Рішення

від 24.01.2025 по справі 138/1720/19

МОГИЛІВ-ПОДІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 138/1720/19

Провадження №:2/138/4/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2025 м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області, в складі:

головуючого судді Київської Т.Б.,

за участю: секретаря Бугери І.С.,

представника відповідача Сушака А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Могилів-Подільського міськрайонного суд Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «МПТ-71» про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, компенсації втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду із вказаним вище позовом, який мотивовано тим, що вона працювала в ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів» в період з 01.12.2011 по 13.04.2016. Звільнена з роботи за згодою сторін відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП. В день звільнення розрахунки по заробітній платі не проводились та на час звернення до суду з позовом відповідачем заборгованість з нарахованої, але не виплаченої заробітньої плати не погашена. Згідно довідки ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів» заборгованість із заробітної плати перед позивачем становит 53 294 грн. 09 коп. Зважаючи на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача на її користь невиплачену заробітну плату в сумі 53294 грн. 09 коп.; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 215273 грн. 70 коп.; компенсацію втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати в сумі 16 345 грн. 56 коп.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 24.06.2019 відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 23.07.2019 здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та замінено судове засідання для розгляду справи по суті на підготовче судове засідання.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 30.07.2019 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про продовження строку надання відзиву на позов, оскільки граничний строк подання відзиву перевищував строк про який просив заявник.

09.08.2019 до суду надійшов відзив на позов, який мотивований тим, зокрема, що основним доказом існування заборгованості відповідача перед ОСОБА_1 є довідка ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів» № 26 від 27.03.2018, видана за підписом бухгалтера ОСОБА_2 . Разом з тим, вказана довідка була видана ОСОБА_2 після її звільнення. Крім того, вона сама ж в рамках кримінального провадження власноручно надала пояснення, в якому зазначила, що згідно договору № 2 від 07.06.2017 термін її повноважень, як працівника закінчився 28.02.2018, а тому така довідка є недійсна. Крім того, Голова правління ОСОБА_3 теж був звільнений на час видачі вказаної довідки. Вказана обставина також підтверджується витягом з пенсійного фонду, де за 03.2018 в ОСОБА_4 нарахування по заробітній платі не проводились. Таким чином, позивач не надала жодного доказу реального існування заборгованості та підтвердження суми такої заборгованості. Крім того, позивач жодним чином не довела наявність затримки при виплаті заробітної плати, не вказала строки затримки, коли саме та в якому розмірі почала існувати заборгованість. Також позивачем не правильно розраховано суму заборгованості та середній заробіток та пропущено строк на звернення до суду з позовом, зокрема, про стягнення середнього заробітку. Одночасно відповідач ствердужвав, що після зміни керівництва було розроблено графік погашення заборгованостей та позивача викликали, щоб сплатити нараховану, але не виплачену заробітну плату, однак вона не з`являлась. Позивач надає суду контракт з виконуючим обов`язки головного бухгалтера від 06.09.2013 та додаткову угоду № 1 до контракту з головним бухгалтером від 12.06.2014. В трудовій книзі позивача зазначено, що її було призначено головним бухгалтером 12.06.2014, однак жодного доказу на підтвердження вказаної обставини вона суду не надала. Також 03.07.2018 було відкрито кримінальне провадження в рамках якого ОСОБА_4 надала письмові пояснення та повідомляла про недійсність довідок, та про те, що вона взагалі з певного періоду не працювала на посаді головного бухгалтера підприємства. З огляду на викладене, сторона відповідача просить відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 27.08.2019 позов було залишено без руху, надано позивачу строк на усунення недоліків.

29.08.2019 позивач усунула недоліки, зазначені в ухвалі суду від 27.08.2019.

10.09.2019 до суду надійшла відповідь на відзив мотивована тим, що довідка № 26 від 27.03.2018 дійсна, оскільки ОСОБА_4 працювала на посаді бухгалтера до 31.03.2018. Також позивач зазначила, що вона разом з іншими працівниками звертались з колективними зверненнями до відповідача про виплату заборгованості по заробітній платі та до управління Держпраці у Вінницькій області. Згідно відповіді управління Держпраці, за відповідачем станом на 05.05.2018 наявна заборгованість перед працівниками в сумі 519 973 грн. 72 коп. в тому числі компенсація за невикористані відпустки в сумі 99310 грн. 12 коп. та за що було накладено на відповідача санкцію в сумі 11169,00 грн. Також, 25.03.2019 позивач знову зверталась до відповідача з вимогою про погашення заборгованості, однак жодних дій вчинено не було. Решта доводів представника відповідача не стосуються предмету позову.

13.09.2019 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив мотивовані тим, зокрема, що позивачем подано відповідь на відзив поза встановленим в ухвалі суду строком та не надіслано відповідачу копії додатків до відповіді на відзив, вказані обставини дають суду право на вирішення спору на підставі наявних матеріалів справи. Також позивачем не було надано доказів, які б підтверджували виконання ОСОБА_4 повноважень бухгалтера на час видачі довідки № 26 від 27.03.2018. Крім того, з відомостей з пенсійного фонду слідує, що в березні 2018 року в графі навпроти ОСОБА_4 стоять нулі щодо відпрацьований робочих днів, що свідчить про те, що вона вже не працювала. Також, ОСОБА_4 надала пояснення в рамках кримінального провадження, де власноруч написала, що згідно договору № 2 від 07.06.2017 термін її повноважень, як працівника закінчився 28.02.2018, а отже ряд довідок вона просила вважати недійсними. Крім того, представник відповідача вважає неналежними доказами копії з журналу на шести аркушах, оскільки позивачем не зазначено, в який спосіб такі докази нею було отримано. Також, надані позивачем копії листів-звернень свідчать про те, що вона жодного разу не звертався до відповідача про виплату заборгованості по заробітній платі. Зважаючи на викладене, представник відповідача вважає, що позивачем не доведено жодної з позовних вимог.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 18.09.2019 за клопотанням позивача продовжено строк проведення підготовчого судового засідання та за клопотанням представника відповідача відкладено підготовче судове засідання.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 16.10.2019 за клопотанням позивача витребувано докази, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 21.10.2019 за клопотання позивача витребувано докази.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 01.11.2019 за клопотання представника відповідача відкладено судове засідання та за клопотання позивача здійснено виклик свідків.

19.11.2019 відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач змінив назву на «ПАТ «МПТ-71», а також змінив адресу місцязнаходження.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 11.12.2019 за клопотанням сторін витребувано докази.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 18.12.2019 повторено виклик свідків та відкладено судове засідання.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 29.01.2020 відкладено судове засідання та встановлено сторонам спору строк для погодження експертної установи для проведення судової експертизи до 04.02.2020.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 04.02.2020, за клопотанням представника відповідача, призначено у справі судову економічну експертизу проведення якої, за погодженням сторін, доручено ТОВ «Експертно-юридична фірма Соломон».

26.08.2024 до суду надійшов висновок експерта.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 06.09.2024 поновлено провадження у справі та призначено судове засідання.

Позивач в судове засідання не з`явилась. Подала до суду заяву про проведення судового засідання без її участі. Позовні вимоги підтримала. Під час судового розгляду надала суду пояснення в яких зазначила, зокрема, що вона працювала в ПАТ "Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів" головним бухгалтером. Звільнена 13 квітня 2016 року. В 2019 році звернулась до суду, оскільки в 2016 та 2017 роках їй надходили кошти щодо погашення заборгованості. В 2018 році виплати припинились, у зв`язку з чим вона з бувшими колегами зверталась до відповідача та управління Держпраці. Заборгованість погашено не було і вона становить 53294 грн. 09 коп. Жодних виплат після видачі довідки № 26 від 27.03.2018 проведено не було. Розрахунок з людьми, які звільняються проводить керівник підприємства, однак коли вона звільнялась на підприємстві не було коштів. Якщо були виплати, то вони були спрямовані в першу чергу на погашення комунальних послуг, закупівлю матеріалів, щоб працювало підприємство. Також пояснила, що на день звільнення заборгованість підприємства перед нею становила близько 80 тис. грн. За два роки до 2018 року було погашено близько 30 тис. грн. Декретну допомогу не отримувала, бо пішла в декрет з іншого підприємства. Також пояснила, що мала 126 днів відпустки, і за них вона мала отримати 21 тис. грн. вихідної допомоги. Посилалась на те, що розмір заборгованості також підтверджується відомостями з податковими. Борг на підприємстві станом на 2016 рік вже був. Він виник в середині 2015 року. Аудит проводиться щорічно. Всі акти перевірок підшиваються, аудиторські висновки зберігались в сейфі. Також аудиторський висновок подавався в Вінницьку торгово-промислову палату. Про видачу довідки з приводу боргу по її зарплаті вона просила ОСОБА_5 .

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позов та запереченнях на відповідь на відзив. Також зазначив, що довідка, яку видала ОСОБА_6 є недійсною, оскільки вона вже не працювала на підприємстві. Акт перевірки управління Держпраці сторона відповідача не визнає, як належний доказ, оскільки у всіх документах суми заборгованості різняться. Таким чином, позивач не довела наявності заборгованості. Також вказав, що нарахування заробітної плати проводилось не правильно. Після акту державної перевірки Держпраці нове керівництво взяло список, в кого була заборгованість і погашали таку заборгованість, однак позивач не з`явилась на підприємство для отримання заробітної плати. В них є готівкові ордери, з яких слідує, що люди отримували кошти. Вся заборгованість по заробітній платі, крім позивача та інших осіб, які також звернулись до суду, вже погашена. Також, у судовому засіданні 16.01.2025 представник відповідача зазначив, що позивач не момент звільнення сама собі зробила заборгованість. При цьому, позивач свідомо затягувала час звернення до суду. Загалом на підприємстві 57 людей мали борг по заробітній платі, 51 з яких її було виплачено. Лише 6 чоловік, які мали доступ до грошей не нарахували і не виплатили собі кошти. Крім того, наявний в матеріалах справи висновок експерта не є належним доказом, оскільки містить багато порушень. Крім іншого, позивачем пропущено встановлений тримісячний строк, встановлений КЗПП, на звернення до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку. Позивач під час перехресного допиту зізналась, що свідомо тягнула час, щоб більший був середній заробіток, що є зловживанням процесуальними правами.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні надала показання про те, що вона працювала в ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів» з 1989 по 2005 у відділі бухгалтерії, з 2005 по 2016 планово-навчальний відділ, з 2016 по червень 2018 виконувала обов`язки бухгалтера. З квітня 2016 по травень 2018 за контрактом. Потім за цивільно-правовим договором. Довідку № 26 від 27.03.2018 видала вона. Голова правління Каштанюк М.М. теж підписував вказану довідку. При звільненні позивачу видавалась картка. 53 тис. грн. заборгованості, які вказані в довідці № 26, це чиста сума, яку мала отримати особа на руки. В травні 2018 року була перевірка з управління Держаправці. Вона надала всі документи, які були підшиті до папок. Чому така різниця в довідці і акті управління Держпраці, вона не знає. Інспектор брала дивитись всі документи, які їй треба було. Таблиці подавав ОСОБА_7 . За квітень 2018 року вона подавала звіт. Такий звіт здавався 20 травня 2018 року. При подачі звіту вона використовувала свій електронний підпис, який нікому не передавала. Також підтвердила, що в позивача дійсно були не використані відпустки та вона їх не забирала, однак повну кількість вона не пам`ятає, оскільки цим займається відділ кадрів. По заробітній платі коригування вона ніколи не робила. Всі дані вносились в 1С вручну згідно первинних документів. Зазначила, що печатка підприємства зберігалась в ОСОБА_5 . Після звільнення ОСОБА_5 вони ще разом місяць підписували платіжки, бо нове керівництво не зробило ключі і печатки. В березні 2018 року їй ОСОБА_8 заплатив за продовження роботи, але не офіційно. За роботу в квітні і травні 2018 року їй не платили. Їй потім заплатили два рази по 4000 грн. Вказала, що коштами підприємства розпоряджався керівник. З акціонерів приїзжав лише ОСОБА_9 , оскільки в нього був більший процент акцій. Першочергово погашались ті витрати, що перешкоджали роботі заводу, тобто комунальні платежі, податки та інше, а також суми заробітної плати. Всі видатки ОСОБА_5 погоджував з ОСОБА_9 . Також вказала, що дійсно в органи статистики не було подано відомостей щодо наявності заборгованості з метою уникнення додаткових перевірок.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні надав показання про те, що в ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів» працював з середини березня 2018 року по 24 квітня 2018 року на посаді заступника директора. Всю інформацію, яка потрібна була інспектору з праці, яка проводила перевірку на підприємстві, їй надавала ОСОБА_4 , яка працювала на підприємстві до кінця березня 2018 року. Звільняв її ОСОБА_5 . Потім на прохання самого ж свідка ОСОБА_4 продовжувала приходити і вести бухгалтерію. Крім неї бухгалтерію ніхто не вів. ОСОБА_5 теж приходив по проханню ОСОБА_10 та підписував платіжки. До 24 квітня 2018 року ОСОБА_5 ходив на роботу. Коли він став виконуючим обов`язки, вже була заборгованість на підприємстві, в тому числі і по податкам. Права підпису він не мав. Ніяких звітів він не підписував. За перший квартал все підписав ОСОБА_5 .

Заслухавши позивача, представника відповідача, показанння свідків, дослідивши матеріали справи, відзив, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

З положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України слідує, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що позивач працювала в ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів» в період з 05.02.2003 бехгалтером, а з 11.12.2014 по 13.04.2016 головним бухгалтером. Дана обставина підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 виданої на ім`я « ОСОБА_1 » (т.1,а.с.8-9).

Факт зміни прізвища позивача з « ОСОБА_11 » на « ОСОБА_12 » підтвержується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 (т.1,а.с.15).

Позивач надала суду копію контракту від 06.09.2013 та від 12.06.2014, згідно якого вона виконувала обов`язки головного бухгалтера в ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів» (т.1,а.с.10-13, т.2,а.с.32-35). В судовому засіданні позивач підтвердила, що з 06.09.2013 вона була виконуючим обов`язки головного бухгалтера, а з 12.06.2014 стала головним бухгалтером, про що було зроблено відповідні записи до її трудової книжки.

Устатті 21 КЗпП Українизазначено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Зі змісту вказаної норми слідує, що працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

13.04.2016 позивача було звільнено з ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів» за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України (т.1,а.с.8).

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (частина першастатті 94 КЗпП України).

Аналогічне визначення заробітної плати міститься й устатті 1 Закону України «Про оплату праці».

Стаття 2 Закону України «Про оплату праці»у свою чергу визначено таку структуру заробітної плати: основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців; додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій; інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення.

Абзацом 1 ст. 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені встатті 116цього Кодексу.

Згідно ст.116КЗпП Українипри звільненніпрацівника виплатавсіх сум,що належатьйому відпідприємства,установи,організації,провадиться вдень звільнення.Якщо працівникв деньзвільнення непрацював,то зазначенісуми маютьбути виплаченіне пізнішенаступного дняпісля пред`явленнязвільненим працівникомвимоги пророзрахунок.Про нарахованісуми,належні працівниковіпри звільненні,власник абоуповноважений ниморган повиненписьмово повідомитипрацівника передвиплатою зазначенихсум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Судом встановлено, що останнім робочим днем ОСОБА_1 було 13.04.2016. При звільненні з роботи остаточний розрахунок з позивачем проведений не був.

Разом з тим, в судових засідання представник відповідача заперечив щодо наявності у підприємства перед позивачем заборгованості по заробітній платі, оскільки позивачу було виплачено заробітну плату. При цьому, одночасно суду було надано самим же відповідачем таблицю та довідку нархувань заборгованості по заробітній платі, в тому числі і позивачу в розмірі 11195,11 грн. Як пояснив під час розгляду справи представник відповідача суму боргу було визначено на підставі акту інспекційного відвідування (т.2, а.с.37, 142).

Так, згідно п. 3.1 Контракту від 12.06.2014, заробітна плата позивачу за календарний місяць встановлюється у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 коп., надбавка за інтенсивність праці та особливий характер роботи - 1600 (одна тисяча шістсот) гривень (т.2, а.с.33).

На підтвердження наявності заборгованості стороною позивача суду надано виписку з Могилів-Подільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області від 22.03.2019 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнобов`язкового державного соціального страхування, з якої слідує, що з 2003 року по 2016 рік ОСОБА_1 було нараховано заробітну плату та за вказаний період було сплачено страхові внески.

Так, з вказаної виписки слідує, що ОСОБА_1 було нараховано такі суми:

- за 2003 рік: лютий 199,80 грн., березень 99,90 грн., квітень 379,02 грн., травень 222,00 грн., червень 222,00 грн., липень 253,55 грн., серпень 222,00 грн., вересень 235,73 грн., жовтень 214,80 грн., листопад 222,00 грн., грудень 330,00 грн., а всього разом 2600,80 грн.;

- за 2004 рік: січень 330,00 грн., лютий 174,46 грн., березень 404,48 грн., квітень 330,00 грн., травень 232,94 грн., червень 318,92 грн., липень 330,00 грн., серпень 403,33 грн., вересень 503,01 грн., жовтень 414,00 грн., листопад 370,91 грн., грудень 584,00 грн., а всього разом 4396,05 грн.;

- за 2005 рік: січень 414,00 грн., лютий 343,29 грн., березень 464,00 грн., квітень 472,00 грн., травень 472,00 грн., червень 910,38 грн., липень 603,62 грн., серпень 709,69 грн., вересень 768,95 грн., жовтень 682,44 грн., листопад 677,00 грн., грудень 746,25 грн., а всього разом 7263,62 грн.;

- за 2006 рік: січень 677,00 грн., лютий 794,00 грн., березень 861,39 грн., квітень 794,00 грн., травень 811,86 грн., червень 802,93 грн., липень 852,93 грн., серпень 794,00 грн., вересень 776,76 грн., жовтень 797,96 грн., листопад 1183,65 грн., грудень 999,94 грн., а всього разом 10146,42 грн.;

- за 2007 рік: січень 848,00 грн., лютий 1625,20 грн., березень 1200,90 грн., квітень 335,35 грн., травень 580,21 грн., червень 926,64 грн., липень 1014,00 грн., серпень 864,00 грн., вересень 1008,55 грн., жовтень 894,65 грн., листопад 1028,96 грн., грудень 1421,70 грн., а всього разом 11748,16 грн.;

- за 2008 рік: січень 1000,00 грн., лютий 800,00 грн., березень 1561,44 грн., квітень 1100,00 грн., травень 1150,00 грн., червень 1655,26 грн., липень 2076,58 грн., серпень 401,62 грн., вересень 900,00 грн., жовтень 1184,97 грн., листопад 900,00 грн., грудень 905,00 грн., а всього разом 18015,07 грн.;

- за 2009 рік: січень 1709,43 грн., лютий 782,99 грн., березень 680,00 грн., квітень 580,00 грн., травень 1284,83 грн., червень 1360,00 грн., липень 1560,00 грн., серпень 1360,00 грн., вересень 1360,00 грн., жовтень 1360,95 грн., листопад 1757,06 грн., грудень 1360,00 грн., а всього разом 15157,26 грн.;

- за 2010 рік: січень 1360,00 грн., лютий 1360,00 грн., березень 1360,00 грн., квітень 1360,00 грн., травень 925,92 грн., червень 680,00 грн., липень 1560,00 грн., серпень 1360,00 грн., вересень 2720,00 грн., жовтень 1521,03 грн., листопад 1427,68 грн., грудень 3042,65 грн., а всього разом 18677,28 грн.;

- за 2011 рік: січень 1360,00 грн., лютий 1156,00 грн., березень 1476,14 грн., квітень 1533,76 грн., травень 1350,23 грн., червень 1366,02 грн., липень 1676,78 грн., серпень 1394,56 грн., вересень 1360,00 грн., жовтень 1704,88 грн., листопад 1954,88 грн., грудень 1849,68 грн., а всього разом 18182,93 грн.;

- за 2012 рік: січень 1650,00 грн., лютий 1619,46 грн., березень 1888,17 грн., квітень 1589,00 грн., травень 1162,26 грн., червень 1483,17 грн., липень 1125,00 грн., серпень 2550,00 грн., вересень 2550,00 грн., жовтень 2560,56 грн., листопад 2650,00 грн., грудень 2550,00 грн., а всього разом 23377,62 грн;

- за 2013 рік: січень 2550,00 грн., лютий 2021,25 грн., березень 2750,00 грн., квітень 2550,00 грн., травень 2550,00 грн., червень 2550,00 грн., липень 2600,00 грн., серпень 3691,47 грн., вересень 5059,23 грн., жовтень 4600,00 грн., листопад 4700,00 грн., грудень 4600,00 грн., а всього разом 40221,95 грн;

- за 2014 рік: січень 5200,00 грн., лютий 5200,00 грн., березень 5300,00 грн., квітень 5226,80 грн., травень 5213,40 грн., червень 5249,94 грн., липень 5392,57 грн., серпень 5342,51 грн., вересень 5342,51 грн., жовтень 5360,78 грн., листопад 5460,78 грн., грудень 5884,99 грн., а всього разом 64174,28 грн;

- за 2015 рік: січень 5362,63 грн., лютий 5474,05 грн., березень 5940,25 грн., квітень 5566,62 грн., травень 5650,66 грн., червень 3630,92 грн., липень 5408,91 грн., серпень 3635,42 грн., вересень 3335,42 грн., жовтень 3459,24 грн., листопад 6135,42 грн., грудень 5939,52 грн., а всього разом 59536,06 грн;

- за 2016 рік: січень 4834,76 грн., лютий 6098,39 грн., березень 5329,73 грн., а всього разом 16262,88 грн.

Таким чином, за весь період роботи ОСОБА_1 в ПАТ «Могилів-Подільський завод «Газприлади» її нарахована заробітна плата складає 309760,38 грн. (т.1,а.с.17-20).

Суду також надано Відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків № 2151 від 06.08.2019, в якій відображо суму доходу ОСОБА_1 в період з І кварталу 2002 року по І квартал 2019 року (т.1,а.с.81-83).

Зі змісту вказаної відомості слідує, що ОСОБА_1 було нараховано та виплачено такі суми:

- 3 квартал 2003 року: нараховано 711,28 грн.; виплачено 1090,48 грн.; різниця 379,20 грн.

- 4 квартал 2003 року: нараховано 766,80 грн.; виплачено 1045,03 грн.; різниця 278,23 грн.

- 1 квартал 2004 року: нараховано 908,94 грн.; виплачено 523,09 грн.; різниця 385,85грн.

- 2 квартал 2004 року: нараховано 1763,72 грн.; виплачено 1933,90 грн.; різниця 170,18 грн.

- 3 квартал 2004 року: нараховано 1236,34 грн.; виплачено 1480,18 грн.; різниця 243,84 грн.

- 4 квартал 2004 року: нараховано 1368,91 грн.; виплачено 1005,49 грн.; різниця 363,42грн.

- 1 квартал 2005 року: нараховано 2442,58 грн.; виплачено 2388,26 грн.; різниця 54,32грн.

- 2 квартал 2005 року: нараховано 1854,38 грн.; виплачено 1755,32 грн.; різниця 99,06грн.

- 3 квартал 2005 року: нараховано 2042,26 грн.; виплачено 1778,65 грн.; різниця 263,61грн.

- 4 квартал 2005 року: нараховано 2025,69 грн.; виплачено 2154,41 грн.; різниця 128,72 грн.

- 1 квартал 2006 року: нараховано 2332,39 грн.; виплачено 2183,56 грн.; різниця 148,83грн.

- 2 квартал 2006 року: нараховано 2408,79 грн.; виплачено 2517,19 грн.; різниця 108,40 грн.

- 3 квартал 2006 року: нараховано 2423,69 грн.; виплачено 2810,88 грн.; різниця 387,19 грн.

- 4 квартал 2006 року: нараховано 2961,55 грн.; виплачено 2435,90 грн.; різниця 525,65грн.

- 1 квартал 2007 року: нараховано 3674,10 грн.; виплачено 2279,87 грн.; різниця 1394,23грн.

- 2 квартал 2007 року: нараховано 1742,20 грн.; виплачено 2677,61 грн.; різниця 935,41 грн.

- 3 квартал 2007 року: нараховано 2886,55 грн.; виплачено 3155,94 грн.; різниця 269,39 грн.

- 4 квартал 2007 року: нараховано 3245,31 грн.; виплачено 2954,81 грн.; різниця 290,50грн.

- 1 квартал 2008 року: нараховано 3468,80 грн.; виплачено 3598,87 грн.; різниця 130,07 грн.

- 2 квартал 2008 року: нараховано 4437,00 грн.; виплачено 2415,82 грн.; різниця 2021,18грн.

- 3 квартал 2008 року: відсутня інформація про доходи.

- 4 квартал 2008 року: нараховано 4953,87 грн.; виплачено 4078,10 грн.; різниця 875,77грн.

- 1 квартал 2009 року: нараховано 3172,42 грн.; виплачено 4005,14 грн.; різниця 832,72 грн.

- 2 квартал 2009 року: нараховано 3224,83 грн.; виплачено 3212,48 грн.; різниця 12,35грн.

- 3 квартал 2009 року: нараховано 4280,00 грн.; виплачено 4280,00 грн.; різниця 0,00 грн.

- 4 квартал 2009 року: нараховано 4380,01 грн.; виплачено 5512,74 грн.; різниця 1132,73 грн.

- 1 квартал 2010 року: нараховано 4080,00 грн.; виплачено 4057,34 грн.; різниця 22,66грн.

- 2 квартал 2010 року: нараховано 2965,92 грн.; виплачено 2345,26 грн.; різниця 620,66грн.

- 3 квартал 2010 року: нараховано 5640,00 грн.; виплачено 4161,23 грн.; різниця 1478,77грн.

- 4 квартал 2010 року: нараховано 5791,36 грн.; виплачено 5098,07 грн.; різниця 693,29грн.

- 1 квартал 2011 року: нараховано 3992,14 грн.; виплачено 3536,85 грн.; різниця 455,29грн.

- 2 квартал 2011 року: нараховано 4150,01 грн.; виплачено 6281,93 грн.; різниця 2131,92 грн.

- 3 квартал 2011 року: нараховано 4431,34 грн.; виплачено 4437,36 грн.; різниця 6,02 грн.

- 4 квартал 2011 року: нараховано 5509,44 грн.; виплачено 6930,80 грн.; різниця 1421,36 грн.

- 1 квартал 2012 року: нараховано 5157,63 грн.; виплачено 2823,11 грн.; різниця 2334,52грн.

- 2 квартал 2012 року: нараховано 4234,43 грн.; виплачено 2915,82 грн.; різниця 1318,61грн.

- 3 квартал 2012 року: нараховано 6225,00 грн.; виплачено 10459,43 грн.; різниця 4234,43 грн.

- 4 квартал 2012 року: нараховано 7760,56 грн.; виплачено 3112,22 грн.; різниця 4648,34грн.

- 1 квартал 2013 року: нараховано 7321,25 грн.; виплачено 4233,34 грн.; різниця 3087,91грн.

- 2 квартал 2013 року: нараховано 7650,00 грн.; виплачено 8512,22 грн.; різниця 862,22 грн.

- 3 квартал 2013 року: нараховано 11350,70 грн.; виплачено 11020,82 грн.; різниця 329,88грн.

- 4 квартал 2013 року: нараховано 13900,00 грн.; виплачено 15100,52 грн.; різниця 1200,52 грн.

- 1 квартал 2014 року: нараховано 15700,00 грн.; виплачено 11417,10 грн.; різниця 4282,90 грн.

- 2 квартал 2014 року: нараховано 15690,14 грн.; виплачено 19323,10 грн.; різниця 3632,96 грн.

- 3 квартал 2014 року: нараховано 16077,59 грн.; виплачено 16199,58 грн.; різниця 121,99 грн.

- 4 квартал 2014 року: нараховано 22066,55 грн.; виплачено 11065,75 грн.; різниця 11000,80 грн.

- 1 квартал 2015 року: нараховано 16776,93 грн.; виплачено 10344,17 грн.; різниця 6432,76грн.

- 2 квартал 2015 року: нараховано 14848,20 грн.; виплачено 7309,04 грн.; різниця 7539,16грн.

- 3 квартал 2015 року: нараховано 13379,75 грн.; виплачено 2938,46 грн.; різниця 10441,29грн.

- 4 квартал 2015 року: нараховано 15531,18 грн.; виплачено 2443,93 грн.; різниця 13087,25грн.

- 1 квартал 2016 року: нараховано 16262,88 грн.; виплачено 3368,39 грн.; різниця 12894,49грн.

- 2 квартал 2016 року: нараховано 41311,74 грн.; виплачено 12077,98 грн.; різниця 29233,76грн.

- 3 квартал 2016 року: нараховано 0,00 грн.; виплачено 3524,67 грн.; різниця 3524,67 грн.

- 4 квартал 2016 року: нараховано 0,00 грн.; виплачено 4405,84 грн.; різниця 4405,84 грн.

- 1 квартал 2017 року: нараховано 0,00 грн.; виплачено 2517,62 грн.; різниця 2517,62 грн.

- 2 квартал 2017 року: нараховано 0,00 грн.; виплачено 2517,62 грн.; різниця 2517,62 грн.

- 3 квартал 2017 року: нараховано 0,00 грн.; виплачено 5664,65 грн.; різниця 5664,65 грн.

- 4 квартал 2017 року: нараховано 0,00 грн.; виплачено 4531,14 грн.; різниця 4531,14 грн.

Таким чином, різниця між нарахованою та виплаченою заробітною платою за вказаний період становить 76969,11 грн. (117537,63 грн. невиплаченої заробітної плати 40568,52 грн. перевиплаченої заробітної плати = 76969,11 грн.).

Крім того, суду було надано довідку про нараховану заробітну плату ОСОБА_1 , яку було зменшено роботодавцем в 2019 році за попередні періоди, а саме:

- за 12.2014 нараховано 11244,89 грн., а 01.2019 скориговано 5360,00 грн., різниця 5884,89 грн.;

- за 07.2015 нараховано 6408,91 грн., а 01.2019 скориговано 1000,00 грн., 05.2019 скориговано 1900,00 грн., різниця 5408,91 грн.;

- за 11.2015 нараховано 6135,42 грн., а 05.2019 скориговано 2635,00 грн., різниця 3500,42 грн.;

- за 12.2015 нараховано 5936,52 грн., а 05.2019 скориговано 1538,80 грн., різниця 4397,72 грн.;

- за 01.2016 нараховано 4834,76 грн., а 05.2019 скориговано 1350,00 грн., різниця 3484,76 грн.;

- за 02.2016 нараховано 6098,39 грн., а 05.2019 скориговано 1600,00 грн., різниця 4498,39 грн.;

- за 03.2016 нараховано 5329,73 грн., а 05.2019 скориговано 1408,00 грн., різниця 3921,73 грн.;

- за 04.2016 нараховано 41311,74 грн., а 01.2019 скориговано 38622,69 грн., різниця 2689,05 грн.

Таким чином, різниця між нарахованою заробітною платою за попердні періоди та скоригованою в 2019 році становить 33785,87 грн.

Позивачем надано суду розрахунок з вказаної вище відомості, з якого слідує, що розмір заборгованості за період з 2002 року по 2016 рік становить 74568,07 грн. (т.2, а.с.30).

Також на підтвердження наявності заборгованості позивач надала суду розрахунок суми невиплаченої заробітної плати та матеріальної допомоги від 13.04.2016, з якого слідує, що заборгованість ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів» перед позивачем становить 80990 грн. 00 коп., а саме: невиплачена заробітна плата за попередні місяці 48280,26 грн.; оплата за окладом 1286,71 грн.; компенсація відпустки при звільненні 21522,69 грн.; матеріальна допомога 17100,00 грн.; надбавка до окладу 685,71 грн.; індексація заробітної плати 964,05 грн.; утримання із заробітної плати 8348,42 грн.; виплачена заробітна плата 500,00 грн. (т.1,а.с.97).

Як було зазначено позивачем в судовому засіданні, протягом 2016,2017 років частина вказаної вище заборгованості була погашена.

Крім того, на підтвердження наявності заборгованості позивачем надано суду лист Управління Держпраці у Вінницькій області № 02-Ко266/05-75 від 25.05.2018 та акт інспекційного відвідування № ВН848/204/АВ від 07.05.2018 з яких слідує, що відповідним інспекційним відвідування встановлено, що ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів» здійснили порушення, а саме: не виконують умови колективного договору (ст.19 КЗпПУ), не дотримують строки виплати заробітної плати (ч.1, 2 ст. 115 КЗпПУ), не виплачують заробітну плату працівникам при наданні щорічних відпусток (ч. 4 ст. 115 КЗпПУ), не виплачують компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати (ст. 34 ЗУ «Про оплату праці»), не виплачують розрахункові кошти при звільненні працівників (ст. 116 КЗпПУ), у т.ч. компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, у разі невиплати належних сум звільненим; не виплачують середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ст. 117 КЗпПУ). Загальна сума заборгованості перед працівниками товариства на 05.05.2018 складає 519973,72 грн., у т.ч. компенсація за невикористані відпустки 99310,12 грн. За результатами, на усунення порушень, виявлених відповідним заходом контролю, ОСОБА_7 внесений припис, якому зазначена дата погашення заборгованості із виплати заробітної плати 07.06.2018. Також, 22 травня 2018 року управлінням на підприємство накладено штрафну санкцію за ст. 265 КЗпПУ в сумі 11169,00 грн. (т.1,а.с.113-117).

З наданого суду додатку № 13 до акту інспекційного відвідування № ВН848/204/АВ від 07.05.2018 слідує, що заборгованість ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів» щодо нарахованої, але не виплаченої заробітної плати перед ОСОБА_1 становить 11195,11 грн. Разом з тим, в акті чітко зазначено, що перевірка проводилась з 2017 року по поточний період 2018 та про те, що попередній захід контролю підпримєства відбувався з 16.05.2016 по 17.05.2016. Акту перевірки за 2016 рік суду надано не було (т.1, а.с.215).

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні надала показання про те, зокрема, що дійсно проводила перевірку у ПАТ «Могилів-Подільський завод «Газприлад» весною 2018 року. Підставою для проведення перевірки стало колективне звернення працівників підприємства. Заборгованість по заробітній платі встановлювалась на підставі документів наданих їй самим же підприємством, у тому ж числі на підставі первинних документів. Розрахунок заборгованості вона самостійно не проводила, а в акті фактично зазначила ту суму, яку підприємство їй і надало. Також повідомила, що під час здійснення перевірки бухгалтером була ОСОБА_4 , яка, як їй повідомили, на той час вже не працювала, однак керівництво її просило продовжувати виходити на роботу.

Також, на підтвердження заборгованості підприємтва щодо заробітної плати позивач надала суду довідку № 26 від 27.03.2018 видану ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів» за підписом головного бухгалтера Охмак Л.П. та голови правління Каштанюка Г.Г. Зі змісту довідки слідує, що головний бухгалтер ОСОБА_1 звільнилась з роботи 13.04.2016. Станом на 27.03.2018 заборгованість перед працівником із заробітної плати становить 53 294 грн. 09 коп. (т.1, а.с.16).

Згідно ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Таким чином, вказані вище докази в їх сукупності підтверджують ту обставину, що в ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів» є заборгованість щодо нарахованої, але не виплаченої заробітної плати перед ОСОБА_1 .

При вирішення питання, щодо розміру заборгованості відповідача щодо нарахованої, але не виплаченої заробітної плати суд бере за основу довідку № 26 від 27.03.2018 видану ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів» з таких підстав.

Представником відповідача в судовому засіданні було зазначено, що вказана вище довідка є недопустимим доказом, оскільки була видана та підписана особами, які не мали на це права, так як ОСОБА_4 , яка працювала головним бухгалтером, працювала лише до 28.02.2018, а ОСОБА_5 27.03.2018 був звільнений.

На підтвердження вказаної обставини представник відповідача посилається на письмові пояснення ОСОБА_4 , адресовані директору ПрАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів» ОСОБА_8 з яких слідує, що ОСОБА_4 просила довідки № 13, 14, 15 та 23 від 01.03.2018 вважати недійсними, оскільки вона працювала згідно догвоору № 2 від 07.06.2017 до 28.02.2018 (т.1,а.с. 51).

Згідно ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними єдокази,які містятьінформацію щодопредмета доказування.

Зважаючи на положення вказаної норми, а також те, що зазначені вище письмові пояснення не містять інформації щодо предмета доказування, оскільки довідка позивача датована 27.03.2018 за №26, суд вважає такий доказ неналежним.

Також представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що ОСОБА_4 не мала права виконувати обов`язки головного бухгалтера, що підтверджується випискою про звітність за 2015-2019 роки сформовану 28.03.2019 про сплату страхових внесків ОСОБА_4 , де в графі за «03.2018» навпроти графи «Страхувальни» зазначено ЄДРПОУ ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів» - 03327670, відмічено в чисельнику суму заробітку для нарахування пенсії - 0,00 грн., а в знаменнику зліва: кількість днів трудових або цивільно-правових відносин, проходження військової служби в місяці - 0. В знаменнику справа: позначка про сплату страхових внесків вказано "ні" (т.1,а.с.50).

В судовому засіданні свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_14 підтвердили ту обставину, що ОСОБА_4 фактично виконувала обов`язки головного бухгалтера до травня 2018 року, включно.

Також, на підтвердження виконання ОСОБА_4 повноважень головного бухгалтера позивачем надано копію договору № 2 надання послуг від червня 2017 року. Вказаний договір підписано головою правління Каштанюком Г.Г. Строк дії договору до 31.12.2017. В подальшому між головою правління Каштанюком Г.Г. та Охмак Л.П. було укладено додаткову угоду № 1 від 28.12.2017 про продовження вказаного вище договору до 28.02.2018, а додатковою угодою № 2 від 28.02.2018 строк було продовжено до 31.03.2018 (т.1,а.с.84-86).

Обгрунтовуючи обставину фактичного виконання ОСОБА_4 повноважень головного бухгалтера позивача надав суду акти виконання робіт (послуг) від 30.06.2017, 31.07.2017, 31.08.2017, 01.09.2017, 31.10.2017, 30.11.2017, 28.12.2017, 31.01.2018, 28.02.2018 та 31.03.2018, а також акти оцінки робіт до Договору надання послуг № 2 від 07.06.2017, 03.07.2017, 01.08.2017, 01.09.2017, 02.12.2017, 01.11.2017, 01.12.2017, 03.01.2018, 01.02.2018 та 01.03.2018 (т.1, а.с.87-96).

Крім того, акт виконання послуг від 31.03.2018 було підписано ОСОБА_5 , який на даний час вже був звільнений. В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 підтвердила ту обставину, що ОСОБА_5 після звільнення 27.03.2018 фактично виконував обов`язки керівника. Ту обставину, що ОСОБА_15 після офіційного звільнення фактично ще продовжував працювати певний час також підтрвердив свідок ОСОБА_16 .

Згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 847/02-15-26/08-02 від 15.10.2019 звітність ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів» за період лютого-квітня 2018 року подавалась в електронному варіанті із зазначенням керівника підприємства ОСОБА_5 та головний бухгалтер ОСОБА_4 . В звітності ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів» в червні 2017 року зазначено, що ОСОБА_4 працювала на даному підприємстві згідно трудового договору по 06.06.2017, починаючи з 07.06.2017 по лютий 2018 року її зазначено, як працівник, за договором цивільно-правового характеру. В березні та квітня 2018 року відомості про ОСОБА_4 відсутні (т.1, а.с.165).

Також суду надано звітність про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого внеску на загальнобов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів» за період з 06.2017 по 01.04.2018, які були надіслані пенсійному фонду в електронному виді. Так, зокрема, за березень 2018 року звіт надійшов за підписом керівника ОСОБА_5 та головного бухгалтера ОСОБА_4 (т.1, а.с.167-211).

Згідно п. 1 Розділу 2 Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 557 від 06.06.2017 електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства та на підставі Договору, що визначає взаємовідносини суб`єктів електронного документообігу.

Пунктом 3 вказаного Порядку передбачено, що автор створює електронні документи у строки та відповідно до порядку, що визначені законодавством для відповідних документів в електронному та паперовому вигляді, із зазначенням всіх обов`язкових реквізитів та з використанням надійного засобу ЕЦП, керуючись цим Порядком, а також Договором (крім фізичних осіб, які не є самозайнятими особами). Створення електронного документа завершується накладанням на нього ЕЦП підписувача (підписувачів), електронної печатки (за наявності), як передбачено для аналогічного документа в паперовому вигляді.

Як слідує з п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис.

Таким чином, зі змісту вказаних вище норм слідує, що електронний підпис ідентифікує особу, яка подає електронну звітність, що в даному випадку є звітністю про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого внеску на загальнобов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів».

Зважаючи на викладене, а також те, що звіт за березень 2018 року було подано в електронному виді ОСОБА_4 з накладенням електронного підпису, слід вважати доведеною ту обставиною, що ОСОБА_17 була допущена роботодавцем до роботи головного бухгалтера на час видачі довідки № 26 від 27.03.2018.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що вказаний електронний підпис могла використати інша особа, однак також зазначив суперечливі показання про те, що після зміни керівництва всі ключі з електронними підписами були знищені.

Крім того, позивачем на підтвердження допустимості довідки № 26 від 27.03.2018, як доказу, надано суду копію витягу з журналу вихідної кореспонденції ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів» з відміткою про видачу 27.03.2018 на усну вимогу ОСОБА_1 довідки № 26 (т.1, а.с. 100-105).

Представником відповідача в ході судового розгляду неодноразово зазначалось про порушення ряду кримінальних проваджень, зокрема, відносно ОСОБА_4 в ході досудового розслідування яких було встановлено недійсність довідок, виданих за підписом ОСОБА_4 , як головного бухгалтера та ОСОБА_5 , як голови правління.

Разом з тим, належні та допустимі докази на підтвердження недійсності довідки №26 від 27.03.2018 суду надано не було.

Частиною 6 ст. 82 ЦПК України визначено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Зважаючи на те, що представник відповідача на підтвердження вказаних ним обставин не надав суду вирок або ухвалу суду, постановлених за наслідками розгляду кримінального провадження з відміткою про набрання законної сили, суд вважає такі твердження безпідставними.

Представник відповідача зазначив, що вказаний витяг з журналу є недопутимим доказом, оскільки позивачем не зазначено, як вона отримала його, а також те, що це є розголошенням корпоративної таємниці. Позивач в судовому засіданні пояснила, що вказаний витяг отримала на своє прохання, в той же час коли отримувала довідку № 26 від 27.03.2018.

На противагу доводам позивача з приводу реєстрації такої довідки відповідач не надав суду докази відсутності відповідного запису в книзі вихідної кориспонденції товариства.

Жодних інших доказів недопустимості вказаного доказу стороною відповідача надано не було.

Таким чином, враховуючи викладене вище, суд вважає належним та допустимим доказом довідку № 26 від 27.03.2019 видану ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів» за підписом головного бухгалтера Охмак Л.П., оскільки судом встановлено, що на час видачі зазначено довідки вона фактично виконувала обов`язки головного бухгалтера.

З вказаної довідки № 26 від 27.03.2019 слідує, що заборгованість відповідача перед позивачем із заробітньої плати, станом на 27.03.2018, становить 53294,09 грн.

Як слідує з висновку експерта №218 за результатами проведення економічної експертизи, на розгляд експерта були постановлені наступні питання: 1) Чи є заборгованість по заробітній платі у ПрАТ «МПТ-71» перед ОСОБА_1 .?; 2) Яка загальна сума заборгованості підприємства по заробітній платі перед ОСОБА_1 на даний час?; 3) Чи сплачені підприємством належні податки, які справлялись та нараховувались на заробітну плату ОСОБА_1 .? Експерт керуючись п.4.12 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5, поставленні їй питання згрупувала та виклала у такій редакції: 1) Чи підтверджується документально заборгованість по заробітній платі ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів» перед ОСОБА_1 , що утворилась станом на день звільнення 13.04.2016 та на даний час? Якщо так, то у якому розмірі?; 2) Чи підтверджується документально слпата ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів» належних податків, які справлялись та нараховувались на заробітну плату ОСОБА_1 .?

По першому питанню експерт зазначила, зокрема, що з урахуванням всіх наявних документів-довідок, угод, відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів» перед ОСОБА_1 , що утворилась станом на день звільнення 13.04.20216, і станом на 05.08.2019 підтверджується документально у розмірі 53294,09 грн. Відповідно до розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, сума середнього заробітку, що утворилась на день звільнення 13.04.2016 та обрахована експертом за період з наступного дня після звільнення і станом на 23.05.2019 підтверджується документально у розмірі 200922,12 грн. Сума компенсації втрати доходу в зв`язку із порушенням строку виплати, що визначена ОСОБА_1 в розмірі 16345,56 грн., підтверджується документально в більшому розмірі на суму 20251,75 грн. Таким чином, загальний розмір заборгованості по заробітній платі становить 274467,96 грн. При цьому, суд звертає увагу на те, що експертом розрахунок середьного заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсація втрати в зв`язку з порушенням строку виплати проводився розрахунок на за період з квітня 2016 року (з дати звільнення) по травень 2019 року (по день подання позову до суду).

По другому питанню експерт зазначила, зокрема, що сплата ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів» належних податків, які утриманні з заробітної плати ОСОБА_1 в розмірі 51497,96 грн., зокрема, податок на доходи з фізичних осіб, були перераховані до бюджету частково станом на день звільнення в сумі 35417,62 грн., станом на 05.08.2019 в сумі 38926,68 грн., що підтверджується документально.

На переконання суду зміст акту інспекційного відвідування № ВН848/204/АВ від 07.05.2018 не суперечить ні висновку експерта, в частині розміру боргу по заробітній платі позивача ні іншим матеріалам справи, оскільки перевірка проводилась, як зазначалось вище, за період з 2017 по перший квартал 2018 року.

Щодо позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати суд зазначає таке.

Відповідно дост.117КЗпП України (у редакції чинній на момент звернення до суду) в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку, який передбачено ст. 233 КЗпП України.

Статтею 233КЗпП України (у редакції чинній на момент звернення до суду)передбачено строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів.

Так, частиною першою зазначеної статті передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Разом із тим, у частині другій цієї статті зазначено, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Офіційне тлумачення положення указаної норми надав Конституційний Суд України у рішеннях від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 і №9- рп/2013.

Так, у рішенні від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013(справа № 1-13/2013) Конституційний Суд України дійшов висновку, що в аспекті конституційного звернення, положення частини другої статті 233 КЗпП України у системному зв`язку з положеннями статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Проаналізувавши зміст частини другоїстатті 233 КЗпП України, можна зробити висновок про те, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.

Непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченоїстаттею 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Така позиція суду відповідає висновку Верховного суду викладеному в постанові від 24 квітня 2019 року в цивільній справі № 607/14495/16-ц (Провадження № 61-42314св18).

З огляду на вказане, доводи щодо пропуску позивачем строку звернення до суду є помилковими, оскільки її право на звернення до суду із цим позовом відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19 липня 2022 року) не було обмежене будь-яким строком.

Аналогічних висновків дійшов Верховий Суд у постанові від 19 січня 2023 року по справі №460/17052/21.

Таким чином, зважаючи на те, що з позивачем розрахунку щодо виплати їй заборгованості по заробітній платі проведено не було, а відтак днем припинення такого правопорушення є день ухвалення рішення суду.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

Згідно п.2Постанови КМУ №100 від 8 лютого 1995 р «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати»у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Так, згідно виписки з Могилів-Подільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області від 22.03.2019 слідує, що заробітна плата позивача становила 6098,39 грн. в лютому 2016 року при відпрацьованих 21 робочому дні, та 5536,38 грн. в березні 2016 рокупри відпрацьованих 22 робочих днях, у зв`язку з чим, середньоденна заробітна плата позивача за два місяці, що передували дню звільненню становить265 грн. 77 коп., згідно розрахунку 6098,39 + 5536,38 грн. (лютий, березень 2016 року) : 43 (21 днів+22 днів) робочих дня = 265,77 грн.

З розрахункунорми тривалостіробочого часуна 2017-2024роки талистів Міністерствасоціальної політикиУкраїни «Про розрахунок норми тривалості робочого часу» № 10846/0/14-15/13 від 20.07.2015, № 78/0/206-18від 08.08.2018,№ 1133/0/206-19від 29.07.2019,№1133/0/206-19від 29.07.2019,№3501-06/219від 12.08.2020,№ 47-03/520 від 12.08.2021, а також з врахування введенням в Україні воєнного стану та положень Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», за період з дня звільнення з 13.04.2016 по день винесення рішення суду, а саме 16.01.2025, включно, час затримки з виплати позивачу нарахованої, але не виплаченої заробітної плати становить 2220 днів.

Зважаючи на положення згаданого вище п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати становить: - з 13.04.2016 (дата звільнення) по 16.01.2025 (дата ухвалення рішення суду), включно, становить 590009,40 грн. (середньоденна заробітна плата 265,77 грн. х 2220 дні = 590009,40 грн.) без утримання прибуткового податку й інших обовязкових платежів.

Щодо твердження сторони відповідача про те, що позивач навмисно не зверталась до суду протягом тривалого часу з метою збільшення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, то суд зважає на те, що саме на роботодавця покладено обов`язок виплатити усі належні суми звільненому працівнику. При цьому, саме сторона відповідача повина була б бути ініціатором належного виконання покладеного КЗпП обов`язку щодо своєчасної виплати заборгованості, зокрема, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позивача, поштовий переказ тощо. Тобто, звільнений працівнив не може бути відповідальний за неналежне виконання роботодавцем своїх обов`язків щодо сплати заборгованості по заробітній платі.

Крім того, ст. 1, 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства всіх форма власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого органу (особи). Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що індексація грошових доходів населення це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до п.2 та п.4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати затвердженого постановою КМУ №159 від 21.02.2021 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.

Зважаючи на положення вказаних вище норм, а також те, що ОСОБА_1 на час працевлаштування в ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів» перебувала в профспілці, від суми нарахованої, але не виплаченої заробітної плати 53294,09 грн. слід відняти 18% ПДФО, 1,5% військового податку та 1% профспілки, що становить 42368,81 грн. (53294,09 10925,28 = 42368,81).

З таблиці індексів інфляції за 2016 2024 роки встановлено таку величину приросту індексу споживчих цін: 100,1 (травень 2016) * 99,8 (червень 2016) * 99,9 (липень 2016) * 99,7 (серпень 2016) * 101,8 (вересень 2016) * 102,8 (жовтень 2016) * 101,8 (листопад 2016) * 100,9 (грудень 2016) = 106,9 * 113,7 (2017 рік) * 109,8 (2018 рік) * 104,1 (2019 рік) * 105,0 (2020 рік) * 110,0 (2021 рік) * 126,6 (2022 рік) * 105,1 (2023 рік) * 112,0 (2024 рік) = 2,103.

Сума компенсації обраховується шляхом множення заборгованості по заробітній платі (за вирахуванням податків) та узагальнюючий індекс інфляції (2,103-1,00 = 1,103). Таким чином сума компенсації становить 46732,80 грн. (42368,81 * 1,103 = 46732,80 грн.).

У своєму позові позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь заборгованість у розмірі 284913,35 грн., яка складається з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в сумі 53294,09 грн.; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 215273,70 копійкок; компенсацію втрати частини доходу в зв`язку з порушенням строку виплати в сумі 16345,56 копійок. Під час судового розгляду клопотань про збільшення розміру позовних вимог позивачем не заявлялось. Крім того, позивач наполягала на стягненні саме зазначених сум.

Відповідно доч.1,3ст.13ЦПК Українисуд розглядаєсправи неінакше якза зверненнямособи,поданим відповіднодо цьогоКодексу,в межахзаявлених неювимог іна підставідоказів,поданих учасникамисправи абовитребуваних судому передбаченихцим Кодексомвипадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Враховуючи викладене вище, з метою дотримання диспозитивності цивільного судочинства, суд вважає за необхідне задовольнити позов в межах заявлених позовних вимог.

Крім того, на підставі п.2 ч.1 ст.430 ЦПК України слід допустити до негайного виконання рішення в частині присудження ОСОБА_1 виплати заробітної плати, за один місяць.

В порядку ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у виді судового збору. Судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу, які просив стягнути представник відповідача слід залишити за відповідачем.

Крім того, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи викладене та ст. 1, 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», ст. 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги», ст. 1, 2 Закону України «Про оплату праці», ст. 21, 47, 94, 116, 117, 233 КЗпП України, керуючись ст. 12, 13, 77, 80, 81, 82, 141, 259, 263-266 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «МПТ-71» на користь ОСОБА_1 заборгованість знарахованої,але невиплаченої заробітноїплати всумі 53294(п`ятдесяттри тисячідвісті дев`яносточотири)гривні 09копійок;середній заробітокза часзатримки розрахункупри звільненнів сумі215273(двістіп`ятнадцять тисячдвісті сімдесяттри)гривні 70копійкок;компенсацію втратичастини доходув зв`язкуз порушеннямстроку виплатив сумі16345(шістнадцятьтисяч тристасорок п`ять)гривень 56копійок.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «МПТ-71» на користь ОСОБА_1 понесені позивачем судові витрати в розмірі 2152 (дві тисячі сто п`ятдесят дві) гривні 74 копійки.

На підставі п.2 ч.1 ст.430 ЦПК України допустити до негайного виконання рішення в частині присудження ОСОБА_1 виплати заробітної плати, за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення. Учасник справи якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «МПТ-71», Код ЄДРПОУ 03327670, місцезнаходження: вул.Зарічна, 35, корпус А, с.Бронниця Могилів-Подільського району Вінницької області, 24052.

Повний текст рішення суду складено 24.01.2025.

Суддя: Т.Б.Київська