Постанова

від 15.01.2025 по справі 161/17973/23

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/17973/23 Головуючий у 1 інстанції: Рудська С. М. Провадження № 22-ц/802/61/25 Доповідач: Киця С. I.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2025 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Киці С. І.,

суддів Данилюк В. А., Шевчук Л. Я.,

секретар судового засідання Трикош Н. І.,

з участю представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представників відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Слово Волині» про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування інформації, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_5 , поданою представником ОСОБА_1 , на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30вересня 2024 року та апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 , поданою представником ОСОБА_3 , на додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 жовтня 2024 року

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_5 у жовтні 2023 року звернувся в суд з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Слово Волині» (далі ТОВ «Слово Волині») про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування інформації. Обґрунтовуючи позовні вимоги вказав, що він є громадським діячем, благодійником, фізичною особою-підприємцем, засновником (власником) товариств та приватних підприємств. Його основна діяльність пов`язана зі здачею в оренду комерційної нерухомості, він особисто контактує із суб`єктами господарювання потенційними або чинним орендарями, співпраця з якими є стратегічно важливою. Він та належні йому підприємства здійснюють свою діяльність відповідно до чинного законодавства, забезпечують численні робочі місця. Не зважаючи на молодий вік, користується репутацією добросовісного та порядного бізнесмена, який дотримується узятих на себе зобов`язань, небайдужий до чужих проблем та який завжди готовий прийти на допомогу. Відповідач ОСОБА_2 та її сім`я, маючи на меті корисливі мотиви та стійкі, неприязні стосунки з позивачем, з червня 2020 року вчиняє протиправні дії, що спрямовані на плямування його честі, гідності та ділової репутації. Особиста неприязнь відповідача до нього почалася після смерті його батька, який був відомим підприємцем в місті Луцьк, збудував чимало об`єктів нерухомості та був власником декількох торгових центрів. У чоловіка відповідача виникла підозра, що він (позивач) набув у власність майно батька за недійсними правочинами, у зв`язку із чим він звертався до нього (позивача) із численними позовами, які були залишені судами без задоволення. 17 травня 2023 року ОСОБА_2 опублікувала на особистій сторінці в мережі «Facebook» (о 19 год 45 хв) під назвою «Скільки коштує волонтерське посвідчення в фонді «Добра справа?» і яке містить його фотографію. Оцінює таку публікацію як негативну по відношенню до нього, оскільки така інформація не є судженням, а припущенням, виключно безпідставним звинуваченням, а тому є недостовірною інформацією. Наслідком розміщення такої інформації є те, що станом на день звернення в суд із цим позовом читачі реагують на таку публікацію, залишають коментарі, переглядають її (за відповідачем стежить не менше 100 осіб). Також інформація набула значного розголосу, оскільки стала доступною для невизначеного кола осіб 18 травня 2023 року, коли «12 Канал», який належить ТОВ «Слово Волині», не перевіряючи достовірність інформації, розмістив на своєму сайті статтю «Фонд «Добра справа» звинуватили у продажі волонтерських посвідчень». Така інформація мала вплив на думки та світогляд потенційних та існуючих бізнес-партнерів позивача, оскільки він (позивач) представлений негативно як людина, яка руйнує бізнеси, розкрадає майно, незаконно заробляє кошти, використовує «путінські» методи, займається благодійністю виключно з корисливими цілями. Дії відповідача вважає умисними та направленими на завдання шкоди діловій репутації, честі та гідності, спричинення його моральних страждань. Розміщене фото є особистим та не було публічним, він не надавав згоди на його розміщення. Дії відповідача направлені на формування його негативного іміджу в очах суспільства, що в значній мірі має свій результат при формуванні громадської думки щодо нього. Факт оприлюднення такої інформації негативно вплинув на його стосунки з діловими партнерами, знайомими, друзями, а також завдали додаткових моральних страждань. Йому, зокрема, не було продовжено членство у благодійному фонді «Добра справа», знайомі та друзі стали більш холодно і з недовірою ставитися до нього. У висновку № 15158 судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи ТОВ «Київський експертно-дослідний центр» від 25 серпня 2023 року зазначено, що в тексті статті «Фонд добра справа звинуватили у продажі волонтерських посвідчень», що поширена в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_1 , міститься інформація негативного характеру стосовно його особи, викладена у формі оціночних тверджень. Просив:

-визнати викладену ОСОБА_2 на особистій сторінці в соціальній мережі «Facebook» в публікації від ІНФОРМАЦІЯ_1 о 19 год 45 хв ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та викладену на сторінці «12 Каналу», що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Слово Волині» (ЄДРПОУ 38131299) ( ІНФОРМАЦІЯ_3 недостовірною та такою, що принижує гідність, честь та ділову репутацію ОСОБА_5 та потребує спростування наступну інформацію: «... ОСОБА_6 забрав у неї та її сестрички квартири.» «...яка обібрала моїх дітей і зруйнувала мій бізнес...» «Він відрізав світло, розкрив мій офіс, забрав речі і ще й опечатав його...» «А ще незаконно заволодів всіма речами та коштами.....» «Натомість мого чоловіка ОСОБА_7 не допустили до батькових речей, навіть не впустили в дім батька після його смерті» «Я не знаю, скільки грошей він віддає фонду, але я точно знаю, скільки він забрав у моєї сім`ї» «Тобто купує його»;

-зобов`язати ОСОБА_2 в соціальній мережі «Facebook» на її особистій сторінці опублікувати спростування недостовірних відомостей, викладених в публікації від ІНФОРМАЦІЯ_1 о 19 год 45 хв, наступного змісту: «Я, ОСОБА_2 , визнаю, що викладена інформація на моїй особистій сторінці в соціальній мережі «Facebook» (вказати посилання: ІНФОРМАЦІЯ_2 ) від 17.05.2023 року о 19:45 год., опублікована на підставі неперевірених матеріалів, є недостовірною, принижує та ганьбить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_5 »;

-зобов`язати ТОВ «Слово Волині» наступного дня, з дня набрання рішенням суду законної сили, на сторінці «12 Каналу» опублікувати спростування недостовірних відомостей, викладених в публікації від ІНФОРМАЦІЯ_1 о 15 год 43 хв під заголовком «Фонд «Добра справа» звинуватили у продажі волонтерських посвідчень», наступного змісту: «інформація за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 була розміщена на підставі допису ОСОБА_2 в соціальний мережі (вказати ІНФОРМАЦІЯ_2 опублікована на підставі неперевірених матеріалів, є недостовірною, принижує та ганьбить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_5 ;

-стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 200000 грн, а також понесені судові витрати у зв`язку з розглядом справи.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 вересня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Додатковим рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 жовтня 2024 року в цій справі в задоволенні вимог відповідача ОСОБА_2 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

Позивач ОСОБА_5 через свого представника ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції від 30 вересня 2024 року. Вважає помилковими висновки суду про те, що спірна публікація носить лише критичний характер, містить лише особисті судження та виключно переконання відповідача щодо особи позивача та, з урахуванням того, що позивач є публічною особою, а тому поширення відносно нього недостовірної інформації є припустимими та значно ширшими, ніж для приватної особи. Такі висновки не відповідають обставинам справи. Суд не надав належної оцінки доказам, не навів мотивів урахування одних доказів та відхилення інших. Судовою експертизою встановлено, що висловлювання щодо нього (позивача) є викладеними у формі фактичних тверджень, і саме такі обставини підлягали перевірці під час розгляду справи судом першої інстанції. Не зважаючи на те, що він (позивач) не вважає себе публічною особою, висновки суду про відсутність підстав для задоволення позову через те, що він (позивач) є публічною особою, не відповідають встановленим законодавчим нормам. В цій справі фактично йде мова не про критику чи інші суб`єктивні судження щодо особи позивача, а про фактичні твердження відповідача, які не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Вважає, що такі судження відносно публічних осіб, переважно, мають стосуватися виконання ними своїх функціональних обов`язків та бути, як правило, з боку журналістів та громадськості. Очевидно, що причиною висловлювань відповідача є не бажання громадського контролю за публічною діяльністю позивача, як розцінив це суд першої інстанції, а спроба тиску на позивача для вирішення приватно-майнових спорів та фінансових претензій з боку відповідача та її родини, приниження його (позивача) в очах спільноти та знецінення його діяльності, досягнень. Хоч межа допустимої критики (виключно критики, а не поширення неправдивих відомостей) щодо публічного діяча визначається з урахуванням конкретних обставин і може бути ширшою, ніж до приватної особи, однак фактичні твердження про вчинення публічною особою дій, що містять ознаки злочину, порушують презумпцію невинуватості та негативно впливають на майнові права такої особи. Це стосується тих випадків, коли висловлювання чи публікації про особу містять фактичні відомості у вчиненні злочину, висловлені в категоричній формі. У цій справі поряд з розмежуванням фактичних тверджень та суджень підлягало також дослідження та вирішення питання щодо дотримання при поширенні презумпції невинуватості. Суд першої інстанції не дослідив наявні в матеріалах справи докази, що надані позивачем на підтвердження заявлених ним позовних вимог, не надав їм належної оцінки, чим порушив норми процесуального права. Просив скасувати рішення Луцького міськорайонного суду Волинської області від 30 вересня 2024 року в цій справі, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу на додаткове рішення суду першої інстанції від 30 жовтня 2024 року. Зауважила, що у відзиві на позовну заяву було зазначено орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу, а в прохальній частині відзиву вимогу про стягнення з позивача в її користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000 грн, чим дотримано вимоги частини восьмої 141 ЦПК України. Докази понесення судових витрат надані разом із заявою від 03 жовтня 2024 року, що подана із дотриманням п`ятиденного строку. Відмову в стягненні судових витрат, пов`язаних із наданням їй професійної правничої допомоги, вважає незаконною. Просила скасувати додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 жовтня 2024 року в цій справі, ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви про стягнення з позивача ОСОБА_5 в користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20000 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу позивача ОСОБА_5 представник відповідача ОСОБА_3 зазначила, що позивач стверджував у позовній заяві про те, що він є громадським діячем, благодійником, має зареєстрований ФОП, є власником (засновником) численних підприємств та заслужив репутацію добросовісного і порядного бізнесмена, тобто є публічною особою. Наведені в позовній заяві та в апеляційній скарзі аргументи є такими, що протирічать одні одним та можуть свідчити про суперечливу поведінку позивача та його представника. Висновок суду про те, що межа допустимої критики публічної особи є ширшою, ніж особи, яка не висвітлює свою діяльність широкому загалу. Вважає, що у контексті оскаржуваної інформації в цілому, з огляду на використані мовно-стилістичні засоби, вона має характер оціночних та особистих суб`єктивних суджень в її особистому сприйнятті діяльності позивача та не містить однозначного твердження про факт вчинення позивачем конкретних правопорушень. Висвітлення нею інформації, в якій міститься посилання на позивача, не порушують його немайнові права та не характеризують його як злісного порушника законів. Такі висловлювання є оціночними судженнями, оскільки не містять конкретних даних щодо оцінки дій позивача в контексті вчинення конкретних правопорушень або злочинних дій, а позивачем не доведено спричинення такими висловлюваннями моральних страждань. Доказів, що поширена у дописі інформація принижує гідність, честь чи ділову репутацію позивача, чи порушує інші його особисті немайнові права, або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, надано не було, тоді як відповідно до статті 81 ЦПК України саме на позивача покладено обов`язок доведення, як на особу, яка посилається на певну обставину. Вважає, що позивач не довів факту вчинення нею правопорушення, яке полягало у поширенні нею інформації, яка відповідно до вимог закону може мати статус «недостовірної», такої, що порушує особисті немайнові права, або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі позивача повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Допис в соціальній мережі виражає її суб`єктивну думку і погляди як автора публікації, тому не підлягає спростуванню як недостовірна. Висновок експерта не може бути єдиною підставою для задоволення позову, оскільки він не має наперед встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами. Видалення нею допису не впливає на обґрунтованість рішення суду. Просила апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 вересня 2024 року в цій справі без змін.

Суд апеляційної інстанції в складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованістьсудових рішень в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшов висновку про їх часткове задоволення.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 о 19 год 45 хв на своїй особистій сторінці соціальної мережі «Facebook» відповідач ОСОБА_2 за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 опублікувала допис наступного змісту (дослівно): «Скільки коштує волонтерське посвідчення в фонді «Добра справа»? В своєму інтерв`ю моя семирічна дочка, ОСОБА_8 розповіла, що її дядько ОСОБА_6 , забрав в неї та її сестрички квартири... Проте благодійний фонд «Добра справа» вважає, що ОСОБА_9 волонтер. Не вірите? Саме так зазначено у них на сайті! Це як так виходить?!?! Волонтер тепер у нас людина, яка обібрала моїх дітей і зруйнувала мій бізнес, використовуючи відверто путінські методи??? І це я кажу не просто так. Він відрізав світло, вскрив мій офіс, забрав речі і ще й опечатав його, через що я втратила багатьох клієнтів. А ще незаконно заволодів всіма речами та коштами, які залишились після смерті ОСОБА_10 , батька мого чоловіка. ОСОБА_11 не так само діє, воюючи з українськими жінками і дітьми? ОСОБА_12 свідомим людям відомо, що по закону і по моралі, все майно покійного ділиться між його рідними. Натомість мого чоловіка ОСОБА_7 не допустили до батькових речей, навіть не впустивши в дім батька після його смерті. Я неодноразово зверталась до фонду «Добра справа» з проханням прояснити ситуацію. Адже сьогодні ми воюємо з ворогом, який намагається захватити наші території, який руйнує наш бізнес і не дивиться ні на дітей, ні на жінок. Основна його задача зробити зло. В ОСОБА_13 такі ж методи, він живе з ненавистю до брата та племінниць та чинить зло. Як така людина могла отримати волонтерське посвідчення??? У фонді «Добра справа» мені відмовили в поясненнях. Натомість заблокували мене. А керівник фонду ОСОБА_14 взагалі кинув слухавку, відмовився розмовляти. ОСОБА_15 ОСОБА_9 це не про добрі справи, це про ненависть та злобу. Я не знаю, скільки грошей він віддає фонду, але я точно знаю, скільки він забрав в моєї сім`ї. І якщо ОСОБА_9 й дає гроші на добрі справи, то не тому, що має добре серце, а щоб отримати від «Доброї справи» волонтерське посвідчення. Тобто купляє його. А це посвідчення дає ряд переваг вільне пересування в комендантську годину, виїзд за кордон і т.д. Ми часто говоримо, що росіяни сліпі, засуджуємо їх... Тож давайте не будемо так само низько опускатись і мовчати про те, що волонтерські організації сьогодні переходять межу і стають успішним бізнесом. З такою тенденцією, волонтерське посвідчення можна видати, і тим оркам, які сьогодні воюють з нами, і навіть путіну! Просто головне щоб вони задонатили. А що вони роблять, і що в них на душі це вже не важливо. Прошу не плутати цю історію з тим, що в Україні є багато підприємців, які не зовсім законно заробили свій капітал і сьогодні донатять. Такі люди в праві спокутувати свою провину, допомагаючи іншим. Але це не про ОСОБА_16 !!! Він добре знає, у кого скільки він забрав і не хоче повертати. Натомість хоче купити собі добре ім`я та статус в суспільстві. А фонд «Добра справа» йому в цьому допомагає. Отож я офіційно і публічно звертаюся: до керівника фонду «Добра справа» ОСОБА_17 з вимогою пояснити, на яких підставах ОСОБА_6 отримати офіційний статус волонтера цього фонду? До правоохоронних органів з вимогою розібратися, на яких підставах благодійний фонд «Добра справа» масово видає волонтерські посвідчення (адже тільки на офіційному сайті таких вказано більше тисячі!!!). А також розібратися у законності неодноразового виїзду «волонтера» і військовозобов`язаного ОСОБА_13 за кордон. До журналістів та громадськості Волині з закликом звернути увагу на діяльність псевдоволонтерів «Доброї справи» і надати цьому максимального розголосу і осуду. Дуже прошу усіх зробити репост цього допису, і обов`язково тегнути фонд «Добра справа» і її керівника ОСОБА_18 . Адже він мене заблокував, замість того, щоб дати чесні пояснення. А їх дати - необхідно!!!».

18 травня 2023 року вищевказана інформація була розміщена «12 Каналом», що належить ТОВ «Слово Волині» на сайті за посиланням (https://12kanal.com/fond-dobra-sprava-zvynuvatyly-u-prodazhi-volonterskyh-posvidchen/).

Згідно з висновком судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи №15158 від 25 серпня 2023 року, підготовленим ТОВ «Київський експертно-дослідний центр» за заявою представника позивача ОСОБА_1 для подання до суду, в тексті оспорюваної публікації міститься інформація негативного характеру стосовно особи ОСОБА_13 , викладена у формі фактичних тверджень, а саме: (виокремлені тези) «... ОСОБА_6 забрав у неї та її сестрички квартири.» «...яка обібрала моїх дітей і зруйнувала мій бізнес...» «Він відрізав світло, розкрив мій офіс, забрав речі і ще й опечатав його...» «А ще незаконно заволодів всіма речами та коштами.....» «Натомість мого чоловіка ОСОБА_7 не допустили до батькових речей, навіть не впустили в дім батька після його смерті» «Я не знаю, скільки грошей він віддає фонду, але я точно знаю, скільки він забрав у моєї сім`ї» «Тобто купує його».

Відповідно до статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

У частині першій статті 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.

Згідно із статтями 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Аналіз чинного законодавства дає підстави стверджувати про існування презумпції неправдивості відомостей, які завдають шкоди честі, гідності та діловій репутації, а тому обов`язок доведення правдивості такої інформації покладається на особу, яка таку інформацію поширила (постанова Верховного Суду від 24 грудня 2021 року у справі №757/9133/18-ц).

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз`яснено, що суди повинні з`ясувати, чи є поширена інформація фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

У пункті 15 згаданої Постанови Пленуму Верховного Суду України зазначено, що недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації. Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила.

Отже, недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, чи критикою та чи є вона такою, що виходить за межі допустимої критики за встановлених судами фактичних обставин справи. Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку.

В постанові Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 760/23818/20 зазначено, що фактичні твердження та оціночні судження є різними поняттями, а розмежовування цих термінів лежить в основі захисту права на честь та гідність як особистих немайнових прав. За своїм характером судження є розумовим актом, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, що пов`язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів.

У пункті 6.26 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 зазначено, що «.. не можна визнати інформацію такою, що має характер оціночних суджень, якщо ця інформація стосується конкретних подій, конкретної особи (позивача) та подається як установлений факт, тобто…повідомляється чітко, точно та є констатацією факту».

Отже, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці ЄСПЛ при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

При вирішенні питання про порушення права на презумпцію невинуватості слід брати до уваги не лише зміст конкретних висловлювань, а й контекст, в якому вони були зроблені (рішення ЄСПЛ в справі «Дактарас проти Литви» від 24 листопада 2000 року).

Відповідно до статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину (презумпція невинуватості).

Згідно з частини 2 статті 6 Конвенції кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. У наведених приписах втілено одну із фундаментальних засад судочинства у демократичному суспільстві - принцип презумпції невинуватості.

Посилання на конкретну фізичну особу у контексті її зв`язку зі злочином, кримінальним провадженням чи його розслідуванням можливо лише у випадку, коли особа перебуває у статусі підозрюваного, обвинуваченого або підсудного (постанова Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі № 484/2781/19-ц.

Така інформація порушує презумпцію невинуватості позивача, гарантовану статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтею 62 Конституції України та статтею 17 КПК України, впливає на соціальну оцінку особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на загальноприйнятих уявленнях щодо моралі, норм поведінки та ділових якостей та є розповсюдженням недостовірної інформації.

Публічно поширена інформація про позивача (опублікована в соціальній мережі «Facebook» та у подальшому поширена ТОВ «Слово Волині» у статті на сайті «12 Каналу»), яка стала доступною необмеженому колу осіб викладена у формі фактичних тверджень і не є оціночним судженням. Такі обставини підтверджуються, зокрема, висновком №15158 від 25серпня 2023 року, підготовленим ТОВ «Київський експертно-дослідний центр» за результатами проведення лінгвістичного (семантико-текстуального) дослідження. Висловлювання, встановлені висновком як фактичні твердження автора публікації, у контексті її змісту не спростовані ні відповідачем ОСОБА_2 , а ні відповідачем ТОВ «Слово Волині». Останні не подали до суду іншого (протилежного) висновку, не заявили клопотань про подання або витребування таких доказів (призначення судом відповідної експертизи).

Поширюючи інформацію про те, що позивач ОСОБА_5 позбавив племінниць (дочок відповідача ОСОБА_2 ) належного їм нерухомого майна, перешкоджав господарській діяльності позивача ОСОБА_2 , незаконно заволодів майном та коштами, відповідачами було порушено статтю 62 Конституції України, оскільки ними не доведено вчинення позивачем протиправних дій, кримінальних правопорушень, а тому поширена відповідачами інформація є недостовірною і неправдивою. Належних доказів правдивості, достовірності спірної інформації, поширеної відповідачами, останні не надали.

Наведена у публікації в соціальній мережі відповідачем ОСОБА_2 та поширена на своєму сайті відповідачем ТОВ «Слово Волині» стосується аспектів приватного та/або сімейного життя позивача, є фактичними твердженнями, а не оціночними судженнями. Фактичні твердження про позивача, що містяться у публікації, тлумачаться як повідомлення про вчинення позивачем конкретних правопорушень.

Поширена інформація від імені автора ОСОБА_2 за своїм сукупним змістом, стосується безпосередньо особи позивача ОСОБА_5 , цим самим у ній висвітлюються події, що стосуються позивача через призму думок автора. Відповідач ОСОБА_2 , як і представник відповідача ТОВ «Слово Волині» в судовому засіданні суду апеляційної інстанції не пояснили, з якою метою опублікували допис щодо позивача. Відповідач ТОВ «Слово Волині» не надав суду доказів про перевірку достовірності інформації перед її оприлюдненням. Відповідачами ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді, безспірно не доведено, що вказані ОСОБА_2 , ТОВ «Слово Волині» відомості про події та явища існували взагалі та що інформація, вказана у публікації, відповідає дійсності і це свідчить про умисний характер дій відповідачів.

ЄСПЛ, розглядаючи дифамаційні справи по суті, перевіряє дотримання балансу між правом, передбаченим статтею 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя), та правом, передбаченим статтею 10 (свобода вираження поглядів) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У таких справах необхідно враховувати дві ключові обставини: 1) ступінь суспільного інтересу до поширеної інформації і 2) ступінь публічності особи, щодо якої поширена інформація.

Значний суспільний інтерес має місце тоді, коли інформація безпосередньо впливає на суспільство в значній мірі і суспільство проявляє законний інтерес до цієї інформації (рішення ЄСПЛ Sunday Times v. the United Kingdom, № 6538/74, § 66, 26 квітня 1979 року), особливо, якщо це стосується добробуту населення (рішення ЄСПЛ Barthold v. Germany, №8734/79, § 58, 25 березня 1985 року).

У Резолюції № 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

Національні публічні діячі фізичні особи, які виконують або виконували в Україні визначні публічні функції. Перелік публічних діячів визначений пунктом 37 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

Наявність у позивача статусу публічної особи не підтверджується матеріалами справи. Крім того матеріали справи не містять доказів того, що господарські товариства, керівником (засновником) яких він є, містять державну частку в статутному капіталі. Позивач також не є членом чи керівником політичних партій.

Позивач також не є громадським діячем чи активістом, оскільки відсутні підтвердження вчинення ним дій, спрямованих на просування соціальних, політичних, економічних, екологічних чи інших змін з бажанням здійснити поліпшення в суспільстві тощо.

Благодійна діяльність - добровільна особиста та/або майнова допомога для досягнення визначених цим Законом цілей, що не передбачає одержання благодійником прибутку, а також сплати будь-якої винагороди або компенсації благодійнику від імені або за дорученням бенефіціара. Благодійник - дієздатна фізична особа або юридична особа приватного права (у тому числі благодійна організація), яка добровільно здійснює один чи декілька видів благодійної діяльності (пункти 2, 5 частини першої статті 1 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації»).

Волонтерська діяльність - добровільна, соціально спрямована, неприбуткова діяльність, що здійснюється волонтерами шляхом надання волонтерської допомоги (абзац 1 частини першої статті 1 Закону України «Про волонтерську діяльність»).

Здійснення позивачем благодійної та волонтерської діяльності не є підставою виникнення у нього статусу публічної особи чи громадського діяча.

Колегія суддів зазначає, що відповідачами не було обґрунтовано та доведено, що поширена ними інформація в публікаціях стосувалась здійснення діяльності позивачем як публічної особи чи громадського діяча, оскільки більшість висловлювань, ідентифікованих експертизою як фактичні твердження, а стосується приватного життя позивача,переважно його родинно-сімейних відносин: « ОСОБА_6 забрав у неї та її сестрички квартири», «яка обібрала моїх дітей і зруйнувала мій бізнес», «він відрізав світло, розкрив офіс, забрав речі і ще й його опечатав», «А ще незаконно заволодів всіма речима та коштами», «натомість мого чоловіка ОСОБА_7 не допустили до батькових речей, навіть не впустивши в дім батька після його смерті», « я не знаю, скільки грошей він віддає фонду, але я точно знаю, скільки він забрав у моєї сім`ї», «тобто купує його».

Така інформація порушує особисті немайнові права позивача як фізичної особи, принижує його честь, гідність, ділову репутацію, завдає шкоди його інтересам. Поширення інформації не відбулося з дотриманням принципу добросовісності, оскільки відповідачем ОСОБА_2 при висловлюванні своєї точки зору з цього приводу, а в подальшому при поширенні ТОВ «Слово Волині» допису відповідача ОСОБА_2 не було здійснено належної перевірки обставин щодо причетності позивача до вчинення протиправних дій, що свідчить про відсутність достатнього фактичного підґрунтя для таких висловлювань.

Оспорювану інформацію, яка була поширена відповідачем ОСОБА_2 , неможливо оцінювати без урахування контексту, у якому вона була поширена, суспільного інтересу до обговорюваних питань, також відомостей про сторони розглядуваної справи, де відповідач ОСОБА_2 є дружиною рідного брата позивача ОСОБА_5 , що сторонами не заперечується, як і визнається те, що між ними існують неприязні стосунки з часу смерті батька позивача ОСОБА_19 .

Відповідач ОСОБА_2 , заперечуючи доводи позивача, не надала будь-яких належних та допустимих доказів на спростування наведених ним обставин. Заперечення, викладені відповідачем у відзивах на позовну заяву та апеляційну скаргу, щодо неправильності висновків судової семантико-текстуальної експертизи, виготовленої на замовлення позивача, у тому числі в частині висловлювань, які ідентифіковані як такі, що мають форму фактичних тверджень, не супроводжуються жодними належними та допустимими доказами.

Щодо публікаціїфотографії позивача,то вонавідповідачем ОСОБА_2 була взятаіз сайтублагодійного фонду,тобто начас публікаціїдопису буладоступною необмеженомуколу осіб(публічною). Тому відсутні підстави вважати, що з використанням відповідачем фотографії позивача у її дописі в соціальній мережі «Facebook» відбулося втручання у приватне життя позивача, оскільки поширення такої фотографії не містить інформації, яка має конфіденційний, таємний чи службовий характер, чи інформації надто відвертого чи особистого характеру.

Враховуючи характер спірної інформації, контекст подій, які зумовили її поширення, неприязні стосунки між відповідачем ОСОБА_2 та позивачем ОСОБА_5 на тлі родинно-сімейного конфлікту, колегія суддів вважає, що спірна публікація містить фактичні відомості, твердження та звинувачення позивача, зокрема у вчиненні кримінальних правопорушень, що не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

За загальним правилом інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення, і апеляційний суд вважає, що спростування має здійснюватись у такий самий спосіб, в який поширювалась недостовірна інформація. Отже, поширена інформація є недостовірною та підлягає спростуванню у спосіб, заявлений позивачем.

Одночасно із цим, заявляючи до стягнення з відповідача ОСОБА_2 200000грн моральної шкоди, позивач не вказав з чого він виходив при обрахунку такої суми, про які саме моральні страждання, їх ступінь йдеться. Факт порушення оспорюваною інформацією честі й гідності позивача не є самостійною підставою для стягнення заявленої ним суми моральної шкоди без належного її обґрунтування. Позивач не довів заподіяння моральної шкоди у розмірі 200 000 грн, не надав суду таких доказів, тому з урахуванням обставин справи в суду відсутні правові підстави для її стягнення. Визнання інформації такою, що порушила честь, гідність та ділову репутацію позивача з одночасним зобов`язанням відповідачів опублікувати її спростування є належною та справедливою сатисфакцією, що достатньо відновлює попередній стан позивача, сприяє захисту його честі, гідності та ділової репутації.

З огляду на вищенаведене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції по суті спору в цій справі, суд апеляційної інстанції здійснює новий розподіл судових витрат, понесених сторонами в суді першої інстанції, з урахуванням витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, тому додаткове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Керуючись статями 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_5 ,подану представником ОСОБА_1 ,задовольнити частково.

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 , задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30вересня 2024 року та додаткове рішення від 30 жовтня 2024 року в цій справі скасувати, ухвалити нове судове рішення.

Позов задовольнити частково.

Визнати викладену ОСОБА_2 на особистій сторінці в соціальній мережі «Facebook» в публікації від ІНФОРМАЦІЯ_1 о 19 год 45 хв ( ІНФОРМАЦІЯ_2 та викладену на сторінці « ІНФОРМАЦІЯ_4 », що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Слово Волині» (ЄДРПОУ 38131299) ( ІНФОРМАЦІЯ_3 )

недостовірною та такою, що принижує гідність, честь та ділову репутацію ОСОБА_5 та потребує спростування, наступну інформацію: «... ОСОБА_6 забрав у неї та її сестрички квартири.» «...яка обібрала моїх дітей і зруйнувала мій бізнес...» «Він відрізав світло, розкрив мій офіс, забрав речі і ще й опечатав його...» «А ще незаконно заволодів всіма речами та коштами.....» «Натомість мого чоловіка ОСОБА_7 не допустили до батькових речей, навіть не впустили в дім батька після його смерті» «Я не знаю, скільки грошей він віддає фонду, але я точно знаю, скільки він забрав у моєї сім`ї» «Тобто купує його».

Зобов`язати ОСОБА_2 в соціальній мережі «Facebook» на її особистій сторінці опублікувати спростування недостовірних відомостей, викладених в публікації від ІНФОРМАЦІЯ_1 о 19 год 45 хв наступного змісту: «Я, ОСОБА_2 , визнаю, що викладена інформація на моїй особистій сторінці в соціальній мережі «Facebook» (вказати посилання: ІНФОРМАЦІЯ_2 ) від 17.05.2023 року о 19:45 год, опублікована на підставі неперевірених матеріалів, є недостовірною, принижує та ганьбить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_5 ».

Зобов`язати Товариства з обмеженою відповідальністю «Слово Волині» наступного дня, з дня набрання рішенням суду законної сили, на сторінці «12 Каналу» опублікувати спростування недостовірних відомостей, викладених в публікації від ІНФОРМАЦІЯ_5 о 15:43 год. під заголовком «Фонд «Добра справа» звинуватили у продажі волонтерських посвідчень», наступного змісту: «інформація за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 була розміщена на підставі допису ОСОБА_2 в соціальний мережі (вказати ІНФОРМАЦІЯ_2 опублікована на підставі неперевірених матеріалів, є недостовірною, принижує та ганьбить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_5 .

В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - суддя

Судді