Ухвала

від 24.01.2025 по справі 120/922/25

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

м. Вінниця

24 січня 2025 р. Справа № 120/922/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:Крапівницької Н. Л.,

розглянувши в письмовому провадженні заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову в справі

за позовом державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відділу надання адміністративних послуг (ЦНАП) виконавчого комітету Липовецької міської ради Вінницького району Кокота Олексія Анатолійовича

до Міністерства юстиції України

про визнання протиправним та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відділу надання адміністративних послуг (ЦНАП) виконавчого комітету Липовецької міської ради Вінницького району Кокота Олексія Анатолійовича до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України № 3399/5 від 22.11.2024.

Одночасно із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Міністерства юстиції України № 3399/5 від 22.11.2024 «Про задоволення скарги» до набрання законної сили рішенням суду у даній справі за позовом державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відділу надання адміністративних послуг (ЦНАП) виконавчого комітету Липовецької міської ради Кокота Олексія Анатолійовича до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування Наказу Міністерства юстиції України № 3399/5 від 22.11.2024 «Про задоволення скарги».

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, заявник вказав, що блокування доступу державному реєстратору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на три місяці порушує право на працю, завдає моральної шкоди, оскільки оточуючі вважають, що державний реєстратор є порушником і це створює негативний імідж, викликає громадський осуд, позбавляє роботодавця Липовецьку міську раду надходжень до бюджету, оскільки середньомісячні надходження від вчинення реєстраційних дій державного реєстратором становить 51000 грн. в середньому, а з три місяці - 153000 грн., відповідно позбавляє жителів області можливості звертатися до державного реєстратора, оскільки, за місяць реєстратор розглядає приблизно 408 заяв (в середньому), а за три місяці - 1224 заяв відповідно. Жителі та суб`єкти господарювання Липовецької територіальної громади змушені звертатися до державних реєстраторів у інші населені пункти, що спричиняє невдоволення рівнем надання адміністративних послуг в громаді, позбавляє внутрішньо переміщених осіб можливості звернутися до державного реєстратора за місцем реєстрації ВПО.

Вважає, що очевидними є ознаки протиправності наказу відповідача, оскільки прийнятий з порушенням відповідачем частини 6 статті 37 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якою визначено, що за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають одне з мотивованих рішень, а Мін`юстом не мотивовано своє рішення щодо правильності аргументів скарги та її задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

В даному ж випадку, дослідивши викладенні у заяві мотиви, а також матеріали позовної заяви, на думку суду, наявні підстави для розгляду заяви про забезпечення позову в порядку письмового провадження.

Розглянувши подану позивачем заяву про забезпечення позову, суд приходить до наступного висновку.

Положеннями ч. 1 ст. 150 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, або до якого буде подано адміністративний позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову. Для задоволення судом поданого позивачем клопотання про забезпечення адміністративного позову останній має обґрунтувати необхідність задоволення такого клопотання та довести, що незадоволення клопотання призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України.

Так, положення ст. 150 КАС України передбачають, що передумовою вжиття заходів для забезпечення позову, є клопотання сторони, в тому рахунку, із зазначенням очевидних ознак можливості заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача. Тобто, у випадку звернення позивача з клопотанням про забезпечення позову він повинен обґрунтувати причини звернення з таким клопотанням. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивача в адміністративному процесі механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

В даному ж випадку, обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, позивач зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії Наказу Міністерства юстиції України № 3399/5 від 22.11.2024 «Про задоволення скарги» може істотно ускладнити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Разом з тим, заявником належним чином не обґрунтовано у чому в подальшому, полягатиме порушення його прав та інтересів, не наведено мотивів і аргументів, чим ускладниться можливість їх захисту у разі невжиття заходів забезпечення позову в розрізі предмету цього спору, оскільки доводи щодо імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів є лише припущеннями заявника, які не підтверджені жодними належними доказами.

Суд зазначає, що регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише певної особи, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв адекватності (відповідності вимогам, виключно в межах яких допускається застосування відповідних заходів; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову) та співмірності (співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів). Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Аналогічна Правова позиція міститься, зокрема, у Постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 826/16911/18; від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18; від 26.06.2019 у справі № 826/13396/18; від 30.09.2019 у справі №640/868/19; від 29.01.2020 року у справі №640/9167/19.

Суд звертає увагу на те, що розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з ухваленням відповідного рішення. У свою чергу, забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.

Тому, сам факт прийняття суб`єктом владних повноважень (відповідачем) рішення чи вчинення дій, які на думку заявника порушують його права та інтереси, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення чи дії є очевидно протиправними і що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання майбутнього рішення суду, адже факт порушення прав та інтересів особи (позивача) підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Таким чином, аналіз змісту вказаних норм та правових висновків свідчить про те, що обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 826/16509/18, а саме, щодо "очевидності" ознак протиправності рішення та порушення прав позивача, та попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх "якість": вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом. Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими ч. 2 ст. 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про "очевидність" порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому, застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на осіб, на яких поширюються. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до ст. 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

При вирішенні заяви позивача про забезпечення позову суд зазначає, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та домислах, оскільки таке рішення суперечитиме законодавчо визначеним принципам і завданням адміністративного судочинства.

Також позивач не довів того, що оскаржуваний наказ, може порушувати права третіх осіб, які звернулись до державного реєстратора з метою вчинення реєстраційних дій, оскільки такий наказ є актом індивідуальної дії, який стосується блокування доступу державного реєстратора Липовецької міської ради ОСОБА_1 строком на 3 місяці до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тобто, стосується лише прав та інтересів позивача.

Більше того, наказ Міністерства юстиції України № 3399/5 прийнятий 22.11.2024, а з заявою про забезпечення позову шляхом зупинення дії цього наказу позивач звернувся лише 23.01.2025, тобто через 2 місяці після його прийняття.

У такому разі, якщо позивач вважає, що не застосування заходів забезпечення позову порушує право на працю, завдає моральної шкоди, позбавляє жителів області можливості звертатися до державного реєстратора, позбавляє внутрішньо переміщених осіб можливості звернутися до державного реєстратора за місцем реєстрації ВПО, останній міг би не зволікати із зверненням з такою заявою до суду.

Варто зазначити, що саме суб`єкт звернення із відповідною заявою про вжиття заходів забезпечення позову повинен обґрунтувати існуванням передбачених статтею 150 КАС України підстав для забезпечення позову. Такий висновок узгоджується із нормою частини 1 статті 9 КАС України, в силу якої розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Наведені заявником доводи й аргументи підлягають судовому дослідженню під час розгляду справи по суті, а тому не є достатніми та переконливими для висновку про необхідність застосування заходів забезпечення позову за правилами, встановленими статтями 150-151 КАС України.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що заява позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 150-154, 156, 248, 256, 294 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні заяви державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відділу надання адміністративних послуг (ЦНАП) виконавчого комітету Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області Кокота Олексія Анатолійовича про забезпечення позову, - відмовити.

Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).

СуддяпідписКрапівницька Н. Л.

Згідно з оригіналом Суддя:

Секретар