Рішення

від 23.01.2025 по справі 756/10381/24

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 756/10381/24

Провадження № 2/756/647/25

оболонський районний суд міста києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Пукала А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пологовий будинок "Лелека" про стягнення коштів,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до Оболонського районного суду м. Києва із зазначеною позовною заявою, в якій просила стягнути з ТОВ "Пологовий будинок "Лелека" сплачені грошові кошти у розмірі 62 740 грн за Попереднім договором № 234ПП/10/2021 від 30 жовтня 2021 року про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів та Договором № 31Р/01/2022 від 15 січня 2022 року про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів (одноплідна вагітність), а також судові витрати.

Позовна заява обґрунтована тим, що позивачем були укладені з відповідачем зазначені договори. Відповідно до пп. 1.4, 1.6 Попереднього договору Пацієнт здійснює на користь Медичного закладу авансовий платіж у розмірі 62 740 грн. Зазначені грошові кошти були сплачені позивачем.

Відповідно до п. 2.1 Договору протягом строку дії даного договору, та на його умовах, Медичний заклад приймає на себе зобов`язання надати Пацієнту кваліфіковану медичну допомогу, що полягає у веденні пологів Пацієнта, на основі діючих нормативних документів Міністерства охорони здоров`я України, обов`язкових протоколів і стандартів медичної допомоги та стандартів і протоколів прийнятих в Медичному закладі, в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором та Додатками до нього, а Пацієнт зобов`язується прийняти медичну допомогу за даним договором та забезпечити її оплату у строк та спосіб, визначені даним Договором.

В порушення умов договору медичні послуги надані не були, 09.03.2022 позивач в м. Тернополі народила доньку ОСОБА_2 . Послуги не були надані у зв`язку з припиненням роботи медичного закладу з 24.02.2022.

11.03.2022 року позивач звернулась до ТОВ «ПБ «Лелека» із заявою про розірвання договору та повернення коштів, втім станом на час звернення з позовом сплачені кошти повернуті не були.

У зв`язку з викладеним розмір заборгованості відповідача складає 78 162,40 грн, з яких 62 740,00 грн - сума боргу за договором, 4 042,43 грн - 3% річних, 11 379,97 грн - інфляційні витрати.

Ухвалою суду від 12 вересня 2024 року було відкрите спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.

28 жовтня 2024 року до суду надійшли письмові пояснення відповідача, у яких він підтвердив обставини укладення вказаних договорів та оплати вартості послуг та зазначив, що зі сплаченої суми 58 222,72 грн частину, а саме 1 800 грн, складає страховий платіж, який був перерахований на рахунок страхової компанії. У зв`язку з викладеним відповідач визнав заборгованість у сумі 56 422,72 грн.

З 06.03.2024 відповідач був вимушений зупинити роботу через ведення воєнних дій, будівля пологового будинку була пошкоджена, діяльність відповідача була зупинена. У зв`язку з викладеним відповідач зазначив, що наведені обставини є форс-мажорними, що виключає нарахування втрат від інфляції і трьох процентів річних.

Також відповідач надав клопотання про розстрочення виконання рішення суду на 12 місяців, пославшись на скрутне фінансове становище.

15 жовтня 2024 року від позивача надійшла заява про розподіл судових витрат, у яких позивач просив стягнути з відповідача витрати на правову правничу допомогу у розмірі 13 тис. грн.

30 жовтня 2024 року від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу, у якому просив зменшити розмір на професійну правничу допомогу до 3 тис. грн.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Між сторонами укладений Попередній договір № 234ПП/10/2021 від 30 жовтня 2021 року про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів (одноплідна вагітність) пакет «Стандарт», відповідно до умов якого сторони приймають на себе зобов`язання у термін з 22 по 32 тижні вагітності пацієнта (у разі спостереження вагітності в Медичному закладі або афілійованих закладах) або з 32 по 34 тиждень вагітності пацієнта (у разі спостереження вагітності в інших медичних закладах) укласти договір про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів (одноплідна вагітність) пакет «Стандарт», на умовах якого пацієнт зможе отримати від медичного закладу кваліфіковану медичну допомогу, яка полягає у ведення пологів пацієнта.

Пунктом 1.4 передбачений авансовий платіж у сумі 62 740,00 грн, який зараховується в рахунок оплати ціни послуг Медичного закладу за Основним договором (п. 1.6).

Пунктом 1.13 договору визначено, що він набирає чинності з моменту його підписання сторонами, діє до моменту виконання сторонами своїх зобов`язань за Попереднім договором.

Відповідно до п. 1.8 у разі відмови пацієнта або медичного закладу від укладання Основного договору, у термін, передбачений п. 1.1 Попереднього договору, зобов`язання за Попереднім договором припиняються, при цьому грошові кошти сплачені в якості авансового платежу підлягають поверненню медичним закладом пацієнтові протягом 5 робочих днів з моменту одержання відповідної письмової вимоги.

30.10.2021 ОСОБА_3 з АТ «Універсал Банк» було укладено договір про надання споживчого кредиту № 20.30.0004328657, згідно з яким шляхом внесення щомісячних платежів ним було сплачено 62740 грн, що підтверджується випискою по рахунку. На рахунок ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» 01.11.2021 було перераховано грошові кошти у якості авансового платежу за Попереднім договором у сумі 58 222,72 грн, що підтверджується випискою по банківському рахунку ТОВ «ПБ «Лелека».

15 січня 2022 року ОСОБА_1 укладений договір добровільного страхування здоров`я ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія», згідно з яким страховий платіж за договором становив 1 800 грн.

Зазначений договір був укладений ОСОБА_1 на підставі договору доручення від 31.01.2019, згідно з яким ТОВ «ПБ «Лелека» діяло від імені страхової компанії. Як зазначено у рахунку-фактурі № 66470 від 30 жовтня 2021 року, сума авансового платежу складається, у тому числі, зі страхового платежу у розмірі 1 800 грн.

Згідно з платіжним дорученням № 381 від 17 січня 2022 року страховий платіж був перерахований ТОВ «ПБ «Лелека» на рахунок ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія».

У зв`язку зі збройною агресією РФ робота ТОВ «ПБ «Лелека» була припинена і дитину позивач народжувала в іншому пологовому будинку у м. Тернополі, що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_2 .

Як вбачається з наданого позивачем листування, вона зверталася до ТОВ «ПБ «Лелека» з приводу розірвання договору та повернення сплачених коштів, втім відповідачем кошти, сплачені за договором, не повернуто.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

За змістом ст. 509, 526 ЦК України, зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості та виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 598, 599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно зі ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Судом встановлено, що відповідачем не виконано умови договору та не повернуто сплачену суму коштів у повному обсязі.

При цьому, умовами Договору передбачено право позивача відмовитись від договору в односторонньому порядку, у такому випадку зобов`язання є припиненим, і пацієнту на його вимогу повертається сплачена сума вартості Договору.

Судом встановлено, що позивач народила дитину в іншому медичному закладі і зверталася до відповідача з вимогою про повернення сплачених коштів.

Надаючи оцінку аргументам відповідача щодо причин невиконання умов договору, суд погоджується із тим, що таке невиконання могло бути наслідком поважних та навіть об`єктивних причин, як ведення бойових дій та військова агресія проти України з боку російської федерації. Суд також враховує, що такі обставини офіційно визнані форс-мажорними (непереборними обставинами), які сторони не могли передбачити.

Проте, суд зазначає, що обставини непереборної сили, відповідно до статті 617 ЦК України, звільняють сторони лише від відповідальності за невиконання умов договору, проте не звільняють від виконання самого зобов`язання та наслідків його припинення.

Наявність форс-мажорних обставин у відповідача не позбавляє позивача права на повернення сплачених грошових коштів з підстав припинення зобов`язання та ненадання відповідних послуг.

За таких умов, суд вважає, що оспорюваний договір між сторонами слід вважати припиненим у зв`язку з односторонньою відмовою від нього, ст. ст. 611, 907 ЦК України.

Водночас, у зв`язку з відмовою від договору і припиненням зобов`язання, позивач має право на повернення сплачених грошових коштів, що також передбачено умовами договору.

Оскільки позивач звернулася з вимогою до ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» про повернення коштів, яка була відповідачем 13.06.2022 суд вважає, що Договір між сторонами слід вважати припиненим з 21.06.2022, тобто через 5 робочих днів (п. 10.1 Договору) з дня отримання відповідачем повідомлення позивача, у зв`язку з односторонньою відмовою від нього, згідно ст. 611, 907 ЦК України.

За наведених обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог. Враховуючи, що на рахунок відповідача було сплачено авансовий платіж у сумі 58 222,72 грн, з яких 1800 грн складали страховий платіж, який у подальшому було перераховано на рахунок ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія», з відповідача слід стягнути грошові кошти у розмірі 56422,72 грн.

Окрім того, згідно приписів ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що заходи відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, передбачені ст. 625 ЦК України, не є неустойкою чи штрафними санкціями, а тому наявність обставин непереборної сили за договором не звільняє відповідача від встановленого законом обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі № 3-1462гс16 та підтримана Верховним Судом у постанові від 20.06.2018 у справі № 913/869/14.

Оскільки відповідач прострочив виконання зобов`язань, зокрема щодо повернення позивачу грошових коштів, а тому у відповідача виник обов`язок сплатити позивачу разом з сумою основного боргу, 3% річних та інфляційні втрати від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Позивачем у позовній заяві проведено розрахунок заборгованості, із якого вбачається, що розмір 3% річних за період з 21.06.2022 по 12.08.2024 становить 4042,43 грн. Разом з тим, враховуючи встановлений судом розмір заборгованості, яка складає 56422,72 грн, 3% річних за вказаний період становлять 3635,79 грн (56422,72 грн х 3% / 365 днів х 784 днів).

З аналогічних міркувань, враховуючи, що за вказаний період сукупний рівень інфляції становить 1.18138298, розмір інфляційних витрат становитиме 10 234,12 грн (56422,72 грн х 1.18138298 - 56422,72 грн).

Крім того, позивачем заявлено до компенсації суму 13 000 грн за надання їй правничої допомоги.

На підтвердження суми правової допомоги надано: Договір про надання правової допомоги № 24/0602 від 01 серпня 2024 року з адвокатським об`єднанням «Верті Груп», згідно з яким розмір гонорару складає 13000 грн, рахунки-фактури № 1 від 02 серпня 2024 року, № 07 жовтня 2024 року на загальну суму 13000 грн, звіт про виконану роботу з розрахунком наданих послуг, акт приймання-передачі виконаних робіт та платіжні документи від 02 серпня 2024 року, 07 жовтня 2024 року про сплату позивачем за вказаним договором 13000 грн.

Відповідач заперечив щодо суми наданої правничої допомоги та просив зменшити її до 3000 грн.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частинами 1-3 ст. 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Надаючи оцінку заявленій сумі витрат на правничу допомогу 13 000,00 грн у сукупності зі складністю справи, обсягом правничої допомоги і ціною позову, суд не вбачає підстав для зменшення заявлених витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача суму судового збору у розмірі 1 211,20 грн.

Щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду на 12 місяців суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 267 ЦПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Згідно з ч. 1-5 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом),- встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим цивільним судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 435 ЦПК, ця стаття не вимагає. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Рішенням Суду у справі Глоба проти України № 15729/07 від 05.07.2012 р. суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення.

Отже, питання щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися цивільними судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 796/43/2018.

Водночас обов`язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим. Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі № 9901/598/19, який згідно положення ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд застосовує до спірних правовідносин.

У зв`язку з наведеним саме по собі посилання представника відповідача на наявність в країні військового стану, велика сума щомісячного платежу по кредитах, велика кількість судових рішень, за якими з відповідача стягнуто заборгованість, не можуть слугувати обставиною, достатньою для розстрочення виконання рішення суду, оскільки відповідачем не надано доказів наслідку впливу вказаних обставини на його матеріальний стан та спроможність виконати рішення суду. При цьому судом враховано, що минуло вже два роки як відповідачем відновлено господарську діяльність, товариством надаються медичні послуги та отримується прибуток, а посилання на велику кількість судових рішень, за якими з відповідача стягнуто заборгованість, носять абстрактний характер.

На підставі викладеного, керуючись ст. 264, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пологовий будинок "Лелека" про стягнення коштів - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека» на користь ОСОБА_1 грошові кошти за попереднім договором № 234ПП/10/2021 від 30 жовтня 2021 року та договором № 31Р/01/2022 від 15 січня 2022 року про надання медичної допомоги в розмірі 56 422,72 грн, 3% річних в сумі 3 635,79 грн, інфляційні втрати в сумі 10 234,12 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 13 000 грн, судовий збір в сумі 1 121,20 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека» про розстрочку виконання рішення - відмовити.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека», ЄДРПОУ 39155132, адреса: м. Київ, вул. Квітки Цісик, буд. 56.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Суддя Андрій ПУКАЛО