Рішення
від 24.01.2025 по справі 280/11617/24
ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 січня 2025 року Справа № 280/11617/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого Лазаренка М.С., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Запорізькій області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Фермерське господарство "Евеліна"

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

16.12.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі по тексту - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Фермерське господарство "Евеліна" (далі - третя особа) в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області №722079-24/08-13 від 09 вересня 2024 року в частині нарахування мінімального податкового зобов`язання на загальну суму 61269,51 грн. за земельні ділянки з кадастровими номерами 2323655500:09:007:0004, 2323684000:05:008:0005, 2323681300:01:007:0019, 2323685200:07:002:0005, 2323685200:05:003:0009, 2323685200:07:002:0002, 2323685200:05:012:0002, 2323685200:05:009:0032, 2323685200:01:004:0016, 2323685200:01:004:0012, 2323685200:01:004:0017, 2323685200:01:004:0013, 2323685200:01:004:0015, 2323685200:01:004:0014.

В обґрунтування позовних вимог посилається на наступні обставини. Відповідачем безпідставно було нараховано мінімальне податкове зобов`язання за земельні ділянки, які належать позивачці на підставі права власності. Зазначає, що земельні ділянки, за які позивачу нараховано мінімальне податкове зобов`язання знаходяться у користуванні фермерського господарства «Евеліна», засновником якого є позивачка. Фермерським господарством «Евеліна» було подано до контролюючого органу звітність, згідно якої самостійно визначено сплату мінімального податкового зобов`язання за спірні земельні ділянки.

20.12.2024 ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі № 280/11617/24 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Ухвалою суду від 06.01.2025 залучено до справи Фермерське господарство "Евеліна" (70150, Запорізька обл., с. Тернувате, вул. Садова, буд. 40-Б; код ЄДРПОУ 22149501) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

Заперечення проти позовних вимог викладено у відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 08.01.2025 за вх. 781. В обґрунтування заперечень посилається на те, що позивачці на праві власності належать земельні ділянки за наступними кадастровими номерами: 2323655500:09:004:0077, 2323655500:09:004:0031, 2323655500:09:002:0045, 2323655500:03:008:0026, 2323655500:09:007:0004, 2323684000:05:008:0005 2323681300:10:009:1605, 2323685200:05:003:0009, 2323685200:07:002:0002 2323685200:05:012:0002, 2323685200:05:009:0032, 2323685200:01:004:0016 2323685200:01:004:0012, 2323685200:01:004:0017, 2323685200:01:004:0013 2323685200:01:004:0015, 2323685200:01:004:0014, 2323681300:01:007:0019, 2323685200:07:002:0005.

Відповідно до вимог абз.2 п.38 прим. 1.4 ст. 38-1 Податкового кодексу України у разі відсутності державної реєстрації переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) протягом календарного року мінімальне податкове зобов`язання щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) на загальних підставах за податковий (звітний) рік.

Відомості щодо переходу права власності на зазначені земельні ділянки відсутні, тому відповідач правомірно визначив позивачці мінімальне податкове зобов`язання щодо земельних ділянок, які належать їй на праві приватної власності.

14.01.2025 від позивачки надійшла відповідь на відзив, у якій позивач заперечує проти доводів відповідача. Зазначає, що за спірні земельні ділянки, які знаходяться у користуванні ФГ «Евеліна», користувач у повному обсязі сплатив всі податки і збори, в тому числі і мінімальне податкове зобов`язання.

Письмові пояснення від третьої особи надійшли до суду 20.01.2025, в яких позицію позивачки підтримано та підтверджено, що спірні ділянки, за які нараховано мінімальне податкове зобов`язання, знаходяться у використанні фермерського господарства та відповідно сплачуються всі податкові зобов`язання у повному обсязі.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є засновником фермерського господарства «Евеліна» та власником земельних ділянок за кадастровими номерами: 2323655500:09:004:0077, 2323655500:09:004:0031, 2323655500:09:002:0045, 2323655500:03:008:0026, 2323655500:09:007:0004, 2323684000:05:008:0005 2323681300:10:009:1605, 2323685200:05:003:0009, 2323685200:07:002:0002 2323685200:05:012:0002, 2323685200:05:009:0032, 2323685200:01:004:0016 2323685200:01:004:0012, 2323685200:01:004:0017, 2323685200:01:004:0013 2323685200:01:004:0015, 2323685200:01:004:0014, 2323681300:01:007:0019, 2323685200:07:002:0005.

Фермерським господарством «Евеліна» 18.02.2023 подано до контролюючого органу податкову декларацію за 2023 рік, в якому самостійно визначено мінімальне податкове зобов`язання за земельні ділянки з кадастровими номерами 2323655500:09:007:0004, 2323684000:05:008:0005, 2323681300:01:007:0019, 2323685200:07:002:0005, 2323685200:05:003:0009, 2323685200:07:002:0002, 2323685200:05:012:0002, 2323685200:05:009:0032, 2323685200:01:004:0016, 2323685200:01:004:0012, 2323685200:01:004:0017, 2323685200:01:004:0013, 2323685200:01:004:0015, 2323685200:01:004:0014.

Головним управлінням ДПС у Запорізькій області відносно позивача винесено податкове повідомлення-рішення від 09.09.2024 №722079-24/08-13, яким позивачу визначено мінімальне податкове зобов`язання як власнику земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь у розмірі 80292,51 грн.

Позивачка сплатила частину визначеного податкового зобов`язання у розмірі 18689,26 грн за земельні ділянки (кадастрові номери): 2323655500:09:002:0045, 2323655500:09:004:0031, 2323655500:03:008:0026, 2323681300:10:009:1605, 2323655500:09:004:0077.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 09.09.2024 №831/32-00-07-03-19 в частині визначеного мінімального податкового зобов`язання за земельні ділянки у розмірі 61269,51 грн протиправним, позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також, відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та встановлює Податковий кодекс України.

Відповідно до частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Законом України від 30.11.2021 року № 1914 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» для платників податків - фізичних осіб, у яких у власності та/або користуванні (оренді, суборенді, емфітевзисі. постійному користуванні) є земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь, вводиться поняття мінімального податкового зобов`язання.

Відповідно до пункту 64 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України першим роком, за який визначається мінімальне податкове зобов`язання, є 2022 рік.

Згідно з підпунктом 170.14.3. пункту 170.14 статті 170 Податкового кодексу України визначення загального мінімального податкового зобов`язання фізичним особам здійснюється контролюючими органами за податковою адресою таких осіб. Мінімальне податкове зобов`язання обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру та/або на підставі оригіналів чи належним чином засвідчених копій відповідних документів платника податків, зокрема документів, що підтверджують право власності/ користування.

Відповідно до підпункту 170.14.1. пункту 170.14 статті 170 Податкового кодексу України для платників податку - власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, не переданих такими особами в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування на підставі договорів, укладених та зареєстрованих відповідно до законодавства, загальне мінімальне податкове зобов`язання визначається контролюючим органом.

Згідно з підпунктом 170.14.5. пункту 170.14 статті 170 Податкового кодексу України до загальної суми сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів для платника податку - фізичної особи включаються: податок на доходи фізичних осіб (далі - податок) та військовий збір з доходів від продажу власної сільськогосподарської продукції; земельний податок за земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь.

Платниками податку до бюджету сплачується лише позитивне значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов`язання та сумою сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів, пов`язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом. постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь.

Згідно з пп. 38-1.1.4 п. 38-1.1, п. 38-1.3, 38-1.4 ст. 38-1 Податкового кодексу України мінімальне податкове зобов`язання визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік.

У разі передачі земельних ділянок в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування мінімальне податкове зобов`язання визначається для орендарів, користувачів на інших умовах таких земельних ділянок у порядку, визначеному цим Кодексом.

У разі переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) протягом календарного року та за умови державної реєстрації такого права відповідно до законодавства, мінімальне податкове зобов`язання щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) за період з 1 січня такого календарного року до початку місяця, в якому припинилося право власності на таку земельну ділянку, або в якому така земельна ділянка передана в користування (оренду, суборенду, емфітевзис), а для нового власника, орендаря або користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) - починаючи з місяця, в якому він набув право власності або право користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди на таку земельну ділянку, та враховується у складі загального мінімального податкового зобов`язання кожного з таких власників або користувачів.

У разі відсутності державної реєстрації переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) протягом календарного року мінімальне податкове зобов`язання щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) на загальних підставах за податковий (звітний) рік.

Згідно з підпунктом 381.1.2 статті 381 Податкового кодексу України мінімальне податкове зобов`язання щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої не проведена, обчислюється за формулою: МПЗ = НГО x S x К x М / 12, де: МПЗ мінімальне податкове зобов`язання; НГО - нормативна грошова оцінка 1 гектара ріллі по Автономній Республіці Крим або по області з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом для справляння плати за землю; S - площа земельної ділянки, гектарах; К - коефіцієнт, що становить 0,05; М - кількість календарних місяців, протягом яких земельна ділянка перебуває у власності, оренді, користуванні на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) платника податків.

Відповідно підпункту 381.1.4 статті 381 Податкового кодексу України, мінімальне податкове зобов`язання визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік.

Згідно пункту 381.3 статті 381 Податкового кодексу України у разі передачі земельних ділянок в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування мінімальне податкове зобов`язання визначається для орендарів, користувачів на інших умовах таких земельних ділянок у порядку, визначеному цим Кодексом.

Пунктом 381.4 статті 381 Податкового кодексу України встановлено, що у разі переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) протягом календарного року та за умови державної реєстрації такого права відповідно до законодавства, мінімальне податкове зобов`язання щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) за період з 1 січня такого календарного року до початку місяця, в якому припинилося право власності на таку земельну ділянку, або в якому така земельна ділянка передана в користування (оренду, суборенду, емфітевзис), а для нового власника, орендаря або користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) - починаючи з місяця, в якому він набув право власності або право користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди на таку земельну ділянку, та враховується у складі загального мінімального податкового зобов`язання кожного з таких власників або користувачів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є засновником фермерського господарства «Евеліна» згідно Статуту, затвердженого протоколом №3 від 19.11.2014 загальними зборами фермерського господарства «Евеліна» (далі Статут).

Відповідно п. 7.1-7.2 Статуту землі господарства можуть складатися із:

- земельної ділянки, що належить на праві власності господарству як юридичній особі;

- земельних ділянок, що належать громадянам - членам господарства на праві приватної власності;

- земельних ділянок, що використовуються членами фермерського господарства та самим

господарством на умовах оренди.

Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів господарства, здійснює господарство без укладення договору оренди.

На виконання вимог податкового законодавства, фермерським господарством «Евеліна», як платником єдиного податку четвертої групи, 18.02.2024 подано до контролюючого органу податкову декларацію за 2023 рік. В додатках зазначеної декларації містились наступні документи:

- відомості про наявність земельних ділянок;

- відомості про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску;

- розрахунок загального мінімального податкового зобов`язання за податковий (звітний) рік;

- розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва.

Розрахунок загального мінімального податкового зобов`язання за податковий (звітний) 2023 рік містить відомості щодо земельних ділянок, за які позивачу нараховано мінімальне податкове зобов`язання, а саме земельні ділянки з кадастровими номерами: 2323655500:09:007:0004, 2323684000:05:008:0005, 2323681300:01:007:0019, 2323685200:07:002:0005, 2323685200:05:003:0009, 2323685200:07:002:0002, 2323685200:05:012:0002, 2323685200:05:009:0032, 2323685200:01:004:0016, 2323685200:01:004:0012, 2323685200:01:004:0017, 2323685200:01:004:0013, 2323685200:01:004:0015, 2323685200:01:004:0014.

Згідно наданих позивачем витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності зазначені земельні ділянки належать на підставі права власності ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» від 19.06.2003 №973-IV (далі - Закон №973-IV) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно з статтею 4 Закону №973-IV фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа - підприємець. Фермерське господарство діє на основі установчого документа (для юридичної особи - статуту, для господарства без статусу юридичної особи - договору (декларації) про створення фермерського господарства). В установчому документі зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

Головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа. Голова фермерського господарства представляє фермерське господарство перед органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями та окремими громадянами чи їх об`єднаннями відповідно до закону.

Згідно ст. 12 Закону №973-IV землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Відповідно до ст. 8 Закону № 973-IV фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Таким чином можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації такого фермерського господарства.

Згідно з пунктом «б» частини першої статті 14 Закону №973-IV, фермерське господарство та його члени відповідно до закону мають право самостійно господарювати на землі.

Відповідно до статті 19 Закону №973-IV до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

У правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, який міститься у постанові від 20 березня 2019 року (справа №615/2197/15-ц), зазначено, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства.

Тобто, з моменту створення селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) до фермерського господарства переходять правомочності володіння і користування та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки його засновника.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 року у справі №320/5724/17 та від 23.06.2020 року у справі №922/989/18.

У зв`язку з вищевикладеним, обов`язок щодо сплати мінімального податкового зобов`язання за земельні ділянки з кадастровими номерами: 2323655500:09:007:0004, 2323684000:05:008:0005, 2323681300:01:007:0019, 2323685200:07:002:0005, 2323685200:05:003:0009, 2323685200:07:002:0002, 2323685200:05:012:0002, 2323685200:05:009:0032, 2323685200:01:004:0016, 2323685200:01:004:0012, 2323685200:01:004:0017, 2323685200:01:004:0013, 2323685200:01:004:0015, 2323685200:01:004:0014 належить Фермерському господарству «Евеліна», оскільки позивач є його засновником та вони знаходиться у користуванні фермерського господарства згідно Статуту.

Крім того, матеріали справи не містять доказів про те, що фермерське господарство «Евеліна», як юридична особа та користувач спірної земельної ділянки зверталося до відповідного органу із заявою про припинення його права користування такою земельною ділянкою. Напроти, позивачем, як засновником фермерського господарства, було зазначено до переліку використовуваних спірні земельні ділянки та визначено сплату мінімального податкового зобов`язання.

Таким чином, стороною позивача було належним чином доведено, що спірні земельні ділянки перебувають у користуванні фермерського господарства «Евеліна», а сплата мінімального податкового зобов`язання відповідно норм чинного законодавства покладається на їх користувача.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про неправомірність застосування мінімального податкового зобов`язання за земельні ділянки в податковому повідомленні-рішенні від 09.09.2024 №722079-24/08-13 у розмірі 61269,51 грн, в іншій частині оскаржуване податкове повідомлення рішення є правомірним.

На підставі вищевикладеного, з метою повного та ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне визнати частково протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Запорізькій області від 09.09.2024 №722079-24/08-13 в частині застосування мінімального податкового зобов`язання за земельні ділянки у розмірі 61269,50 грн.

Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, враховуючи задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1211,20 грн. підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 166; код ЄДРПОУ ВП 44118663), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Фермерське господарство "Евеліна" (70150, Запорізька обл., с. Тернувате, вул. Садова, буд. 40-Б; код ЄДРПОУ 22149501) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області форми «МПЗФ» №722079-24/08-13 від 09 вересня 2024 року в частині нарахування мінімального податкового зобов`язання у розмірі 61269,50 грн за земельні ділянки з кадастровими номерами: 2323655500:09:007:0004, 2323684000:05:008:0005, 2323681300:01:007:0019, 2323685200:07:002:0005, 2323685200:05:003:0009, 2323685200:07:002:0002, 2323685200:05:012:0002, 2323685200:05:009:0032, 2323685200:01:004:0016, 2323685200:01:004:0012, 2323685200:01:004:0017, 2323685200:01:004:0013, 2323685200:01:004:0015, 2323685200:01:004:0014.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 24.01.2025.

Суддя М.С. Лазаренко

СудЗапорізький окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення24.01.2025
Оприлюднено27.01.2025
Номер документу124671569
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них податку на доходи фізичних осіб

Судовий реєстр по справі —280/11617/24

Рішення від 24.01.2025

Адміністративне

Запорізький окружний адміністративний суд

Лазаренко Максим Сергійович

Ухвала від 06.01.2025

Адміністративне

Запорізький окружний адміністративний суд

Лазаренко Максим Сергійович

Ухвала від 20.12.2024

Адміністративне

Запорізький окружний адміністративний суд

Лазаренко Максим Сергійович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні