Ухвала

від 24.01.2025 по справі 759/11905/23

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 2-з/759/30/25

ун. № 759/11905/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2025 року м. Київ

Суддя Святошинського районного суду міста Києва Твердохліб Ю.О., розглянувши заяву відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання малолітньої дитини та надання дозволу на реєстрацію місця проживання та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Подільської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання малолітньої дитини та надання дозволу на реєстрацію місця проживання,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2023 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання малолітньої дитини та надання дозволу на реєстрацію місця проживання.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва суду від 06.07.2023 року відкрито провадження у вказаній справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

23.08.2023 року до суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Подільської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання малолітньої дитини та надання дозволу на реєстрацію місця проживання.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 31.08.2023 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_1 для спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання малолітньої дитини та надання дозволу на реєстрацію місця проживання.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2025 року визначено суддю Твердохліб Ю.О.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва суду від 16.01.2025 року прийнято та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

23.01.2025 року відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним) ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, у якій просить заборонити ОСОБА_2 вчиняти дії як особисто, так й із залученням третіх осіб (в тому числі, але не обмежуючись - родичів по лінії матері дитини, працівників охоронних структур та детективних агенцій, а також співробітників поліції охорони та будь-яких інших осіб, які можуть забезпечувати фізичною силою відібрання дитини від батька), спрямовані на зміну місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактичним місцем проживання наразі якої є проживання разом з її батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , до набрання законної сили рішенням у справі №759/11905/23.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 вказує, що він перебував у шлюбі з ОСОБА_2 з 11.11.2016 року до 03.08.2023 року. Після початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну він відвіз дружину та дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на кордон з Польщею, який вони перетнули 04.03.2022 року. Під час перебування закордоном донька стикалася із непередбачуваною психологічною та фізичною агресією з боку матері, у зв`язку з чим ОСОБА_3 відмовилась знову їхати з матір`ю без нього, у матері були інші плани, а саме переїзд за кордон на постійне місце проживання, дочка відмовилась та висловила бажання проживати з ним (батьком), однак врегулювати дане питання мирним шляхом між ним та ОСОБА_2 не вдалось.Оскільки бажання дитини залишитися проживати з батьком в Україні не були почуті матір`ю, то донька відмовляється не тільки зустрічатися з нею, а й спілкуватися.

Отже, з метою не допустити травмування дочки ОСОБА_3 , для забезпечення малолітній дитині психологічного комфорту, відчуття захищеності і безпеки, в її найкращих інтересах на час розгляду справи в суді та не зміни її місце проживання, просить застосувати вищевказані заходи забезпечення позову, оскільки в умовах воєнного стану мати ОСОБА_3 може вільно без його згоди вивезти малолітню доньку за кордон, з урахуванням того, що в цей період права батька на виїзд за кордон обмежені. Враховуючи викладене вважають, що у даному випадку заборона зміни місця проживання ОСОБА_3 , яка зараз проживає з батьком в місті Києві, до моменту вирішення спору про визначення місця проживання дитини, є співмірним заходом забезпечення позову, враховуючи правову природу спору, найкращі інтереси малолітньої дитини та тривалість розгляду справи судом, а також з огляду на те, що сприяння забезпеченню відносин та емоційного контакту малолітньої дитини - доньки ОСОБА_3 особисто з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб, щонайменше матері, відібрати і повністю обмежити та взагалі відгородити дитину від батька

Протокол розподілу справи між суддями у неавтоматичному режимі від 24.01.2025 року визначено суддю Твердохліб Ю.О.

Вивчивши заяву про забезпечення позову та надані документи, суддя приходить до наступного висновку.

На підставі частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи подальше вчинення дій, що можуть порушити права та інтереси позивача, поновлення яких є предметом судового розгляду.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечуєтьсявстановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.

При цьом узаходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частинатретя статті 150 ЦПК України).

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

У постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 754/4437/18 (провадження № 61-47464св18) зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.Забезпечення позову спрямоване насамперед проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може, зокрема, вчиняти дії на порушення прав, свобод чи законних інтересів позивача, які він має намір захистити (поновити).

Предметом судового розгляду в межах даної справи є немайнові вимоги у сімейних правовідносинах, які виникли між сторонами щодо того, з ким саме буде проживати малолітня дитина.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 разом із дочкою ОСОБА_3 проживають за постійним місцем проживання з жовтня 2020 року в АДРЕСА_1 .

В заяві ОСОБА_1 вказує, що у випадку, якщо ОСОБА_2 із застосуванням насильницьких методів відбере доньку від батька, вона з урахуванням нинішніх положень щодо виїзду дітей за межі України, може вільно покинути країну без згоди та дозволу батька, що в майбутньому унеможливить виконання судового рішення про визначення місця проживання дитини, якщо таке рішення буде ухвалене на користь батька.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову бути домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цих заходів призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 523/11320/19 (провадження № 61-6385св21).

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року № ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

У статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Судове рішення про визначення місця проживання дитини і відібрання дитини від батька (матері) без позбавлення батьківських прав спрямовано на передачу дитини від однієї особи (батька/матері) до іншої особи (матері/батька).

Заходи ж забезпечення позову, що полягають у визначенні часу та місця побачення і спілкування дитини з одним із батьків, який на час розгляду справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від неї, спрямовані на усунення перешкод у спілкуванні дитини з цим із її батьків на час вирішення по суті спору щодо місця її проживання.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі за заявою «MAMCHUR v. UKRAINE», № 10383/09, § 100).

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі за заявою «HANT v. UKRAINЕ», № 31111/04, § 54).

Також ЄСПЛ наголошував на необхідності та важливості контакту дитини з кожним із батьків під час тривалого судового процесу та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дитини. Так, у рішенні «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» від 4 вересня 2018 року ЄСПЛ вказав, що тривалий судовий процес, пов`язаний, у тому числі зі встановленням графіка відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися з сином протягом чотирьох років, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо права на повагу до його приватного і сімейного життя, а тому є допустимим встановлення такого графіка до закінчення розгляду справи по суті.

У даній справі між сторонами склалися стосунки, які позбавляють можливості добровільно вирішити питання з ким саме буде проживати їх дочка на час вирішення спору щодо визначення місця її проживання в судовому порядку.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 25 листопада 2020 року у справі № 760/15413/19 (провадження № 61-9164св20), від 17 травня 2021 року в справі № 761/25101/20 (провадження № 61-1092св21), від 15 вересня 2021 року в справі № 752/6099/20 (провадження № 61-13598св20).

Вказаний позивачем за зустрінчим позовом захід забезпечення позову, відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності і спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення вразі задоволення зустрічного позову.

Невжиття такого заходу забезпечення позову призведе до неможливості виконання судового рішення і виникнення між сторонами у справі конфліктних ситуацій та інших судових спорів. Інтереси дитини та права сторін на час постановлення оскаржуваної ухвали не порушуються у зв`язку із вжиттям такого заходу.

Так, у постанові Верховного Суду від 4 серпня 2022 року, прийнятій у справі № 359/8620/20 (провадження № 61-4428св22) за подібних правовідносин, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду також погодилась з висновками суду апеляційної інстанції про необхідність забезпечення позову про визначення місця проживання малолітніх дітей, зокрема, шляхом заборони відповідачу змінювати місце перебування малолітньої дитини без повідомлення позивача.

ЄСПЛ зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (Воловікпроти України, № 15123/03, § 45, 6 грудня 2007 року).

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Тобто, питання обгрунтованості позовних вимог перевіряються судом під час розгляду справи по суті і не мають розглядатися при забезпеченні позову, оскільки дана процесуальна дія є оперативним заходом, що вживається для забезпечення виконання рішення суду у разі його потенційного задоволення.

Водночас слід звернути увагу, щозгідно зі статтею 157 СК України питання про виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до частин першої і другої статті15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

У відповідності до статті 4 Конвенції про контакт з дітьми, дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини. Якщо підтримання неконтрольованого контакту з одним з батьків не відповідає найвищим інтересам дитини, то розглядається можливість контрольованого особистого контакту чи іншої форми контакту з одним з таких батьків.

Отже, заборона вчиняти дії щодо зміни місця проживання дитини є співмірним заходом забезпечення позову, ніяким чином не порушуватиме прав позивача за первісним (відповідача за зустрічним) та не призведе до негативних наслідків для останньої, а також відповідатиме інтересам як батька так і дитини, адже зможе усунути загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про визначення місця проживання дитини з огляду на наявність спору про визначення місця такого проживання.

Враховуючи вищевикладене, наведені у заяві про забезпечення позову факти та обґрунтування, а також те, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а також принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд вважає за необхідне задовольнити заяву про забезпечення позову та заборонити ОСОБА_2 вчиняти дії як особисто, так й із залученням третіх осіб (в тому числі, але не обмежуючись - родичів по лінії матері дитини, працівників охоронних структур та детективних агенцій, а також співробітників поліції охорони та будь-яких інших осіб, які можуть забезпечувати фізичною силою відібрання дитини від батька), спрямовані на зміну місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , фактичним місцем проживання наразі якої є з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , до набрання законної сили рішенням у справі №759/11905/23.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.150-153 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.

Заборонити ОСОБА_2 вчиняти дії як особисто, так й із залученням третіх осіб (в тому числі, але не обмежуючись - родичів по лінії матері дитини, працівників охоронних структур та детективних агенцій, а також співробітників поліції охорони та будь-яких інших осіб, які можуть забезпечувати фізичною силою відібрання дитини від батька), спрямовані на зміну місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , фактичним місцем проживання наразі якої є проживання разом з її батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , до набрання законної сили рішенням у справі №759/11905/23 за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання малолітньої дитини та надання дозволу на реєстрацію місця проживання, та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Подільської районної в м. Києві державна адміністрація про визначення місця проживання малолітньої дитини та надання дозволу на реєстрацію місця проживання.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню та набирає законної сили з моменту підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Учасники справи:

Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним) (стягувач) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України, РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним) (боржник): ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянка України, РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 .

Текст ухвали складено 24.01.2025 року.

Суддя Ю.О. Твердохліб