Рішення

від 24.01.2025 по справі 138/1736/19

МОГИЛІВ-ПОДІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 138/1736/19

Провадження №:2/138/5/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2025 м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області, в складі:

головуючого судді Київської Т.Б.,

за участю: секретарів Бугери І.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Сушака А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «МПТ-71» про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням встановлених строків їх виплати,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним вище позовом, який мотивовано тим, що він працював в ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів» в період з 01.12.2003 по 30.03.2018. Звільнений з роботи за згодою сторін відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП. В день звільнення розрахунки по заробітній платі не проводились та на час звернення до суду з позовом відповідачем заборгованість з нарахованої, але невиплаченої заробітньої плати не погашена. Згідно довідки ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів» заборгованість із заробітної плати перед позивачем становить 44056,83 грн.. Зважаючи на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь невиплачену заробітну плату в сумі 44056,83 грн.; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 48965,07 грн.; компенсацію втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати в сумі 3440,18 грн.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 01.07.2019 відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 31.07.2019 за клопотанням сторін здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та замінено судове засідання для розгляду справи по суті на підготовче судове засідання.

09.08.2019 до суду надійшов відзив на позов, мотивований тим, зокрема, що основним доказом існування заборгованості відповідача перед ОСОБА_1 є довідка ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів» №47 від 27.03.2018, видана за підписом бухгалтера ОСОБА_2 . Разом з тим, вказана довідка була видана ОСОБА_2 після її звільнення. Крім того, вона сама ж в рамках кримінального провадження власноручно надала пояснення, в якому зазначила, що згідно договору № 2 від 07.06.2017 термін її повноважень, як працівника закінчився 28.02.2018, а тому така довідка є недійсна. Крім того, довідка була підписана ОСОБА_3 , який на час видачі довідки був теж звільнений. Вказана обставина також підтверджується витягом з пенсійного фонду, де за 03.2018 в ОСОБА_2 нарахування по заробітній платі не проводились. Таким чином, позивач не надав жодного доказу реального існування заборгованості та підтвердження суми такої заборгованості. Крім того, позивач жодним чином не довів наявність затримки при виплаті заробітної плати, не вказав строк затримки, коли саме та в якому розмірі почала існувати заборгованість. Також позивачем не правильно розраховано суму заборгованості та середній заробіток та пропущено строк на звернення до суду з позовом, зокрема, про стягнення середнього заробітку. Одночасно відповідач стверджував, що після зміни керівництва було розроблено графік погашення заборгованостей та позивача викликали, щоб сплатити нараховану, але невиплачену заробітну плату, однак він таку пропозицію ігнорував. Також 03.07.2018 було відкрито кримінальне провадження в рамках якого ОСОБА_2 надала письмові пояснення та повідомляла про недійсність довідок, та про те, що вона взагалі з певного періоду не працювала на посаді головного бухгалтера підприємства. З огляду на викладене, сторона відповідача просить відмовити в задоволенні позову.

28.08.2019 до суду надійшла відповідь на відзив мотивована тим, зокрема, що довідка №47 від 27.03.2018 дійсна, оскільки ОСОБА_2 працювала на посаді бухгалтера до 31.03.2018. Також позивач зазначив, що він разом з іншими працівниками звертався з колективними зверненнями до відповідача про виплату заборгованості по заробітній платі та, зокрема, до управління Держпраці у Вінницькій області. Згідно відповіді управління Держпраці, за відповідачем станом на 05.05.2018 наявна заборгованість перед працівниками в сумі 519 973 грн. 72 коп. в тому числі компенсація за невикористані відпустки в сумі 99310 грн. 12 коп. за що було накладено на відповідача санкцію в сумі 11 169 грн. Також, 25.03.2019 позивач знову звертався до відповідача з вимогою про погашення заборгованості, однак жодних дій вчинено не було. Решта доводів представника відповідача не стосуються предмету позову.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 28.08.2019 закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті.

13.09.2019 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив мотивовані тим, зокрема, що позивачем подано відповідь на відзив поза встановленим в ухвалі суду строком та не надіслано відповідачу копії додатків до відповіді на відзив, вказані обставини дають суду право на вирішення спору на підставі наявних матеріалів справи. Крім того, позивачем не було надано доказів, які б підтверджували виконання ОСОБА_2 повноважень бухгалтера на час видачі довідки №47 від 27.03.2018. Крім того, з відомостей з пенсійного фонду слідує, що в березні 2018 року в графі навпроти ОСОБА_2 стоять нулі щодо відпрацьований робочих днів, що свідчить про те, що вона вже не працювала. Також, ОСОБА_2 надала пояснення в рамках кримінального провадження, де власноруч написала пояснення, що згідно договору № 2 від 07.06.2017 термін її повноважень, як працівника закінчився 28.02.2018, а отже ряд довідок вона просила вважати недійсними. Крім того, представник відповідача вважає неналежними доказами копії з журналу на шести аркушах, оскільки позивачем не зазначено, в який спосіб такі докази ним було отримано. Також, надані позивачем копії листів-звернень свідчать про те, що він жодного разу не звертався до відповідача про виплату заборгованості по заробітній платі. Зважаючи на викладене, представник відповідача вважає, що позивачем не доведено жодної з позовних вимог.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 10.10.2019 було витребувано докази.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 21.10.2019 витребувано докази.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 05.11.2019 викликано свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5

19.11.2019 відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач змінив назву на «ПАТ «МПТ-71», а також змінив адресу місцязнаходження.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 19.12.2019 витребувано докази, піддано приводу свідка ОСОБА_6 .

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 28.01.2020 відкладено судове засідання у справі та надано сторонам строк для узгодження експертної установи для проведення судової експертизи.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 04.02.2020, за клопотання представника відповідача, призначено у справі судову економічну експертизу проведення якої за погодженням сторін доручено ТОВ «Експертно-юридична фірма Соломон».

24.10.2024 до суду надійшов висновок експерта.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 05.11.2024 поновлено провадження у справі та призначено судове засідання.

Позивач в судовому засіданні 16.01.2025 позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позові та відповіді на відзив. Також, під час судового розгляду, надав суду пояснення про те, зокрема, що з 2003 по 30.03.2018 працював у ПАТ «Могилів-Подільський завод «Газприлад». При звільненні з роботи з ним повністю не розрахувались. Борг утоврився давно. У грудні 2018 року отримав 3500,00 грн., однак не вважає цю суму коштами в рахунок погашення заборгованості по заробітній платі, оскільки податок з них сплачено не було. Сидоренко при зустрічі з позивачем пропонував 50% боргу за відмову від позову на що позивач не погодився.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.01.2025 частково заперечив щодо задоволення позову та просив відмовити в задоволенні вимог в частині стягнення середнього заробітку та компенсації втрати доходів, однак не заперечував щодо стягнення заробітної плати. Під час судового розгляду проти задоволення позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позов та запереченнях на відповідь на відзив. Також зазначив, що єдиним доказом позивача є довідка, яку не можна вважати належним доказом. Підписала її ОСОБА_7 , яка на той час вона уже не працювала. Справжність довідки не можливо встановити. Довідка підписана також ОСОБА_8 , який на день звільнення позивача вже також не працював. Охмак в рамках кримінального провадження зазначила, що термін її повноважень закінчився 28.02.2018. ОСОБА_8 теж був звільнений в цей період, а довідки складав в останній день, чи після звільнення. Суд не може брати до уваги докази, які не стосуються предмета доказування. З довідки №47 не слідує, що є заборгованість. Позивач не довів вказані в позові обставини. Нуцол не звертався за виплатою заробітної плати до роботодавця і, на пропозицію отримати борг він не з`являвся. Крім того, позивачем пропущено строк звернення до суду.

Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні надала показання про те, що вона працювала у період з 2016 по червень 2018 виконуючи обов`язки бухгалтера в ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів». З квітня 2016 по травень 2018 за контрактом. Потім за цивільно-правовим договором. Довідку про заборгованість від 27.03.2018 видала вона. Голова правління Каштанюк М.М. теж підписував вказану довідку. Чому така різниця в довідці і акті управління Держпраці, вона не знає. Інспектор брала дивитись всі документи, які їй треба було. Під час перевірки держпраці виконуючим обов`язки голови правління вже був Власов, який і підписував документи, що надавались йому держпрацею. За квітень 2018 року вона подавала звіт. При подачі звіту вона використовувала свій електронний підпис. По заробітній платі коригування вона ніколи не робила. Всі дані вносились в 1С вручну згідно первинних документів. Після звільнення ОСОБА_3 вони ще разом місяць підписували платіжки, бо нове керівництво не зробило ключі і печатки. В березні 2018 року їй ОСОБА_9 заплатив за продовження роботи, але не офіційно. Вказала, що коштами підприємства розпоряджався керівник. Першочергово погашались ті витрати, що перешкоджали роботі заводу, тобто комунальні платежі, податки та інше, а також суми заробітної плати, однак в рівних частках кожному працівнику.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні надав показання про те, зокрема, що працював у ПАТ «Могилів-Подільський завод «Газприлад» з середини березня 2018 року по червень 2018 року на посаді фінансового директора, а також у період з кінця березня по кінець квітня 2018 виконував обов`язки голови правління. На день звільнення позивача у підприємства був борг перед ним по заробітній платі, однак в якому розмірі він не знає. Також зазначив, що після звільнення ОСОБА_8 ходив на роботу ще декілька місяців. На той час на заводі були борги, у тому числі і по заробітній платі. Усі суми заборгованості обраховувала бухгалтер ОСОБА_2 у якої була вся первинна документація, окрім неї ніхто більше цим не займався. Свідок лише підписував документи, що вона йому надавала. Після березня 2018 року її просили надалі виконувати обов`язки бухгалтера та вона фактично працювала близько до травня 2018 року, доки тривала перевірка Держпраці.

Заслухавши позивача, представника відповідача, показанння свідків, дослідивши матеріали справи, відзив, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України слідує, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивач працював в ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів» в період з 01.12.2003 по 30.03.2018. Дана обставина підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 виданої 27.05.1991 на ім`я « ОСОБА_1 » (т.1,а.с.8-17).

Як слідує з вказаної вище трудової книжки позивач на момент звільнення займав посаду головного електрика.

30.03.2018 позивача було звільнено з ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів» за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України (т.1,а.с.16).

З наявної в матеріалах справи відомості про нарахування заробітної плати за січень 2018 року слідує, що посадовий оклад позивача становив 3723,00 грн. (т.1, а.с.147).

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (частина першастатті 94 КЗпП України).

Аналогічне визначення заробітної плати міститься й устатті 1 Закону України «Про оплату праці».

Стаття 2 Закону України «Про оплату праці»у свою чергу визначено таку структуру заробітної плати: основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців; додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій; інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення.

Абзацом 1 ст. 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені встатті 116цього Кодексу.

Згідно ст.116КЗпП Українипри звільненніпрацівника виплатавсіх сум,що належатьйому відпідприємства,установи,організації,провадиться вдень звільнення.Якщо працівникв деньзвільнення непрацював,то зазначенісуми маютьбути виплаченіне пізнішенаступного дняпісля пред`явленнязвільненим працівникомвимоги пророзрахунок.Про нарахованісуми,належні працівниковіпри звільненні,власник абоуповноважений ниморган повиненписьмово повідомитипрацівника передвиплатою зазначенихсум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Судом встановлено, що останнім робочим днем ОСОБА_1 було 30.03.2018. При звільненні з роботи остаточний розрахунок з позивачем проведений не був.

В судових засідання представник відповідача заперечив щодо наявності у підприємства перед позивачем заборгованості по заробітній платі, оскільки позивачу було виплачено заробітну плату. При цьому, одночасно суду було надано самим же відповідачем таблицю та довідку нархувань заборгованості по заробітній платі, в тому числі і позивачу в розмірі 9479,91 грн. Як пояснив під час розгляду справи представник відповідача суму боргу було визначено на підставі акту інспекційного відвідування.

Як вже вище судом було зазначено, статтею 2 Закону України «Про оплату праці»передбачено,що заробітна плата має таку структуру: основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців; додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій; інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

В свою чергу, стороною позивача суду надано виписку з Могилів-Подільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області від 26.03.2019 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнобов`язкового державного соціального страхування, з якої слідує, що з грудня 2004 року по березень 2018 рік ОСОБА_1 було нараховано заробітну плату та за який період було сплачено страхові внески.

Так, з вказаної виписки слідує, що ОСОБА_1 було нараховано такі суми: за грудень 2004 року -710,00 грн.; за 2005 рік 8324,37 грн.; за 2006 рік 10005,07 грн.; за 2007 рік 10528,17 грн.; за 2008 рік 20956,07 грн.; за 2009 рік - 16273,09 грн.; за 2010 рік 23445,16 грн.; за 2011 рік 31454,43 грн.;за 2012 рік 29101,84 грн.; за 2013 рік 28175,99 грн.; за 2014 рік 28751,13 грн.; за 2015 рік 38546,19 грн.; за 2016 рік 21164,10 грн.; за 2017 рік 14508,60 грн.; за 2018 рік: січень 3723,00 грн.; лютий 3723,00 грн.; березень 3272,12 грн.

Таким чином, за вказаний період роботи ОСОБА_1 в ПАТ «Могилів-Подільський завод «Газприлади» йому була нарахована заробітна плата у розмірі 292662,43 грн. (т.1,а.с.19-23).

Крім того, суду надано Відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків № 2505 від 23.12.2019, в якій відображо суму доходу ОСОБА_1 в період з IV кварталу 2004 року по І квартал 2018 року (т.2,а.с.96-99).

З вказаної вище відомості слідує, що ОСОБА_1 за вказаний вище період було нараховано ПРАТ «Могилів-Подільський завод «Газприлад» заробітну плату у розмірі 322837,89 грн., а виплачено 267545,56 грн. Також різниця утриманого, але не перерахованого податку на доходи фізичних осіб становить 9589,54 грн. (47438,14 грн. сума нарахованого податку 37848,60 грн. сума перерахованого податку). Тобто, різниця між нарахованою та виплаченою заробітною платою, з вирахуванням податків, становить 45702,79 грн.

Також в матеріалах справи наяві відомості про виплату №17 від 19.12.2018, в якій зазначено, що ОСОБА_1 отримав грошові кошти у розмірі 3500,00 грн. (т.1, а.с.52). Разом з тим, позивач у судовому засіданні зазначив, що хоч і отримав вказані кошти, однак не вважає ці кошти виплатою заборгованості по заробітній платі, оскільки з вказаної суми не було сплачено податок на прибуток, військовий збір, профспілковий.

Суд вважає слушними зауваження позивача з приводу того, що відповідач не довів, що вказані виплати є саме погашенням заборгованості по заробітній платі, оскільки відомості про те, що з вказаної суми було сплочено ПДВ, військовий збір та профспілковий збір в матеріалах справи відсутні.

Позивачем було надано детальний розрахунок до вказаної вище відомості. Так, з наданого позивачем розрахунку слідує, що загальний розмір заборгованості за період з 1 кварталу 2004 року по І квартал 2019 року становить 55292,33 грн., а за вирахуванням податку на доходи фізичних осіб, військового збору, профспілкових внесків ця сума становить 43957,40 грн. (т.2, а.с.27).

Крім того,на підтвердження наявності заборгованості позивачем надано суду лист Управління Держпраці у Вінницькій області № 02-Ко266/05-75 від 25.05.2018 та акт інспекційного відвідування № ВН848/204/АВ від 07.05.2018 з яких слідує, що відповідним інспекційним відвідування встановлено, що ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів» здійснили порушенняє, а саме: не виконують умови колективного договору (ст.19 КЗпПУ), не дотримують строки виплати заробітної плати (ч.1, 2 ст. 115 КЗпПУ), не виплачують заробітну плату працівникам при наданні щорічних відпусток (ч. 4 ст. 115 КЗпПУ), не виплачують компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати (ст. 34 ЗУ «Про оплату праці»), не виплачують розрахункові кошти при звільненні працівників (ст. 116 КЗпПУ), у т.ч. компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, у разі невиплати належних сум звільненим; не виплачують середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ст. 117 КЗпПУ). Загальна сума заборгованості перед працівниками товариства на 05.05.2018 складає 519973,72 грн., у т.ч. компенсація за невикористані відпустки 99310,12 грн. За результатами, на усунення порушень, виявлених відповідним заходом контролю, ОСОБА_6 внесений припис, якому зазначена дата погашення заборгованості із виплати заробітної плати 07.06.2018. Також, 22 травня 2018 року управлінням на підприємство накладено штрафну санкцію за ст. 265 КЗпПУ в сумі 11169,00 грн. (т.1,а.с.95-100).

З наданого суду додатку до акту інспекційного відвідування № ВН848/204/АВ від 07.05.2018 слідує, що заборгованість ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів» щодо нарахованої, але не виплаченої заробітної плати перед ОСОБА_1 становить 9479,91 грн. Разом з тим, в акті чітко зазначено, що перевірка проводилась з 2017 року по поточний період 2018 та про те, що попередній захід контролю підпримєства відбувався з 16.05.2016 по 17.05.2016. Акту перевірки за 2016 рік суду надано не було. (т.2, а.с.145).

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні надала показання про те, зокрема, що дійсно проводила перевірку у ПАТ «Могилів-Подільський завод «Газприлад» весною 2018 року. Підставою для проведення перевірки стало колективне звернення працівників підприємства. Заборгованість по заробітній платі встановлювалась на підставі документів наданих їй самим же підприємством, у тому ж числі на підставі первинних документів. Розрахунок заборгованості вона самостійно не проводила, а в акті фактично зазначила ту суму, яку підприємство їй і надало. Також повідомила, що під час здійснення перевірки бухгалтером була ОСОБА_2 , яка, як їй повідомили, на той час вже не працювала, однак керівництво її просило продовжувати виходити на роботу.

Також, на підтвердження заборгованості підприємтва щодо заробітної плати позивач надав суду довідку №47 від 27.03.2018 видану ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів» за підписом головного бухгалтера Охмак Л.П. та голови правління Каштанюка Г.Г. Зі змісту довідки слідує, що головний енергетик ОСОБА_1 подав 27.03.2018 заяву про звільнення з роботи з 30.03.2018, запланована сума розрахунку із заробітної плати при звільненні з працівником станом на 30.03.2018 становить 44056,83 грн. (т.1, а.с.18).

Згідно ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Таким чином, вказані вище докази в їх сукупності підтверджують ту обставину, що в ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів» є заборгованість щодо нарахованої, але не виплаченої заробітної плати перед ОСОБА_1 .

При вирішення питання щодо розміру заборгованості відповідача щодо нарахованої, але не виплаченої заробітної плати суд бере за основу довідку №47 від 27.03.2018 видану ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів» з таких підстав.

Представником відповідача в судовому засіданні було зазначено, що вказана вище довідка є недопустимим доказом, оскільки була видана та підписана особами, які не мали на це права, так як ОСОБА_2 , яка працювала головним бухгалтером, працювала лише до 28.02.2018, а ОСОБА_3 27.03.2018 був звільнений.

На підтвердження вказаної обставини представник відповідача посилається на письмові пояснення ОСОБА_2 , адресовані директору ПрАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів» ОСОБА_9 з яких слідує, що ОСОБА_2 просила довідки № 13, 14, 15 та 23 від 01.03.2018 вважати недійсними, оскільки вона працювала згідно догвоору № 2 від 07.06.2017 до 28.02.2018 (т.1,а.с. 43).

Згідно ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними єдокази,які містятьінформацію щодопредмета доказування.

Зважаючи на положення вказаної норми, а також те, що зазначені вище письмові пояснення не містять інформації щодо предмета доказування, оскільки довідка позивача датована 27.03.2018 за №47, суд вважає такий доказ неналежним.

Також представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що ОСОБА_2 не мала права виконувати обов`язки головного бухгалтера, оскільки її повноваження припинились у лютому 2018 року, на підтвердження чого надав виписку про звітність за 2015-2019 роки сформовану 28.03.2019 про сплату страхових внесків ОСОБА_2 , де в графі за «03.2018» навпроти графи «Страхувальни» зазначено ЄДРПОУ ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів» - 03327670, відмічено в чисельнику суму заробітку для нарахування пенсії - 0,00 грн., а в знаменнику зліва: кількість днів трудових або цивільно-правових відносин, проходження військової служби в місяці - 0. В знаменнику справа: позначка про сплату страхових внесків вказано "ні" (т.1,а.с.42).

Крім того, представником відповідача в ході судового розгляду неодноразово зазначенолось про заведення ряду кримінальних проваджень, зокрема, відносно ОСОБА_2 в ході досудового розслідування яких було встановлено недійсність довідки №47 від 27.03.2018, виданої за підписом ОСОБА_2 , як головного бухгалтера та ОСОБА_3 , як голови правління.

Разом з тим, як уже зазначалось вище в судовому засіданні свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_10 підтвердили ту обставину, що ОСОБА_2 фактично виконувала обов`язки головного бухгалтера до травня 2018 року, включно.

Частиною 6 ст. 82 ЦПК України визначено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Зважаючи на те, що представник відповідача на підтвердження вказаних ним обставин не надав суду вирок або ухвалу суду, постановлених за наслідками розгляду кримінального провадження з відміткою про набрання законної сили, суд вважає такі твердження безпідставними.

На підтвердження виконання ОСОБА_2 повноважень головного бухгалтера позивачем надано копію договору № 2 надання послуг від червня 2017 року. Вказаний договір підписано головою правління Каштанюком Г.Г. Строк дії договору до 31.12.2017. В подальшому між головою правління Каштанюком Г.Г. та Охмак Л.П. було укладено додаткову угоду № 1 від 28.12.2017 про продовження вказаного вище договору до 28.02.2018, а додатковою угодою № 2 від 28.02.2018 строк було продовжено до 31.03.2018 (т.1,а.с.67-69).

Обгрунтовуючи обставину фактичного виконання ОСОБА_2 повноважень головного бухгалтера позивача надав суду акти виконання робіт (послуг) від 30.06.2017, 31.07.2017, 31.08.2017, 01.09.2017, 31.10.2017, 30.11.2017, 28.12.2017, 31.01.2018, 28.02.2018 та 31.03.2018, а також акти оцінки робіт до Договору надання послуг № 2 від 07.06.2017, 03.07.2017, 01.08.2017, 01.09.2017, 02.12.2017, 01.11.2017, 01.12.2017, 03.01.2018, 01.02.2018 та 01.03.2018 (т.1, а.с.70-79).

Та обставина, що ОСОБА_2 виконувала обов`язки головного бухгалтера до 28.02.2018 сторона відповідача не заперечувала.

Крім того, акт виконання послуг від 31.03.2018 було підписано ОСОБА_3 , який на даний час вже був звільнений. В судовому засіданні свідок ОСОБА_2 підтвердила ту обставину, що ОСОБА_3 після звільнення 27.03.2018 фактично виконував обов`язки керівника. Ту обставину, що ОСОБА_8 після офіційного звільнення фактично ще продовжував працювати певний час також підтрвердив свідок ОСОБА_11 .

Суду надано виписку про звітність за 2015-2019 роки сформовану 28.03.2019 про сплату страхових внесків ОСОБА_2 , де в графі за «03.2018» навпроти графи «Страхувальник» зазначено ЄДРПОУ ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів» - 03327670, відмічено в чисельнику суму заробітку для нарахування пенсії - 0,00 грн., а в знаменнику зліва: кількість днів трудових або цивільно-правових відносин, проходження військової служби в місяці - 0. В знаменнику справа: позначка про сплату страхових внесків вказано "ні" (т.1, а.с.42).

Разом з тим, згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 847/02-15-26/08-02 від 15.10.2019 звітність ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів» за період лютого-квітня 2018 року подавалась в електронному варіанті із зазначенням керівника підприємства ОСОБА_3 та головний бухгалтер ОСОБА_2 . В звітності ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів» в червні 2017 року зазначено, що ОСОБА_2 працювала на даному підприємстві згідно трудового договору по 06.06.2017, починаючи з 07.06.2017 по лютий 2018 року її зазначено, як працівника, за договором цивільно-правового характеру. В березні та квітня 2018 року відомості про ОСОБА_2 відсутні (т.1, а.с.156).

Також в матеріалах справи наявна звітність про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого внеску на загальнобов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів» за період з 06.2017 по 01.04.2018 рік, які були надіслані пенсійному фонду в електронному виді. Так, зокрема, за березень 2018 року звіт надійшов за підписом керівника ОСОБА_3 та головного бухгалтера ОСОБА_2 (т.1, а.с.159-199).

Згідно п. 1 Розділу 2 Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 557 від 06.06.2017 електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства та на підставі Договору, що визначає взаємовідносини суб`єктів електронного документообігу.

Пунктом 3 вказаного Порядку передбачено, що автор створює електронні документи у строки та відповідно до порядку, що визначені законодавством для відповідних документів в електронному та паперовому вигляді, із зазначенням всіх обов`язкових реквізитів та з використанням надійного засобу ЕЦП, керуючись цим Порядком, а також Договором (крім фізичних осіб, які не є самозайнятими особами). Створення електронного документа завершується накладанням на нього ЕЦП підписувача (підписувачів), електронної печатки (за наявності), як передбачено для аналогічного документа в паперовому вигляді.

Як слідує з п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис.

Таким чином, зі змісту вказаних вище норм слідує, що електронний підпис ідентифікує особу, яка подає електронну звітність, що в даному випадку є звітністю про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого внеску на загальнобов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів».

Зважаючи на викладене, а також те, що звіт за березень 2018 року було подано в електронному виді ОСОБА_2 з накладенням електронного підпису, слід вважати доведеною ту обставиною, що ОСОБА_7 була допущена роботодавцем до роботи головного бухгалтера на час видачі довідки №47 від 27.03.2018.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що вказаний електронний підпис могла використати інша особа, однак також зазначив суперечливі пояснення про те, що після зміни керівництва всі ключі з електронними підписами були знищені.

Крім того, позивачем на підтвердження допустимості довідки №47 від 27.03.2018, як доказу, надано суду копію витягу з журналу вихідної кореспонденції ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів» з відміткою про видачу 27.03.2018 на усну вимогу ОСОБА_1 довідки №47 (т.1, а.с. 82-87).

Представником відповідача в ході судового розгляду неодноразово зазначалось про порушення ряду кримінальних проваджень, зокрема, відносно ОСОБА_2 в ході досудового розслідування яких було встановлено недійсність довідок, виданих за підписом ОСОБА_2 , як головного бухгалтера та ОСОБА_3 , як голови правління.

Разом зтим,належні тадопустимі доказина підтвердженнянедійсності довідки№47від 27.03.2018суду наданоне було.

Таким чином, враховуючи викладене вище, суд вважає належним та допустимим доказом довідку №47 від 27.03.2018 видану ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів» за підписом головного бухгалтера Охмак Л.П., оскільки судом встановлено, що на час видачі зазначено довідки вона фактично виконувала обов`язки головного бухгалтера.

Як слідує з висновку експерта №221 за результатами проведення економічної експертизи, заборгованість по заробітній платі ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів» перед ОСОБА_1 , що утворилась на день звільнення і зазначена у позовні заяві станом на 24.06.2019 підтвержується документально на суму 101660,76 грн., в тому числі заробітна плата за вирахуванням податків 44056,83 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні 54079,38 грн., компенсація втрати доходу в зв`язку із порушенням строк виплати 3524,55 грн. Також, експерт зазначила, зокрема, що сплата ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів» належних податків, які утриманні з заробітної плати ОСОБА_1 в розмірі 47438,14 грн., зокрема, податок на доходи з фізичних осіб, були перераховані до бюджету частково станом на день звільнення в сумі 37847,72 грн., що підтверджується документально (т.2, а.с.195-210).

Заперечення сторони відповідача з приводу того, що експерт не мала права самостійно змінити поставлені їй питання суд не бере до уваги, оскільки відповідно до п.4.12 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5, експерту надано право згрупувати та викласти питання у новій редакції, без втрати їх суті.

На переконання суду зміст акту інспекційного відвідування № ВН848/204/АВ від 07.05.2018 не суперечить ні висновку експерта, в частині розміру боргу по заробітній платі позивача ні іншим матеріалам справи, оскільки перевірка проводилась, як зазначалось вище, за період з 2017 по перший квартал 2018 року.

Оцінюючи докази у їх сукупності, беручи до уваги довідку №47 від 27.03.2018, а також зазначене вище, суд вважає доведеною ту обставину, що заборгованість відповідача перед позивачем із заробітньої плати станом на 27.03.2018 становить 44056,83 грн., а відтак саме така сума підлягає до стягнення.

Щодо позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати суд зазначає таке.

Відповідно дост.117КЗпП України (у редакції чинній на момент звернення до суду) в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку, який передбачено ст. 233 КЗпП України.

Статтею 233КЗпП України (у редакції чинній на момент звернення до суду)передбачено строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів.

Так, частиною першою зазначеної статті передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Разом із тим, у частині другій цієї статті зазначено, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Офіційне тлумачення положення указаної норми надав Конституційний Суд України у рішеннях від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 і №9- рп/2013.

Так, у рішенні від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013(справа № 1-13/2013) Конституційний Суд України дійшов висновку, що в аспекті конституційного звернення, положення частини другої статті 233 КЗпП України у системному зв`язку з положеннями статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Проаналізувавши зміст частини другоїстатті 233 КЗпП України, можна зробити висновок про те, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.

Непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченоїстаттею 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Така позиція суду відповідає висновку Верховного суду викладеному в постанові від 24 квітня 2019 року в цивільній справі № 607/14495/16-ц (Провадження № 61-42314св18).

З огляду на вказане, доводи щодо пропуску позивачем строку звернення до суду є помилковими, оскільки її право на звернення до суду із цим позовом відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19 липня 2022 року) не було обмежене будь-яким строком.

Аналогічних висновків дійшов Верховий Суд у постанові від 19 січня 2023 року по справі №460/17052/21.

Таким чином, зважаючи на те, що з позивачем розрахунку щодо виплати йому заборгованості по заробітній платі проведено не було, а відтак днем припинення такого правопорушення є день ухвалення рішення суду.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

Згідно п.2Постанови КМУ №100 від 8 лютого 1995 р «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати»у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Так, згідно виписки з Могилів-Подільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області від 29.03.2019 слідує, що заробітна плата позивача становила 3723,00 грн. в січні 2018 року при відпрацьованих 21 робочому дні, та 3723,00 грн. в лютому 2018 рокупри відпрацьованих 20 робочих днях, у зв`язку з чим, середньоденна заробітна плата позивача за два місяці, що передували дню звільненню становить181,61 грн., згідно розрахунку 3723,00 грн. + 3723,00 грн. (січень-лютий 2018 року) : 41 (21 днів+20 днів) робочих дня = 181,61 грн.

З розрахункунорми тривалостіробочого часуна 2018-2024роки талистів Міністерствасоціальної політикиУкраїни «Про розрахунок норми тривалості робочого часу» № 10846/0/14-15/13 від 20.07.2015, № 78/0/206-18від 08.08.2018,№ 1133/0/206-19від 29.07.2019,№1133/0/206-19від 29.07.2019,№3501-06/219від 12.08.2020,№ 47-03/520 від 12.08.2021, а також з врахування введенням в Україні воєнного стану та положень Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», що за період з дня звільнення з 30.03.2018 по день винесення рішення суду, а саме 16.01.2025, включно, час затримки виплати прогулу позивача становить 1742 днів.

Зважаючи на положення згаданого вище п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати становить: - з 30.03.2018 (дата звільнення) по 16.01.2025 (дата ухвалення рішення суду), включно, становить 581770,53 грн. (середньоденна заробітна плата 181,61 грн. х 1742 дні = 316364,62 грн.) без утримання прибуткового податку й інших обовязкових платежів, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо твердження сторони відповідача про те, що позивач навмисно не звертався до суду протягом тривалого часу з метою збільшення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, то суд зважає на те, що саме на роботодавця покладено обов`язок виплатити усі належні суми звільненому працівнику. При цьому, саме сторона відповідача повина була б бути ініціатором належного виконання покладеного КЗпП обов`язку щодо своєчасної виплати заборгованості, зокрема, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позивача, поштовий переказ тощо. Тобто, звільнений працівнив не може бути відповідальний за неналежне виконання роботодавцем своїх обов`язків щодо сплати заборгованості по заробітній платі.

Крім того, ст. 1, 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства всіх форма власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого органу (особи). Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що індексація грошових доходів населення це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до п.2 та п.4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати затвердженого постановою КМУ №159 від 21.02.2021 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.

Зважаючи на положення вказаної вище норми, а також те, що ОСОБА_1 на час працевлаштування в ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів» перебував в профспілці, від суми нарахованої, але не виплаченої заробітної плати 44056,83 грн. слід відняти 18% ПДФО, 1,5% військового податку та 1% профспілки, що становить 3502,18 грн. (44056,83 9031,65 = 35025,18).

З таблиці індексів інфляції за 2016 2024 роки встановлено таку величину приросту індексу споживчих цін: 100,8 (квітень 2018) * 100 (травень 2018) * 100 (червень 2018) * 99,3 (липень 2018) * 100 (серпень 2018) * 101,9 (вересень 2018) * 101,7 (жовтень 2018) * 101,4 (листопад 2018) * 100,8 (грудень 2018) = 106 * 104,1 (2019 рік) * 105,0 (2020 рік) * 110,0 (2021 рік) * 126,6 (2022 рік) * 105,1 (2023 рік) * 112,0 (2024 рік) = 1,899.

Сума компенсації обраховується шляхом множення заборгованості по заробітній платі (за вирахуванням податків) та узагальнюючий індекс інфляції (1,899-1,00 = 0,899). Таким чином сума компенсації становить 31487,63 грн. (35025,18 * 0, 899 = 31487,63 грн.).

У своєму позові позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 96462,08 грн., яка складається з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в сумі 44056,83 грн.; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 48965,07 грн.; компенсацію втрати частини доходу в зв`язку з порушенням строку виплати в сумі 3440,18 грн. Під час судового розгляду клопотань про збільшення розміру позовних вимог позивачем не заявлялось. Крім того, під час судового розгляду та судових дебатів, наполягав на стягненні саме зазначеної суми.

Відповідно до ч.1, 3 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Враховуючи викладене вище, з метою дотримання диспозитивності цивільного судочинства, суд вважає за необхідне задовольнити позов в межах заявлених позовних вимог.

Крім того, на підставі п.2 ч.1, ч.2 ст.430 ЦПК України слід допустити до негайного виконання стягнення всієї суми заробітної плати в розмірі 44056 (сорок чотири тисячі п`ятдесят шість) гривень 83 копійок з ПАТ «МПТ-71» на користь ОСОБА_1 .

В порядку ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у виді судового збору. При цьому, зважаючи на те, що при подачі позову до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн., то саме такий розмір слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу, які просив стягнути представник відповідача слід залишити за відповідачем.

Крім того, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи викладене та ст. 1, 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», ст. 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги», ст. 1, 2 Закону України «Про оплату праці», ст. 21, 47, 94, 116, 117, 233 КЗпП України, керуючись ст. 12, 13, 77, 80, 81, 82, 141, 259, 263-266 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «МПТ-71» на користь ОСОБА_1 заборгованість з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в сумі 44056 (сорок чотири тисячі п`ятдесят шість) гривень 83 копійок, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 48965 (сорок вісім тисяч дев`ятсот шістдесят п`ять) гривень 07 копійкок, компенсацію втрати частини доходу в зв`язку з порушенням строку виплати в сумі 3440 (три тисячі чотириста сорок) гривень 18 копійок.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «МПТ-71» на користь ОСОБА_1 понесені позивачем судові витрати у виді судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісісм) гривень 40 копійок.

На підставі п.2 ч.1, ч.2 ст.430 ЦПК України допустити до негайного виконання стягнення всієї суми заробітної плати в розмірі 44056 (сорок чотири тисячі п`ятдесят шість) гривень 83 копійок з Публічного акціонерного товариства «МПТ-71» на користь ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення. Учасник справи якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «МПТ-71», Код ЄДРПОУ 03327670, місцезнаходження: вул.Зарічна, 35, корпус А, с.Бронниця Могилів-Подільського району Вінницької області, 24052.

Повний текст рішення суду складено 24.01.2025.

Суддя: Т.Б.Київська