Ухвала

від 24.01.2025 по справі 295/3066/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №295/3066/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2025 року м. Житомир

Суддя Житомирського районного суду Житомирської області Дубовік О. М., розглянувши цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Хаюк Сергій Миколайович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомиргаз збут» про стягнення переплати за спожитий газ, -

ВСТАНОВИВ:

До суду за підсудністю з Богунського районного суду м. Житомира в порядку цивільного судочинства надійшла вище вказана позовна заява, у якій сторона позивача просить:

- стягнути з ТОВ «Житомиргаз збут» на користь ОСОБА_1 безпідставно отримані кошти в сумі 13957,14 грн;

- відшкодувати витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката в сумі 8400,00 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2024 року головуючим суддею у цій справі визначено суддю Житомирського районного суду Житомирської області ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 28.03.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

08.10.2024 року рішенням ВРП суддю ОСОБА_2 було звільнено у відставку.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддям від 16.10.2024 року матеріали цієї справи передані судді Житомирського районного суду Житомирської області Зубчук І. В.

Ухвалою суду від 25.10.2024 року прийнято цивільну справу до свого провадження та здійснено перехід у ній із розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

05.12.2024 року рішенням ВРП суддю ОСОБА_3 було звільнено у відставку.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу розподілено судді Дубовік О. М.

Підстав, що перешкоджають у прийнятті заяви до свого провадження не встановлено.

Разом з тим, у процесі розгляду справи стороною відповідача подано клопотання з проханням закрити провадження у справі, оскільки ТОВ «Житомиргаз Збут» було повернуто переплату ОСОБА_1 у сумі 13957,14 грн, що підтверджується відповідною платіжною інструкцією (а.с. 45).

Окрім того, просять відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_4 про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката (а.с. 41-44).

Стороною позивача подано заяву, у якій зазначено, що відповідачем ТОВ «Житомиргаз Збут» добровільно задоволено позовні вимоги в частині оплати заборгованості та перераховано на рахунок позивача ОСОБА_1 13957,14 грн, а тому сторона позивача не підтримує позовні вимоги.

На підтвердження зазначеного до заяви долучено відповідну квитанцію (а.с. 55).

Окрім того, просять вирішити питання щодо стягнення понесених витрат на оплату професійної правничої допомоги в сумі 8400,00 грн (а.с. 54).

Дослідивши матеріали справи, заяву позивача, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до частини першоїстатті 206 ЦПК Українипозивач може відмовитися від позову на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. Аналогічні положення містяться устатті 49 ЦПК України.

Пунктом 4 частини першоїстатті 255 ЦПК Українипередбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Оскільки сторонапозивача непідтримує своїхвимог унаслідокзадоволення їхвідповідачем післяпред`явленняпозову,що єпо сутівідмовою відпозову допочатку розглядусправи посуті, провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку із непідтриманням позовних вимог, оскільки саме таким чином позивач вирішив розпорядитися своїми правами.

Відповідно до ч. 3 ст. 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Таким чином, оскільки сторона позивача подала заяву про непідтримання позовних вимог у наслідок задоволення позовних таких відповідачем після пред`явлення позову, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правовою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

В силу вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частинами 5, 6 зазначеної статті передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 12 лютого 2020 року, справа № 648/1102/19, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Крім того, у п. п. 113-117 рішення ЄСПЛ у справі «Бєлоусов проти України» від 07 листопада 2013 року, ЄСПЛ дійшов висновку про те, що навіть у разі не сплати заявником адвокатського гонорару на час розгляду справи, витрати за цим гонораром є «фактично понесеними», оскільки заявник має сплатити такий гонорар згідно із договірними зобов`язаннями.

Згідно із ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Поряд з цим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п.61 постанови Верховного Суду від 24.10.2019 року у справі № 905/1795/18).

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 22.01.2021р. по справі № 925/1137/19 наголосив, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.10.2019р. у справі № 922/445/19.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу стороною позивача надано такі копії документів: договір про надання правничої допомоги, укладеного 17.03.2023 року (а.с. 9), ордер серії ЖТ №089368 від 19.02.2024 рроку (а.с. 10), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Хаюком Сергієм Миколайовичем серії ЖТ №000818 від 30.03.2017 року, квитанція до платіжної інструкції на переказ готівки №73 від 22.02.2024 р., згідно якої Гарбуз Р. перерахував на рахунок Хаюка С. 500,00 грн, призначення платежу вказано за надання послуг з правничої допомоги згідно договору від 17.03.2023 року (а.с. 1), акт здачі-прийняття наданих юридичних послуг за договором від 19.02.2024 року (а.с. 12). Останній судом не може бути прийнятий судом до уваги, оскільки замовником не є позивач.

Загальна вартість послуг складає 8400,00 грн.

Представник відповідача вказувала на неспівмірність та необґрунтованість вказаної суми.

Дослідивши надані представником позивача документи на підтвердження оплати професійних послуг адвоката, та враховуючи клопотання представника відповідача, та той факт, що відповідачем самостійно повернуто суму грошових коштів, які просив стягнути відповідач, до ухвалення судом рішення, що судом сприймається як визнання позову до розгляду справи по суті, суд дійшов висновку, про задоволення вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3000,00 грн. Такий розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Позивач при поданні позову звільнений від оплати судового збору, відтак судовий збір суд стягує з відповідача на користь держави у розмірі 50 % його ставки, оскільки відповідачем самостійно було перераховано позивачу кошти, які стягуються та є предметом спору, відтак суд розцінює такий факт як визнання позовних вимог та керується вимогами ч. 1 ст. 142 ЦПК України.

Керуючись ст. ст.49,206,255 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Прийняти до свого провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Хаюк Сергій Миколайович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомиргаз збут» про стягнення переплати за спожитий газ.

Прийняти відмову позивача ОСОБА_1 від позову про стягнення переплати за спожитий газ.

Закрити провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Хаюк Сергій Миколайович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомиргаз збут» про стягнення переплати за спожитий газ.

Роз`яснити позивачу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомиргаз збут» на користь ОСОБА_1 3000,00 грн витрат на правову допомогу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомиргаз збут» на користь держави 605,60 грн судового збору.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до суду апеляційної інстанції. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О. М. Дубовік