Рішення

від 24.01.2025 по справі 335/11529/24

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/11529/24 2/335/357/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2025 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Стеценка А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет»</a>, треті особи, які не заявлять самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Лівобережний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення безпідставно отриманих коштів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в особі представника адвоката Сімонець Є.О. звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет»</a>, треті особи, які не заявлять самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Лівобережний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення безпідставно отриманих коштів.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 19.10.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Миколайовичем було вчинено виконавчий напис № 18793 про стягнення з позивача на користь ТОВ «Фінпром Маркет» заборгованості за кредитним договором № 500/7117CLBPS, укладеним 17.05.2013 ПАТ «Платинум Банк» та позивачем, за період з 21.05.2014 по 09.10.2020 та плати за вчинення виконавчого напису в загальному розмірі 21428,49 грн.

Про вчинення нотаріусом вищезазначеного виконавчого напису позивач дізнався у вересні 2024 року із додатку «Дія» після відкриття виконавчого провадження з виконання вищезазначеного виконавчого напису.

На переконання позивача, виконавчий напис вчинений нотаріусом з грубим порушенням норм чинного законодавства, оскільки під час вчинення виконавчого напису нотаріусом не перевірено безспірність заборгованості, не враховано, що норми чинного законодавства, які дозволяли вчиняти виконавчі написи по кредитним договорам, укладених у простій письмовій формі, вже не чинні.

Після відкриття виконавчого провадження з виконання оспорюваного виконавчого напису з позивача на користь відповідача було безпідставно стягнуто 12137,98 грн.

З огляду на викладене, позивач просить суд визнати оспорюваний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно набуті грошові кошти у зазначеному вище розмірі та понесені позивачем судові витрати.

Ухвалою судді від 21.10.2024 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, встановлено позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви.

05.11.2024 позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою судді від 08.11.2024 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.

Відповідач та треті особи право на подання заяв по суті справи не скористалися.

27.12.2024 представник позивача подала до суду заяву про стягнення з відповідача судових витрат у розмірі 6422,40 грн.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини.

19.10.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Миколайовичем було вчинено виконавчий напис № 18793 про стягнення з позивача на користь ТОВ «Фінпром Маркет» заборгованості за кредитним договором № 500/7117CLBPS, укладеним 17.05.2013 ПАТ «Платинум Банк» та позивачем, за період з 21.05.2014 по 09.10.2020 та плати за вчинення виконавчого напису в загальному розмірі 21428,49 грн. З виконавчого напису вбачається, що відповідач набув право вимоги до позивача на підставі договору факторингу № 011020-ФМ від 01.10.2020, укладеному відповідачем з ТОВ «Фінансова компанія управління активами», якому в свою чергу право вимоги відступлене ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на підставі договору факторингу № 20182407-1/2 від 24.07.2018, якому в свою чергу право вимоги відступлене ТОВ «Бізнесфінанс» на підставі договору факторингу № 1706/01 від 17.06.2015, якому ПАТ «Платинум Банк» відступлене право вимоги за вищезазначеним кредитним договором на підставі договору відступлення права вимоги №20140522-Г від 22.05.2014.

Згідно відомостей, що містяться в Автоматизованій системі виконавчого провадження, виконавчий напис вчинено на договорі, укладеному в простій письмовій формі.

21.10.2021 головним державним виконавцем Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) відкрито виконавче провадження № 67195985 з виконання вищезазначеного виконавчого напису.

03.11.2021 державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на пенсію позивача.

За період перебування на виконанні оспорюваного позивачем виконавчого напису на користь відповідача було стягнуто 12137,98 грн.

Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Процедура вчинення нотаріусами виконавчих написів визначена у Главі 14 Закону України «Про нотаріат» та Главі 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року.

Згідно з пунктами 1.1., 1.2., 3.2., 3.5. Глави 16 «Вчинення виконавчих написів» Розділу ІІ «Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999.

Під час вчинення виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку.

Пунктом 2 Розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку в редакції змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014, встановлено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, подаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14 зміни, внесені до Переліку постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», визнано незаконними та нечинними. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 зазначене вище рішення суду залишено без змін.

Згідно з пунктом 10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі» визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Таким чином, застосуванню при вирішенні спору підлягає постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 від 29.06.1999 в редакції постанови КМУ від 29.11.2001.

Пунктом 1 зазначеного Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Підпунктом 5.1. пункту 5 глави 16 «Вчинення виконавчих написів» розділу ІІ «Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012, встановлено, що виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість.

Таким чином, після скасування внесених постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 662 до Переліку змін виконавчий напис міг бути вчинений лише за умови подання оригіналу нотаріально посвідченого договору чи його дублікату, що має силу оригіналу.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності оригіналу нотаріально посвідченого договору чи його дубліката має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові від 06.06.2019 в справі №750/1627/18, нотаріус не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому, з точки зору ст. 88 Закону України «Про нотаріат», безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.

Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 23.01.2018 по справі №310/9293/15.

Розрахунок заборгованості, зроблений стягувачем, з урахуванням положень Переліку документів, не може вважатись доказом на підтвердження безспірності заборгованості боржника.

Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості є обов`язковою умовою вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Враховуючи ці обставини та вимоги ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.

Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

При вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Суд при цьому має перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

В той же час законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 по справі №6-887цс17.

Будь-яким чином перевірити безспірність заборгованості по наданому кредитором нотаріусу договору та розрахунку заборгованості суд позбавлений можливості, такий обов`язок на суд не покладається, оскільки довести безспірність такої заборгованості, з точки зору викладеного вище обґрунтування, має кредитор при зверненні до нотаріуса.

Факт визнання виконавчого напису (на підставі якого у виконавчому провадженні було здійснено стягнення грошових коштів з боржника) таким, що не підлягає виконанню, є підставою для повернення коштів відповідно до ст. 1212 ЦК України (постанови ВП ВС від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц і КЦС ВС від 8 вересня 2021 року у справі № 201/6498/20).

Відповідач доводів позивача не спростував, доказів нотаріального посвідчення укладеного 17.05.2013 позивачем та ПАТ «Платинум Банк» кредитного договору № 500/7117CLBPS, повернення стягнутих з позивача за оспорюваним виконавчим написом грошових коштів суду не надав.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позов ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Позивачем при поданні до суду позову сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн., який у відповідності до приписів ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

У відповідності до ч. 3 ст. 133 ЦПК Українивитрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат як витрати, пов`язані з розглядом справи.

Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначаєтьсяст. 137 ЦПК України.

Згідно ч. 2ст. 137 ЦПК Україниза результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3ст. 137 ЦПК Українидля визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Участь адвоката, який представляє інтереси позивача у справі і факт надання ним правової допомоги позивачеві підтверджено договором про надання правничої допомоги № 107/09-24 від 12.09.2024, укладеним між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Снєжний Барс», додатковою угодою від 12.09.2024 до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 107/09-24 від 12.09.2024, в якій сторони визначили, що розмір винагороди за подання до суду позовної заяви складає 4000,00 грн.; актом № 02/12-24 від 20.12.2024 прийому-передачі наданої правової (правничої) допомоги на загальну суму 4000,00 грн.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 910/4881/18, від 03.04.2020 у справі № 920/653/19.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Відповідач з клопотанням про зменшення витрат позивача на оплату правничої допомоги адвоката до суду не звертався.

З огляду на викладене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.

Доказів понесення інших витрат позивачем суду не надано, із заявами про намір надати такі докази після ухвалення рішення позивач до суду не звертався.

Керуючись ст.ст.13,89,136,141,259,263-265ЦПК України,суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 18793 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет»</a> заборгованості за кредитним договором № 500/7117CLBPS від 17 травня 2013 року, вчинений 09 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет»</a> (ідентифікаційний код 43311346, адреса: 08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Михайла Стельмаха, буд. 9-А, оф. 204) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ) безпідставно отримані кошти в розмірі 12137,98 грн., судовий збір в розмірі 2422,40 грн., витрати на правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн., а всьогостягнути 18560(вісімнадцятьтисяч п`ятсотшістдесят)гривень 38коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення складене 24 січня 2025 року.

Суддя А.В. Стеценко