Ухвала

від 21.01.2025 по справі 991/432/25

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

Справа № 991/432/25

Провадження 1-кс/991/429/25

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 року м. Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника власника/володільця майна - адвоката ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 52019000000000585 від 15.07.2019,

В С Т А Н О В И В:

До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , про скасування арешту майна (далі - Клопотання) у кримінальному провадженні № 52019000000000585 від 15.07.2019, зокрема, за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України (далі - Кримінальне провадження), в якому адвокат просить:

- частково скасувати арешт, накладений ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 20.11.2024 (справа № 991/3531/24) на майно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яке зареєстровано за ОСОБА_5 та належить їй на праві особистої приватної власності, а саме:

1) квартири загальною площею 31.8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 2419564080000);

2) квартири загальною площею 31,8 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 2416588580000);

3) земельної ділянки площею 0,1642 га кадастровий номер 3221886001:01:119:0009;

4) земельної ділянки площею 2.0000 га кадастровий номер 7425382000:05:001:1710;

5) земельної ділянки площею 1.7774 га кадастровий номер 7425588100:08:000:3019;

6) земельної ділянки площею 2,0000 га кадастровий номер 7422286500:07:000:4799;

7) земельної ділянки площею 2,0000 га кадастровий номер 7422286500:07:000:4797;

8) земельної ділянки площею 2.0000 га кадастровий номер 7422286500:07:000:4755;

9) земельної ділянки площею 1,4719 га кадастровий номер 7422286500:07:000:4767;

10) земельної ділянки площею 2.0000 га кадастровий номер 7422286500:07:000:4785;

11) земельної ділянки площею 2.0000 га кадастровий номер 7422286500:07:000:4780;

12) земельної ділянки площею 2.0000 га кадастровий номер 7422286500:07:000:4768;

13) земельної ділянки площею 2,0000 га кадастровий номер 7422286500:07:000:4786;

14) земельної ділянки площею 2.0000 га кадастровий номер 7422286500:07:000:4781;

15) земельної ділянки площею 2,0000 га кадастровий номер 7422286500:07:000:4757;

16) земельної ділянки площею 2.0000 га кадастровий номер 7422286500:07:000:4784;

17) земельної ділянки площею 2.0000 га кадастровий номер 7422286500:07:000:4762;

18) земельної ділянки площею 2,0000 га кадастровий номер 7422286500:07:000:4782;

19) земельної ділянка площею 2.0000 га кадастровий номер 7422286500:07:000:4775;

20) земельної ділянки площею 2,0000 га кадастровий номер 7420683200:06:000:0013;

21) земельної ділянки площею 2,0000 га кадастровий номер 7420683200:06:000:0002;

22) земельної ділянки площею 2.0000 га кадастровий номер 7420683200:06:000:0017;

23) земельної ділянки площею 2,0000 га кадастровий номер 7420683200:06:000:0016;

24) земельної ділянки площею 2,0000 га кадастровий номер 7420683200:06:000:0021;

25) земельної ділянки площею 2,0000 га кадастровий номер 7420683200:06:000:0011;

26) земельної ділянки площею 2,0000 га кадастровий номер 7420683200:06:000:0005;

27) земельної ділянки площею 2,0000 га кадастровий номер 7420683200:06:000:0012;

28) земельної ділянки площею 2.0000 га кадастровий номер 7420683200:06:000:0018;

29) земельної ділянки площею 2,0000 га кадастровий номер 7420683200:06:000:0001;

30) земельної ділянки площею 2.0000 га кадастровий номер 7420683200:06:000:0006;

31) земельної ділянки площею 2,0000 га кадастровий номер 7420683200:06:000:0015;

32) земельної ділянки площею 2.0000 га кадастровий номер 7420683200:06:000:0014;

33) земельної ділянки площею 2,0000 га кадастровий номер 7420683200:06:000:0009;

34) земельної ділянки площею 2,0000 га кадастровий номер 7420683200:06:000:0004;

35) земельної ділянки площею 2,0000 га кадастровий номер 7420683200:06:000:0003;

36) земельної ділянки площею 2,0000 га кадастровий номер 7420683200:06:000:0020;

37) земельної ділянки площею 2,0000 га кадастровий номер 7420683200:06:000:0008;

38) земельної ділянки площею 2,0000 га кадастровий номер 7420683200:06:000:0010;

39) земельної ділянки площею 2,0000 га кадастровий номер 7420683200:06:000:0019;

40) земельної ділянки площею 0,12 га кадастровий номер 5910136300:13:003:0145;

41) земельної ділянки площею 2,0000 га кадастровий номер 5910136300:13:003:0088;

42) земельної ділянки площею 0,12 га кадастровий номер 5910136300:13:003:0157;

43) земельної ділянки площею 1,2498 га кадастровий номер 5921586800:04:003:0135.

(далі - Майно).

Клопотання мотивовано тим, що ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 20.11.2024 (справа № 991/3531/24) на частину майна ОСОБА_5 , у тому числі на Майно, як на частку ОСОБА_6 у спільній сумісній власності подружжя, накладено арешт. Зазначене не відповідає дійсності, оскільки Майно, хоча й набуте ОСОБА_7 під час шлюбу з ОСОБА_6 , придбане нею за особисті кошти набуті до спільного проживання з ОСОБА_6 . Зазначене підтверджується самими договорами купівлі-продажу Майна, в істотних умовах яких зазначено про придбання такого Майна за особисті кошти ОСОБА_5 . Такі договори є дійсними, не скасовані, а відтак зазначене є неоспорюваним юридичним фактом. У кримінальному судочинстві суд не вправі вирішувати питання дійсності або недійсності оспорюваного правочину під час вирішення питання щодо арешту майна, а тому зобов`язаний врахувати юридичні факти. Враховуючи, що арешт на Майно, яке є особистою приватною власністю ОСОБА_5 , накладено з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, зважаючи, що ОСОБА_5 не має процесуального статусу підозрюваної у Кримінальному провадженні, арешт накладено необґрунтовано. При цьому, накладення арешту на Майно позбавляє ОСОБА_5 можливості розпоряджатись своїм майном, порушує баланс між втручанням у права та свободи особи, яка не має жодного відношення до Кримінального провадження, та потреби досудового розслідування.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 підтримав доводи Клопотання, просив задовольнити із викладених у ньому підстав. Зазначив, що суд не може ставити під сумнів чинність договорів купівлі-продажу Майна, оскільки вони укладені згідно норм чинного законодавства та не скасовані, не визнані недійсними/нікчемними, тощо. За такого, наявність вказаних юридичних фактів саме по собі є належним доказом придбання Майна за особисті кошти ОСОБА_5 та не потребує додаткового доведення при розгляді Клопотання.

Прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечувала проти доводів Клопотання. Посилаючись на принцип остаточності судового рішення, за яким ухвала Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 20.11.2024 (справа № 991/3531/24), якою накладено арешт у тому числі на Майно, є остаточним рішенням суду з приводу даних спірних відносин та його перегляд не передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України, просила залишити Клопотання без розгляду. У випадку розгляду слідчим суддею Клопотання по суті, прокурор просила відмовити у його задоволенні, оскільки представником не доведено, що набуте у шлюбі Майно придбане ОСОБА_5 за особисті дошлюбні кошти. Сукупний дохід ОСОБА_5 до одруження, із урахуванням подарованих батьком коштів, складає 3 806 607 грн, що є суттєво меншим за вартість придбаних нею активів (квартир, земельних ділянок, автомобіля) у шлюбі на загальну суму 10 165 746 грн. При цьому, подаровані батьком ОСОБА_5 - ОСОБА_8 кошти (3 795 021 грн) складають майже увесь його дохід у відповідний період, а з моменту дарування коштів до моменту покупки Майна пройшов значний проміжок часу. Ціна придбання майже усіх земельних ділянок є суттєво заниженою.

Дослідивши зміст Клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши доводи учасників судового провадження, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.

Стаття 174 міститься в главі 17 (Арешт майна) розділу ІІ (Заходи забезпечення кримінального провадження) Кримінального процесуального кодексу України та регламентує порядок скасування арешту майна у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З аналізу положень вказаних положень Кримінального процесуального кодексу України можна зробити висновок, що при розгляді клопотання про скасування арешту, слідчий суддя наділений повноваженнями встановити лише обґрунтованість накладення такого арешту та виправданість подальшого застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, якщо це буде доведено особою, яка звернулась із відповідним клопотанням.

В ухвалі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 20.11.2024 (справа № 991/3531/24), якою накладено арешт на Майно, зазначено про можливість звернення у порядку ст. 174 КПК України з відповідним клопотанням до слідчого судді для вирішення питання про скасування арешту.

Таким чином, враховуючи, що зазначеною ухвалою накладено арешт на Майно, яке зареєстроване за ОСОБА_5 , в інтересах якої діє адвокат ОСОБА_3 ордер серії АА № 1530935 від 20.01.2025, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ № 005558 від 02.03.2015), виходячи з положень ст. 174 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про наявність у адвоката ОСОБА_3 права на звернення до суду із даним Клопотанням.

За такого, відсутні підстави для залишення Клопотання без розгляду.

Як вбачається зі змісту Клопотання, адвокат ОСОБА_3 посилається саме на необґрунтованість накладення арешту на майно.

У рамках Кримінального провадження 22.11.2024 ОСОБА_6 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 191 КК України (далі - Повідомлення про підозру).

Згідно викладених у Повідомленні про підозру обставин, ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , у період з 25.01.2018 по 09.08.2021 вчинив пособництво у заволодінні в інтересах ТОВ «АФ «Довіра 2008» 1250 земельними ділянками загальною площею 2499,1387 гa, розміщеними на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, сформованими за рахунок землі, яка перебувала у постійному користуванні ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», ринкова вартість яких на момент переходу у приватну власність становила 280 702 336 грн., на користь третіх осіб, чим завдано збитків державі в особі ГУ ДГК у Сумській області на цю суму.

Також, ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , у період з не пізніше 25.01.2018 по 09.08.2021 вчинив пособництво у незакінченому замаху на заволодіння в інтересах «АФ «Довіра 2008» 293 земельними ділянками загальною площею 3244,4989 га, розміщеними на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, сформованими за рахунок землі, яка перебувала у постійному користуванні ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», ринкова вартість яких на момент формування становила 195 702 295 грн.

Таким чином, ОСОБА_6 підозрюється в пособництві у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, а також пособництві у незакінченому замаху на заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України, згідно положень ст. 12 та Примітки до ст. 45 КК України є особливо тяжким корупційним злочином.

Санкція ч. 5 ст. 191 КК України передбачає обов`язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 08.05.2024 у справі № 991/3531/24 (далі - Ухвала) накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_6 (земельні ділянки, квартири, автомобіль), а також на частину майна ОСОБА_6 у спільній сумісній власності подружжя із ОСОБА_5 , яке зареєстровано за ОСОБА_5 (земельні ділянки, квартири, автомобіль).

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 20.11.2024 у справі № 991/3531/24 (далі - Ухвала АП ВАКС) скасовано Ухвалу в частині накладення арешту на частину майна ОСОБА_6 у спільній сумісній власності подружжя із ОСОБА_5 , яке зареєстровано за ОСОБА_5 , шляхом встановлення заборони відчуження та розпорядження відповідним майном, та постановлено у цій частині нову ухвалу, якою накласти арешт на частину майна ОСОБА_6 у спільній сумісній власності подружжя з ОСОБА_5 , яке зареєстровано за ОСОБА_5 , шляхом встановлення заборони відчуження та розпорядження належною частиною відповідного майна, зокрема на Майно. Також Ухвалою АП ВАКС відмовлено у задоволенні клопотання про арешт майна, яке зареєстровано за ОСОБА_5 та належить їй на праві особистої приватної власності. В іншій частині Ухвалу залишено без змін.

Ухвалою АП ВАКС накладено арешт на частину Майна ОСОБА_6 , яке зареєстровано за ОСОБА_5 з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання (п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України), яке може бути призначене ОСОБА_6 у випадку доведення його вини у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

При розгляді клопотання про арешт майна (справа № 991/3531/24) Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду встановлено: наявність обґрунтованої підозри, яка дає підстави для вирішення питання про застосування заходу забезпечення; майно, на яке накладено арешт, у тому числі Майно, може бути предметом конфіскації майна як виду покарання у разі доведення вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень; таке втручання в право володіння майном на даній стадії розслідування є співрозмірним та виправданим, сприятиме досягненню мети щодо повного, швидкого та неупередженого досудового розслідування, а також забезпеченню збереження цього майна.

Відповідно до ст. 26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Представник ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_3 , посилаючись на необґрунтованість накладення арешту на Майно, вказує саме про те, що воно є особистою приватною власністю ОСОБА_5 , оскільки придбане за її власні кошти, набуті нею до укладення шлюбу з ОСОБА_6 .

Так, відповідно до ч. 1 ст. 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

За ч. 1, ч. 3 чт. 368 Цивільного кодексу України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Сімейного кодексу України, дружина, чоловік мають право укласти з іншою особою договір купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання (догляду), застави щодо своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя лише після її визначення та виділу в натурі або визначення порядку користування майном.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. (ч. 1 ст. 70 Сімейного кодексу України).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч. 2 ст. 60 Сімейного кодексу України).

Таким чином, виходячи з положень ст. 26 КПК України, при розгляді Клопотання слідчому судді належить встановити чи поширюється на Майно, арешт якого просить скасувати представник, правовий режим спільної сумісної власності та, як наслідок, обставини набуття права власності на таке Майно, а саме: час та джерело набуття майна.

Як вбачається із копії свідоцтва про шлюб та актового запису про шлюб № 104 від 24.07.2009 (Том № 3 а. 1-3), 24.07.2009 ОСОБА_6 уклав шлюб із ОСОБА_21 . Прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_22 ».

Відомості щодо розірвання шлюбу у матеріалах Клопотання відсутні.

Згідно копій договорів купівлі-продажу квартир від 16.09.2021 (Том № 3 а. 4-15) та витягу (Том № 3 а. 16-17), право власності на (1) квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 2419564080000) та (2) квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 2416588580000) зареєстровано за ОСОБА_5 16.09.2021.

Відповідно до копій договорів купівлі-продажу земельної ділянки та витягів (Том № 3 а. 18-173), право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3221886001:01:119:0009; 7425382000:05:001:1710; 7425588100:08:000:3019; 7422286500:07:000:4799; 7422286500:07:000:4797; 7422286500:07:000:4755; 7422286500:07:000:4767; 7422286500:07:000:4780; 7422286500:07:000:4768; 7422286500:07:000:4786; 7422286500:07:000:4781; 7422286500:07:000:4757; 7422286500:07:000:4784; 7422286500:07:000:4762; 7422286500:07:000:4782; 7422286500:07:000:4775; 7420683200:06:000:0013; 7420683200:06:000:0002; 7420683200:06:000:0017; 7420683200:06:000:0016; 7420683200:06:000:0021; 7420683200:06:000:0011; 7420683200:06:000:0005; 7420683200:06:000:0012; 7420683200:06:000:0018; 7420683200:06:000:0001; 7420683200:06:000:0006; 7420683200:06:000:0015; 7420683200:06:000:0014; 7420683200:06:000:0009; 7420683200:06:000:0004; 7420683200:06:000:0003; 7420683200:06:000:0020; 7420683200:06:000:0008; 7420683200:06:000:0010; 7420683200:06:000:0019; 5910136300:13:003:0145; 5910136300:13:003:0088; 5910136300:13:003:0157; 5921586800:04:003:0135 зареєстровано за ОСОБА_5 29.10.2014, 15.01.2015, 10.04.2017, 11.04.2017, 14.04.2017, 01.09.2017, 04.09.2017, 30.03.2018, 14.01.2020.

Таким чином, вказані квартири та земельні ділянки придбані під час шлюбу ОСОБА_5 з ОСОБА_6 .

Що стосується земельної ділянки з кадастровим номером 7422286500:07:000:4785, на частки якої накладено арешт Ухвалою АП ВАКС, то представником не додано до Клопотання копій відповідних правовстановлюючих документів.

Аргументуючи належність арештованого Майна ОСОБА_5 на праві приватної власності, адвокат зазначає про його придбання ОСОБА_5 за грошові кошти, набуті нею до укладення шлюбу з ОСОБА_6 , які є її особистою приватною власністю.

Як вбачається зі змісту договорів купівлі-продажу квартир (п. 1.7 - Том № 3 а. 4-15), ОСОБА_6 повідомив про те, що кошти, які витрачаються покупцем ( ОСОБА_5 ) на придбання квартир, набуті ним (покупцем) до моменту спільного проживання з ним, не є спільною сумісною власністю, а є його особистою приватною власністю, що підтверджується його ( ОСОБА_6 ) заявою, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 16.09.2021 за реєстровим номером 2211.

Згідно договорів купівлі-продажу зазначених 40 земельних ділянок у п. 3.5 (Том № 3 а. 18-149) вказано, що договори вчиняються за письмовою заявою чоловіка покупця - ОСОБА_6 , підпис на якій засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, про те, що його дружина купує земельні ділянки за грошові кошти, що є її особистою приватною власністю та земельні ділянки будуть належати їй на праві особистої приватної власності; у абз. 2 п. 18 (Том № 3 а. 150-173) зазначено, що чоловік покупця повідомив, що грошові кошти, які витрачаються на придбання земельних ділянок є ОСОБА_5 особистою власністю, у заяві, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу.

Загальна ціна, за якою ОСОБА_5 придбані дві зазначені квартири складає 2 053 272, 4 грн.

Загальна ціна вказаних 40 земельних ділянок складає 203 842 грн. При цьому, значна їх частина (площею 2 га) придбана за 1 000 грн кожна, що є значно нижчою ціною ніж визначена експертною грошовою оцінкою.

Таким чином, матеріалами Клопотання підтверджено придбання ОСОБА_5 , під час перебування у шлюбі із ОСОБА_6 , активів (зазначених двох квартир та 40 земельних ділянок) на загальну суму 2 257 114, 4 грн.

В судовому засіданні прокурор зазначила про подаровані у відповідний період ОСОБА_5 грошові кошти на загальну суму 3 795 021 грн її батьком - ОСОБА_8 , що є особистою приватною власністю ОСОБА_5 . Вказане не заперечувалось представником.

Однак, Ухвалою АП ВАКС, з урахуванням положень п. 2, 3 ч. 1 ст. 57 Сімейного кодексу України та наданих в апеляційному провадженні правовстановлюючих документів, знято арешт з майна, придбаного за кошти, які є особистою приватною власністю ОСОБА_5 як такі, що набуті нею за договором дарування від 16.12.2019, реєстраційний номер №448, та про що є відповідна вказівка в договорах купівлі-продажу земельних ділянок. Арешт скасовано щодо 36 земельних ділянок, на які він був накладений Ухвалою.

Враховуючи викладене та беручи до уваги додані до Клопотання докази, відсутні підстави вважати, що Майно могло бути придбане ОСОБА_5 за грошові кошти подаровані їй батьком.

Разом з тим, згідно наданих прокурором матеріалів, сукупний дохід, отриманий ОСОБА_23 з 1998 по 2009 роки включно (шлюб укладено 24.07.2009) складає 11 586 грн.

Наявності у цей період інших доходів у ОСОБА_5 за результатами розгляду Клопотання не встановлено.

Слідчий суддя зазначає, що договори купівлі-продажу мають приватно-правовий характер. При розгляді Клопотання вирішується публічно-правовий спір щодо наявності/відсутності підстав для скасування арешту Майна, при якому зафіксовані у приватно-правовому порядку юридичні факти про придбання ОСОБА_5 майна за особисті кошти не є беззаперечним доказом наявності у неї таких коштів, за відсутності будь-яких інших доказів, що це підтверджують.

За такого, слідчим суддею відхиляються доводи представника щодо можливого отримання ОСОБА_5 грошових коштів до укладення шлюбу з інших джерел (не офіційно), оскільки вони є лише припущеннями та не підтверджуються жодними доказами, доданими до Клопотання.

За ч. 1 ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Таким чином, при зверненні власника/володільця майна або його представника до суду у порядку ст. 174 КПК України із клопотанням про скасування арешту такого майна, тягар доказування перед слідчим суддею обставин, на які посилаються вказані особи, покладається саме на них.

Враховуючи, що грошових коштів, отриманих ОСОБА_5 до укладення шлюбу з ОСОБА_6 , а саме 11 586 грн, які є її особистою приватною власністю, очевидно недостатньо для придбання активів (зазначених двох квартир та 40 земельних ділянок) на загальну суму 2 257 114, 4 грн, зважаючи на відсутність будь-яких інших доказів, відсутні підстави вважати, що такі активи, титульним власником яких є ОСОБА_5 , придбані за її особисті кошти.

При визначені правового режиму майна, набутого у шлюбі, застосовується презумпція права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте у шлюбі (ч. 2 ст. 60 Сімейного кодексу України). Презумпція (лат. praesumptio - «припущення») - припущення, котре без доказів вважається істинним доти, доки його неправдивість не буде безспірно доведено. Оскільки представником безспірно не доведено, що вказані дві квартири та 40 земельних ділянок набуті ОСОБА_5 під час шлюбу за кошти, які належали їй на праві приватної власності, то відсутні підстави вважати зазначене майно особистою приватною власністю ОСОБА_5 .

Частка у праві спільної сумісної власності на зазначене майно (2 квартири та 40 земельних ділянок), яка належить підозрюваному ОСОБА_6 , може бути предметом конфіскації у разі призначення покарання у виді конфіскації за результатами судового провадження у справі, а тому арешт накладено обґрунтовано, а підстава накладання арешту, передбачена п. 3 ч. 2 ст.170 КПК України, наразі не відпала.

Крім того, враховуючи, що до Клопотання не додано правовстановлюючі документи щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7422286500:07:000:4785, слідчий суддя позбавлений можливості вирішити питання щодо наявності/відсутності підстав для скасування арешту на її частки.

Слідчий суддя також зазначає, що при вирішенні питання про конфіскацію майна третіх осіб, набутого в результаті вчинення тяжких корупційних злочинів, необхідно враховувати практику Верховного Суду щодо добросовісності як основоположної засади цивільного законодавства.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного шравовідношення. Правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом (постанова Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №?317/3272/16-д провадження №?61-156св17).

Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку). Приватно-правовий інструментарій (зокрема, вчинення правочину/договору не для регулювання цивільних відносин та не для встановлення, зміни або припинення цивільних прав та обов?язків) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для невиконання публічних обов?язків, звільнення майна з під арешту в публічних відносинах або уникнення арешту та/або можливої конфіскації. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Дана позиція узгоджується із позицією суду касаційної інстанції (постанови Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 15.09.2021 у справі №?606/1636/18, від 13.04.2022 у справі №?757/62043/18-ц).

За такого, при вирішенні питання про скасування арешту у порядку кримінального судочинства, слідчий суддя не може залишити поза увагою обставини набуття права власності на відповідне майно, у тому числі джерело походження коштів, за які таке майно було придбане.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься верховенство права (пункт 1 частина 1 статті 7 КПК України). Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 1 статті 8 КПК України).

Одним із елементів верховенства права є принцип пропорційності, який означає, зокрема, що заходи, передбачені в нормативно-правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними з нею (абзац 3 пункту 2.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25.01.2012).

У § 44 рішення Lavrechov v. the Czech Republic від 20.06.2013 (заява № 57404/08) ЄСПЛ наголошує, що для того щоб втручання було сумісним із положенням першого речення частини першої статті 1 Протоколу № 1, воно повинно бути законним, задля загального (суспільного) інтересу та пропорційним, тобто воно повинно мати «справедливий баланс» між вимогами загальних інтересів громади та вимогами захисту основних прав особи (див., зокрема, Beyeler v. Italy, заява № 33202/96, § 107, та Gladysheva v. Russia, заява № 7097/10, 06.12.2011, § 75). Оцінюючи пропорційність втручання, суд повинен враховувати, з одного боку, важливість переслідуваної мети, а з іншого - тягар, який покладається на заявника, включаючи характер втручання, поведінку заявника та поведінку органів державної влади (див. Yildirim v. Italy, заява № 38602/02, та Forminster Enterprises Limited v. Czech Republic, заява № 38238/04, 09.10.2008, § 75).

Загальний (суспільний, публічний) інтерес у цьому Кримінальному провадженні пов`язаний із значенням для держави та суспільства інституту права власності на землю, запобігання її незаконного вибуття із державної власності, формуванням у суспільства антикорупційної правосвідомості та усвідомлення невідворотності покарання за вчинені правопорушення.

При цьому, ступінь втручання у право мирного володіння майном слідчий суддя оцінює як незначний з урахуванням потреб Кримінального провадження та суспільного інтересу з огляду на те, що арешт, накладений на частку Майна із забороною відчуження та розпорядження ним, не є припиненням права власності/володіння або позбавленням права власності/володіння на це майно та, беручи до уваги, що судом не встановлено заборони користування Майном, є лише тимчасовим обмеженням права власності, що, враховуючи завдання кримінального провадження, у даному випадку є найменш обтяжливим способом арешту такого майна.

Таким чином, відсутні підстави для задоволення Клопотання.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 174, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_24