Рішення

від 16.01.2025 по справі 635/6588/21

ХАРКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16.01.25

Справа № 635/6588/21

Провадження №2/635/1983/2025

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2025 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Даниленко Т.П.

за участі секретаря судового засідання - Шевченко В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Височанської громади в особі Височанської селищної ради Харківського району Харківської області про встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

25.08.2021 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Височанської громади в особі Височанської селищної ради Харківського району Харківської області про встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування.

В обґрунтування заявлених вимог посилалася на те, що у свідоцтві про народження матері - ОСОБА_2 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначені: мати - ОСОБА_3 (російською мовою) , батько - ОСОБА_4 (російською мовою). У її матері також була сестра ОСОБА_5 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 . У її ( ОСОБА_5 ) свідоцтві про народження зазначені батьки: мати - ОСОБА_7 (російською мовою), батько - ОСОБА_8 (російською мовою), актовий запис №132 від 22.12.1913. Місце народження зазначено у свідоцтві: с. Кобзаривка, Валковского района, Харьковской области (російською мовою) прізвище, ім`я та по-батькові її тітки та сестри її матері у її свідоцтві про народження зазначене російською мовою - як « ОСОБА_5 ». 11.04.1937 ОСОБА_5 уклала шлюб з ОСОБА_9 та в зв`язку з цим прийняла прізвище чоловіка - ОСОБА_5 . Відповідно до Повідомлення від 19.06.1945 р. №1/1906 чоловік тітки, ОСОБА_9 загинув на війні ІНФОРМАЦІЯ_3 . 06.08.1957 ОСОБА_5 , яка народилась у 1913 р. у "с. Кобзаривка Валковский район Харьковской области", про що зроблено відповідний запис №728, вступила в шлюб з ОСОБА_12 та змінила своє прізвище на ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_4 помер чоловік тітки, ОСОБА_12 ( ОСОБА_12 - російською мовою). Після смерті чоловіка тітка переїхала з Казахської РСР до Української РСР. 08.06.1967 року ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу, що посвідчений нотаріусом Першої державної нотаріальної контори Харківського району Сапожніковою Р.А. за реєстровим №704, набула право власності на 2/3 житлового будинку АДРЕСА_1 . Даний будинок складався в цілому з дерев`яного будинку (2 кімнати, 2 кухні), загальною житловою площею 38.70 кв.м. Право власності на 2/3 зазначеного будинку зареєстровано в Харківському міжміському БТІ в книзі 1 за №246, про що на договорі від 08.06.1967 р. проставлено відповідний штамп. 08.12.1969 року ОСОБА_5 подарувала 9/25 частин у належні їй на праві власності частині будинку АДРЕСА_1 її матері - ОСОБА_2 на підставі договору дарування, який посвідчено нотаріусом Першої державної нотаріальної контори Харківського району Пилипенко Т.Г. за реєстром №3606. Право власності на 9/25 частин зазначеного будинку зареєстровано в Харківському міжміському БТІ в книзі 18 за №2383, про що на договорі від 08.12.1969 р. проставлено відповідний штамп. Будинок АДРЕСА_1 був побудований з дерева та на момент набуття права власності ОСОБА_5 та ОСОБА_2 знаходився в незадовільному стані. За заявою співвласників зазначеного будинку ОСОБА_5 , ОСОБА_2 їм було дозволено перебудувати будинок у новому місці Рішенням №498 від 26.10.1972 р. виконавчого комітету Височанської селищної ради депутатів трудящих Харківського району Харківської області. Пізніше співвласник будинку ОСОБА_17 відмовилась від спільної участі у будівництві будинку на новому місці, про що складена заява. І надалі ОСОБА_5 та ОСОБА_2 будували спільний будинок окремо від ОСОБА_17 , а земельна ділянка була поділена між домоволодіннями ОСОБА_17 з одного боку та ОСОБА_5 і ОСОБА_2 з другого. Після перебудови домоволодіння ОСОБА_5 та ОСОБА_2 зазначається у технічній документації як будинок літ. А-1, загальною площею 61,0 кв.м., житловою площею 38,2 кв.м. (складається з: приміщень 1-1 веранда площею 9,0 кв.м, 1-2 кухня площею 5,4 кв.м, 1-3 жила кімната площею 11,7 кв.м, 1-4 жила кімната площею 10,4 кв.м, 1-5 жила кімната площею 16,10 кв.м, 1-6 коридор площею 8,4 кв.м.), веранда літ. а площею 2,8 кв.м., з надвірними будівлями і спорудами (літ.В-сарай, літ.вп - погріб, літ. Г - сарай, літ.Д вбиральня, №1-огорожа, літ.К - інші споруди). Сестри ОСОБА_5 та ОСОБА_2 не замовляли технічну документацію для будівництва будинку, тому будівлю приймали до експлуатації як самовільну будову. Рішенням виконавчого комітету Харківської районної ради народних депутатів Харківської області №1331 від 18.10.1983 р. було дозволено прийняти в експлуатацію самовільно побудований ОСОБА_5 та ОСОБА_2 жилий будинок АДРЕСА_1 літ. "А-1", жилою площею 38,2 кв.м,. розміром 7,55х10,9 м, та вирішено оформити право особистої власності співвласників на зазначений жилий будинок. 30.07.1985 р. було затверджено Акт про закінчення будівництва та введення в експлуатацію індивідуального домоволодіння (садиби) АДРЕСА_1 . В зв`язку з наданням дозволу на експлуатацію самочинно збудованого домоволодіння спірний будинок вже не вважався самочинно побудованим. ІНФОРМАЦІЯ_5 померла моя тітка, ОСОБА_5 ( ОСОБА_5 - російською мовою), актовий запис про смерть №215, місце смерті - сел.Високий Харківського району Харківської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 . Після смерті ОСОБА_5 ніхто не звертався до нотаріальної контори для прийняття спадщини після її смерті. ОСОБА_2 , продовжувала проживати у спірному будинку та користуватись усіма предметами домашнього вжитку, якими користувались моя тітка та мати спільно до цього, продовжувала оплачувати земельний податок, здійснювала оплату за надані послуги за газ, воду та спожиту електроенергію. ІНФОРМАЦІЯ_6 померла ОСОБА_2 . Позивач звернулась до нотаріальної контори для прийняття спадщини, але їй усно відмовили в зв`язку з тим, що майно не було зареєстровано та не було підтверджено родинні відносини між її мамою ОСОБА_2 та її сестрою ОСОБА_5 . Її мати та тітка вважали, що виконали усі вимоги щодо реєстрації права власності, так як отримали рішення виконкому та Акт про дозвіл експлуатувати спірний будинок. На даний час право власності на спірний будинок з надвірними будівлями не зареєстровано, у позивача та у її рідних відсутні документи, що підтверджують реєстрацію права власності на спірне домоволодіння. Так як спірне домоволодіння її мати та тітка будували спільно, а після надання дозволу на експлуатацію будинку не визначали частки у праві власності і користувались домоволодінням спільно, то вважає, що кожна з них мала право у спільному сумісному майні (спірному будинку) на 1/2 частину кожна. Окрім того, її мати та тітка ОСОБА_5 є рідними сестрами, що народжені однією матір`ю, але різними батьками, однак прізвище матері зазначено в їх свідоцтвах про народження по-різному - ОСОБА_5 у свідоцтві про народження її матері, та ОСОБА_5 у тітки в її свідоцтві про народження. В зв`язку з вищевикладеними обставинами вона не має можливості прийняти спірне домоволодіння у спадок після смерті матері та зареєструвати майно належним чином. З цих підстав вона вимушена звернутись до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 30 серпня 2021 року позовна заяви залишена без руху, позивачу наданий десятиденний строк для усунення недоліків з моменту отримання даної ухвали.

У встановлений судом строк недоліки позовної заяви усунуті.

Відповідно до розпорядження голови Верховного суду від 08.03.2022 № 2/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» та Закону України «Про внесення зміни до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус судді» справу передану за підсудністю відповідно акту приймання-передачі справ та речових доказів від 01.04.2022.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 25.10.2023 справу передано за підсудністю до Харківського районного суду Харківської області.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 18.12.2023 справу прийнято до розгляду суддею Даниленко Т.П. та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 15.05.2024 підготовче провадження у цивільній справі закрито та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила задовольнити, не заперечувала проти винесення заочного рішення.

Представник відповідача Височанської селищної ради Харківського району Харківської області в судове засідання не з`явився, про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, відповідно до ч. 1 ст. 128 ЦПК України, згідно якої відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. Тож відповідач про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву та заяви про розгляд справи за його відсутністю не подав.

Будь-яких інших заяв та клопотань сторонами не надано.

За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на це та враховуючи одночасне існування умов, перелічених у частині першій статті 280 ЦПК України, визнавши достатніми наявні в справі матеріали для встановлення прав і взаємовідносин сторін, суд за згодою позивача, наданою нею у письмовій заяві про розгляд справи без її участі, вважає за можливе розглянути справу за відсутності належно повідомленого про судове засідання відповідача у порядку заочного провадження з дотриманням встановлених законом вимог і постановити заочне рішення.

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, відповідно до вимог частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно роз`яснень, викладених у п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" №7 від 30.05.2008, справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

Пункт 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», передбачає, що відповідно до п.1 ст.273 ЦПК суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника.

Зі свідоцтва про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , серія НОМЕР_2 , виданого 22.04.1953, вбачається, що матір`ю позивачки є ОСОБА_2 .

Відповідно до свідоцтва серії НОМЕР_3 , яке видано 11.12.1953, про народження ОСОБА_5 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , її батьками є: мати - ОСОБА_7 (російською мовою), батько - ОСОБА_8 (російською мовою), актовий запис №132 від 22.12.1913, місце народження - с.Кобзаривка Валковского района Харьковской области (російською мовою).

У свідоцтві про народження № НОМЕР_4 ОСОБА_2 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначені: прізвище, ім`я та по-батькові ОСОБА_2 (російською мовою), мати - ОСОБА_3 (російською мовою), батько - ОСОБА_4 (російською мовою), місце народження - с.Кобзаревка Валковского района Харьковской области (російською мовою).

Тобто у сестер при народженні зареєстровані різні прізвища, які походять від одного й того ж слова. Одна ( ОСОБА_5 ) зареєстрована - як ОСОБА_5 (російською мовою), друга ( ОСОБА_2 ) - ОСОБА_2 (російською мовою). Також зареєстровані різні по-батькові у сестер: у старшої сестри ОСОБА_5 по-батькові зазначено ОСОБА_5 , у матері позивача - ОСОБА_2 , адже в них були різні батьки.

Разом, з тим з наданих суду письмових доказів, наявність родинних відносин та ступінь родинних зв`язків між позивачем ОСОБА_5 та ОСОБА_2 не знайшли свого підтвердження та за відсутності інших належних, достатніх та достовірних доказів на підтвердження вказаних обставин, суд дійшов висновку, що вимоги в частині встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , які були рідними сестрами, не доведені та необґрунтовані, тому задоволенню не підлягають.

Враховуючи наведене, інші вимоги позивача про встановлення факту належності будинку, а також факту прийняття спадщини померлою ОСОБА_2 після померлої ОСОБА_5 , визнання за позивачем права власності на об`єкти спадкового майна, які є похідними від основної, а саме встановлення факту родинних відносин, яка не знайшла підтвердження в ході судового розгляду ані показами свідків ані іншими доказами, суд зазначає, що вказані позовні вимоги могли бути предметом розгляду та вирішені лише у разі встановлення факту постійного проживання позивача із спадкодавцем. В даному випадку, підстави для визнання за позивачем зокрема права власності на зазначені в позові об`єкти відсутні.

Інших доказів, що мали б значення для розгляду справи по суті, позивачем не надано.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 5 ЦК України акти цивільного законодавств врегулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, які виникли з моменту набрання ним чинності.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі, коли спадщина, яка відкрилась до набуття чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

При цьому, слід враховувати, що норми пункту 5 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, згідно з якими цей ЦК України застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не булла прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, слід розуміти таким чином, що правила книги шостої ЦК України може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 01 липня 2003 року і не булла прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм статей 529-531 ЦК УРСР.

При вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилась і була прийнята до 01 січня 2004 року, не допускається застосування судами норм ЦК України 2003 року, а застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР.

Верховний Суд України у постанові від 18 грудня 2013 року по справі №6-138цс13 зробив правовий висновок про те, що відповідно до частин 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відносини спадкування регулюються нормами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати (строк на прийняття якої закінчився до 1 січня 2004 року) або якщо вона булла прийнята хоча б одним із спадкоємців, то до таких спадкових відносин застосовуються норми ЦК УРСР 1963 року.

Оскільки спадкодавець ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 відповідно до Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України на вказані правові відносини поширюється дія ЦК УРСР в редакції 1963 року.

Аналіз положень Розділу VІІ «Спадкове право» ЦК УРСР в редакції 1963 року свідчить, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі статтею 524 ЦК УРСР (чинного на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що спадкування здійснюється за законом і за заповітом.

Так, відповідно до статей 529, 530 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю. При відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).

Статтею 531 ЦК УРСР встановлено, що до числа спадкоємців за законом належать непрацездатні особи, що перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті. При наявності інших спадкоємців вони успадковують нарівні з спадкоємцями тієї черги, яка закликається до спадкоємства.

Як вказав Верховний Суд у постанові від 25 березня 2020 року по справі № 305/235/17, відповідно до статей 524, 529 ЦК УРСР, чинного на час відкриття та оформлення спадщини після смерті особи, спадкоємство здійснюється за законом і заповітом. За статтею 548 ЦК УРСР визначено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Згідно зі статтями 549 та 554 ЦК УРСР спадкоємець фактично прийняв спадщину : 1) якщо він фактично вступив в управління та володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, маються на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплаті податків та інших платежів тощо.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

З огляду на викладене суд не може вважати доведеними обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, тому дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Судові витрати суд залишає за рахунок позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 265, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Височанської громади в особі Височанської селищної ради Харківського району Харківської області про встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування за законом - відмовити.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості, що не проголошуються:

позивач - ОСОБА_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ;

відповідач - Височанська громада в особі Височанської селищної ради Харківського району Харківської області , місцезнаходження юридичної особи: смт Високий, вул. Бульварна, 12, Харківська область, Харківський район, 62459.

Суддя Т.П.Даниленко