Ухвала

від 23.01.2025 по справі 607/27565/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/27565/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-сс/817/15/25 Доповідач - ОСОБА_2 Категорія - запобіжні заходи

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2025 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:

головуючої - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5

з участю

прокурора ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

підозрюваного ОСОБА_8

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Тернополі матеріалисудового провадженняза апеляційноюскаргою підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 грудня 2024 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_6 , про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задоволено частково.

Продовжено строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_8 до 00 год. 00 хв. 24.02.2025 року.

Одночасно, для забезпечення виконання ОСОБА_8 обов`язків, визначених КПК України, визначено заставу в розмірі 300 (триста) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908400 гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: ТУ ДСА України в Тернопільській області код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26198838; Банк отримувача ДКСУ м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA358201720355219001000003454; призначення платежу: застава за ОСОБА_8 у справі №607/27565/24, згідно ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27.12.2024.

Роз`яснено, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави визначено покласти на підозрюваного ОСОБА_8 такі обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 КПК України:

- прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування із свідками та підозрюваними у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії ухвали та обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначено до 00 год. 00 хв. 24.02.2025.

В апеляційній скарзі підозрюванийпросить вказану ухвалу слідчого судді змінити, зменшивши йому розмір застави.

Свої доводи аргументує тим, що визначений судом розмір застави є завідомо непомірним для нього та обтяжливим, а прокурор не довів в суді наявність будь-якого ризику, а також не враховано стан його здоров`я та умови утримання.

Заслухавши доповідь судді, доводи підозрюваного та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просять зменшити розмір застави, доводи прокурора, який вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, а апеляцію такою, що не підлягає до задоволення, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Так, 14 вересня 2024 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.

Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 вересня 2024 року відносно ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, терміном до 10.11.2024.

Надалі, 05.11.2024 року слідчим суддею Тернопільського міськрайонного суду продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12024210000000103 від 04.03.2024, терміном до шести місяців.

Також 05.11.2024 року слідчим суддею Тернопільського міськрайонного суду продовжено строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_8 до 03.01.2025.

Задовольняючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя своє рішення мотивував тим, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України та прийшов до висновку про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

Такий висновок є вірним, оскільки з урахуванням наданих матеріалів справи, а також практики Європейського суду з прав людини щодо визначення поняття «обґрунтованої підозри» (рішення Європейського суду з прав людини «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Гусинський проти Росії», «Нечипорук і Йонкало проти України» та інші) в ході досудового розслідування у даному кримінальному провадженні прокурором доведено існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний ОСОБА_8 міг вчинити правопорушення. Факти, які викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження, що є завданням наступних етапів кримінального процесу, сприяти якому має і тримання особи під вартою.

Висновки слідчого судді про обґрунтованість пред`явленої ОСОБА_8 підозри колегія суддів вважає вірними, оскільки вони підтверджуються доданими до клопотання органу досудового слідства та дослідженими й оціненими в судовому засіданні доказами.

При цьому, такий висновок слідчого судді про обґрунтованість пред`явленої ОСОБА_8 підозри стороною захисту не заперечується та в апеляційній скарзі не оскаржується.

На переконання колегії суддів, сукупність вказаних обставин повністю підтверджує обґрунтованість пред`явленої ОСОБА_8 підозри у вчиненнікримінальних правопорушень,передбаченого ч.3ст.307 КК України, що в силу вимог ст.12 КК України є особливо тяжким злочином.

Крім обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, підставою продовження строку тримання під вартою є також наявність обставин, які вказують на те, що передбачені ст.177 КПК України ризики, наявність яких стала підставою для застосування цього запобіжного заходу не зменшилась, вони продовжують існувати або з`явились нові.

Слідчий, звертаючись з клопотанням про продовження строку тримання під вартою та прокурор при розгляді клопотання вказували окрім наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 даного кримінального правопорушення, про існування ризиків, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, потерпілого та інших учасників кримінального провадження; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а відтак, перешкодити повному, всебічному та неупередженому проведенні досудового розслідування.

Задовольняючи клопотання, слідчий суддя належним чином вмотивував своє рішення про продовження строку тримання під вартою, зазначивши про наявність ризиків, визначених в п.п. 1,2,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, інших учасників кримінального провадження у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

На час розгляду клопотання слідчим суддею, досудове розслідування не завершено, внаслідок особливої складності провадження та необхідністю проведення ряду слідчих та інших процесуальних дій, у яких може виникнути необхідність.

Як вбачаєтьсяіз клопотання,завершити вказанідії дозакінчення строкудії тримання під вартою неможливо, тому для забезпечення повного та об`єктивного досудового розслідування виникла необхідність у продовженні строку запобіжного заходу.

Так, запобіжний захід має бути обрано/продовжено із врахуванням всіх обставин кримінального правопорушення, встановлених ризиків та конкретної особи, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненому.

Апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про неможливість застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, з огляду на те, що раніше існуючі та доведені ризики не зменшилися і не відпали, оскільки обвинувачений не може не розуміти тяжкість можливого суворого покарання, у разі доведеності його вини за результатами розгляду кримінального провадження.

На думку апеляційного суду, наведені обставини в достатній мірі підтверджують існування ризику можливих спроб переховування обвинуваченого від суду, в тому числі і з урахуванням позиції ЄСПЛ у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, в якій Суд зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за особливо тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилятись від слідства.

У рішенніЄСПЛ усправі «Клоотпроти Бельгії»,Суд зазначив:«Серйозність обвинуваченняможе слугуватидля судупідставою дляпостановлення рішенняпро поміщеннята утриманняобвинуваченого підвартою зметою запобіганняспробі вчиненняподальших правопорушень.

Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Обставини даного кримінального провадження, в тому числі і дані про особу обвинуваченого, на думку апеляційного суду, дають достатні підстави припускати, що останній може здійснити спроби переховування від досудового розслідування та суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК, не можна визнавати недоведеним.

При встановленні наявності ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК - впливу на свідків чи інших підозрюваних в даному кримінальному провадженні, апеляційний суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК.

Крім того, оскільки судом встановлено та підтверджується матеріалами провадження, що у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень підозрюються ще й інші особи, а отже існує ризик вільного їх спілкування, що також може перешкодити кримінальному провадженню.

Апеляційний суд також враховує, що оскільки покази тих осіб, які ще не були безпосередньо допитані судом, мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого судового розгляду. Перебуваючи на свободі, підозрюваний, як самостійно так і через інших осіб, може здійснювати незаконний вплив на даних осіб, схиляючи їх до зміни показів в рамках даного кримінального провадження, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що й ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК, не можна визнавати недоведеним.

Колегія суддів також звертає увагу, що КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний чи обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вони мають реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підорюваних чи обвинувачених кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного чи обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.

Тобто в даному випадку суд має зробити висновки прогнозованості характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий обвинувачений, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв`язків, будь яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому, виходячи з вимог ст.ст. 177, 178, 183, 199 КПК, в тому числі і з огляду на правову кваліфікацію інкримінованих останньому кримінальних правопорушень, а тому вважає, що зміна запобіжного заходу обвинуваченому на більш м`який, з великою вірогідністю, не зможе запобігти існуючим ризикам, та унеможливить завершення судового розгляду кримінального провадження, що в свою чергу не буде слугувати виконанню завдань кримінального судочинства, передбачених ст. 2 КПК.

Отже, судом встановлено та підтверджується матеріалами провадження, що обрання ОСОБА_8 іншого більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою не зможе попередити ризикам, встановленим ст. 177 КПК України.

З таким висновком слідчого судді про застосування щодо ОСОБА_8 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження його строку, колегія суддів повністю погоджується, оскільки прокурором в судовому засіданні доведено обставини, передбачені ст.194 КПК України.

Оскільки заявлені ризики не зменшились та продовжують існувати, а внаслідок особливої складності провадження необхідне проведення слідчих та інших процесуальних дій, слідчий суддя, з врахування вимог, передбачених ст.199 КПК України, прийшов до вірного висновку про продовження строку тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_8 ..

Одночасно, апеляційний суд звертає увагу, що доцільність необхідності подальшого утримання підозрюваного під вартою буде перевірена через нетривалий час в порядку ст.331 КПК, а сторона захисту не позбавлена можливості надати суду документи на підтвердження доводів щодо неможливості подальшого утримання обвинуваченого під вартою, або зміни обставин, які свідчать про нівелювання врахованих раніше ризиків.

В даному випадку, слідчий суддя в повній мірі та у визначеному законом порядку врахував всі обставини при обранні та продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, особу підозрюваного та його соціальні зв`язки.

Так, відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

За змістом частин четвертої, п`ятої ст.182 КПК України:

- розмірзастави щодоособи,підозрюваної чиобвинуваченої увчиненні особливо тяжкого злочину, визначається в межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

- у кожному конкретному випадку розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.

При цьому в абзаці 2 ч.5 ст.182 КПК України зазначено, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Як убачається із оскарженої ухвали слідчого судді, підозрюваному ОСОБА_8 визначена застава в межах п.2 ч.5 ст.183 КПК України.

Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя з урахуванням наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_8 у вчиненні особливо тяжкого злочину, обставин інкримінованого злочину, а саме того факту, що останній підозрюється у незаконному виготовленні,зберіганні з метою збуту та збут психотропних речовин, особливо небезпечних психотропних речовин, вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах, а також з огляду на майновий стан підозрюваного, встановлені ризики, слідчий суддя обґрунтовано визначив заставу у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки саме такий розмір застави, у разі його внесення, буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку та запобігти заявленим у клопотанні слідчого ризикам.

Колегія суддів зазначає, що застава застосовується не з метою, щоб її не змогли внести, а навпаки, з метою, щоб її могли внести і вказана сума була здатна забезпечити належну поведінку обвинуваченого (або підозрюваного) та повинна бути такою, яку здатний внести обвинувачений (підозрюваний) і яка б могла його стримувати від всіх можливих та імовірних ризиків, що можуть перешкоджати кримінальному провадженню. Сума, яку необхідно обрати для підозрюваного, повинна бути як великою з точки зору відношення власності так і помірною для внесення. Значна сума, буде стримуючою силою для розумної поведінки підозрюваного і недопущення порушень в майбутньому, оскільки це призведе до втрати суми застави. Особа, вносячи на депозитний рахунок держави значну суму коштів, повинна розуміти про їх повну втрату у випадку недобросовісної поведінки. Тобто застава є економічним заходом контролю поведінки обвинуваченого (підозрюваного), який при сьогоднішніх умовах життя є одним із життєво необхідних для кожної людини.

За таких обставин, доводи підозрюваного ОСОБА_8 про наявність підстав для зменшення розміру застави, є необґрунтованими, а слідчий суддя дослідив всі обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та не виявив перешкод для застосування такого запобіжного заходу, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, а визначений розмір застави є необхідним та достатнім для забезпечення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

При цьому, на підставі п.5 ч.4 ст.183 КПК України враховуючи те, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, слідчий суддя був вправі взагалі не визначати підозрюваному розмір застави.

З урахуванням викладеного вище, колегія суддів приходить до висновку про те, що слідчий суддя прийшов до вірного висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 та погоджується з розміром визначеної застави, а отже не вбачає підстав для її зміни.

Порушень вимог КПК України, які б могли стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, по справі не встановлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, а тому її слід залишити без змін, а апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_8 - без задоволення.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 176 179, 194, 197-199, 407, 422 КПК України, колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчогосудді Тернопільського міськрайонногосуду Тернопільськоїобласті від27грудня 2024року про продовження строкутримання підвартою підозрюваному ОСОБА_8 без змін.

Ухвала є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді