Постанова

від 23.01.2025 по справі 492/627/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/920/25

Справа № 492/627/23

Головуючий у першій інстанції Гусєва Н.Д.

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Драгомерецького М.М.,

суддів колегії: Громіка Р.Д., Дришлюка А.І.,

переглянув у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за апеляційною скаргою Пенсійного фонду України в Одеській області, в інтересах якого діє Дука Катерина Олександрівна, на рішення Арцизького районного суду Одеської області від 20 грудня 2023 року по справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення суми надміру виплаченої пенсії, -

В С Т А Н О В И В:

21 червня 2023 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі ГУ ПФУ в Одеській області) звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми надміру виплаченої пенсії в розмірі 14730,98 грн.

В обґрунтування позовних зазначено, що з 12 січня 2022 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про державну службу».

За період з 12 січня 2022 року по 31 квітня 2022 року позивачем було надмірно виплачені кошти відповідачці у розмірі 14 730,98 грн, у зв`язку з перевіркою електронної пенсійної справи та встановленням відсутності стажу державної служби станом на 01 травня 2016 року не менше як 20 років. Оскільки внаслідок невірного здійснення розрахунку пенсії, відповідачка отримала переплату за період з 12 січня 2022 року по 31 квітня 2022 року в сумі 14 730,98 грн, в добровільному порядку відповідачка зазначені кошти не повернула, тому представник позивача просив стягнути з відповідачки зазначену суму безпідставно отриманих грошових коштів.

Відповідачка ОСОБА_1 просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що неправильне обчислення розміру пенсії сталося не з її вини, а дій працівників Пенсійного фонду України, зловживань з боку відповідачки або надання недостовірних даних під час нарахування та виплати пенсії не було.

Рішення Арцизького районного суду Одеської області від 20 грудня 2023 року в задоволенні позову ГУ ПФУ в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення суми надміру виплаченої пенсії відмовлено.

Не погодившись із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, представник ГУ ПФУ в Одеській області, звернувся до суду із апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Арцизького районного суду Одеської області від 20 грудня 2023 року та постановити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом вимог матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Вказані особливості встановлюються у ст. 369 ЦПК України, а саме відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява №64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

З урахуванням вищевикладеного та положень ч. 1 ст. 274, ч. 1 ст. 368, 369 ЦПК України, розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, та запереченнях на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Право на доступ до суду, передбачено пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає таке: «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру».

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).

Частиною 1 ст.4ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, можуть бути: договори та інші правочини; інші юридичні факти. Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту (ст. ст. 11, 15 ЦК України).

Відповідно до статті 8Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Частиною першою статті 46Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до вимог Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою КМУ №280 від 23.07.2014, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003. Цей Закон визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до ст.1Закону України«Про загальнообов`язковедержавне пенсійнестрахування» пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Положеннями частини першої статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Отже, відрахування виплаченої надміру суми пенсії можливе за наявності однієї з двох умов: зловживання з його боку або подання страхувальником недостовірних даних. Вищевказаний перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, визначає Порядок відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 21 березня 2003 року №6-4.

Згідно пункту 3 вказаного Порядку суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Обов`язковою умовою стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера та в жодному випадку вказані суми не можуть бути стягнуті у разі призначення її на підставі достовірних даних, формування яких не залежить від пенсіонера.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Згідно ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Отже, законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі №6-91цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі №545/163/17 (провадження №61-33727сво18).

При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Наведене узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №753/15556/15-ц (провадження №14-445цс18), постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №607/4570/17-ц (провадження №61-29030св18).

Добросовісність є оціночним поняттям, яке передбачає собою сумлінну, чесну поведінку набувача, відсутність з його боку мети зловживати наданим правом, тоді як недобросовісність, навпаки, може проявлятися у зловживанні правом у власних інтересах та на шкоду інтересам іншій особі, несумлінне ставлення до власних обов`язків тощо, тобто така поведінка має бути умисна та переслідувати конкретну мету.

Колегія суддів зазначає, що обов`язок довести недобросовісність набувача грошових сум, зазначених у п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України, покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 12 січня 2022 року перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», розмір пенсії становив 19 340 грн (а.с. 55-56, 59-60).

Стаж державного службовця ОСОБА_1 становив 22 роки 2 місяці 14 днів (а.с. 54). У зв`язку уточненням даних в електронній пенсійній справі встановлено наявність стажу державного службовця ОСОБА_1 19 років 1 місяці 14 днів (а.с. 10).

На підставі рішення 155450003162 від 19.04.2022 ОСОБА_1 було здійснено перерахунок пенсії, відповідно до якого відповідачці пенсію обчислено із розрахунку 60% від заробітної плати 14 742,77 грн, та її розмір становив 8 845,66 грн (14 742,77 грн х 60%) та призначено пенсію за віком, оскільки стаж державної служби відповідачки становив менше 20 років (а.с. 11, 58).

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2022 року визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №155450003162 від 19.04.2022 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 , відповідно до якого відповідачці пенсію обчислено із розрахунку 60% від заробітної плати 14 742,77 грн, та її розмір становив 8 845,66 грн (а.с. 65-68).

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області скасовано раніше прийняте рішення №155450003162 від 19.04.2022, що підтверджується рішенням №155450003162 від 21.02.2023 (а.с. 13).

Листом Головного управління Пенсійного фонду України від 29.04.2023 відповідачку повідомлено про те, що у зв`язку із перерахунком пенсії (невірно розраховано стаж роботи та оклад держслужбовця по даним довідкам про складову заробітної плати) виникла переплата пенсії в сумі 37 756,14 грн за період з 12 січня 2022 року по 30 квітня 2022 року (а.с. 8, 63).

Рішенням №155450003162 від 22.02.2022 ОСОБА_1 , проведено перерахунок пенсії на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2022 року в розмірі 60% від суми заробітної плати 32 603,63 грн, розмір пенсії встановлено в розмірі в суми 19 340,00 грн (а.с. 9).

Згідно рішення №4 від 23.03.2023 знято з обліку з інших причин переплата пенсії в сумі 23 522,58 грн (а.с. 14).

Як вбачається з ручного протоколу боргу по о/р НОМЕР_1 за період з 12 січня 2022 року по 30 квітня 2022 року у ОСОБА_1 утворилася заборгованість у сумі 14 730,98 грн (а.с. 12), про що відповідачку було повідомлено листом Головного управління Пенсійного фонду України від 29.03.2023 (а.с. 7).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ГУ ПФУ в Одеській області, суд першої інстанції вірно виходив із того, що позивачем не надано будь-яких доказів подання до органу Пенсійного фонду завідомо неправдивих даних, які стали підставою для призначення чи перерахунку пенсії відповідачці, а також допущення ОСОБА_1 будь-яких порушень чи зловживань, які призвели до виникнення переплати та недобросовісного набуття нею отриманих коштів у сумі 14 730,98 грн, а тому підстави для повернення надмірно виплачених сум пенсій відсутні.

Колегія суддів також погоджується із посиланням суду першої інстанції на те, що матеріали справи також не містять жодних доказів наявності рахункової помилки (висновку ревізії, акти перевірок чи службового розслідування тощо) по інформації яких можна було б відстежити шлях та причини виникнення помилки при нарахуванні пенсії та з`ясувати, що дана помилка є безпосередньо рахунковою помилкою, а не помилка, пов`язана з неналежним виконанням обов`язків службовою особою відповідальною за обчислення та нарахування пенсії.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із таким висновком суду першої інстанції та вважає його законного й справедливим.

В апеляційній скарзі вказано, що після перерахунку пенсії відповідно до рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2022 року у справі №420/9014/22, в ГУ ПФУ в Одеській області, виникли право вимагати повернення безпідставно набуте майно на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України, а саме надміру виплачені суми пенсійних виплат в розмірі 14730,98 грн, однак колегія суддів не погоджується із такими твердженнями, оскільки вони ґрунтуються на невірному тлумаченні норм чинного законодавства.

Так, частиною 1 статті 1212 ЦК України, яку просить застосувати представник позивача, встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з безпідставного набуття (придбання) майна виникають за наявності трьох умов:

1) має місце набуття або збереження майна;

2) вказане набуття або збереження майна здійснено за рахунок іншої особи;

3) має місце відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

До правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення статті 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають.

Суд першої інстанції вірно врахував, як положення ст. 1212 ЦК України, так положення ст. 1215 ЦК України.

Крім того, слід зазначити наступне.

Положеннями частини 3 статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затверджений Постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року (далі Порядок).

Розділом II Порядку передбачено, що до заяви про призначення пенсію подаються документи про стаж.

Розділом IV зазначеного порядку детально регламентовано порядок приймання, оформлення і розгляд документів.

Так, пунктом 4.2 цього розділу передбачено, щопри прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб:

- реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;

- уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування;

- повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;

- повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації..

Пунктом 4.7 розділу IV Порядку визначено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.

Із викладеного слідує, що рішенню про призначення або відмови у призначенні особи пенсії, має передувати виконання уповноваженою службовою особою ряду комплексних дій, спрямованих на уточнення та перевірки інформації, відображеної у документах, наданих заявником разом із заявою про призначення пенсії, а також перевірки таких відомостей на предмет їх достовірності та достатності. Саме ж по собі рішення, прийняте за результатами розгляду відповідної заяви є завершальним етапом процедури з оформлення та призначення пенсійних виплат.

Таким чином, на особу (заявника) покладається лише обов`язок зібрання та подачі певного (визначеного) переліку документів, тоді як саме працівнику структурного підрозділу належить дотримуватися міри необхідної поведінки щодо аналізу та надання оцінки змісту та обсягу поданої інформації. Та у разі виявлення неточностей, суперечностей, розбіжностей чи недостатності відомостей (даних) для прийняття відповідного рішення, вживати заходи, визначені Порядком.

В українському законодавстві відсутнє визначення поняття «рахункова помилка». Однак, відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» до лічильних помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи. У справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнішний спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» від 05 січня 2000 року, «Онер`їлдіз проти Туреччини» від 18 червня 2002 року, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» від 08 квітня 2008 року, «Москаль проти Польщі» від 15 вересня 2009 року).

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії» від 20 травня 2010 року і Тошкуце та інші проти Румунії від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» від 18 червня 2002 року та «Беєлер проти Італії» від 05 січня 2000 року). Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Отже, відповідно до практики Європейського суду з прав людини ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи.

Таким чином, суд першої інстанції встановив, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності рахункової помилки (висновку ревізії, акти перевірок чи службового розслідування тощо) по інформації яких можна було б відстежити шлях та причини виникнення помилки при нарахуванні пенсії та з`ясувати, що дана помилка є безпосередньо рахунковою помилкою.

Допущена позивачем надмірна виплата пенсії має характер людського фактору, пов`язана з неналежним виконанням обов`язків службовою особою відповідальною за обчислення та нарахування пенсії, тому, передбачені законом підстави для повернення безпідставно отриманих відповідачем коштів відсутні.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, перевіривши доводи позивача, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності та надавши їм належну оцінку у відповідності до вимог ст. ст. 12, 80-89 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволені позовних вимог, такий висновок суду відповідає засадам розумності та справедливості.

Доводи наведені в апеляційні скарзі суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, крім того були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, 375, 381384, 389 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення.

Рішення Арцизького районного суду Одеської області від 20 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено: 23 січня 2025 року.

Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький

Р.Д. Громік

А.І. Дришлюк