Ухвала

від 20.01.2025 по справі 127/29776/24

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/29776/24

Провадження №11-кп/801/241/2025

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2025 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

за участі учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_6 ,

засудженого ОСОБА_7 в режимі відеоконференції,

розглянувши у відкритому судовому засідання апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 19 листопада 2024 року,

якою відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про звільнення від призначеного покарання за вироком Ямпільського районного суду Вінницької області від 05.04.2023 на підставі Закону України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів" від 18.07.2024,

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання засудженого ОСОБА_7 про звільнення від призначеного покарання за вироком Ямпільського районного суду Вінницької області від 05.04.2023 на підставі Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 19 листопада 2024 року відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про звільнення від призначеного покарання за вироком Ямпільського районного суду Вінницької області від 05.04.2023 на підставі Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024.

Ухвалене рішення мотивовано тим, що діяння, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, за вчинення якого засуджено ОСОБА_7 вироком Ямпільського районного суду Вінницької області від 05.04.2023 не підпадає під зміст ст. 51 КУпАП, у редакції Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18.07.2024, який набрав чинності 09.08.2024, а тому у клопотанні засудженого суд відмовив.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погодившись з ухваленим рішенням, засуджений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 19.11.2024 та ухвалити нову ухвалу, якою частково задовольнити його клопотання про приведення вироку Ямпільського районного суду Вінницької області від 05.04.2023 у відповідність до Закону України № 3886-ІХ від 18.07.2024.

Свої вимоги мотивує тим, що в Указах Президента від 24.02.2022 № 64/2022 і від 07.11.2022 № 757/2022 не має жодного слова про обтяжуючі покарання обставини під час дії воєнного стану. На переконання засудженого, не існує Закону України, який надає суду право вмотивовувати воєнний стан у ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні засуджений ОСОБА_7 підтримав вимоги та доводи своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Прокурор ОСОБА_6 заперечував щодо задоволення апеляційної скарги засудженого, просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, оскільки для цього відсутні правові підстави .

Мотиви і висновки апеляційного суду

Заслухавши доповідача, пояснення учасників, дослідивши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги.

За правилами ч. ч. 1-4 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Апеляційний суд вважає, що вказаних вимог закону суд першої інстанції дотримався у повному обсязі, а доводи апеляційної скарги засудженого про наявність підстав для пом`якшення призначеного покарання є неспроможними.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти мають зворотну дію в часі, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з ч.1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Такий же принцип гарантований і ст.7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Цей принцип втілюється в правилі про те, що, якщо існують відмінності між кримінальним законодавством, чинним на момент вчинення злочину, та наступними кримінальними законами, прийнятими до винесення остаточного рішення, суди повинні застосовувати закон, положення якого є найбільш сприятливими для обвинуваченого.

За приписами ч. 6 ст. 3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.

09 серпня 2024 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів" від 18 липня 2024 року №3886-IX (далі - Закон №3886-IX).

Вказаним Законом №3886-IX внесені зміни у ст. 51 КУпАП, якою передбачена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якими підвищена верхня межа вартості майна, викрадення якого охоплюється цим положенням, з 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, статті 185, 190, 191 КК фактично містять відсилку до ст. 51 КУпАП, яка, встановлюючи верхню межу вартості викраденого майна для кваліфікації його як дрібного викрадення, тим самим визначає нижню межу цього параметра для кримінальної відповідальності за крадіжку, шахрайство, привласнення чи розтрату чужого майна.

Отже, із часу набуття 09 серпня 2024 року чинності Законом № 3886-IX кримінальна відповідальність за статтями 185, 190, 191 КК може настати, лише якщо розмір викраденого майна перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Унаслідок цієї зміни частина діянь, які на час їх вчинення передбачали кримінальну відповідальність, після цього охоплюється диспозицією ст. 51 КУпАП.

При цьому апеляційний суд враховує висновок Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладений у постанові від 07 жовтня 2024 року у справі №278/1566/21, провадження №51-2555кмо24, відповідно до якого Закон № 3886-IX, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом № 3886-IX, мають зворотну дію в часі.

Під час з`ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України.

Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв`язку з набуттям чинності Законом № 3886-IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.

Відповідно до п. 5 підрозд. 1 розділ ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподаткований мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного чи кримінального законодавства в частині кваліфікації злочинів або порушень, для яких сума неоподаткованого мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 ст. 169 ПКУ для відповідного року.

При цьому підпунктом 169.1.1 ст. 169 розділу IV Податкового кодексу України визначено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50 % розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленому законом на 1 січня звітного податкового року.

Відповідно доЗакону України «Про державний бюджет України на 2022 рік» прожитковий мінімум для працездатної особи на 01.01.2022 складає 2 481 грн.

Як убачається з матеріалів судового провадження, ОСОБА_7 засуджений вироком Ямпільського районного суду Вінницької області від 05.04.2023 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.4 ст.185 КК України, до покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Згідно з вироком ОСОБА_7 засуджено за вчинення крадіжки речей з домоволодіння ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 22.12.2022 на суму 2654,75 грн., що станом на день вчинення кримінального правопорушення складає суму, більшу за два неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (2481 грн.)

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової товарознавчої експертизи №316-321/23-21 від 01.02.2023 ринкова вартість бувших у використанні речей станом на 22.12.2022, а саме: металевої одноколісної садово-будівельної тачки складала 645 гривень, алюмінієвої каструлі об`ємом 50 л, без кришки, складала 930 гривень, алюмінієвого бідона, об`ємом 25 л, складала 645 гривень, алюмінієвої миски, як брухту алюмінію, вагою 1,100 кг. складала 44,64 гривень, алюмінієвої бочки. об`ємом 25 л, складала 313 гривень, алюмінієвої бочки, як брухту алюмінію вагою 1,900 кг, складала 77,11 гривень.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено, що діяння, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, за вчинення якого засуджено ОСОБА_7 вироком Ямпільського районного суду Вінницької області від 05.04.2023, не підпадає під зміст ст. 51 КУпАП, у редакції Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18.07.2024, який набрав чинності 09.08.2024.

Окрім цього, апеляційним судом установлено, що Ямпільський районний суд Вінницької області при призначенні покарання ОСОБА_7 врахував: ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, обставини, які пом`якшують покарання, а саме щире каяття, яке виразилося у критичній оцінці обвинуваченим своєї злочинної поведінки шляхом визнання вини і готовності нести кримінальну відповідальність, обставину, яка обтяжує покарання, а саме вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджено довідкою №184 про проходження обстеження на предмет алкогольного чи наркотичного сп`яніння, особу обвинуваченого, який схильний до вчинення корисливих злочинів, небажання його ставати на шлях виправлення, спосіб життя (непрацевлаштований, раніше судимий), зміст досудової доповіді, відповідно до якої орган пробації вважав, що виправлення ОСОБА_7 без позбавлення або обмеження волі на певний строк може становити дуже високу небезпеку для суспільства, у тому числі для окремих осіб. З огляду на це, суд першої інстанції дійшов до висновку, що ОСОБА_7 слід призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі, яке необхідно відбувати реально.

Таким чином, апеляційним судом установлено, що судом першої інстанції не визнано обставиною, яка обтяжує покарання засудженого, вчинення крадіжки в умовах воєнного стану, як про це зазначає засуджений.

Також безпідставними є доводи засудженого про те, що в Указах Президента від 24.02.2022 № 64/2022 і від 07.11.2022 № 757/2022 немає жодного слова про обтяжуючі покарання обставини під час дії воєнного стану.

Відповідно до ч.1 ст.2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

Верховна Рада України 03 березня 2022 року прийняла Закон України № 2117-IX «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство» (далі Закон № 2117-IX), яким внесла зміни до частини четвертої статей 185-187, 189 та 191 КК України однакового змісту: їх доповнено кваліфікуючою ознакою вчинення злочинів «в умовах воєнного або надзвичайного стану».

Із 07 березня 2022 року (після набрання чинності Законом № 2117-IX) вчинення крадіжки в умовах воєнного стану кваліфікується за ч. 4 ст. 185 КК України.

Вчинення крадіжки в умовах воєнного стану законодавець врахував як чинник, який суттєво підвищує суспільну небезпеку, будь-якої крадіжки, вчиненої в умовах воєнного стану, що обумовлює кваліфікацію вчиненого за відповідною частиною ст. 185 КК України.

Таким чином, з урахуванням змін, внесених Законом України від 3 березня 2022 року № 2117-IX «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство», за ч. 4 ст. 185 КК України кримінальна відповідальність передбачена за вчинення кримінального правопорушення в умовах воєнного або надзвичайного стану на території, на якій він введений.

Іншими словами вчинення крадіжки в умовах воєнного стану є обставиною, яка впливає на кваліфікацію кримінального правопорушення, а не на обставину, яка обтяжує покарання.

З огляду на викладене, доводи засудженого ОСОБА_7 про необхідність пом`якшення призначеного йому покарання, на переконання апеляційного суду, є безпідставними.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б тягли за собою скасування або зміну оскаржуваної ухвали, під час розгляду апеляційної скарги не вбачається, а відтак її слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419, 537, 539 КПК України, ст. ст. 5, 74 КК України, Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 19 листопада 2024 року - залишити без змін.

Відповідно до ч.4 ст.532 КПК України ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4