Постанова

від 22.01.2025 по справі 206/1779/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/876/25 Справа № 206/1779/24 Суддя у 1-й інстанції - Плінська А. В. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді: Ткаченко І.Ю.,

суддів: Макарова М.О., Пищиди М.М.,

за участю секретаря судового засідання: Кошари О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі цивільну справу

за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , орган опіки та піклування адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуна

за апеляційними скаргами адвоката Лень Максима Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , адвоката Петренко Ірини Феліксівни, яка діє в інтересах ОСОБА_2

на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 03 вересня 2024 року, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні2024року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуна. Заінтересованими особами визначила: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 орган опіки та піклування адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради. В обґрунтування заяви посилалася на те, що вона є матір`ю ОСОБА_2 , який є інвалідом другої групи по загальному захворюванню, та з 1999 року хворіє на психічні розлади, внаслідок чого не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, потребує медичного нагляду, лікування і постійної допомоги та контролю. Неодноразово лікувався стаціонарно в КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР з діагнозом: шизофренія, параноїдна форма, безперервний тип перебігу, галюцинаторно параноїдний синдром, ремісія на тлі вираженого змішаного типу дефекту. У зв`язку з тим, що ОСОБА_2 не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, він може поставити себе у скрутний матеріальний стан та стати жертвою недобросовісних людей. ОСОБА_2 має двоюрідну сестру - ОСОБА_4 , яка перебуває у фактичному шлюбі з ОСОБА_3 , інших осіб, які перебувають у сімейних родинних відносинах з ОСОБА_2 не має, а тому просила суд, ухвалити рішення, яким ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 визнати недієздатним, встановити над ним опіку та призначити ОСОБА_3 його опікуном.

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 03 вересня 2024 року заяву задоволено частково. Визнано недієздатним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . В іншій частині вимог заяви відмовлено. Визначено строк дії рішення 2 (два) роки з дня набрання законної сили рішення суду. Вказано про те, що рішення суду після набрання ним законної сили необхідно надіслати органу опіки та піклування, органам ведення Державного реєстру виборців за місцем проживання ОСОБА_2 .

В апеляційних скаргах адвокат Лень М.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права в частині відмови у задоволення заяви, просить скасувати рішення суду першої в цій частині та ухвалити нове рішення, яким визначити опікуном недієздатного ОСОБА_2 - ОСОБА_3 .

Апеляційні скарги мотивовані тим, що ОСОБА_3 з лютого 2024 року проживає спільно з ОСОБА_2 , перебуває з ним у родинних та близьких відносинах, створює останньому належні побутові умови та опікується ним. ОСОБА_3 має задовільний стан здоров`я, позитивні характеристики та дохід. ОСОБА_3 підпадає під визначення член сім`ї. Визнання ОСОБА_2 недієздатним без визначення його опікуном ОСОБА_3 порушує права ОСОБА_2 . ОСОБА_1 є особою похилого віку, яка має ряд хронічних захворювань та вона просто не зможе впоратися з сином, який через свої захворювання проявляє агресію.

В апеляційній скарзі адвокат Петренко І.Ф., яка діє в інтересах ОСОБА_2 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права в частині відмови у задоволення заяви, просить скасувати рішення суду першої в цій частині та ухвалити нове рішення, яким визначити опікуном недієздатного ОСОБА_2 - ОСОБА_3 .

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_3 є тією особою яка в силу закону відповідає усім вимогам та критеріям до опікун недієздатної особи.

Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційних скарг та вимог заяви, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом першої інстанції встановлено та це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є сином ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заявниця проживає та зареєстрована однією сім`єю з сином за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою №1265 про склад сім`ї та зареєстрованих від 7 лютого 2024 року.

ОСОБА_2 має другу групу інвалідності з 01 березня 2022 року по причині загального захворювання та може бути адаптований до надомної праці, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК №4153 від 14 квітня 2023 року. Батько ОСОБА_2 ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть.

ОСОБА_4 , яка проживає без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 однією сім`єю з їх слів, доводиться ОСОБА_2 двоюрідною сестрою.

ОСОБА_3 фактично проживає за адресою заявника по справі без реєстрації з лютого 2024 року та здійснює догляд за ОСОБА_2 , що підтверджується характеристикою ОСББ Акінфієва, 1 без дати.

Згідно з висновком судово-психіатричного експерта Дніпровської філії судових експертиз ДУ «Інститут судової психіатрії МОЗ України» від 11 липня 2024 року ОСОБА_2 виявляє психічний розлад у формі шизофренії параноїчної, виражений змішаний тип дефекту. За своїм психічним станом в теперішній час іспитований не може розуміти значення своїх дій і керувати ними.

Судом першої інстанції з матеріалів справи та пояснень сторін встановлено, що ОСОБА_3 не доводиться родичем ОСОБА_2 , а перебуває у фактичних шлюбних відносинах із двоюрідною сестрою ОСОБА_2 . Як мати останнього, так і двоюрідна сестра не виявили бажання бути опікуном ОСОБА_2 , таке бажання виявив лиш ОСОБА_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 та лише з лютого 2024 року почав проживати разом з ОСОБА_2 , однак з його слів проживає з ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу. ОСОБА_4 зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 , батьком її сина вказана інша особа. Обставини про проживання однією сім`єю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтверджуються лише їх показами, та характеристикою ОСББ «Донецьке шосе», однак в характеристиці відсутня дата і період з якого останні проживають без реєстрації шлюбу однією сім`єю.

Враховуючи викладене, суд вважав за можливе вимоги заявниці в частині визнання ОСОБА_2 недієздатним задовольнити. В той же час у зв`язку із тим, що суду не надано належних та допустимих доказів тому, що ОСОБА_3 відноситься до осіб, які перебувають з підопічним в сімейних або ж родинних відносинах, ОСОБА_2 має інших родичів, а саме матір та двоюрідну сестру, доказів тому, що ці особи не можуть бути опікунами ОСОБА_2 суду не надано, суд відмовив у задоволенні заяви в частині призначення опікуна саме ОСОБА_3 .

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про визнання ОСОБА_2 недієздатним та звертає увагу на те, що фактично вказаний висновок суду не оскаржується, а тому в цій частині рішення суду не переглядається. Втім звертає увагу на те, що суд помилково не встановив опіку над недієздатним.

Україна є демократичною, правовою, соціальною державою, в якій людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (статті1, 3 Конституції України).

Недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння; недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод (абзац третій підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 01 червня 2016 року № 2-рп/2016).

Хоча за станом здоров`я недієздатні особи не спроможні особисто реалізовувати окремі конституційні права і свободи, вони не можуть бути повністю позбавлені цих прав і свобод, тому держава зобов`язана створити ефективні законодавчі механізми та гарантії для їх максимальної реалізації.

В силу частини 1 статті 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (ч.1 ст.40 ЦК України).

Відповідно до статті 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.

Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

У частині першій статті 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша статті 300 ЦПК України).

Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

У частинах другій-п`ятій статті 63 ЦК України визначено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Під час призначення опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України і Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88 затверджено Правила опіки та піклування, що зареєстровані в Міністерстві юстиції України 17 червня 1999 року за № 387/3680 (далі Правила).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Правил опіка (піклування) є особливою формою державної турботи, зокрема, про повнолітніх осіб, які потребують допомоги щодо забезпечення їх прав та інтересів.

Опіка (піклування) встановлюється для захисту особистих і майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов`язки.

Згідно з пунктами 2.1, 2.4 Правил опіка установлюється над неповнолітніми, які не досягли п`ятнадцяти років і залишились без піклування батьків, а також над громадянами, визнаними судом недієздатними внаслідок психічних захворювань.

Опіка (піклування) встановлюється за місцем проживання особи, яка підлягає опіці (піклуванню), або за місцем проживання опікуна (піклувальника).

Відповідно до частинами 1, 6 статті 300 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна. Строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років.

Призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно вимог Цивільного процесуального кодексу України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка.

Зазначені висновки викладені Верховним Судом у постанові від 07 квітня 2022 року у справі № 712/10043/20.

Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року № 34/166/131/88.

Пунктом 3.1 вищевказаних правил визначено, що при призначенні опікуна (піклувальника) беруться до уваги його можливості виконувати опікунські обов`язки, стосунки між ним та підопічним. Опікун чи піклувальник призначається лише за його згодою і, як правило, з числа родичів чи близьких підопічному осіб.

Верховний Суд у постанові від 16 грудня 2020 року у справі №336/5652/18 зазначив, що відповідно до ч.1 ст. 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

У постанові Верховного Суду від 08 січня 2024 року у справі № 753/1905/22 зроблено висновок про те, що призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має врахувати якнайкращі інтереси особи, над якою встановлюється опіка.

Колегія суддів виходить з того, що, вирішуючи питання про призначення повнолітній особі опікуна або піклувальника, суд не діє самостійно. Орган опіки та піклування зобов`язаний подати до суду висновок про необхідність встановлення опіки та піклування щодо повнолітньої особи.

Документами, за наявності яких органи опіки і піклування призначають опікуна, є довідки про стан здоров`я майбутнього опікуна, довідка про місце проживання майбутнього опікуна і його заява про прийняття на себе обов`язків про опіку, акт перевірки умов життя майбутнього опікуна та висновок від органів опіки та піклування за місцем проживання опікуна про можливість виконувати опікунські обов`язки, довідка лікувальної установи про відсутність в сім`ї майбутнього опікуна (піклувальника) захворювань, що перешкоджають влаштуванню до нього особи, що потребує опіки.

Отже, орган опіки і піклування, надаючи рекомендацію щодо призначення опікуна недієздатній особі, має перевірити його можливість (побутову та фізичну) виконувати опікунські обов`язки, що й було виконано органом опіки у даній справі.

В той же час, якщо призначення опікуна особі при визнанні її недієздатною є обов`язком суду (за наявності подання на таку особу органу опіки та піклування), то призначення особи опікуном можливе лише за її письмовою згодою, від якої вона завжди вправі відмовитися, подавши до суду відповідну заяву.

За наведених обставин, відмова у призначенні особи опікуном недієздатної особи (за наявності відповідного подання органу опіки та піклування) судом має бути мотивованою з посиланням на відповідні законодавчі та/чи нормативні акти.

Як вбачається з подання Адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради, на засіданні опікунської ради з питань забезпечення прав повнолітніх осіб які потребують опіки (піклування) була розглянута заява ОСОБА_3 та визнано за доцільним призначити його опікуном над ОСОБА_2 , у разі визнання його недієздатним у судовому порядку.

Колегія суддів звертає увагу на те, що таке подання не є рішенням за процесуальним статусом та має для суду лише рекомендаційний характер, і при постановленні судом рішення по справі не має пріоритетного значення, та може бути враховане на розсуд суду.

Станом на сьогоднішній день саме орган опіки та піклування на підставі звернення особи чоловічої статі призовного віку із заявою про призначення його опікуном недієздатної особи, враховуючи введений у державі воєнний стан та закріплений статтею 65 Конституції України обов`язок щодо захисту Батьківщини, незалежності та територіальної цілісності України, повинен з`ясувати необхідність такого, уникаючи можливих зловживань в цьому напрямку, та належним чином мотивувати свій висновок про можливість призначення особи опікуном.

Натомість, подання адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради від 26 серпня 2024 року № 5/6-133 не містить належної мотивації: чому саме ОСОБА_3 необхідно призначити опікуном, а не іншу особу. Також, інших об`єктивних підстав призначення опікуном ОСОБА_3 у зазначеному поданні не міститься. Фактично вказане подання ґрунтується на виявленій ініціативі заявника про призначення його опікуном.

Доказів того, що ОСОБА_3 відноситься до осіб, які перебувають з підопічним в сімейних або ж родинних відносинах матеріали справи на містять. ОСОБА_2 має матір та двоюрідну сестру.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неможливості матір`ю виконувати опікунські обов`язки над недієздатною особою суду не надано.

Доводи апеляційних скарг є аналогічними тим доводам, які були викладені в заяві та перевірялися судом першої інстанції під час розгляду справи, однак висновків суду першої інстанції не спростовують і зводяться до суб`єктивного тлумачення чинних норм законодавства України та незгоди з висновками суду першої інстанцій стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом та не можуть бути підставами для призначення ОСОБА_3 опікуном над ОСОБА_2 .

Інші доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 серпня 2024 року в справі № 344/4557/23 (провадження № 61-2548св24) зазначено, що над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка; недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину; правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун (частини перша - третя статті 41 ЦК України).

У зв`язку з чим, колегія суддів вважає за необхідне рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 03 вересня 2024 року змінити, шляхом викладення другого абзацу резолютивної частини рішення в наступній редакції. Визнати недієздатним, ОСОБА_2 та встановити над ним опіку. Тимчасово покласти обов`язки опікуна над недієздатним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на орган опіки і піклування адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради, до вирішення питання про призначення опікуна в порядку, визначеному законом. Оскільки виключно визнання оскаржуваним рішенням ОСОБА_2 недієздатним, фактично порушує його права.

Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381-383 ЦПК України,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги адвоката Лень Максима Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , адвоката Петренко Ірини Феліксівни, яка діє в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 03 вересня 2024 року - змінити, виклавши другий абзац резолютивної частини рішення в наступній редакції.

Визнати недієздатним, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та встановити над ним опіку. Тимчасово покласти обов`язки опікуна над недієздатним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на орган опіки і піклування адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради, до вирішення питання про призначення опікуна в порядку, визначеному законом.

В іншій частині рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 03 вересня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Судді: