Ухвала

від 23.01.2025 по справі 607/24407/13-к

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2025 Справа №607/24407/13-к Провадження №1-кп/607/842/2025

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 в режимі відеоконференції, захисника ОСОБА_5 , представника потерпілого ОСОБА_6 , у м.Тернополі в залі суду у відкритому судовому засіданні в об`єднаних кримінальних провадженнях №12023211040002874 та №12013210010003691, на підставі обвинувальних актів стосовно ОСОБА_4 про обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.4 ст.186 та ч.2 ст.307 КК України, -

встановив:

Прокурор ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням, в якому просить продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 на два місяці.

Обгрунтовуючи подане клопотання посилається на те, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.186 та ч.2 ст.307 КК України. Крім того, на даний час продовжують існувати та не зменшились ризики, передбачені п.1 та п.3 ст. 177 КПК України, зокрема обвинувачений ОСОБА_4 у зв`язку із усвідомленням тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, а також усвідомлюючи міру покарання може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Крім того, ОСОБА_4 може незаконно впливати на представника потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні, так як інформація про них міститься в матеріалах кримінального провадження, з якими обвинувачений ознайомлений, та усвідомлюючи міру покарання за вчинене ним діяння, він може навмисно схиляти їх до дачі неправдивих показань чи відмови від дачі показань.

В суді прокурор ОСОБА_3 пояснив, що подане клопотання підтримує в повному обсязі, посилаючись на вказані у ньому мотиви.

Обвинувачений ОСОБА_4 стосовно задоволення клопотання прокурора заперечив, просить змінити йому запобіжний захід на більш м`який у виді домашнього арешту. Просить врахувати, що він не має наміру переховуватись від суду чи впливати на свідків.

Захисник ОСОБА_5 підтримала доводи обвинуваченого, просить обрати ОСОБА_4 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, посилаючись на те, що прокурором необґрунтовано та не доведено жодними доказами наявності ризиків, зазначених у клопотанні. Просить врахувати, що обвинувачений має постійне місце проживання.

Представник потерпілого ОСОБА_6 стосовно задоволення клопотання прокурора не заперечив.

Заслухавши доводи учасників, дослідивши клопотання та наявні матеріали судового провадження, суд дійшов наступного висновку.

На підставі статей 8, 129 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права; Суддя, здійснюючи правосуддя є незалежним та керується верховенством права; Основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 Кодексу. До цих ризиків належать такі спроби підозрюваного, обвинуваченого, як переховування від органів досудового розслідування та/або суду; знищення, переховування або спотворення будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконний вплив на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується.

Стороною обвинувачення доведено наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_4 , обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.186 та ч.2 ст.307 КК України, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, та вбачається із реєстру матеріалів долучених до обвинувального акту. При цьому слід зазначити, що відповідно до ст. 198 КПК України висловлені в ухвалі суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Також прокурором доведено, що продовжують існувати та не зменшились ризики, передбачені п.1 та п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

Зокрема, ОСОБА_4 у зв`язку із усвідомленням тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, а також усвідомлюючи міру покарання може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Крім того, ОСОБА_4 може незаконно впливати на представника потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні, оскільки інформація про них міститься в матеріалах кримінального провадження, з якими обвинувачений ознайомлений, тому усвідомлюючи міру покарання, він може навмисно схиляти їх до зміни наданих раніше показань, чи до відмови свідків давати показання.

Під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, судом встановлено, що вищезазначені обставини є також обставинами, які передбачені п.3 ч.1 ст.194 КПК України, та які достатньо переконливо свідчать про неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Зокрема, в ході розгляду даного клопотання, судом не здобуто, а стороною захисту не надано доказів, які би свідчили про те, що інший, більш м`який запобіжний захід, крім тримання під вартою, зможе забезпечити виконання обвинуваченим належним чином покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігти ризикам, передбаченим п.1,3 ч.1 ст. 177 КПК України, які зазначені прокурором у клопотанні.

Вирішуючи подане прокурором клопотання, суд також враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, згідно якого тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину та можливість ухилення від явки до суду.

У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Будь-яких передбачених законом обставин, які би свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує саме такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлено та сторонами не доведено, а тому суд відхиляє доводи обвинуваченого та його захисника стосовно відсутності підстав для продовження строку тримання під вартою та про доцільність обрання обвинуваченому більш м`якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту.

Доказів існування будь-яких обставин, що виникли після прийняття рішення про застосування запобіжного заходу та його продовження, та які б спростовували наявність чи свідчили про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а також спростовують суспільну небезпеку особи обвинуваченого, стороною захисту суду не надано.

Суд вважає, що обраний відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, відповідає особі обвинуваченого, характеру, тяжкості, мотивам та обставинам злочинів, що інкримінуються обвинуваченому та покаранню, що може бути призначене, в разі визнання його винуватим, а також запобігатиме ризикам, передбаченим п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшились, продовжують існувати та виправдовують тримання особи під вартою. Посилання захисника обвинуваченого на наявність у ОСОБА_4 постійного місця проживання, не може бути достатньою підставою для обрання йому більш м`якого запобіжного заходу.

Проаналізувавши наведене у сукупності, суд приходить до переконання, що заперечення сторони захисту спростовуються матеріалами справи та доводами прокурора про продовження існування заявлених ризиків.

Враховуючи наведене, а також беручи до уваги майновий стан обвинуваченого, характер інкримінованих дій, тяжкість злочинів, його стан здоров`я,з метоювиконання обвинуваченимпокладених нанього процесуальнихобов`язків,а такожзапобігання зазначениху клопотанніпрокурора ризиків, ОСОБА_4 необхідно продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою на два місяці, враховуючи хід судового розгляду даного кримінального провадження.

Керуючись статтями 8, 129 Конституції України, Главою 18, ст.ст.183, 184, 193, 194, 196, 197, 314, 316, 331, 376 КПК України, суд,-

постановив:

Клопотання прокурора задовільнити. ОСОБА_4 продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на два місяці, до 23 березня 2025 року.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Строк дії ухвали закінчується 23 березня 2025 року в 23 год. 59 хв.

Копію ухвали вручити учасникам і надіслати до Державної установи «Чортківська установа виконання покарань (№26)» Міністерства юстиції України.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення копії ухвали.

Головуючий суддя ОСОБА_1