Рішення

від 15.01.2025 по справі 670/767/24

ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Віньковецький районний суд Хмельницької області

Справа № 670/767/24

Провадження № 2/670/30/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 року селище Віньківці

Віньковецький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Голуба О.Є.

за участю секретаря судового засідання Сікорської В.О.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Віньковецької селищної ради про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги.

02.10.2024 ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому, з врахуванням зміни предмета позовних вимог, просила визнати за нею в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що їй на підставі рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 22.01.2016 належить на праві власності 1/2 частина житлового будинку з надвірними будівлями розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Вищезазначене майно вона отримала у спадщину за заповітом, після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 . Інша частина житлового будинку належала її матері ОСОБА_2 , що встановлено вищенаведеним рішенням суду.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданого Віньковецькою селищною радою 25.10.2023, актовий запис № 119.

За життя ОСОБА_2 заповіла позивачу ОСОБА_1 1/2 житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та онуці ОСОБА_4 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства згідно кадастрового номера 68203000:07:003:0048, 68203000:06:002:0088, що підтверджується заповітом від 29 листопада 2022 року, посвідченого старостою Женишковецького старостинського округу Хмельницького району Хмельницької області Петренко Т.П.

З метою прийняття спадщини на вказаний вище житловий будинок з надвірними будівлями позивач звернулась до нотаріуса, однак їй було відмолено у видачі свідоцтва про право на спадщину для оформлення своїх спадкових прав, через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на вищезазначене майно. Оскільки мати ОСОБА_2 за життя прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав. А тому в позасудовому порядку реалізувати своє право вона не може.

Рух справи в суді та позиція сторін у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2024 для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю Голуба О.Є.

Ухвалою суду від 03.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 11.12.2024 прийнято заяву ОСОБА_1 про зміну предмета позовних вимог. Постановлено в подальшому розглядати справу з урахуванням заяви про зміну предмета позовних вимог.

Позивач в підготовче судове засідання не з`явилася, 10.12.2024 подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить позов задовольнити.

Представник відповідача Віньковецької селищної ради Лужняк В.О. в підготовче судове не з`явився, 24.12.2024 подав заяву з проханням справу слухати у відсутності представника, позовні вимоги визнають у повному обсязі та не заперечував проти їх задоволення.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Частиною 3 ст. 200 ЦПК України встановлено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Так як відповідач не заперечує проти позовних вимог, фактично визнали їх, суд вважає за можливе ухвалити рішення за результатами підготовчого провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази судом встановлено наступне.

Відповідно до рішення Віньковецького районного від 22.01.2016 у справі 3670/945/15-ц, яке набрало законної сили 02.02.2016, за позивачем ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_3 визнано право приватної власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями, що розміщений в АДРЕСА_1 ,

Як вбачається з рішення від 22.01.2016, судом у даній справі було встановлено, що інша 1/2 частина житлового будинку перебувала у власності дружини померлого ОСОБА_2 , яка була співвласником житлового будинку, на праві спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №67030450 ОСОБА_1 належить право спільної часткової власності на 1/2 житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 290782866 від 16.12.2021 підтверджується факт належності позивачу ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 6820683000:02:004:0021 розташованої під вищевказаним будинком за адресою: АДРЕСА_1 .

Свідоцтвом серії НОМЕР_1 , виданого Віньковецькою селищною радою від 25.10.2023 підтверджується факт смерті матері позивачки ОСОБА_2 , про що зроблено актовий запис № 119.

Відповідно до заповіту від 29.11.2022, посвідченого старостою Женишковецького старостинського округу Хмельницького району Хмельницької області Петренко Т.П., ОСОБА_2 заповіла ОСОБА_1 1/2 житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та онуці ОСОБА_4 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства згідно кадастрового номера 68203000:07:003:0048, 68203000:06:002:0088.

Листом приватного нотаріуса Макарової Н.В. від 08.08.2024 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 в зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів, необхідних для оформлення вищевказаного спадкового майна.

Застосоване судомзаконодавство. Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з ст. 41, 55 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст.12 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч. 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Відповідно дост. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, шо кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способом захисту цивільних прав та інтересів згідно ст. 16 Цивільного кодексу України може бути, зокрема, визнання права.

Згідно із частиною 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 317, 319 ЦК України передбачає, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно дост.355,368ЦК України,майно,що єу власностідвох абобільше осіб(співвласників),належить їмна правіспільної власності(спільнемайно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Згідно з ч.2 ст. 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця).

Згідно з ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом).

Відповідно дост.1226ЦК України,частка управі спільноїсумісної власностіспадкується назагальних підставах. Суб`єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.

Відповідно до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Отже, статтями 1268 та 1269 ЦК України презюмується. що у разі, коли спадкоємець постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, то він вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він не заявив про відмову від неї протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 71 Закону України «Про нотаріат» (в редакції, яка була чинна на момент смерті ОСОБА_3 ), у разі смерті одного з подружжя свідоцтво про право власності на частку в їх спільному майні видається державним нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна.

На підставі письмової заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, за згодою другого з подружжя, що є живим, у свідоцтві про право власності може бути визначена і частка померлого у спільній власності.

Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з них видається державним нотаріусом за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 17.03.2021 у справі №761/36415/18 видача свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя здійснюється нотаріусом на підставі заяви другого з подружжя з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину та не може ставитися в залежність від отриманням свідоцтва про право на спадщину.

З аналізу наведеного, після смерті одного з подружжя, відкривається спадщина тільки на майно, яке належало спадкодавцю особисто, відповідно частка іншого із подружжя у об`єкті, який є спільним сумісним майном, не входить до складу спадщини. Той з подружжя, хто є живим, реалізуючі свої права як спадкоємець, має право подати заяву про прийняття спадщини (чи відмови у її прийнятті), а також заяву про видачу свідоцтва про право на частку в спільному майні подружжя.

Верховний Суд в своїх постановах, зокрема від 27.05.2020 у справі №361/7518/16-ц, від 16.09.2020 у справі №464/1663/18 та від 16.06.2021 у справі 570/997/19 неодноразово зазначав, що визначення судом частки співвласника у праві спільної власності на нерухоме майно саме за померлим не узгоджується з вимогами законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної дієздатності, що свідчить у тому числі, про неефективність способу захисту права особи відповідно до положень статті 16 ЦК України. У такому випадку спадкоємець не позбавлений можливості захисту своїх прав щляхом подання позову про визнання права власності в порядку спадкування

Практика Верхового Суду України (п. 23 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року) при розгляді справ даної категорії вказує на те, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до судуза правилами позовного провадження.

Беручи до уваги наведе вище, досліджені докази та рішення суду від 22.01.2016 у справі 3670/945/15-ц, яким було встановлено, що ОСОБА_2 після смерті свого чоловіка фактично прийняла спадщину, оскільки проживала з ним за однією адресою, а також те, що їй належало 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , однак, свої права на власність даного майна належним чином не оформила суд дійшов висновку, що позивачу ОСОБА_1 , як спадкоємцю за заповітом після смерті своєї матері ОСОБА_2 , належить право на вищевказане майно, і право позивача підлягає захисту в судовому порядку.

Під час ухвалення рішення суд враховує, що обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи.

З огляду на зазначене, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача повністю.

Вирішення питання щодо судових витрат.

На підставі ч. 1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З врахуванням того, що позивач у поданій заяві від 19.11.2024 просила судові витрати, які складаються з суми сплаченого судового збору за подання даного позову до суду, залишити за нею, суд вважає за можливе не стягувати судові витрати у вигляді судового збору з відповідача на користь позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 4, 12, 13, 82, 141, 200, 206, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, ст. 41, 55 Конституції України, 15, 16, 316, 317, 319, 321, 328, 1216, 1223, 1226, 1268, 1269 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складання безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 .

Відповідач Віньковецька селищна рада Хмельницької області, ЄДРПОУ 04403315, адреса місцезнаходження: Хмельницька область, Хмельницький район, селище Віньківці, вул. Соборної України, буд. 15.

Повний текст рішення виготовлено 24.01.2025.

Суддя О.Є.Голуб