Рішення

від 24.01.2025 по справі 738/2935/24

МЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 738/2935/24

№ провадження 2/738/88/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М ЕН ЕМ УК РА ЇН И

24 січня 2025 року Менський районний суд Чернігівської області

у складі: головуючого судді: Савченка О.А.

з участю

секретаря: Лях Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Менської міської ради Чернігівської області, третя особа на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Менська державна нотаріальна контора Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про тлумачення заповіту, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Менської міської ради Чернігівської області, третя особа на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Менська державна нотаріальна контора Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про тлумачення заповіту, в якому просить суд розтлумачити зміст заповіту, складений ОСОБА_2 та посвідчений 23 серпня 2019 року в.о. старости Макошинського старостинського округу Менської міської ради Чернігівської області Коваленком Р.А., зареєстрованим у реєстрі за № 191, яким ОСОБА_2 заповіла йому належні їй на праві власності земельні ділянки площею 2,0686га,1,7844га,0,1958га та0,0227га. В обґрунтування позову зазначив, що 23 серпня 2019 року ОСОБА_2 склала заповіт, а ІНФОРМАЦІЯ_1 померла. В листопаді 2024 року позивач звернувся до Менської державної нотаріальної контори із заявою про видачу йому свідоцтва про право власності на спадкове майно за заповітом після смерті ОСОБА_2 , проте йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з тим, що у заповіті зазначені кадастрові номери земельних ділянок містять неповну інформацію щодо характеристик спадкового майна. Єдиною можливістю захистити своє право є звернення позивача із заявою до суду з проханням розтлумачити вказаний заповіт.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Омельяненко Л.І. не з`явилися, надали до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримують в повному обсязі, просять справу розглянути за відсутності сторони позивача.

Представник відповідача та третьої особи в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, до суду надали заяви про розгляд справи без їх участі, проти задоволення позовних вимог не заперечують.

За таких обставин, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності нез`явившихся учасників справи на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

23 серпня 2019 року ОСОБА_2 склала заповіт, який підписаний на її прохання ОСОБА_3 , в присутності свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , посвідчений 23 серпня 2019 року в.о. старости Макошинського старостинського округу Менської міської ради Чернігівської області Коваленком Р.А., зареєстрований у реєстрі за № 191, яким ОСОБА_2 заповіла: ОСОБА_6 житлову квартиру, що знаходить по АДРЕСА_1 ; ОСОБА_1 належні їй на праві власності земельні ділянки площею 2,0686 га кадастровий номер 74205570:05:000:0432, площею 1,7844 га кадастровий номер 74205570:07:000:0791, площею 0,1958 га кадастровий номер 74205570:07:000:0199, площею 0,0227 га кадастровий номер 74205570:08:000:0489, призначені для ведення особистого селянського господарства і знаходяться на землях Макошинської селищної ради Менського району Чернігівської області (а.с.17).

ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Остапівка Корюківського району Чернігівської області померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Менським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Корюківському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с.16).

В листопаді 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 баби ОСОБА_2 . Державним нотаріусом Менської районної державної нотаріальної контори було заведено спадкову справу № 726/2024 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (а.с.93-108).

13 грудня 2024 року державним нотаріусом Менської державної нотаріальної контори було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельні ділянки площею 2,0686га, 1,7844га, 0,1958га, 0,0227га, у зв`язку з тим, що у заповіті зазначені кадастрові номери земельних ділянок містять неповну інформацію (а.с.82).

Таким чином, з тексту заповіту встановлено, що остання воля ОСОБА_2 була спрямована саме на передачу належного їй на час смерті майна (квартири та земельних ділянок) ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , відповідно.

Наявними у матеріалах справи доказами, а саме: Свідоцтвами про право власності на нерухоме майно, Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, Витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку підтверджується факт належності ОСОБА_2 земельних ділянок: площею 2,0686 га, кадастровий номер 7423055700:05:000:0432 для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на землях Макошинської селищної ради Менського району Чернігівської області та належить спадкодавцю на праві власності відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2 , індексний номер: 23447728 від 25.06.2014 року; площею 1,7844 га, кадастровий номер 7423055700:07:000:0791 для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на землях Макошинської селищної ради Менського району Чернігівської області та належить спадкодавцю на праві власності відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_3 , індексний номер: 23462075 від 25.06.2014 року; площею 0,1958 га, кадастровий номер 7423055700:07:000:0199 для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на землях Макошинської селищної ради Менського району Чернігівської області та належить спадкодавцю на праві власності відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_4 , індексний номер: 23450678 від 25.06.2014 року; площею 0,0227 га, кадастровий номер 7423055700:08:000:0489 для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на землях Макошинської селищної ради Менського району Чернігівської області та належить спадкодавцю на праві власності відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_5 , індексний номер: 23444649 від 25.06.2014 року (а.с.36-67).

Враховуючи, що в заповіті ОСОБА_2 робила розпорядження щодо належних їй земельних ділянок, тому є підстави вважати що саме ці земельні ділянки вона заповіла ОСОБА_1 .

Згідно зі статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. За відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Якщо заповідач розподілив між спадкоємцями у заповіті лише свої права, до спадкоємців, яких він призначив, переходить та частина його обов`язків, що є пропорційною до одержаних ними прав. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

Згідно зі статтею 1256 ЦК України тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 ЦК України.

Відповідно до частини другої статті 1256 ЦК України суд розглядає справу про тлумачення заповіту за наявності таких умов: 1) зміст заповіту містить суперечності, неточності, що ускладнюють розуміння останньої волі заповідача; 2) наявність спору між спадкоємцями щодо тлумачення заповіту - спадкоємці мають різне уявлення про волевиявлення заповідача. За відсутності спору тлумачення заповіту здійснюється самими спадкоємцями на підставі частини першої статті 1256 ЦК України.

Оскільки нотаріус побачив у змісті заповіту суперечності, то відповідно до частини другої статті 1256 ЦК України тлумачення заповіту здійснює суд.

Тлумачення заповіту судом не повинно змінювати волі заповідача, тобто підміняти собою сам заповіт. Суд не може брати на себе права власника щодо розпоряджання його майном на випадок смерті. Тлумачення заповіту є лише інструментом з`ясування волі заповідача після його смерті. Отже, суд, здійснюючи тлумачення заповіту, не повинен виходити за межі цього процесу та змінювати (доповнювати) зміст заповіту, що може спотворити волю заповідача.

Неточне відтворення в заповіті власної волі заповідача щодо долі спадщини може бути зумовлене, перш за все, неоднаковим використанням у ньому слів, понять і термінів, які є загальноприйнятими у сфері речових, зобов`язальних, спадкових відносин тощо. Цьому також можуть сприяти й певні неузгодженості між змістом окремих частин заповіту і змістом заповіту в цілому, що ускладнюють розуміння волі заповідача стосовно долі спадщини.

При цьому частина друга статті 213 ЦК України не допускає, щоб при тлумаченні правочину здійснювався пошук волі учасника правочину, який не знайшов відображення у тексті самого правочину при тлумаченні заповіту, не допускається і внесення змін у зміст заповіту.

Згідно зі статтею 213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

З огляду на викладене тлумаченню підлягає правочин або його частина у способи, встановлені статтею 213 ЦК України, тобто тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень.

Відповідно до статей 1216, 1218, 1219 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за винятком тих, котрі нерозривно пов`язані з особою спадкодавця.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року у справі № 335/9398/16-ц (провадження № 61-20484св18) зазначено, що «тлумачення заповіту судом не повинно змінювати волі заповідача, тобто підміняти собою сам заповіт. Суд не може брати на себе права власника щодо розпоряджання його майном на випадок смерті. Тлумачення заповіту є лише інструментом з`ясування волі заповідача після його смерті. Суд, здійснюючи тлумачення заповіту, не повинен виходити за межі цього процесу та змінювати (доповнювати) зміст заповіту, що може спотворити волю заповідача. Неточне відтворення у заповіті власної волі заповідача щодо долі спадщини може бути зумовлененеоднаковим використанням у ньому слів, понять та термінів, які є загальноприйнятими у сфері речових, зобов`язальних, спадкових відносин тощо. Цьому також можуть сприяти й певні неузгодженості між змістом окремих частин заповіту і змістомзаповіту у цілому, що ускладнюють розуміння волі заповідача щодо долі спадщини. При тлумаченні змісту правочину береться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає можливості з`ясувати зміст окремих частин правочину, останній встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що неточності та помилки у тексті заповіту щодо адреси нерухомого майна, яке передається у спадщину, за обставин цієї справи не можуть бути усунути шляхом тлумачення заповіту відповідно до положень статей 213, 1256 ЦК України».

Згідно із частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зміст статті 89 ЦПК України визначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, тлумачення змісту даного заповіту в жодному разі не змінюватиме волю заповідача, не підмінятиме собою сам заповіт та виходитиме за межі змісту заповіту.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 19, 76-81, 89 , 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-283, 352 ЦПК України, суд, -

В ИР ІШ ИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Менської міської ради Чернігівської області, третя особа на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Менська державна нотаріальна контора Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про тлумачення заповіту задовольнити.

Розтлумачити, що в заповіті складеному ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідченого ОСОБА_7 в.о. старости Макошинського старостинського округу Менської міської ради Менського району Чернігівської області 23 серпня 2019 року, зареєстрованого в реєстрі за № 191, виявленням її волі є розпорядження, згідно якого ОСОБА_2 заповіла:

- земельну ділянку площею 2,0686 га, кадастровий номер 7423055700:05:000:0432 для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на землях Макошинської селищної ради Менського району Чернігівської області та належить спадкодавцю на праві власності відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2 , індексний номер: 23447728 від 25.06.2014 року;

- земельну ділянку площею 1,7844 га, кадастровий номер 7423055700:07:000:0791 для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на землях Макошинської селищної ради Менського району Чернігівської області та належить спадкодавцю на праві власності відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_3 , індексний номер: 23462075 від 25.06.2014 року;

- земельну ділянку площею 0,1958 га, кадастровий номер 7423055700:07:000:0199 для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на землях Макошинської селищної ради Менського району Чернігівської області та належить спадкодавцю на праві власності відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_4 , індексний номер: 23450678 від 25.06.2014 року;

- земельну ділянку площею 0,0227 га, кадастровий номер 7423055700:08:000:0489 для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на землях Макошинської селищної ради Менського району Чернігівської області та належить спадкодавцю на праві власності відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_5 , індексний номер: 23444649 від 25.06.2014 року

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду через Менський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо всудовому засіданнібуло оголошенолише вступнута резолютивнучастини судовогорішення абоу разірозгляду справи(вирішенняпитання)без повідомлення(виклику)учасників справи,зазначений строкобчислюється здня складенняповного судовогорішення.

Учасник справи,якому повнерішення абоухвала судуне буливручені удень його(її)проголошення абоскладення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: О.А. Савченко