Рішення

від 24.01.2025 по справі 120/442/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

24 січня 2025 р. Справа № 120/442/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара П.А., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 до:Виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради про: визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позову представник позивача зазначає, що згідно рішення Апеляційного суду вінницької області від 16.02.2017 року у справі №138/1588/15ц припинено право спільної сумісної часткової власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 , визнано за позивачем право власності та виділено в натурі наступні приміщення в житловому будинку літ "А": коридор 1-1 (5,97 кв. м.), комора 1-4 (2,86 кв. м.) ванна 1-5 (3,9 кв.м.), житлова 1-7 (12,75 кв.м.), веранда літ "а", ганок літ "а4" та господарські будівлі гараж літ "Б" (частина 12,97 кв.м.), гараж літ "В".

З метою реєстрації права власності на даний об`єкт нерухомого майна, що створений внаслідок його виділу на підставі рішення суду як самостійного об`єкта права власності, позивач двічі звертався до відповідача із заявою про присвоєння такому окремому об`єкту нерухомого майна поштової адреси. Проте, листом від 18.10.2023 Виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради позивача повідомлено про неможливість присвоєння поштової адреси посилаючись на пп. 2 п. 3 ст. 236-3 ЗУ " Про регулювання містобудівної діяльності".

Позивач вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність у не присвоєнні належному йому об`єкту нерухомого майна поштової адреси, а тому звернувся в суд.

Відповідач правом подати відзив на позовну заяву не скористався.

До суду від представника позивача надішлю клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Відповідно до частини першої статті 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно з частинами п`ятою, шостою статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

В силу приписів частини шостої статті 262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Суд зауважує, що у заявленому клопотанні не зазначено належних мотивів, якими обґрунтовується необхідність розгляду цієї справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Зокрема, позивач лише обмежився посиланням на необхідність розгляду справи з повідомленням (викликом) сторін, однак не вказав конкретних підстав заявленого клопотання та не пояснив дійсних мотивів щодо необхідності розгляду справи в судовому засіданні з викликом сторін.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розгляду цієї справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд вивчив доводи сторін, дослідив наявні в матеріалах справи докази, та встанови наступне.

06.10.2023 ОСОБА_1 звернувся до Виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради із заявою про присвоєння його об`єкту нерухомого майна окрему поштову адресу.

Листом від 12.10.2023 №02-11/647за підписом першого заступника міського голови Могилів-Подільської міської ради Вінницької області позивача повідомлено, що відповідно до пп.2 п. 3 ст. 26-3 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності" адреса не присвоюється: будівлям та спорудам, що є приналежністю відповідної будівлі та споруди або їх складовою частиною.

На переконання позивача, відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не присвоєння поштової адреси як самостійному об`єкту нерухомого майна - новоствореному об`єкту нерухомого майна - частині житлового будинку літ "А" по АДРЕСА_1 .

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить із такого.

Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до частин 1-3 статті 26-3 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" адресою об`єкта нерухомого майна (далі - адреса) є унікальна структурована сукупність реквізитів, що використовуються для ідентифікації об`єкта та визначення місця його розташування на місцевості.

Порядок присвоєння адрес об`єктів нерухомого майна затверджується Кабінетом Міністрів України. Порядок не може передбачати обов`язок фізичних та юридичних осіб щодо отримання будь-яких дозволів, погоджень або інших документів дозвільного характеру, а також повноважень державних органів, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, підприємств, установ, організацій, утворених такими органами, видавати зазначені документи.

Адреса присвоюється об`єктам будівництва, будинкам, будівлям, спорудам, квартирам, гаражним боксам, машиномісцям, іншим житловим та нежитловим приміщенням, які є самостійними об`єктами нерухомого майна.

Адреса не присвоюється: тимчасовим спорудам; будівлям та спорудам, що є приналежністю відповідної будівлі або споруди або їх складовою частиною; іншим об`єктам нерухомого майна, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України в Порядку присвоєння адрес об`єктів нерухомого майна.

Як вбачається з заяви, що міститься в матеріалах справи Позивач звертається з проханням надати рішення відповідача про зміну адреси об`єкта у разі виділення частки в натурі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: приміщення в житловому будинку літ "А": коридор 1-1 (5,97 кв. м.), комора 1-4 (2,86 кв. м.) ванна 1-5 (3,9 кв.м.), житлова 1-7 (12,75 кв.м.), веранда літ "а", ганок літ "а4" та господарські будівлі гараж літ "Б" (частина 12,97 кв.м.), гараж літ "В".

Тобто, звертаючись до відповідача позивач мав на меті присвоїти поштову адресу частині будинку по АДРЕСА_1 , що суперечить вимогам статті 26-3 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач відмовляючи позивачу у присвоєнні поштової адреси частині будинку з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 діяв у межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством, оскільки нормами Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" прямо передбачено, відтак, підстави для визнання дій/бездіяльності відповідача протипраними - відсутні .

За відсутності підстав для задоволення основної позовної вимоги, відсутні й підстави для задоволення похідної вимоги.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частинами 1-2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб`єктом задекларованого, але не доведеного документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не спричиняє виникнення безумовних та беззаперечних підстав для висновку про реальне існування такої обставини у дійсності.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак, суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

у задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Віповідач: Виконавчий комітет Могилів-Подільської міської ради Вінницької області (24000, м. Могилв-Подільський, площа Шевченка, 6/16)

СуддяКомар Павло Анатолійович