Ухвала

від 23.01.2025 по справі 766/2348/24

ХЕРСОНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №766/2348/24

н/п 1-кп/766/477/25

УХВАЛА

про продовження строку дії запобіжного заходу

23.01.2025 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченої ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченої у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №22024230000000075від12.02.2024року,у вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч. 5 ст.111-1 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Херсонського міського суду Херсонської області на розгляді перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР за №22024230000000075 від 12.02.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України.

Прокурор в судовому засіданні звернувся до суду з клопотанням про продовження строку застосування до обвинуваченої ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні за №22024230000000075 від 12.02.2024 року, оскільки ризики, передбаченіп.1,3,4 ст. 177 КПК України і зазначені судами в ухвалах про обрання строку тримання під вартою, а саме переховування від суду, здійснення незаконного впливу на свідків та перешкоджання кримінальному провадженню, на даний час не зменшились і продовжують існувати, а строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченої ОСОБА_5 закінчується 31.01.2025 року. В задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу просила відмовити.

Захисник в судовому засіданні заперечував, щодо задоволення клопотання прокурора. Просив змінити запобіжний захід та застосувати до ОСОБА_5 заставу. В обгрунтування клопотання зазначив, що ризик переховування від суду є маловірогідним, оскільки ОСОБА_5 розуміла, що їй може бути предявлена підозра, мала достатньо часу для втечі чи її організації, у тому числі після деокупації міста Херсона, але за такий тривалий час не вчинила жодного вчинку, який би свідчив про намір втечі. Вказав, що обвинувачувана має вищу освіту, має неповнолітнього сина, проживала разом із матір`ю похилого віку, яку доглядає та яка в квітні 2024 року перенесла ішемічний інсульт та має дуже багато захворювань, що потребує постійного стороннього догляду та тривалого медикаментозного лікування. ОСОБА_5 невідомо про місце перебування та проживання свідків у кримінальному провадженні, та виїжджати з м. Херсона вона не збирається і при заставі, це унеможливлює будь-який вплив на свідків, тому навіть при бажанні впливати на свідків, такої можливості в неї не буде. Вважає, що клопотання про продовження строку тримання під вартою прокурором є формальним, не містить конкретних посилань на існування певних ризиків та доказів в їх підтвердження, у зв`язку із чим не підлягає задоволенню. Зазначив, що вказані обставини свідчать про можливість запобігти існуючим ризикам у цьому кримінальному провадженні шляхом застосування до ОСОБА_5 необхідного і достатнього запобіжного заходу у вигляді застави.

Обвинувачена підтримала позицію захисника.

Суд, вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали кримінального провадження, дійшов наступного.

Приймаючи до уваги,що ухвала Херсонського міського суду Херсонської області від 04 грудня 2024 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченоїОСОБА_5 припиняє свою дію 31 січня 2025 року, судове провадження не закінчене, прокурором подане відповідне клопотання, тому суд вважає за необхідне розглянути питання щодо продовження строку дії міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченої.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Так, відповідно до вимог п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Згідно із п. 4 ч. 2ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.

У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".

Відповідно до правової позиції ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Характер та фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення-злочину, його тяжкість та суспільне значення, свідчать про його підвищену суспільну небезпеку. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

При цьому суд зазначає, що сама тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій, не є основною чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України.

Оцінюючи наявність ризиків, передбачених пунктами 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК, тяжкість покарання,що загрожує обвинуваченій ОСОБА_5 у разі визнання її винуватою у вчиненні кримінального правопорушення у якому вона обвинувачується, суд враховує реальну можливість здійснення незаконного впливу обвинуваченої на свідків, які ще не допитані судом та своїми свідченнями підтверджують її винуватість, а також враховує суспільну небезпечність інкримінованого їй кримінального правопорушення та високу імовірність ухилення обвинуваченої від суду.

Разом з тим, суд не вбачає наявність ризику передбаченого ч. 4 ст. 177 КПК, а саме перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, враховуюючи, що доказів існування вказаного ризику суду не надано.

Ці факти встановлені ухвалою суду при обранні заходів забезпечення у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , однак, дані ризики на даний час не відпали і не зменшились.

Отже, запобіжний захід був обґрунтовано застосований з урахуванням даних про особу обвинуваченої, тяжкості злочину, який їй інкримінується та інших обставин, з якими закон пов`язує можливість обрання такого запобіжного заходу, передбачених ст. ст. 176-178, 183, 193-194, 196 КПК України, оскільки вищевказане в своїй сукупності, вказує на наявність ризиків, які були підставами для обрання відносно обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і не перестали існувати.

Суд бере до уваги, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до розділу І КК України належить до злочинів проти основ національної безпеки України, в той час, коли відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено воєнний стан на всій території України, який неодноразово продовжувався та триває на даний час, що свідчить про високу суспільну небезпечність даного кримінального правопорушення, а відповідно до положень ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши у сукупності наведені обставини, суд вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_5 до 21 березня 2025 року включно.

Частиною 1 статті 182 КПК України визначено, що застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-2553 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. Під час дії воєнного стану суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст. ст. 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України (ч. 4 ст. 182 КПК України).

Враховуючи вищезазначені правила КПК України, позитивні характеристики ОСОБА_5 , відсутність судимостей, наявність міцних соціальних зв`язків, неповнолітнього сина, матері, яка хворіє та потребує догляду, постійного місця проживання, суд приходить до висновку, що відносно останньої, можливо визначити заставу як альтернативу до запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

У той же час слід не допускати встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави (абзац 4 п. 16 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» №511-550/0/4-13 від 04.04.2013).

Таким чином, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б обвинувачену від намірів та спроб порушити покладені на неї обов`язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого її ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

Отже, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд враховуючи майновий стан обвинуваченої, характер інкримінованого їй кримінального правопорушення, доведених ризиків, вважає, що застава в розмірі 70 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на дату розгляду клопотання становить 211 960 гривень здатна забезпечити виконання останньою покладених на неї обов`язків та водночас такою, що не буде завідомо непомірною для неї та не перетворить застосований до обвинуваченої запобіжний захід на безальтернативне ув`язнення.

Відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави суд вважає за необхідне покласти на обвинувачену ОСОБА_5 такі обов`язки: прибувати за вимогою до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрована, проживає чи перебуває без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд до України; утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні.

Обов`язки, передбачені ч. ч. 5, 6 ст. 194 КПК України можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються (ч. 7 ст. 194 КПК України).

Керуючись ст.178, 182, 183, 331, 369-372, ст. 376 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Скадовської окружної прокуратури про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою -задовольнити.

Продовжити строк застосування відносно обвинуваченої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою, строком до 21березня 2025року включно.

Клопотання захисника про зміну запобіжного заходу - задовольнити частково.

Визначити обвинуваченій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 70 (сімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 211 960 (двісті одинадцять тисяч дев`ятсот шістдесят) гривень.

Застава може бути внесена обвинуваченою, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації Херсонської області за реквізитами: Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26283946; Банк отримувача ДКСУ, Територіальне управління Державної судової адміністрації; Код банку отримувача (МФО) 820172; Рахунок отримувача: UA968201720355209001000001110.

У разі внесення застави у визначеному судом розмірі вважається, що до обвинуваченої обрано запобіжний захід у вигляді застави.

Обвинувачена або заставодавець мають право у будь-який момент часу внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу протягом строку дії ухвали.

У випадку внесення застави покласти на обвинувачену такі обов`язки:

1) прибувати за вимогою до суду;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрована, проживає чи перебуває без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд до України;

5) утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити 2 (два) місяці з моменту внесення застави.

Роз`яснити обвинуваченій, заставодавцю, що у випадку внесення застави, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації Херсонської області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі установи для попереднього ув`язнення.

Роз`яснити обвинуваченій та заставодавцю, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо обвинувачена, будучи належним чином повідомлена, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на неї при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена в частині продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

СуддяОСОБА_1