Постанова

від 23.01.2025 по справі 946/4040/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1498/25

Справа № 946/4040/24

Головуючий у першій інстанції Пащенко Т.П.

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Драгомерецького М.М.,

суддів колегії: Громіка Р.Д., Дришлюка А.І.,

переглянув успрощеному позовномупровадженні цивільнусправу заапеляційною скаргою Комунального підприємства Ізмаїльської міської ради «Житсервіс» на ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17 травня 2024 року про відмову у видачі судового наказу по справі за заявою Комунального підприємства «Житсервіс» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з оплати послуг з управління багатоквартирним будинком та судового збору з ОСОБА_1 , -

В С Т А Н О В И В:

15 травня 2024 року Комунальне підприємство Ізмаїльської міської ради «Житсервіс» (- далі КП ІМР «Житсервіс») звернулось до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості з оплати послуг з управління багатоквартирним будинком в розмірі 12568,24 грн та судового збору.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17 травня 2024 року у видачі судового наказу за заявою КП ІМР «Житсервіс» про стягнення заборгованості з оплати послуг з управління багатоквартирним будинком та судового збору з ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, представник КП ІМР «Житсервіс» звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17 травня 2024 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви по суті вимог, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Вказані особливості встановлюються у ст. 369 ЦПК України, а саме відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37- 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Предметом оскарження є ухвала суду про відмову у видачі судового наказу (п. 1 ст. 353 ЦПК України).

Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява №64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

З урахуванням вищевикладеного та положень ч. 1 ст. 368, ч. 2 ст. 369 ЦПК України, розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню не підлягає, за наступних підстав.

У статті 2 ЦПК України вказано, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України та положень статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження. Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо (частина друга та третя статті 19 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, зокрема, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.

Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 163 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

До заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, в тому числі якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу;

Наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення. При цьому у наказному провадженні можуть існувати лише безспірні вимоги заявника - це такі вимоги заявника, із яких не вбачається спір про право, тобто це вимоги, що випливають із повністю визначених і неоспорюваних цивільно-правових відносин.

Відмовляючи КП ІМР «Житсервіс» у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості з оплати послуг з управління багатоквартирним будинком в розмірі 12568,24 грн та судового збору в розмірі 3028 грн, суд першої інстанції вірно вказав, що в порушення вимог п. 3 ч. 3 ст. 163 ЦПК України, до заяви про видачу судового наказу не додано копії договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості, що є підставою для відмови у видачі судового наказу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України.

Як вбачається з заяви про видачу судового наказу до ОСОБА_1 пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості з оплати послуг з управління багатоквартирним будинком за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом з тим, до заяви не доданий договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком за адресою: АДРЕСА_1 .

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із таким висновком суду першої інстанції, а доводи апеляційної скарги КП ІМР «Житсервіс» про те, що суд помилково дійшов до висновку, що до заяви про видачу судового наказу не додано договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, колегія суддів не приймає до уваги, з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, заявником був наданий типовий договір №283 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, який був укладений між КП ІМР «Житсервіс» в особі Агаєва Н.Б. та співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 , в особі начальника Управління житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради Парамонової О.В. з додатком в якому міститься список співвласників, в якому також зазначено прізвище ОСОБА_1 , але без його підпису, що на думку колегії не є договором укладеним саме з ОСОБА_1 та на підставі якого може бути виданий судовий наказ. Суд немає підстав вважати, що останній ознайомився з його умовами, та знав свої права та обов`язки.

Також слід зазначити, що матеріали справи також не містять доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_2 укласти договір від його імені підписаний договір представником від співвласників, за відсутності письмового підтвердження боржника про прийняття такої пропозиції є недостатнім доказом про укладення договору.

Колегія суддів також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладеному у постанові від 23.05.2018 у справі №216/5756/15-ц про те, що відсутність підписаної боржником (споживачем) заяви-приєднання не може свідчити про відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг і як наслідок бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг, однак такий висновок зроблений під час розгляду справи за правилами позовного провадження.

В даному випадку визначальним для правильного застосування норм процесуального права та можливості розгляду справи за правилами наказного провадження, яке законодавець відокремив від інших видів провадження у цивільних справах, і видачі судового наказу як особливої форми судового рішення є саме наявність укладеного між сторонами в письмовій (електронній) формі договору, а не фактичне існування договірних відносин.

Прецедентна практика Європейського Суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст.6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух (Рішення Суду у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Відтак в кожному випадку заявник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Таким чином, враховуючи, що КП ІМР «Житсервіс» в порушення вимог п. 3 ч. 3 ст. 163 ЦПК України, до заяви про видачу судового наказу не додав копії договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у видачі судового наказу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України.

З урахуванням викладеного, оскільки законних підстав для скасування ухвали суду першої інстанції немає, тому у відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст.374ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, Одеський апеляційний, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства Ізмаїльської міської ради «Житсервіс» залишити без задоволення.

Ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено: 23 січня 2025 року.

Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький

Р.Д. Громік

А.І. Дришлюк