску номерний знак НОМЕР_3 , зареєстрований 06 травня 2015 року на ім`я ОСОБА_3 .

Виділити ОСОБА_3 у власність легковий автомобіль CHERI JAGGI, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 ; автомобіль зареєстрований 14 травня 2013 року на ім`я ОСОБА_3 .

Виділити ОСОБА_3 у власність легковий автомобіль FAW CA 1031, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , зареєстрований 27 серпня 2008 року на ім`я ОСОБА_3 .

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого по АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої по АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 7500 грн. компенсації вартості спільного майна подружжя до ідеальних часток.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого по АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої по АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 судовий збір в сумі 1450 грн. та 1000 грн. витрат на правову допомогу, а всього 2450 грн.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: В. О. Прилуцький