Рішення

від 24.01.2025 по справі 752/20311/24

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/20311/24

Провадження № 2/752/2414/25

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

24 січня 2025 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі: головуючого - судді Машкевич К.В., за участю секретаря - Тертій К.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «НАУКИ-54-Б» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,суд

В С Т А Н О В И В :

Позивач у вересні 2024 року звернувся до суду з позовом і просить стягнути з відповідча 64 665. 90 грн. заборгованості за період 01 липня 2021 року до 31 липня 2024 року, з яких:

-47 976, 96 грн. зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території, в ремонтно-резервний фонд, опалення та постачання гарячої води;

-14 310, 13 грн. інфляційних збитків;

-2 378, 81 грн. річних.

Посилається в позові на те, що ОСББ`НАУКИ-54-Б» забезпечує утримання будинку АДРЕСА_1 відповідно до укладених договорів з виконавцями робіт та надавачами послуг.

Відповідач є влсником квартири АДРЕСА_1 , тобто співвласником будинку та споживачем комунальних послуг.

Рішенням Загальних зборів ОСББ від 27 серпня 2019 року було встановлено розмір внесків і платежів на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 7, 40 грн. / м.кв. загальної площі, який є діючим і на даний момент.

Крім того, вказаним рішенням були затверджені також:

-розмір щомісячних внеків до ремонтного та резервного фондів у розмірі 0,5грн/ м.кв. загальної площі;

-розмір внесків на гаряче водопостачання на рівні діючого тарифу;

-розмір внесків на опалення в залежності від фактично понесених витрат, розраховуючи на 1 кв.м. загальної площі.

Відповідач свої зобов`язання перед ОСББ не виконує, своєчасно та в повному обсязі не сплачує визначені рішенням зборів платежі, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

З урахуваням цього, просить задовольнити позов та на підставі ст.625 ЦК України стягнути суму заборгованості з урахуванням інфляційних втрат та річних.

Позов був зареєстрований судом 26 вересня 2024 року та відповідно до ст. 33 ЦПК України було визначено склад суду.

Ухвалою суду від 01 жовтня 2024 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження в справі, відповідачу копію позовної заяви з додатками.

Згідно зі ст. 178 ЦПК України відповідачу був наданий строк для надання відзиву.

19 листопада 2024 року відповідач подав відзив,яким проти позову заперечує.

Посилається на те, що між ним та позивачем немає договору про надання житлово-комунальних послуг, а тому ввважає за таких обставин такі послуги нав`язаними йому.

В 2021 році ним в квартирі встановлено бойлер для підігріву води, яким він продовжує користуватися.

Заява про це та перерахунок за неспожите ним гаряче водопостачання ним була подана до попереднього управителя буинку - ЖЕК « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

В 2020-2023 році до голови ОСББ ним були подані заяви про перерахунок суми нарахувань за неспожиту централізовану гарячу воду, однак відповіді на свої заяви він не отримав.

Згідно Актів повірки лічильники в квартирі пройшли опломбування, лічильник гарячої води придатний до 02 березня 2025 року, з 2015 року гарячим водопостачанням він не користується взагалі.

Це підтверджується отриманими ним квитанціями Київводоканалу, а тому в квитанціях ОСББ за 2021-2024 роки містяться неправдиві дані.

З урхуваням цього, вимогу позивача про сплату за гаряче водопостачання вважає незаконною.

Щодо витрат на утримання будинку та прибудинкової території зазначив, що протягом 2020-2024 років ним направлялися заяви про роз`яснення йому куди і на що витрачаються гроші за цю послугу, однак відповіді не отримав.

Таким чином, і дану вимогу вважає безпідставною.

Щодо вивезення сміття зазначив, що в платіжках зазначено кількість проживаючих у кварирі «три особи», хоча фактично прописаний та проживає в квартирі він один, оскільки дружина та син проживають окремо і сплачують за житлово-комунальні послуги за іншим місцем реєстрації.

В 2020-2023 роках ним голові ОСББ була направлена заява про виправлення цієї інформації, днак відповіді не отримав.

Щодо опалення зазначив, що зідно Аку передачі нерухомого майна загальна площа квартири АДРЕСА_1 становить 70, 3 кв.м.

Приведена позивачем сума заборгованості за опалення визначена за тарифом, помноженим на загальну площу квартири, не дивлячись на те, що комісією ОСББ в 2021 році опалювальна площа була визначена 64. 8 кв.м.

Звернув увагу на те, що за вересень 2021 року, тобто в неопалювальний період, сума за опалення була зазначена 1 112, 87 грн., а в листопаді 2021 року - 1 060, 43 грн.

Подав заяву і просить застосувати строки позовної давності до вимог позивача та відмовити в позові.

18 листопада 2024 року позивач подав відповідь на відзив.

Зазначає, що нарахування за корисування гарячою водою ОСББ здійснює за фактичне споживання, оскільки користування бойлером може здійснюватися не на постійній основі.

За період з лютого 2022 до липня 2024 року нарахування за постачання гарячої води відповідачу не здійснювалося.

Крім того, потребу в гарячому водопостачанні ОСББ задовольняє за рахунок самозабезпечення за допомогою дахової котельні на газоподібному паливі і до надання даної послуги ПАТ`АК`Київводоканал» відношення не має.

Плата за опалення визначена рішенням зборів ОСББ з розрахунку на 1 кв.м. загальної площі відповідно до ст.22 Закону України» Про об`єднання співвласників багатоквартирного будику», оскільки мешканці самостійно забезпечують себе тепловою енергією шляхом самозабезпечення.

Крім того, зазначив, що в розрахунку при зерненні до суду були допущені технічні помилки: в графі «постачання гарячої води» зазначено 4 669, 44 грн., в той час, коли правильною є сума 2 334, 72 грн., а в графі «вивезення сміття» зазначено суму 1 728, 27 грн. заміст необхідної 2 514, 66 грн.

При цьому загальна сума вимог визначена правильно.

28 листопада 2024 року відповідач подав заперечення, в яких пітвердив приведені в відзиві обставини.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Судом встановлено та підтверджено відповідачем, він є власником квартири АДРЕСА_1 .

В будинку створено та діє Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «НАУКИ 54Б».

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» основним видом економічної діяльності є комплексне обслуговування об`єктів.

( а.с. 12 - 13; 40 - 49 )

Відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» цей Закон визначає правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Статтею 10 даного Закону визначено, що вищим органом управління об`єднання є загальні збори.

Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників.

До виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься, в тому числі:

1) питання про використання спільного майна;

2) визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників;

3) прийняття рішення про реконструкцію та ремонт багатоквартирного будинку або про зведення господарських споруд.

Рішенням Загальних зборів ОСББ від 27 серпня 2019 року було встановлено розмір внесків і платежів на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 7, 40 грн. / м.кв. загальної площі, який є діючим і на даний момент.

Вказаним рішенням були затверджені також наступні витрати, які мають нести співвласники:

-розмір щомісячних внесків до ремонтного - резервного фонду у розмірі 0,5грн./ м.кв. загальної площі;

-розмір одноразового внеску на вирати, пов`язані з підготовкою до опалювального сезону в розмірі 22.0 гр/м.кв. загальної площі;

-розмір платежу за гаряче водопостачання на рівні діючого тарифу КП`Київтеплоенерго»;

-розмір платежу за опалення в залежності від фактично понесених витрат, розраховуючи на 1 м.кв. загальної площі.

Крім того, на підставі договору з ТОВ «Селтік» від 01 вересня 2020 року з вересня 2020 року ОСББ виступає колективним споживачем послуг з вивезення твердих побутових відходів.

28 грудня 2021 року між позивачем та ТОВ`Лігаліфт» укладено договір № 01/22 про надання послуг з обслуговування ліфтів.

( а.с. 12 - 13; 31 - 39 )

Встановлено також, що будинок 11 жовтня 2019 року облаштований даховою котельнею ПС № 5943, внаслідок чого будинок має можливість безперебійно і за потреби отримувати опалення і гаряче водопостачання, тобто автономно.

Відповідно до постанови Київського апеляційного суду в справі №752/2272/22 по спору між цими ж сторонами, вказані обставини підтверджуються:

- заявою-приєднанням до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовий), підписаного позивачем і оператором газорозподільної системи Акціонерного товариства «Київгаз»;

- договором № 1167/1920-ТУ-41 про постачання природного газу від 15 жовтня 2019 року , підписаного між позивачем та АТ «НАК «Нафтогаз України»;

- договором № 20/21-4214-КП-41 про постачання природного газу від 21 вересня 2021 року, підписаного між АТ «НАК «Нафтогаз України» та позивачем;

- договором постачання природного газу № 126/ПГ-2266-ТКЕ від 15 квітня 2021року, підписаного між ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» та позивачем;

- договором № 4511-НТГ-41 про постачання природного газу від 04 червня 2021року, підписаного між ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та позивачем.

( а.с. 41 - 49 )

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 ст. 17 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості з серпня 2021 року до липня 2024 року заборгованість відповідача за надані послуги становить 47 976 гр. зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території, вивезення сміття, опалення, постачання гарячої води та внесків до ремонтно - резервного фонду.

Правовідносини, які склалися між сторонами, врегульовані Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Перелік житлово-комунальних послуг визначено статтею 5 Закону.

За змістом ч. 1 ст. 16 Закону надання комунальних послуг та надання послуги з управління багатоквартирним будинком здійснюються безперервно.

Таким чином, відповідач є споживачами житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч.1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.

Відповідно до вимог закону споживачі зобов`язані вносити плату за житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати послуг в повному обсязі.

Це відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, Верховним Судом від 02 березня 2018 року в справі №915/89/16, 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц / провадження № 14-280цс18/ які, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, мають враховуватися судом.

В порушення вимог закону відповідач плату за надані послуги не вносить, що привело до виникнення заборгованості.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи з того, що відповідач не вносить плату за надані послуги, що привело до виникнення заборгованості, суд приходить до висновку про обгрунтованість вимог позивача.

Крім того, відповідно до загальних умов виконання зобов`язань, встановлених статтею 526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

З цього випливає, що правовідносини, які склалися між сторонами з приводу надання житлово-комунальних послуг, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора, передбачене ч. 1 ст. 509 ЦК України, вимагати сплати грошей за надані послуги.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відповідач зазначені позивачем обставини та несплату за надані послуги підтвердив.

За таких обставин суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а розрахунок належних до сплати сум, доведеним.

З урахуванням цього вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд не приймає до уваги приведені відзиві заперечення відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.7 Закону України « Про житлово-комунальні послуги» споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

Позивач при зверненні до суду зазначив про 3-х проживаючих осіб у квартирі.

Заперечуючи проти нарахування плати за вивезення сміття з розрахунку 3-х проживаючих, відповідач зазначає, що дружина та син зареєстровані в іншому місці.

В той же час, будь-яких доказів їх непроживання в квартирі та оплати ними житлово-комунальних послуг не за місцем їх проживання, суду не надано.

Більше того, заявою про залучення до участі в справі як третьої особи дружини відповідачач фактично підтверджує її проживання в квартирі.

Таким чином, за відсутності відповідних доказів, твердження в цій частині не можуть бути прийняті до уваги.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 6 Закону України» Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні);управитель; виконавці комунальних послуг.

Виконавцями комунальних послуг послуг з постачання гарячої води є суб`єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води.

Судом встановлено, що послуги з гарячого водопостачання надаються самим позивачем за рахунок власної котельні.

Тобто, з точки зору закону позивач є виконавцем вказаної послуги.

Відповідно до ст. 11Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» зняття показань вузлів розподільного обліку (квартирних лічильників) здійснюється споживачами.

У разі ненадання у визначений договором строк споживачем виконавцю показань відповідного вузла обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії, якщо такі показання згідно із законом або договором зобов`язаний знімати споживач, для цілей комерційного або розподільного обліку виконавцем комунальної послуги протягом трьох місяців приймається середньодобове споживання таким споживачем відповідної комунальної послуги за попередні 12 місяців (для послуг з теплопостачання - за середнім споживанням попереднього опалювального періоду).

Після відновлення надання показань вузлів обліку такими споживачами виконавець відповідної комунальної послуги або інша особа, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, зобов`язані провести перерахунок із споживачем, а для вузлів розподільного обліку - з усіма споживачами будівлі.

Таким же чином регулювалося дане питання на момент виникнення спірних правовідносин і Правилами надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення №690 від 05 липня 2019 року.

Посилаючись на наявність квартирного приладу обліку води, буд-яких доказів передання позивачу, як виконавйю послуги, його показників у зазначений у розрахунку період до стягнення за надану послугу, відповідач не надав.

Таким чином, сама лише наявність у квартирі засобів обліку гарячого водопостачання не може бути підставою для звільнення від оплати чи перерахування наданих послуг.

Крім того, відповідач зазначив, що 25 листопада 2024 року, тобто уж після зверенння позивача до суду, звернувся до позивача за проведенням перерахунку.

З урахуванням цього, дії сторін мають регулюватися ст.11Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та вище приведеними Правилами.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласник зобов`язаний виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень.

Рішенням Загальних зборів ОСББ від 27 серпня 2019 року було встановлено розмір внесків на опалення в залежності від фактично понесених витрат, розраховуючи на 1 кв.м. загальної площі.

Таким чином, і в цій частині суд вважає твердження позивача безпідставними.

Суд при цому також враховує, що відповідно до ст.27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» особа, яка не отримує житлово-комунальних послуг або вони є неналежної якості, має право звернутися до суб`єкт господарювання та складання відповідного акту - претензії.

Акт-претензія - це документ встановленої форми, що складається споживачем при перерві в наданні житлово-комунальних послуг, їх ненаданні або наданні не в повному обсязі, та який є підставою для здійснення перерахунку суми оплати за них.

Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості.

Звертаючись до суду, позивач зазначив і цього не спростовував відповідач, з претензіями про ненадання послуг чи їх неякісність відповідач не звертався.

При вирішенні спору суд також враховує наступне.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Тобто, при зверненні з позовом до суду на позивача покладений тягар доведення обставин заявлених вимог.

Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача.

Крім того, суд також враховує, що статтями 22, 24 Конституції України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові в справі № 219/1704/17 від 13 травня 2020 року, яка, з точки зору ч.4 ст263 ЦПК України, має враховуватися судом, у контексті дотримання принципу змагальності сторін, у процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.

Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача.

Звертаючись до суду, позивачем були надані докази обставинам, приведеним у позові.

В свою чергу, вказані обставини відповідачем не спростовані.

З урахуванням цього, суд приходить до висновку про доведеність вимог позивача та суми заборгованості і її стягнення.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності до вимог позивача.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Зазначаючи про застосуваня цого строку, відповідач не привів будь-якого обґрунтування його пропуску позивачем та в якій саме частині.

Суд вважає, що звернення позивача до суду мало місце з дотриманням цьго строку.

Враховуючи викладене вище, один із основних принципів цивільного судочинства, визначений ст.12 ЦПК України, в саме принцип змагальності, встановлені судом обставини, суд приходить до висновку про обгрунованіть вимог позивача.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України во витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

З матеріалів справи вбачається, що 23 червня 2021 року між ТОВ`Київський центр права» та позивачем був укладений Договір № а/2306202/хв.-15 про надання правової допомоги.

06 вересня 2024 року між його сторонами був підписаний Акт №0609 прийому-передачі виконаних робіт та розрхкнок витрат на правову допомогу на суму 2 880, 00 грн.

( а.с. 165 - 169 )

Статтею 59 Конституції закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до п.п.6, 9 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову.

З точки зору ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При визначенні розміру судових витрат, які підлягають відшкодуванню на користь відповідача, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України за клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Це відповідає позиції Верховного Суду, висловленій у постановіВеликої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

Відповідач з клопотанням про неспівмірність витрат на професійну правову допомогу до суду не звертався.

Враховуючи викладене вище, предмет спору сторін та складність справи, характер та обсяг виконаної роботи адвокатом, принцип співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, предмет позову, суд приходить до висновку про стягнення витрат на правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 322, 509, 526, 625 ЦК України, Законом України» Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», Законом України» Про житлово-комунальні послуги», ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 133, 141, 259, 263 - 266, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «НАУКИ-54Б» 47 976, 96 грн. заборгованості, 14 310, 13 грн. інфляційних втрат та 2 378, 81 грн. річних.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «НАУКИ-54Б» 3 028, 00 грн. судового збору та 2 880, 00 грн. витрат на правову допомогу.

Позивач: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «НАУКИ-54Б», адреса: 03083 м.Київ проспект Науки, 54Б, ЄДРПОУ: 43098166.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя К.В. Машкевич