Постанова

від 23.01.2025 по справі 466/8382/24

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 466/8382/24 Головуючий у 1 інстанції: Ковальчук О. І.

Провадження № 22-ц/811/2781/24 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 року м.Львів

Справа № 466/8382/24

Провадження № 22ц/811/2781/24

Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Приколоти Т.І.,

суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.,

секретар Іванова О.О.

з участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОЛЬВІВ», яка підписана представником Маланій Іриною Ярославівною, на ухвалу Шевченківського районного суду міста Львова, постановлену у м. Львові 14 серпня 2024 року у складі судді Ковальчука О.І., у справі за позовом ОСОБА_3 до ТзОВ «ЄВРОЛЬВІВ», з участю третьої особи: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Львів Девелопмент», про визнання майнових прав,-

встановив:

13 серпня 2024 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви. Заявник звернулася з позовом до ТзОВ «ЄВРОЛЬВІВ» про визнання майнових прав на квартиру. Заявник просила накласти арешт на 1-но кімнатну житлову квартиру в будинку (багатоквартирний житловий комплекс), що складається з житлових приміщень за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , будівництво якого здійснюється на земельній ділянці, що надана для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, кадастровий номер: 4610137500:07004:0024, що знаходиться в другому під`їзді на десятому поверсі, за будівельним номером сто тридцять п`ять, загальна проектна площа - 48,98 кв.м. В обґрунтування заяви посилається на те, що 24 липня 2019 року між ТзОВ «Компанія управління активами «Оптимум» та ОСОБА_3 укладено попередній договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М., реєстровий №1952. Відповідно до розділу 2 цього договору, предметом договору є укладення сторонами в майбутньому договору купівлі-продажу об`єкта на умовах, встановлених договором. Сторони повинні були укласти основний договір протягом 4 кварталу 2020 року. Зазначає, що квартира повинна бути передана ТзОВ «ЄВРОЛЬВІВ» ОСОБА_3 у власність виключно після здійснення усіх платежів. Заявник, на виконання розділу 4 попереднього договору, сплатила повну суму забезпечувального платежу. Вказує, що станом на момент подачі заяви, пропозиції щодо укладення основного договору між ОСОБА_3 та ТзОВ «ЄВРОЛЬВІВ» не надходило, основний договір не укладено та квартиру у власність ОСОБА_3 не передано. Речові права заявника на об`єкт нерухомого майна станом на момент подання даної заяви залишаються незареєстрованими та незахищеними. Стверджує, що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відображається постійна зміна бенефіціарних власників та керівників відповідача, зокрема, - з моменту прострочення виконання зобов`язань, що може свідчити про відсутність сталої управлінської структури відповідача та можливі наміри здійснити несумлінні дії щодо виконання своїх обов`язків, передбачених попередніми договорами і уникнути передачі ОСОБА_3 прав на об`єкт. Також заявнику стало відомо, що ТзОВ «ЄВРОЛЬВІВ» через різні Інтернет- платформи для продажу нерухомості здійснює продаж квартир у будинку на АДРЕСА_1 . Вважає за необхідне вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на однокімнатну житлову квартиру, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому спричинити незворотні негативні наслідки для позивача.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Львова від 14 серпня 2024 року задоволено заяву представника позивача - ОСОБА_4 про забезпечення позову. З метою забезпечення позову накладено арешт на 1-но кімнатну житлову квартиру в будинку (багатоквартирний житловий комплекс, що складається з житлових приміщень за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , будівництво якого здійснюється на земельній ділянці, що надана для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, кадастровий номер: 4610137500: 07004:0024, що знаходиться в 2 під`їзді на 10 поверсі, за будівельним номером 135, загальна проектна площа - 48,98 кв.м.

Ухвалу суду через свого представника ОСОБА_1 оскаржує ТзОВ «ЄВРОЛЬВІВ». Зазначає, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою. Вважає висновки суду про наявність підстав для забезпечення позову помилковими. Просить скасувати ухвалу суду та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову. Вказує, що відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпеченняпозову маютьбути співмірнимиіз заявленимипозивачем вимогами.Розглядаючи заявупро забезпеченняпозову,суд (суддя)має зурахуванням доказів,наданих позивачемна підтвердженнясвоїх вимог,пересвідчитися,зокрема,у тому,що міжсторонами дійсновиник спірта існуєреальна загрозаневиконання чиутруднення виконанняможливого рішеннясуду прозадоволення позову;з`ясувати обсягпозовних вимог,дані проособу відповідача,а такожвідповідність видузабезпечення позову,який проситьзастосувати особа,котра звернуласяз такоюзаявою,позовним вимогам.Також,вирішуючи питанняпро забезпеченняпозову,суд маєбрати доуваги інтересине тількипозивача,а йінших осіб,права якихможуть бутипорушені узв`язку іззастосуванням відповіднихзаходів.Вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову у виді накладення арешту є неспівмірні з предметом позову, та не відповідають чинному цивільному законодавству, жодним чином не забезпечують можливе виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, а також перешкоджають законній господарській діяльності юридичної особи. Вказує, що судом першої інстанції накладено арешт на квартиру, однак на даний час квартира, як об`єкт цивільних прав, не існує, оскільки багатоквартирний будинок не прийнятий в експлуатацію та право власності на квартири, як на об`єкти речових прав не зареєстроване у Державному реєстрі речових прав. Позивач не просить визнати право власності на квартиру чи витребувати квартиру із чужого незаконного володіння, а просить визнати на неї майнові права. Тому такий захід забезпечення як арешт не відповідає правовій природі спірних правовідносин, є неефективним та неспівмірним. Позивач просить визнати за нею майнові права на квартиру на тій підставі, що нею був укладений попередній договір купівлі-продажу такої квартири, однак відповідач ухилився від укладення основного договору. Посилається на ст. 635 ЦК України. У зв`язку ізтим,що увизначений попереднімдоговором строк між сторонамине бувукладений основнийдоговір купівлі-продажу квартири,то зобов`язанняіз укладенняосновного договоруприпинилося і у позивачавиникло лишеправо навідшкодування збитків,завданих невиконанням попередньогодоговору (правогрошової вимоги),а неправо власності чимайнові правана квартиру. Заходизабезпечення позовуповинні застосовуватисялише вразі необхідності,оскільки безпідставнезвернення дотаких дійможе спричинитипорушення правта законнихінтересів іншихосіб чиучасників процесу.Вважає,що позивачем заявлено завідомо та очевидно безпідставну вимогу, яка не відповідає правовій природі спірних правовідносин, що залишилося поза увагою суду першої інстанції. Попередні учасники та посадові особи ТзОВ «ЄВРОЛЬВІВ» всупереч укладеним попереднім договорам та чинному законодавству значну кількість отриманих від контрагентів коштів привласнили та використали не для проведення будівельних робіт. Відносно вказаних осіб зареєстроване кримінальне провадження та проводиться досудове розслідування. Частка у статутному капіталі відповідача була реалізована на електронних торгах в порядку виконавчого провадження. Нові учасники товариства потрапили у безвихідну ситуацію, оскільки ступінь готовності будинку був незначним, для його добудови необхідна була велика сума коштів, а у ТзОВ «ЄВРОЛЬВІВ» було відсутнє майно або кошти, за рахунок яких можна було провести відповідну добудову. Вказує, що єдиним виходом із ситуації, що склалася, для добудови будинку та повернення вкладених попередніми покупцями квартир коштів було залучення коштів та організаційних можливостей стороннього інвестора для добудови будинку. Тому між ТзОВ «ЄВРОЛЬВІВ» та новим забудовником - девелоперською компанією ТОВ «Сіті Львів Девелопмент» було укладено договір №01-26/03-24 від 26 березня 2024 року, за умовами якого майнові права та функції забудовника передані Девелоперу. Натомість Девелопером проводиться добудова будинку та сплачується відповідачу кошти для їх повернення попереднім покупцям квартир.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.

Оскаржувана ухвала мотивована тим, що речові права позивача на об`єкти нерухомого майна на момент звернення із цією заявою залишаються не зареєстрованими та не захищеними, що створює певні правові наслідки у майбутньому у вигляді автоматичної пропозиції про повернення коштів. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення заяви про забезпечення позову.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Встановлено, що позивач звернулася із позовом про визнання за нею майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва - 1-но кімнатну житлову квартиру в будинку (багатоквартирний житловий комплекс), що складається з житлових приміщень за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , будівництво якого здійснюється на земельній ділянці, що надана для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, кадастровий номер: 4610137500:07004:0024, що знаходиться в другому під`їзді на десятому поверсі, за будівельним номером сто тридцять п`ять, загальна проектна площа - 48,98 кв.м згідно укладеного між позивачем та відповідачем ТОВ «ЄВРОЛЬВІВ» попереднього договору 1952.

З попереднього договору від 24 липня 2019 року, укладеного ТОВ «ЄВРОЛЬВІВ» (сторона - 1) з ОСОБА_3 (сторона - 2), вбачається, що предметом цього договору є укладення сторонами в майбутньому договору купівлі-продажу 1-но кімнатної житлової квартири в будинку, що знаходиться в другому під`їзді на десятому поверсі за будівельним номером сто тридцять п`ять, загальна проектна площа - 48,98 кв.м, на умовах, встановлених цим договором. Сторони договору мають право передати (відступити) право вимоги та передати свої обов`язки за цим договором на користь третіх осіб.

Узаяві про забезпечення позову ОСОБА_3 посилається на те, що відбувається постійна зміна бенефіціарних власників та керівників відповідача. З фінансового звіту за 2023 рік вбачається чистий збиток в господарській діяльності ТОВ «ЄВРОЛЬВІВ», зобов`язання з виконання договору закінчилися ще у 2022 році, при тому що оплата заявником здійснена повністю. Тому існує обґрунтована підстава ставити під сумнів збереження спірної квартири за час розгляду справи в суді.

26 березня 2024 року між ТОВ «ЄВРОЛЬВІВ» (замовник) та ТОВ «Сіті Львів Девелопмент» (девелопер) укладено договір № 01-26/03-24, за умовами якого майнові права на багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом на АДРЕСА_1 , що буде збудований на земельній ділянці, разом з усім функціонуючим інженерним обладнанням, які необхідні для забезпечення належної його експлуатації, який після прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом будинку та здійснення відповідної державної реєстрації права власності, стане самостійним об`єктом нерухомого майна, зокрема, - квартирою; а також функції забудовника передані ТОВ «Сіті Львів Девелопмент».

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту, що, зокрема, зазначено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 5 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Забезпечення позову - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.

Забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача, сприяє дійсному і ефективному виконанню судового рішення, а тим самим і здійсненню реального захисту порушених, оспорюваних і невизнаних прав, свобод та інтересів осіб.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суд повинен враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Співмірність передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що «…повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу».

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер. Під час оцінки такої співмірності суду необхідно враховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів.

Необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цих заходів призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих стороною на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам.

Особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового рішення.

Позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (п. 1 ч.1 ст. 150 ЦПК України).

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст. 150 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Статтею 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом. Законодавець серед передумов забезпечення позову визначає можливий вплив невжиття заходів забезпечення позову не тільки на виконання рішення суду, а й на можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Можливість забезпечення судом позову не пов`язується з тим, чи підлягає рішення суду, ухвалене по суті спору, примусовому виконанню. Цивільний процесуальний закон не забороняє вживати заходи забезпечення позову у справі, рішення у якій не підлягає примусовому виконанню, якщо забезпечення позову сприятиме ефективному захисту порушених прав позивача. І навпаки, якщо рішення у справі підлягатиме примусовому виконанню, вжиття заходів забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно, не завжди може бути необхідним та співмірним із пред`явленими вимогами позову і відповідати характеру порушеного права позивача. Як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії. Така позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року в справі № 754/5683/22 (провадження № 14-28цс23).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 червня 2022 року у cправі № 908/2382/21 вказано, що «за своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Отже накладення арешту на майно не завдасть шкоди та збитків відповідачу, не позбавить його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам».

Арешт, як заборона на право розпоряджатися майном, включає і обмеження на розпорядження таким майном. Тому при накладенні арешту на майно вжиття додаткових заходів забезпечення, направлених на обмеження розпорядження таким майном, не є необхідним (постанова Верховного Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 липня 2024 року в справі № 567/459/23 (провадження № 61-10214св23)).

Позов забезпечується накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві. Помилковим є накладення арешту на майно особи, яка не є відповідачем у справі (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2021 року у справі № 755/5333/20 (провадження № 61-17180св20), постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 1 листопада 2023 року в справі № 453/179/23 (провадження № 61-11618св23), постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29 лютого 2024 року в справі № 902/611/22).

26березня 2024року міжТОВ «ЄВРОЛЬВІВ»(замовник)та ТО«ѳті ЛьвівДевелопмент» (девелопер)укладено договір№ 01-26/03-24,за умовамиякого майновіправа набагатоквартирний житловийбудинок звбудованими приміщеннямигромадського призначеннята підземнимпаркінгом на АДРЕСА_1 ,що будезбудований наземельній ділянці,разом зусім функціонуючимінженерним обладнанням,які необхіднідля забезпеченняналежної йогоексплуатації,який післяприйняття вексплуатацію закінченогобудівництвом будинкута здійсненнявідповідної державноїреєстрації прававласності,стане самостійнимоб`єктом нерухомогомайна,зокрема,-квартирою;а такожфункції забудовникапередані ТО«ѳті ЛьвівДевелопмент»;право розпорядженняспірним об`єктомна часприйняття оскаржуваноїухвали належалоТОВ «СітіЛьвів Девелопмент».Докази пронікчемність або наявністьсудового рішенняпро визнаннянедійсним договору №01-26/03-24відсутні.Спростування презумпціїправомірності правочинувідбувається тоді,коли недійсністьправочину прямовстановлена законом(тобтомає місцейого нікчемність);якщо вінвизнаний судомнедійсним (існуєрішення суду,яке набралозаконної сили,про визнанняправочину недійсним),про щозазначено упостанові ВерховногоСуду від28липня 2021року всправі №759/24061/19(провадження№ 61-8593св21). ТО«ѳті ЛьвівДевелопмент» неє стороною(зокрема,-відповідачем) усправі ізалучено доучасті усправі уякості третьоїособи післяпостановлення оскаржуваноїухвали - 29 жовтня 2024 року. Ухвала суду про забезпечення позову від 14 серпня 2024 року стосується прав та інтересів ТОВ «Сіті Львів Девелопмент».

На час звернення ОСОБА_3 із заявою про забезпечення позову та на час постановлення оскаржуваної ухвали квартира, на яку судом накладено арешт, не існувала як об`єкт цивільних прав, оскільки будинок не прийнятий в експлуатацію і право власності на квартири у цьому будинку не зареєстровано у Державному реєстрі речових прав.

Відтак, належить зробити висновок, що оскаржуваною ухвалою накладено арешт на майно, яке не є об`єктом цивільних прав та не належить відповідачу.

З урахуваннямвстановленого,колегія суддівприйшла довисновку,що підставидля вжиття заходів забезпечення позову відсутні. Тому у задоволенні заяви про забезпечення позову належить відмовити.

Оскільки оскаржувана ухвала не відповідає вимогам закону, така підялгає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 149, 150, 153, 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 376, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргуТовариства зобмеженою відповідальністю«ЄВРОЛЬВІВ»,яка підписанапредставником МаланійІриною Ярославівною, задовольнити.

Ухвалу Шевченківськогорайонного судуміста Львовавід 14 серпня2024року скасувати та прийняти нове рішення.

У задоволенні заяви адвоката Марець Юлії Ігорівни в інтересах ОСОБА_3 про накладення арешту на 1 кімнатну житлову квартиру в будинку (багатоквартирний житловий комплекс), що складається з житлових приміщень за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , будівництво якого здійснюється на земельній ділянці, що надана для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, кадастровий номер: 4610137500: 07004:0024, що знаходиться в 2 під`їзді на 10 поверсі, за будівельним номером 135, загальною проектною площею 48,98 кв.м,- відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 24січня 2025 року.

Головуючий -

---

Т.І.Приколота

Судді:

---

Ю.Р. Мікуш

---

Р.В. Савуляк