Рішення

від 14.01.2025 по справі 761/30082/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/30082/24

Провадження № 2/761/2717/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2025 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Романишеної І.П.

за участю секретаря Решти Д.О.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Публічне акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "ЛІНТЕР" про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2024 року представник ОСОБА_3 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 (далі - відповідач), відповідно до вимог якого просить суд:

- в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 майнові права на квартиру АДРЕСА_1 відпочинку на бульварі Миколи Міхновського (до перейменування - бульвар Дружби Народів) 2, у Печерському районі міста Києва, будівництво якого здійснюється на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:82:109:0032, загальною проектною площею 42,30 кв.м.;

-в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, визнати за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , житловою площею 18,1 кв.м., загальною площею 47 кв.м.

Короткий зміст та узагальнені доводи позовної заяви

Починаючи з вересня 2013 року сторони перебували у шлюбі, який було розірвано рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 25.10.2022 року. Під час перебування сторін у шлюбі, за рахунок спільних коштів та за спільною згодою подружжя придбано наступне нерухоме майно: 23.05.2016 року однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , житловою площею 18,1 кв.м., загальною площею 47 кв. м., на підставі Договору купівлі-продажу квартири; майнові права на квартиру АДРЕСА_1 відпочинку на бульварі Дружби Народів (після перейменування - бульвар Миколи Міхновського), 2 у Печерському районі міста Києва, будівництво якого здійснюється на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:82:109:0032, загальною проектною площею 42,30 кв.м, на підставі Попереднього договору № 8653/СДР1/239 купівлі-продажу квартири від 18.02.2020 року.

Шлюбний договір або інша домовленість між позивачем та відповідачем щодо поділу майна придбаного в період шлюбу відсутня і останні не можуть прийти до спільної думки, що підтверджується перепискою сторін у застосунку «Telegram», а тому позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Провадження у суді та позиція сторін щодо предмету спору

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.2024 року, цивільну справу передано на розгляд судді Романишеній І.П.

Ухвалою суду від 19.08.2024 року вказану позовну заяву залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 28.08.2024 року продовжено позивачу процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви, тривалістю у 5 календарних днів з дня вручення даної ухвали.

Ухвалою суду від 13.09.2024 року відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

21.11.2024 року до суду надійшла заява відповідача про визнання позову, а також заява представника позивача про виправлення технічних описок у позовній заяві.

Ухвалою суду від 21.11.2024 року відмовлено у прийнятті визнання відповідачем позову, залучено до участі у справі ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "ЛІНТЕР" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду в загальному позовному провадженні.

Відзив на позовну заяву, а також письмові пояснення третьої особи до суду не надходили.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача не заперечував щодо задоволення вимог позову.

Фактичні обставини спірних правовідносин сторін, які вбачаються з матеріалів цивільної справи та встановлені судом

Судом встановлено, що 07.09.2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено шлюб, який зареєстрований у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Солом?янського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 1819.

В шлюбі у сторін народилися сини: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 25.10.2022 року у справі №761/1418/22 шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - розірвано.

В період шлюбу, ОСОБА_3 (покупець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Русь Інвест Буд" (продавець) уклали Договір купівлі-продажу квартири від 23.05.2016 року, який посвідчено приватним нотаріусом КМНО Драною Н.М., зареєстровано в реєстрі за №640.

Пунктом 1 вказаного договору визначено, що продавець передає у власність (продає) покупцю, а покупець приймає від продавця (купує) квартиру за АДРЕСА_2 (далі - квартира), і оплачує її вартість за ціною та у порядку, передбаченому Договором.

???Право власності на квартиру зареєстроване за продавцем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04 травня 2016 року за номером запису про право власності 14455510, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 918678680000, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна, сформованою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Нациною М.О, 11 травня 2016 року за номером 58812674 (пункт 2 договору).

Цей договір вчиняється за згодою подружжя покупця - ОСОБА_4 , яка викладена в заяві, підпис на якій засвідчений приватним нотаріуусом Київського міського нотаріального округу Драною Н.М. 18 серпня 2014 року за реєстровим номером №1667. Цей факт продавцю відомо (пункт 16 договору).

Згідно інформаційної довідки №388424799 від 25.07.2024 року квартиру за АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_3 .

Судом встановлено, що 18.02.2020 року між Стороною-1: ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ЛІНТЕР», від імені, в інтересах та за рахунок якого на підставі Договору про управління активами №090216-КУА від 09.02.2016 року діяло ТОВ «Компанія з управлінням активами «БУДКЕПІТАЛ» та Стороною-2: ОСОБА_3 укладено Попередній договір №8653/СДР1/239, який посвідчено приватним нотаріусом КМНО Литвин А.С., зареєстровано в реєстрі за №595 (далі по тексту - попередній договір).

Предметом вказаного договору відповідно до пункту 2.1, 2.2 розділу 2 є укладення Сторонами в майбутньому договору купівлі-продажу Об`єкта на умовах встановлених цим договором. За цим договором сторони зобов`язуються в майбутньому укласти в належній формі та підписати Основний договір, згідно з яким Сторона-1 передасть Об`єкт у власність Стороні-2 в порядку, що встановлений цим Договором та Основним договором.

У пункті 1.1 розділу 1 попереднього договору визначено наступне.

п.п.1.1.1 Будинок - житловий будинок № 1 у складі проекту «Будівництво житлових будинків з об?єктами соціально-побутового призначення підземним паркінгом, благоустроєм і влаштуванням майданчиків для відпочинку на АДРЕСА_3 будівництво якого здійснюється на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:82:109:0032, забудову якої здійснює Товариство обмеженою відповідальністю «ДЕОРБУД», код в ЄДР 40442478, на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки, що посвідчений приватним нотаріусом Накольською-Пукас А.В. 24 жовтня 2017 року, зареєстрованого в реєстрі за №3991. Експертний звіт щодо розгляду проектно документації за коригуванням проекту «Будівництво житлових будинків з об?єктами соціально-побутового призначення, підземним паркінгом благоустроєм і влаштуванням майданчиків для відпочинку на АДРЕСА_3 » від 31 серпня 2018 року №3-393-18-ЕП/КО затверджений ТОВ «Українська будівельна експертиза». Дозвіл на виконання будівельних робіт від 23 березня 2018 року №1У113180820630 виданий Державною архітектурно-будівельною інспекцією України.

Запланований термін прийняття Будинку в експлуатацію: 31.12.2022 року.

п.п. 1.1.2 Об?єкт - житлова квартира в Будинку, номер 239 (двісті тридцять дев?ять), поверх 24 (Двадцять чотири), кількість кімнат 1 (Одна) загальна проектна площа 42,30 (Сорок дві цілих тридцять сотих) кв.м.

п.п.1.1.3 Замовник - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕОРБУД», код в ЄДР 40442478.

п.п.1.1.4 Загальна проектна площа - площа Об?єкта, що встановлена в підпункті 1.1.2 пункту 1.1. розділу 1 цього Договору.

п.п.1.1.5 Фактична загальна площа - загальна площа Об?єкта, що визначена при проведенні технічної інвентаризації Об?єкта у стані без внутрішніх опоряджувальних (оздоблювальних) робіт.

п.п.1.1.6 Прийняття Будинку в експлуатацію - факт видачі територіальним органом Державної архітектурно-будівельної інспекції сертифіката, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом Будинку проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації.

У пункті 3.1, 3.2 розділу 3 попереднього договору визначено, що сторони погодили, що вартість (ціна продажу) Об?єкта за Основним договором дорівнює розміру забезпечувальних авансових платежів, що мають бути сплачені Стороною-2 згідно з розділом 4 цього Договору. Сторони погодили, що вартість (ціна продажу) Об?єкта, визначена як розмір забезпечувальних авансових платежів за цим Договором, з врахуванням змін та коригувань згідно з розділом 4 цього Договору, є договірною, встановлена за погодженням Сторін та є істотною умовою Основного договору.

Пунктом 4.1 розділу 4 попереднього договору обумовлено, що для підтвердження зобов?язань, що виникли у Сторін згідно з цим Договором щодо укладення та виконання Основного договору, та рахунок платежів за Основним договором, Сторона-2 сплачує Стороні-1 суму грошових коштів (забезпечувальні авансові платежі), розмір, порядок та умови сплати якої встановлюються цим розділом цього Договору (далі - Забезпечувальний авансовий платіж). Вказана сума коштів, після її належної сплати Стороною-2 за цим Договором, зараховується в рахунок платежів за Основним договором у момент укладення такого Основного договору.

Оплата Забезпечувального авансового платежу здійснюється Стороною-2 на підставі цього Договору у строки, визначені Договором. За бажанням Сторони-2 її надається рахунок безпосередньо у відділі продажу Сторони-1 в день підписання цього Договору. Сума платежу, вказана кожному конкретному рахунку, є чинною виключно до зміни показника «К 1» та/або показника «ПЦ» (пункт 4.5 розділу 4 попереднього договору).

У разі, якщо сума Забезпечувального авансового платежу (та, відповідно, вартість (ціна продажу) Об?єкта за Основним договором збільшується відповідно до умов п.4.7, цього Договору, Сторона-2 здійснює оплату збільшення вартості до дня укладення Основного договору. За вимогою Сторони-2 факт збільшення площі Об?єкта підтверджується технічним паспортом на Об?єкт (пункт 4.6 розділу 4 попереднього договору).

Сума Забезпечувального авансового платежу (та, відповідно, вартість (ціна продажу) Об?єкта за Основним договором) підлягає обов?язковому коригуванню до укладення Основного договору у випадку, якщо фактична загальна площа Об?єкта за результатами проведення технічної інвентаризації Об?єкта (у стані без оздоблювальних робіт) виявиться більшою або меншою від загальної проектної площі Об?єкта передбаченої цим Договором (пункт 4.7 розділу 4 попереднього договору).

Сторона-1 на дату укладення цього Договору встановила ціну 1 (одного) квадратного метра площі Об?єкта у розмірі 37 458,06 грн. без ПДВ, для цілей застосування як поточної базової ціни 1 (одного) квадратного метра площі Об?єкта на відповідну дату (на період з дати укладення цього Договору та до дати здійснення Стороною-1 коригування розміру Забезпечувального авансового платежу), а також для застосування при коригуванні Забезпечувального авансового платежу у випадку, передбаченому пунктом 4.7 цього Договору (пункт 4.8 розділу 4 попереднього договору).

Розділом 5 попереднього договору визначені права та обов`язки Сторін.

Розділом 6 попереднього договору визначений порядок укладення Основного договору.

Сторони укладають Основний договір на умовах, передбачених цим Договором, протягом 90 робочих днів із дня реєстрації Стороною-1 права власності на Об?єкт в державному реєстрі та за умови виконання Стороною-2 вимог розділу 4 цього Договору (пункт 6.1 розділу 6 попереднього договору).

Розділом 7 попереднього договору визначена відповідальність сторін за невиконання положень договору, зокрема, пунктом 7.7 передбачено, що у разі порушення строку завершення будівництва, зазначеному у цьому договорі, більш ніж на 6 (шість місяців), або якщо Сторона-1 з власної вини ухиляється від укладення Основного договору в строк, передбачений цим Договором, то за вимогою Сторони-2 Договір може бути розірваний і Сторона-1 у такому випадку, повертає сплачені Стороною-2 кошти протягм 90 (дев`яноста) робочих днів після розірвання цього договору та отримання вимоги Сторони-2 про повернення коштів.

Відповідно до пункту 8.1 розділу 8 попереднього договору він діє з дати підписання його обома Сторонами та до виконання Сторонами взятих на себе обов`язків або до моменту розірвання цього Договору.

Сторона-2 свідчить, що цей Договір укладається за згодою його дружини - громадянки України ОСОБА_4 - справжність підпису на заяві засвідчено 18 лютого 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин А.С. за реєстром №594. Ця заява доведена до відома Сторон -1 (пункт 8.6 розділу 8 попереднього договору).

18.02.2020 року укладено Додатковий договір до вказаного попереднього договору, в якому сторони погодили викласти в новій редакції підпункт 4.3.5 пункту 4.3 розділу 4 Попереднього договору.

Відповідно до довідки ТОВ «КУА БУДКЕПІТАЛ СІТІ» від 17.05.2024 року №1705/239 ОСОБА_3 , що є стороною за Попереднім договором № 8653/СДР1/239 купівлі-продажу квартири від 18.02.2020 року, станом на дату видачі цієї довідки згідно з умовами Договору здійснив повну оплату у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ЛІНТЕР», в інтересах якого діє ТОВ «КУА БУДКЕПІТАЛ СІТІ» у сумі 1 872 748,29 грн.

Відповідно до змісту відповіді на адвокатський запит від 02.08.2024 року вих.№020824/1 житловий будинок №l у складі проекту «Будівництво житлових будинків з об?єктами соціально-побутового призначення, підземним паркінгом, благоустроєм і влаштуванням майданчиків для відпочинку на АДРЕСА_3 » (далі - Будинок) не прийнято в експлуатацію та відповідно реєстрація права власності не була проведена.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного

Відповідно до ч.1 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч.2 ст.60 СК України).

Отже, конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Верховний Суд у постанові від 04.03.2021 року в справі №343/1294/18 вказав, що набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя, яка не потребує доказування та не потребує встановлення інших обставин, крім набуття майна за час шлюбу, та існує поки не спростована. У разі коли презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя не спростовано за відсутності належних доказів того, що майно придбане за особисті кошти одного з подружжя, таке майно вважається спільною сумісною власністю та підлягає поділу, при цьому частки чоловіка та дружини у майні є рівними. Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст.61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, зокрема гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 ст.69 СК України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст.ст. 69-72 СК України та ст.372 ЦК України.

Частиною 2 ст.372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Позивач вказує, що у шлюбі з відповідачем за спільні кошти та в інтересах сім?ї набуто наступне нерухоме майно: однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , житловою площею 18,1 кв.м., загальною площею 47 кв.м. та майнові права на об?єкт нерухомості: на квартиру АДРЕСА_1 відпочинку на бульварі Миколи Міхновського (до перейменування - бульвар Дружби Народів) 2, у Печерському районі міста Києва, будівництво якого здійснюється на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:82:109:0032, загальною проектною площею 42,3 кв.м., яке він має намір поділити.

Як встановлено судом вище, позивач перебуваючи в шлюбі з відповідачем уклав Договір купівлі-продажу квартири від 23.05.2016 року, відповідно до умов якого придбав квартиру АДРЕСА_2 , житловою площею 18,1 кв.м., загальною площею 47 кв.м.

Відповідно до ч.1 ст.60 СК України вказана квартира перебуває у спільній сумісній власності колишнього подружжя, оскільки у сімейному законодавстві України встановлено спростовну презумпцію спільності майна подружжя, яка полягає у тому, що майно, набуте за час шлюбу, вважається об`єктом права спільної сумісної власності (виключення зазначені у статті 57 СК України), допоки одним із подружжя, який це заперечує, не доведено інше.

Отже, вказана квартира може бути об`єктом поділу майна подружжя.

Стосовно майнових прав на об`єкт нерухомого майна, які позивач вважає спільним сумісним майном, суд зауважує наступне.

Частиною 1 та 3 ст. 635 ЦК України визначено, що попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Відповідно до ст.635 ЦК України суть попереднього договору полягає в тому, що його сторони зобов`язуються в майбутньому укласти основний договір.

У загальних положеннях про зобов`язання передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ст.509 ЦК України).

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін. (ст.526 ЦК України).

Відповідно до ст.177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, гроші, цінні папери, цифрові речі, майнові права, роботи та послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні та нематеріальні блага. Об`єкти цивільних прав можуть існувати у матеріальному світі та/або цифровому середовищі, що обумовлює форму об`єктів, особливості набуття, здійснення та припинення цивільних прав і обов`язків щодо них.

У частині 1 ст.179 ЦК України надано визначення речі як предмета матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Зазначено про їх поділ на нерухомі та рухомі (ст.181 ЦК України) і що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

У статті 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Стаття 190 ЦК України визначає майно особливим об`єктом, яким вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Окремо вказано, що майнові права є неспоживчою річчю та визнаються речовими правами.

У постанові Верховного Суду від 05.07.2023 року у справі №759/24141/19 викладені наступні висновки щодо правового режиму майнових прав:

".... У теорії цивілістики під майновими правами розуміється: 1) у широкому значенні речового права суб`єктивне цивільне право як таке, що стосується майнових цінностей і має грошову оцінку, наприклад, право власності на похідні права, зобов`язальні права (права з договорів, що укладаються з приводу передання майна у власність або користування), майнові права інтелектуальної власності, корпоративні права, тощо; 2) у вузькому значенні - як суб`єктивне право, яке здатне бути самостійним об`єктом обороту; тобто у разі передання майнового права набувач отримує його як можливість претендування на майно або вчинення власних дій відносно майна.

Крім того, вказане питання було предметом дослідження як у рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), так і Верховного Суду України та Верховного Суду.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Концепція «майна» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном» (пункт 98 рішення ЄСПЛ щодо прийнятності заяви у справі «Броньовські проти Польщі», заява № 31443/96; пункт 22 рішення ЄСПЛ від 10 березня 2011 року у справі «Сук проти України», заява № 10972/05; пункт 74 рішення ЄСПЛ «Фон Мальтцан та інші проти Німеччини» від 02 березня 2005 року, заяви № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).

У контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об`єктами права власності можуть бути, у тому числі, «легітимні очікування» та «майнові права» (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1991 року у справі «Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії», заява № 12742/87; ухвала ЄСПЛ від 13 грудня 1984 року щодо прийнятності заяви S. v. the United Kingdom, № 10741/84).

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення від 01 червня 2006 року у справі «Федоренко проти України» (№ 25921/02) ЄСПЛ вказав, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована ЄСПЛ і в справі «Стреч проти Сполучного Королівства», заява № 44277/98).

В іншій справі «Н.К.М. проти Угорщини» (NKM v. Hungary, скарга № 66529/11) у рішенні від 14 травня 2013 року ЄСПЛ зазначив, що «правомірні очікування» підлягають захисту як власне майно і майнові права.

У постанові від 30 січня 2013 року № 6-168цс12 Верховний Суд України визначив майнове право як «право очікування», яке є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав.

Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно в майбутньому.

Визначення майнового права як права очікування та повноваження власника таких прав надано у висновках Верховного Суду України, викладених у постановах від 30 січня 2013 року у справі № 6-168цс12, від 15 травня 2013 року у справі № 6-36цс13, від 04 вересня 2013 року у справі № 6-51цс13, від 24 червня 2015 року у справі № 6-318цс15, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1920цс15, від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1858цс15, від 02 грудня 2015 року у справах № 6-1502цс15 та № 6-1732цс15, від 10 лютого 2016 року у справі № 6-2124цс15, від 16 березня 2016 року у справі № 6-290цс16, від 23 березня 2016 року у справі № 6-289цс16, від 30 березня 2016 року у справах № 6-3129цс15 та № 6-265цс16, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2994цс15, від 25 травня 2016 року у справі № 6-503цс16, від 07 грудня 2016 року у справі № 6-1111цс16.

Вказане свідчить про те, що громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також у тому, що набуте ними на законних підставах право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.......".

У пункті 54 постанови Верховного Суду від 13.04.2021 року у справі №910/11702/18 міститься наступний висновок: "..... як речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, так і майнові права, відмінні від права власності на нерухоме майно, є правами, нерозривно пов`язаними з нерухомим майном, а тому такі права підлягають державній реєстрації та виникають з моменту відповідної реєстрації....".

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як встановлено судом вище, 18.02.2020 року між ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ЛІНТЕР» та ОСОБА_3 укладено Попередній договір №8653/СДР1/239, предметом якого є укладення Сторонами в майбутньому договору купівлі-продажу квартири в Будинку, номер АДРЕСА_4 , кількість кімнат 1 (Одна) загальна проектна площа 42,30 (Сорок дві цілих тридцять сотих) кв.м.

Відповідний договір діє з дати підписання його обома Сторонами та до виконання Сторонами взятих на себе обов`язків або до моменту розірвання цього Договору (пункт 8.1 розділу 8 попереднього договору).

Аналізуючи зміст положень попереднього договору, суд звертає увагу, що важливою умовою для укладення Основного договору є прийняття будинку в експлуатацію та реєстрація права власності на Об`єкт ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ЛІНТЕР», проведення інвентаризації Об`єкта, оформлення технічного паспорту, а також оплата збільшення вартості у випадку збільшення площі Об`єкта (пункт 2.4 розділу 2, пункт 4.6, 4.7 розділу 4, пункт 6.1 розділу 6 попереднього договору).

Вказані умови на теперішній час судом не встановлено, а також не встановлено, що майнові права на Об`єкт зареєстровано за позивачем, що безумовно звідчить про те, що відповідні права ще не були передані покупцю - ОСОБА_3 , а тому останній є лише учасником зобов`язальних правовідносин згідно зі ст.509 ЦК України.

Отже, право спільної сумісної власності сторін на майнові права на Об`єкт також не виникло, а тому не може бути предметом поділу.

Суд зауважує, що посилання представника позивача на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 21.12.2022 року у справі № 569/5399/20, від 17.07.2024 року у справі №344/13538/17 не можуть бути застосовані судом, оскільки фактичні обставини, предмет та підстави позовних вимог та правове регулювання відрізняються, спірні правовідносини не є подібними до даної справи, якою вирішується питання про поділ майна сторін, які не дійшли добровільної згоди про відповідне.

Так, у справах № 569/5399/20 та №344/13538/17 предметами спору є визнання майнових прав на об`єкти інвестування, у зв`язку з невиконанням забудовниками взятих на себе договірних зобов`язань, а також відсутності факту введення будинків в експлуатацію, за наявності повної та вчасної оплати пайових внесків, тобто метою звернення до суду у вказаних справах є юридичне визнання майнових прав на об`єкти інвестування та відповідно їх подальша державна реєстрація.

В даній справі, спірні правовідносини виникли саме між колишнім подружжям, які не досягли згоди щодо поділу спільного сумісного майна, а саме квартири та майнових прав на майбутній об`єкт нерухомості, які на думку позивача, станом на день звернення до суду юридично існують та не підлягають додатковому визнанню в судовому порядку та державній реєстрації.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 233/2021/19 конкретизувала власні правові висновки та правові висновки Верховного Суду України щодо критеріїв встановлення подібності правовідносин, визначивши, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними в порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом (змістовний критерій).

В даному випадку, судом не встановлено спільних рис між спірними правовідносинами у справах №569/5399/20 та №344/13538/17 та у цій справі, оскільки вони відрізняються за змістовними критеріями, а тому при вирішенні даної справи не підлягають до врахуванню правові висновки Верховного Суду у відповідних справах.

У відповідності до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Верховний Суд у постанові від 02.06.2022 року у справі № 602/1455/20 вказав, що у цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок розглядати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі, та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Формування змісту й обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно в межах заявлених ними вимог і наданих доказів (статті 12, 13 ЦПК України).

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц).

Найбільш ефективне вирішення спору про поділ спільної сумісної власності подружжя досягається тоді, коли вимоги позивача охоплюють усе спільно набуте у шлюбі майно, зокрема й неподільне. Це відповідатиме принципу процесуальної економії, згідно з яким штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82).

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).

Суд враховує, що позивач звертаючись до суду з позовом ставить за мету наступне: в порядку поділу спільної сумісної власності визнати за відповідачем право власності на квартиру, а за собою право власності на майнові права, що є неможливим, оскільки обставини про наявність майнових прав як спільного сумісного майна подружжя є недоведеними, а тому здійснення їх поділу є передчасним.

При цьому, вирішення судом питання про поділ спільної сумісної власності подружжя, а саме: квартири АДРЕСА_2 , житловою площею 18,1 кв.м., загальною площею 47 кв.м., у зазначений позивачем спосіб та з урахуванням неможливості задоволення вимоги про визнання за ним права власності на майнові права, є неспроможним для забезпечення ефективного судового захисту прав та інтересів позивача та буде наслідком необхідності повторного звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Отже, виходячи з аналізу положень законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи предмет та підстави позову, суд дійшов висновку, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав та інтересів, що є самостійною підставою для відмови у позові відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19.

Враховуючи, що судом ухвалено рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Публічне акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "ЛІНТЕР" про поділ спільного майна подружжя - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Реквізити учасників справи:

ОСОБА_3 : АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

ОСОБА_4 : АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

Публічне акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "ЛІНТЕР": 01104, місто Київ, вулиця Болсуновська, будинок, 21, група нежитлових приміщень № 26, кімната 201, код ЄДРПОУ 38901599.

Повний текст рішення складено 24.01.2025 року.

СУДДЯ І.П.РОМАНИШЕНА