Рішення

від 20.01.2025 по справі 335/6218/24

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/6218/24 2/335/139/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2025 року м.Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Воробйова А.В., за участю секретаря судового засідання Колесник Д.С., позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Оверченко О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Запоріжжя в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 подану через представника- адвоката Оверченко Оксани Анатоліївни до Кам`янсько-Дніпровської міської військової адміністрації Василівського району Запорізької області, ОСОБА_2 , третя особа Державний нотаріус Другої дніпровської державної нотаріальної контори №5 Матвієнко В.Г. про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 через представника- адвоката Оверченко О.А. звернулася до Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя з позовом до Кам`янсько-Дніпровської міської військової адміністрації Василівського району Запорізької областе, ОСОБА_2 , третя особа Державний нотаріус Другої дніпровської державної нотаріальної контори №5 Матвієнко В.Г. про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

В обґрунтування позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_3 .

Після її смерті відкрилася спадщина, на належне їй нерухоме майно, до складу якої увійшло житловий будинок, місцезнаходження : АДРЕСА_1 загальною площею 61,1 кв.м., розташованого на земельній ділянці площею 1627 кв.м..

Також, у померлої ОСОБА_4 є ще одна донька ОСОБА_2 , яка також не прийняла спадщину в строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини та не бажає взагалі приймати спадщину.

Так, 14 травня 2024 року позивач звернулася до державного нотаріуса Другої дніпровської державної нотаріальної контори № 5 Матвієнко В.Г., з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, що залишилось після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У встановлений законом термін заяви про прийняття спадщини до будь якої нотаріальної контори від позивача не надходило.

Термін для прийняття спадщини після ОСОБА_3 , сплинув 28.07.2023 року.

У видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_1 державним нотаріусом Другої дніпровської державної нотаріальної контори Матвієнко А.Г., було відмовлено, що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 14 травня 2024 року, у зв`язку з пропуском строку для подачі заяви про прийняття спадщини.

Позивач вважає, що строк для прийняття спадщини пропущений з поважних причин, а саме:

По перше, позивачка з 1999 року фактично мешкала разом зі своєю матір`ю ОСОБА_3 в її житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , але зареєстрована була за іншою адресою.

24 лютого 2022 року розпочалася військова агресія російської федерації проти України, в перших числах березня 2022 року наслідком збройної агресії російської федерації проти України стала нелегітимна воєнна окупація і подальша незаконна воєнна окупація значної частини державної території України і у Запорізькій області, та вже 4 березня 2022 року був окупований Енергодар та місто Кам`янка Дніпровська. На той час матері позивачки виповнилося 81 рік та вона погано пересувалася, тому не могли виїхати на підконтрольну територію України. Вже, в грудні 2022 року був закритий пункт пропуску « Василівка Запоріжжя». 28 січня 2023 року матір позивачки померла, а позивачка не мала реальної можливості виїхати з окупованого міста, бо поїздів та офіційних перевізників не було. Виїхати можливо було тільки нелегальними перевізниками через країни Європи, але це було дуже дорого. У позивачки було дуже скрутне матеріальне положення, так як маленька пенсія, при тому що банки не працювали, кошти неможливо було зняти, тільки можна було розрахуватися карткою в деяких аптеках та магазинах. В жовтні 2023 року при першій можливості за допомогою волонтерів позивачка виїхала через «Белгородську область» до пункту пропуску «Колотіївка- Покровка», а з Покровки до м.Сум, а потім вже до міста Дніпро.

По друге, позивачка в грудні 2023 року звернулася до нотаріуса для оформлення спадщини, але їй усно повідомили, що смерть ОСОБА_3 відбулася на території, яка тимчасово окупована і у позивачки відсутнє свідоцтва про смерть державного зразка тому документи розглядатися не будуть. Нотаріус порекомендував звернутися до суду, про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території.

Тому, позивач спочатку довелося встановлювати факт смерті матері у судовому порядку, а вже потім отримати Свідоцтво про смерть державного зразку.

Свідоцтво про смерть ОСОБА_3 було отримане позивачем 08 травня 2024 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеса) тобто, після сплину шестимісячного терміну, відведеного для подання заяви про прийняття спадщини, для осіб, які не зареєстровані за однією адресою зі спадкодавцем.

У зв`язку з тим, що позивач також мешкала на тимчасово непідконтрольній території Україні, разом із матір`ю та після її смерті, у зв`язку із військовою агресією (активними бойовими діями) на вищезазначеній території та неможливістю виїхати на підконтрольну територію України, тому вона ніяк не мала змоги вчасно звернутися з відповідною заявою про прийняття спадщини до відповідної нотаріальної контори.

По - третє, позивачу, ще до смерті своєї матері з засобів масової інформації було відомо, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмова від її прийняття зупинився на час дії воєнного стану. Тому здійснивши поховання матері позивач, розуміла, що зможе оформити спадщину після закінчення воєнного стану.

Позивачка вважає, що пропустила строк для прийняття спадщини з поважних причин: у зв`язку із введенням на території України воєнного стану та веденням бойових дій, саме в м. Кам`янка Дніпровська Запорізької області та подальшої окупацію цього міста з 04 березня 2022 року, неможливістю виїхати з окупованого міста, та у зв`язку із суперечливими положеннями закону щодо перебігу строку для прийняття спадщини, які протягом відведеного для прийняття спадщини періоду часу декілька разів кардинально змінювалися таким чином, що були не передбачуваними для спадкоємиці та в кінцевому етапі мали своїм наслідком пропущення строку для подачі нею заяви про прийняття спадщини.

Іншої можливості встановлення додаткового строку для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , крім звернення до суду у позивача не має.

На підставі вищевикладеного позивач просить визначити ОСОБА_1 додатковий строк у три місяці з моменту набрання судовим рішенням законної сили, для подання заяви про прийняття спадщини після смерті її матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду 27.06.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження. Встановлено строки для подання заяв по суті справи.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 07.10.2024 року закрито підготовче судове засідання та призначено розгляд справи по суті. Витребувано з Другої дніпровської державної нотаріальної контори копію спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 .

29.10.2024 року на адресу суду надійшли матеріали спадкової справи № 299/2024 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 ..

У судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві та визначити позивачу додатковий строк на подання заяви на прийняття спадщини.

У судове засідання представник відповідача Кам`янсько-Дніпровської міської військової адміністрації Василівського району Запорізької області не з`явився, причину неявки суду не повідомив.

У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явилася, надала заява про визнання позову та розгляд справи за її відсутності.

У судове засідання третя особа Державний нотаріус Другої дніпровської державної нотаріальної контори №5 Матвієнко В.Г. не з`явилася, причину неявки не повідомила.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, розглянувши подані сторонами документи та матеріали нотаріальної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги, підлягають задоволенню з огляду на їх законність та обґрунтованість.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77, 81 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 , актовий запис №14, з якого слідує, що матір`ю позивача є ОСОБА_3 ; свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_2 , актовий запис №640, з якого слідує, що дошлюбним прізвищем ОСОБА_1 було ОСОБА_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 померла на тимчасово окупованій території, а саме у м. Кам`янка -Дніпровська, Василівського району, Запорізької області, що підтверджується рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 09.04.2024 року про встановлення факту смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Нікополь Дніпропетровської області, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Кам`янка -Дніпровська, Василівського району, Запорізької області, Україна, а також Свідоцтвом про смерть НОМЕР_3 від 08.05.2024 р.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне їй майно, зокрема: Після її смерті відкрилася спадщина, на належне їй нерухоме майно, до складу якої увійшло житловий будинок, місцезнаходження : АДРЕСА_1 загальною площею 61,1 кв.м., розташованого на земельній ділянці площею 1627 кв.м..

14.05.2024 року ОСОБА_1 звернулася до Другої дніпровської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину або постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 .

За наслідками такого звернення, Другою дніпровською державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу № 299/2024 (номер справи у спадковому реєстрі 72431580).

Проте, державним нотаріусом Другої дніпровської державної нотаріальної контори Матвієнко В.Г. позивачу видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 14.05.2024 року, відповідно до якої, відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_3 у зв`язку з пропуском строку для подачі заява про прийняття спадщини.

Зі спадкової справи № 299/2024 відкритої 14.05.2024 року за заявою ОСОБА_1 вбачається, що після смерті ОСОБА_3 у визначений законом строк спадкоємці із заявою про прийняття спадщини не зверталися, заява про видачу свідоцтва про право на спадщину або постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій надійшла від доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Інша донька померлої ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , з заявою про прийняття спадщини не зверталася.

Відповідно до ч.2 ст.1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Відповідно до ч.1 ст.1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно з ч.1 та ч.5 ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею 1270цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

За положеннями ч.1-2 ст.1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Як слідує з приписів ч.3 ст.1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 року, «Про судову практику у справах про спадкування» за яким, особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України.

Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. За наявності у спадковій справі заяви спадкоємця про відмову від права на спадщину його вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задоволенню не підлягають.

Визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не повинен вирішувати питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому статтею 1269 ЦК, звернувшись в нотаріальну контору, після чого вважається таким, що прийняв спадщину.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Згідност. 1270 ЦК Українидля прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.

Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.

Водночас, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався.

ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (в момент повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України) і саме з вказаного часу відкрилася спадщина на його майно, а у спадкоємців виник обов`язок звернутися з заявою до нотаріуса про прийняття спадщини.

З урахуванням даного, шестимісячний строк, регламентований ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини тривав до 28.07.2023 року.

Відповідно до статті 64 Конституції України, статей 12-1 і 20 Закону України Про правовий режим воєнного стану, статей 7 і 34 Закону України Про нотаріат, Указу Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 Про введення воєнного стану в Україні Кабінет Міністрів України 28 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №164 «Про деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану».

З 29.06.2022 діяли нові зміни щодо строків оформлення спадщини під час воєнного стану. Ці зміни були запроваджені на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2022 №719 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату та державної реєстрації в умовах воєнного стану». Так, п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» передбачено, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на 4 (чотири) місяці. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини.

У листі Міністерства юстиції України «Щодо деяких питань нотаріату в умовах воєнного стану» від 11.07.2022 р. № 55476/37.1/32-22, наведено роз`яснення, що «Для спадщини, 6-місячний строк для прийняття якої не сплинув до набрання чинності пунктом 3 Постанови або яка відкрилася під час дії воєнного стану, строк для прийняття (відмови від) спадщини становитиме 10 місяців».

19 червня 2023 року, набрав чинності підпункт 2 пункту 3 постанови КМУ від 09 травня 2023 року № 469 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату, державної реєстрації та функціонування державних електронних інформаційних ресурсів в умовах воєнного стану», яким виключено пункт 3 постанови КМУ від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», якою було встановлено, що протягом строку для прийняття спадщини або відмови від його ухвалення зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на 4 місяці та свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення терміну для прийняття спадщини.

Крім того, встановлено, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Кам`янка -Дніпровська, Василівського району Запорізької області.

Станом на теперішній час вказана територія є тимчасово окупованою російськими військами, а відтак на ній не діють органи державної влади України.

Відповідно до ч.2 та ч.3 ст.9 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акту цивільного стану.

У відповідності до п.1.3. глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджених наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, факт смерті фізичної особи і час відкриття спадщини нотаріус перевіряє шляхом витребовування від спадкоємця свідоцтва про смерть, виданого органом державної реєстрації актів цивільного стану або за безпосереднім доступом до реєстру актів цивільного стану.

Тож, з урахуванням наведеного та для підтвердження позивачем факту смерті спадкодавця ОСОБА_3 , позивач мала надати нотаріусу свідоцтво про смерть або ж в реєстрі мали міститися відомості про смерть вказаної особи.

Разом з тим, настання смерті спадкодавця на тимчасово окупованій території призвело до відсутності вказаних відомостей у державному реєстрі актів цивільного стану в Україні. А відтак, для належного проведення державної реєстрації смерті ОСОБА_3 та отримання свідоцтва про її смерть за законодавством України у відповідному органі державної реєстрації актів цивільного стану, позивачу необхідний був час, аби отримати відповідні документи з окупованої території та на їх підставі провести відповідні реєстраційні дії на підконтрольній території України.

Крім того, позивачка не мала реальної можливості виїхати з окупованого міста, бо поїздів та офіційних перевізників не було. Виїхати можливо було тільки нелегальними перевізниками через країни Європи. У позивачки було дуже скрутне матеріальне положенням, так як маленька пенсія, при тому що банки не працювали, кошти неможливо було зняти, тільки можна було розрахуватися карткою в деяких аптеках та магазинах та в жовтні 2023 року при першій можливості за допомогою волонтерів позивачка виїхала через «Белгородську область» до пункту пропуску «Колотіївка- Покровка», а з Покровки до м.Сум, а потім вже до міста Дніпро.

Здійснити державну реєстрацію смерті матері позивачу вдалося здійснити лише 09.04.2024 року, що підтверджується Свідоцтвом про смерть НОМЕР_3 , в якому зазначено дату його видачі відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Новокадацькому та Чечелівському районах у м.Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 08.05.2024 року.

Відповідно, позивач 14.05.2024 року звернулася до нотаріуса за оформленням спадщини після смерті матері, тобто позивач жодним чином не зволікала та не втрачала інтерес щодо належної їй спадщини.

25.01.2023 Верховний Суд у справі № 676/47/21 зробив такий висновок.

Так, основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон). Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України (ч. 2 ст. 4 ЦК України).

Виходячи з виміру ієрархії актів цивільного законодавства по вертикалі, в статті 4 ЦК України встановлено повний перелік нормативно-правових актів, якими можуть регулюватися цивільні відносини. Крім Конституції України, ЦК України та інших законів України, цивільні відносини можуть регулюватися, за загальним правилом, лише такими підзаконними актами, як: акти Президента України, видані у випадках, установлених виключно Конституцією України; постанови Кабінету Міністрів України, що не суперечать положенням ЦК України та інших законів України. Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням ЦК України, або іншому закону, мають застосовуватися відповідні положення ЦК або іншого закону. Інші органи державної влади України та органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативні акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, установлених Конституцією України та законом. Таким чином можливість видання актів цивільного законодавства на підзаконному рівні для зазначених органів суттєвим чином обмежена.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття (ст. 1270 ЦК України).

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви які про прийняття спадщини (ст. 1272 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1273 ЦК України).

Установити, що на час воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини (пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Тлумачення вказаних норм, з урахуванням виміру ієрархії актів цивільного законодавства по вертикалі, свідчить, що: правила щодо строку на прийняття спадщини (початок перебігу, наслідки спливу) регулюються Цивільним кодексом України, який прийнятий Верховною Радою України і є основним актом цивільного законодавства України; строк на прийняття спадщини по своїй сутності є присічним (ст.ст. 1270, 1272 ЦК України), оскільки його сплив призводить до того, що спадкоємець вважається таким, який не прийняв спадщину. Тобто сплив строку «присікає» право на прийняття спадщини. Проте в законі, вочевидь з урахуванням сутності права на прийняття спадщини як майнового, передбачена можливість: за згодою самих спадкоємців, що прийняли спадщину, подати заяву про прийняття спадщини (ч. 2 ст. 1272 ЦК України); для спадкоємця звернутися з позовною вимогою та за наявності поважної причини суд визначає додатковий строк на прийняття спадщини (ч. 3 ст. 1272 ЦК України).

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Отже, виходячи із зазначених правових висновків щодо застосування норм права, які відповідно до вимог ч. 4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов`язковими для застосування, позивач, звернувшись 14.05.2024 до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 пропустила шестимісячний строк, встановлений чинним законодавством, для прийняття спадщини за законом і має право на звернення до суду з позовною вимогою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини (ч. 3 ст. 1272 ЦК України).

Суд приймає до уваги, що ОСОБА_1 пропустила строк для прийняття спадщини з наступних причин: у зв`язку із введенням на території України воєнного стану та веденням бойових дій; смертю спадкодавця на тимчасово окупованій території України, що призвело до відсутності відомостей про смерть у державному реєстрі актів цивільного стану в Україні, що для належного проведення державної реєстрації смерті ОСОБА_3 та отримання свідоцтва про його смерть за законодавством України у відповідному органі державної реєстрації актів цивільного стану вимагало від позивача часу для отримання відповідних документів та на їх підставі провести відповідні реєстраційні дії на підконтрольній території України; неможливістю виїхати з окупованої території та підконтрольну територію Україні та своєчасно звернутися до нотаріуса, у зв`язку із суперечливими положеннями закону щодо перебігу строку для прийняття спадщини, які протягом відведеного для прийняття спадщини періоду часу декілька разів кардинально змінювалися таким чином, що були непередбачуваними для спадкоємця та в кінцевому етапі мали своїм наслідком пропущення строку для подачі нею заяви про прийняття спадщини.

При цьому, Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував на необхідності держав дотримуватися принципу «якості законів» при їх прийнятті або зміні. Зокрема, у своєму рішенні у справі «Сєрков проти України» ЄСПЛ зазначив, що якість законодавства передбачає доступне для зацікавлених осіб, чітке і передбачуване у застосуванні законодавство; відсутність необхідної передбачуваності та чіткості національного законодавства з важливого питання, що призводить до його суперечливого тлумачення, в тому числі судом, має наслідком порушення вимог положень Конвенції щодо «якості закону». Крім того, у справі «Новік проти України» ЄСПЛ зробив висновок, що надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога «якості закону» у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для убезпечення від будь-якого ризику свавілля.

Європейський суд з прав людини в пунктах 33, 34 рішення від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основновоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до остаточного рішення суду.

Згідно з правовою позицію ЄСПЛ у справі «Ілхан проти Туреччини» від 27.06.2000 при вирішення питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Судом також враховується рішення ЄСПЛ у справі «Маркс проти Бельгії» від 13.06.1979, ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які по своїй суті є гарантом права власності, оскільки визнають право будь-якої особи на безперешкодне користування своїм майном.

У правовій позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 6 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17 зазначено, що відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.

Так, Верховний Суд в постанові від 18.01.2023 у справі №580/1300/22 сформулював правовий висновок стосовно застосування принципу «легітимних очікувань», що, головним чином, походить від англійського терміну «legitimate expectations» як розумні, небезпідставні або обґрунтовані очікування. Зокрема, Суд зазначив, що принцип легітимних очікувань широко застосовується у судовій практиці та ґрунтується на низці конституційних положень, які гарантують захист права власності (стаття 41 Конституції України) та передбачуваність (прогнозованість) законодавства, яким визначаються обмежувальні заходи (статті22,57,58,94та152 Конституції України); реалізація принципу легітимних очікувань полягає у досягненні бажаного результату шляхом вчинення правомірних дій з огляду на заздалегідь передбачені ймовірні наслідки; втілення легітимних очікувань унеможливлюється, зокрема, у випадку, коли особа не може досягнути прогнозованого результату внаслідок зміни правової основи у такі строки, що не є розумними та обґрунтованими; правовим підґрунтям (основою) для виникнення в особи легітимного очікування можуть бути: норма права (законодавство), судова практика, акт індивідуальної дії, конкретне судове рішення, що набуло законної сили, або умови договору; відсутність у законі безпосередніх приписів щодо певного права, яке, однак, слідує із загальних конституційних принципів або природного права, або відсутність закону, що визначає механізм реалізації такого права, самостійно не може свідчити про відсутність правового підґрунтя для виникнення в особи легітимного очікування щодо реалізації такого права.

З урахуванням викладеного, виходячи з аналізу встановлених судом обставин справи та норм права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 наведено причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для неї щодо подачі заяви про прийняття спадщини, а тому наявні підстави для встановлення їй додаткового строку для прийняття спадщини після смерті матері за законом і слід визначити строк у межах передбаченого законом загального терміну шести місяців і таким достатнім строком є три місяці, про що просить сама позивач, перебіг якого рахується після набрання рішенням законної сили.

На підставі викладеного, керуючись 12, 13, 76, 78, 81, 89, 259,263-265ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 подану через представника- адвоката Оверченко Оксани Анатоліївни до Кам`янсько-Дніпровської міської військової адміністрації Василівського району Запорізької області, ОСОБА_2 , третя особа Державний нотаріус Другої дніпровської державної нотаріальної контори №5 Матвієнко В.Г. про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 , мешкає за адресою АДРЕСА_3 ) додатковий строкдля поданнязаяви проприйняття спадщинипісля смертіматері ОСОБА_3 ,яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 терміном три місяці з моменту набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 20 січня 2025 року.

Суддя А.В.Воробйов