Постанова

від 23.01.2025 по справі 687/737/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 року

м. Хмельницький

Справа № 687/737/24

Провадження № 22-ц/820/249/25

Хмельницький апеляційний суд

в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Гринчука Р.С., Костенка А.М., Спірідонової Т.В.,

секретар судового засідання Кошельник В.М.,

з участю представників сторін,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 20 листопада 2024 року, суддя Борсук В.О., у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Україна-Агро-2С» про розірвання договору емфітевзису,

встановив:

У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ПП «Україна-Агро-2С» про розірвання договору емфітевзису.

В обґрунтування позову вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його сестра, ОСОБА_2 . Після її смерті позивач набув в порядку спадкування право власності на земельну ділянку площею 4,4856 га, кадастровий номер 6825289800:04:002:0033.

Спадкодавцем ОСОБА_2 19.08.2019 року було оформлено договір емфітевзису, згідно з яким плата за користування земельною ділянкою склала 90005 грн. за весь термін дії договору. Однак на рахунок ОСОБА_2 було перераховано кошти в розмірі 71104 грн., що є меншим, ніж підлягало сплаті з урахуванням відрахувань по податках.

Оскільки, ОСОБА_2 отримала значно меншу суму, тому, вважає, що відповідачем допущено істотне порушення умов договору, що є підставою для його розірвання.

Рішенням Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 20.11.2024 року в задоволенні позову відмовлено.

В мотивувальній частині рішення суд вказав на відсутність у справі доказів на підтвердження обставин щодо порушення істотних умов договору емфітевзису, відсутнє обґрунтування змісту порушеного права та заподіяної позивачу шкоди.

В той же час, помилкова недоплата сестрі позивача 1350 грн. за договором становить половину прожиткового мінімуму на одну особу з розрахунку на місяць станом на 01.01.2024 року згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та не є значною.

В суді відповідач погодився сплатити позивачу, який є спадкоємцем власника земельної ділянки за договором емфітевзису, суму невиплаченої плати за користування землею, однак ОСОБА_1 від отримання коштів відмовився.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив рішення суду скасувати постановити нове судове рішення про задоволення позову.

На обґрунтування скарги позивач зазначив, що його сестрою, ОСОБА_2 , з ПП «Україна-Агро-2С» було укладено спірний договір емфітевзису на вкрай невигідних умовах з огляду на тяжкі обставини, які виникли у ОСОБА_2 у зв`язку із необхідністю дороговартісного лікування.

Умова договору про оплату повної вартості за користування земельною ділянкою відповідачем була виконана не повністю, сума недоплачених коштів, з огляду на хворобу ОСОБА_2 , є значною, а цінність грошових коштів з плином часу значно зменшилася.

У відзиві на апеляційну скаргу ПП «Україна-Агро-2С» вказало, що недоплачені 1350,03 грн. не були привласнені підприємством. Кошти були помилково сплачені на користь держави в інтересах ОСОБА_2 , яка за життя щодо порушення своїх прав до орендаря не зверталася. В червні 2024 року на ім`я ОСОБА_1 було направлено лист із пропозицією виплати йому вказаних коштів. Вважає, що даний спір міг бути вирішений в досудовому порядку, а виникла ситуація не є істотним порушенням прав орендодавця.

В суді представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечила, підтримала рішення суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у задоволенні апеляційної скарги з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Встановлено, що відповідно до договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 19.08.2019 року, (далі-Договір), укладеного між ОСОБА_2 та ПП «Україна-Агро-2С», земельна ділянка площею 4,4856 га, кадастровий номер 6825289800:04:002:0033, була передана у користування ПП «Україна-Агро-2С» для сільськогосподарських потреб строком на 50 років.

Згідно з п. 3.1 Договору плата за право користування земельною ділянкою встановлена в розмірі 90005 грн. за весь термін (строк) дії даного договору.

Відповідно до п. 3.2 Договору, зазначений в п. 3.1 договору розмір плати за користування земельною ділянкою є зафіксованим та таким, що не відповідає коригуванню при виплаті ні на інфляції, а ні на будь-якій інші індекси та коефіцієнти.

Згідно з п. 3.3 Договору плата за користування земельною ділянкою сплачується землекористувачем у грошовій формі, шляхом перерахування вказаних коштів на розрахунковий рахунок власника.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 22.02.2024 року, спадкоємцем ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її брат, ОСОБА_1 , який отримав в порядку спадкування земельну ділянку площею 4,4856 га, з кадастровим номером 6825289800:04:002:0033, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Юрковецької сільської ради Чемеровецького району.

Як вбачається зі змісту платіжної інструкції №1080 від 21.08.2019 року, ОСОБА_2 було перераховано кошти в сумі 71104 грн.

Згідно із платіжними інструкціями №1088 від 21.08.2019 року та №1089 від 21.08.2019 року ПП «Україна-Агро-2С» сплачено 35101,96 грн. та 3000 грн. податків та зборів із вказаної вище суми, відповідно.

У листі ПП «Україна-Агро-2С», вих. №60 від 24.06.2024 року, направленому ПП «Україна-Агро-2С» ОСОБА_1 зазначено, що колишнім головним бухгалтером підприємства при проведенні розрахунків з ОСОБА_2 по договору емфітевзису від 19.08.2020 року, а саме, вирахування податків, було стягнено не 18% податку з доходу фізичної особи, а 19,5%, та додатково 1,5% військового збору, що в сукупності складатиме 20,5%, а не 19,5%. Таким чином, ОСОБА_2 було недоотримано 1350 грн., які відповідач погоджується виплатити позивачу.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За правилами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частин першої-другої статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

Згідно зі статтею 410 ЦК України землекористувач має право користуватися земельною ділянкою в повному обсязі, відповідно до договору. Землекористувач зобов`язаний вносити плату за користування земельною ділянкою, а також інші платежі, встановлені законом та ефективно використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, підвищувати її родючість, застосовувати природоохоронні технології виробництва, утримуватися від дій, які можуть призвести до погіршення екологічної ситуації.

Підстави припинення емфітевзису визначені в статті 412 ЦК України та частині шостій статті 120-1 ЗК України.

Так, право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб припиняються у разі: поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача; спливу строку, на який було надано право користування; викупу земельної ділянки у зв`язку із суспільною необхідністю. Право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб може бути припинене за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом.

Отже, перелік підстав для припинення емфітевзису, є невичерпним, оскільки закон може передбачати інші підстави припинення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб. Такими є загальні підстави припинення речових прав, які можуть застосовуватися до емфітевзису, зокрема: загибель об`єкта емфітевтичного права фактичного характеру; визнання недійсним або розірвання договору; відмова від договору або його припинення за взаємною згодою сторін; конфіскація земельної ділянки.

Частиною 2 статі 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з вимогами статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.08.2019 року ОСОБА_2 та ПП «Україна-Агро-2С» погодили, що земельна ділянка розміром 4,4856 га, з кадастровим номером 6825289800:04:002:0033, передається в користування підприємству для сільськогосподарських потреб на строк 50 років. Плата за користування землею становить 90005 грн. за весь строк дії відповідного договору та сплачується одноразово, з вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших податків згідно з умовами чинного податкового законодавства.

Землекористувачем сплачено ОСОБА_2 плату за користування земельною ділянкою в сумі 71104 грн., в той час як мало бути сплачено, з урахуванням сплати відповідних податків, 72454,03 грн. (90005 грн.(90005 грн.х19,5:100)), розмір відповідної недоплати становив 1,863% (72454,03 грн.:(72454,03 грн.71104 грн.) від суми повної вартості оплати за договором.

Вказану недоплату ПП «Україна-Агро-2С» пояснило помилкою посадової особи, яка здійснювала грошовий переказ, запропонувавши натомість правонаступнику ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , провести доплату недоотриманої суми, що було також підтверджено в суді апеляційної інстанції.

При цьому, ОСОБА_2 до ПП «Україна-Агро-2С» з вимогою щодо проведення доплати не зверталася.

Посилання ОСОБА_1 на те, що укладення ОСОБА_2 договору емфітевзису було вчинено під впливом тяжкої обставини колегія суддів до уваги не приймає, оскільки у випадку встановлення відповідних обставин, це може бути підставою для визнання оспорюваного договору недійсним, а не його розірвання.

Враховуючи розмір недоплати ОСОБА_2 , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в даній справі ОСОБА_1 , як правонаступником ОСОБА_2 , не доведено такого істотного порушення ПП «Україна-Агро-2С» умов договору, через яке інша сторона була значною мірою позбавлена того, на що вона розраховувала при його укладенні.

Суд першої інстанції, врахувавши істотні обставини справи, правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, повно, всебічно та об`єктивно з`ясував обставини справи, надав правильну правову оцінку наданим сторонами доказам, яких було достатньо для ухвалення рішення та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог та розірвання спірного договору.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 20 листопада 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 24 січня 2025 року.

Судді: Р.С. Гринчук

А.М. Костенко

Т.В. Спірідонова