Рішення

від 24.01.2025 по справі 280/10864/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2025 року Справа № 280/10864/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 (реєстраційного номеру облікової картки платника податків немає, НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 )

до Державної міграційної служби України (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 9, код ЄДРПОУ 37508470), Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 90, код ЄДРПОУ 37834773), Вознесенський відділ у місті Запоріжжі Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області (не мас статусу юридичної особи назва підрозділ) (69035, м. Запоріжжя, проспект Соборний, 145-в)

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної міграційної служби України (далі відповідач 1), Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області (далі відповідач 2), Вознесенського відділу у місті Запоріжжі Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області (далі відповідач 3), в якій позивач просить суд:

визнати протиправними дії УДМС України в Запорізькій області щодо збирання, обробки та внесення до Єдиного державного демографічного реєстру персональних даних та присвоєння унікального номеру запису, у реєстрі №2008097-06608 (скорочено - УНЗР) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

зобов`язати Державну міграційну службу України знищити (видалити, анулювати ) присвоєний унікальний номер запису у реєстрі №№2008097-06608 (скорочено - УНЗР) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

визнати протиправними дії Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області (відповідь № К-83/6/2301-24'2301.2 135-24 від 21.06.2024) щодо відмови здійснити повноваження в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

визнати протиправними дії Вознесенського відділу у місті Запоріжжі Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області (відповідь №2314-895/2314.1-24 від 04.09.2024) щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

зобов`язати Вознесенській відділ у місті Запоріжжі Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позовних вимог вказують, що є матір`ю та законним представником неповнолітньої дитини ОСОБА_2 . Вказує, що у зв`язку з необхідністю отримання паспорта громадянина України зразка 1994 року, а також знищення унікального номеру запису у реєстрі батько дитини ОСОБА_3 , а також дитина зверталися у серпні 2024 року до Вознесенского відділу у місті Запоріжжі Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області, Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області Державної міграційної служби України. Зазначає, що Вознесенським відділом УДМС України в Запорізькій області, УДМС України в Запорізькій області відповідь не надано. Зазначає, що ДМС України відповідь щодо знищення УНЗР також не надало, проігнорувало прохання щодо цього. Покликається на те, що у видачі паспорта громадянина України дитині позивачки було відмовлено, про що свідчать відповіді, незважаючи на те, що дитина має законне право на отримання паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки. Вказує, що оскільки ім`я, прізвище та по-батькові стосуються приватного та сімейного життя особи (ст. 8 Єєвропейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950, а дитина позивачки не бажає за можливе цифрову ідентифікацію щодо себе (замість свого імені), вважає, що позовна заява в інтересах дитини охоплюється ст. 8 Конвенції, та будь-які дії з питань обов`язковості або примушування з отримання паспорта громадянина України у вигляді пластикової картки є втручанням до приватного та сімейного життя. На підставі викладеного, просить задовольнити позов.

Відповідач 1 подав відзив на позовну заяву вх. № 575 від 03.12.2024, в якому вказує, що з 2016 року позивач користується документами виготовленими засобами Реєстру, за вказаний період оформлено три документи, при виготовленні яких позивачем було надано згоду на обробку персональних даних та присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі. Оскільки позивачем надано згоду на внесення стосовно себе інформації до Єдиного державного демографічного реєстру задового до звернення до суду з даним адміністративним позовом, отже справа не підпадає під ознаки зразкової. Покликається на висновки Верховного суду у постанові від 08.06.2023 року у справі № 380/5977/21 та вказує, що використання позивачем паспорта громадянина України для виїзду за кордон, при виготовленні якого було надано згоду на обробку персональних даних та було присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, який є єдиним та присвоюватись повторно не буде, свідчить, що отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки жодним чином не порушує права позивачки та в будь-якому разі не є втручанням у її приватне і сімейне життя. Зазначає також, що позивачем не вказано жодного факту порушень з боку відповідачів при обробці її персональних даних, або ж недостовірності інформації. Законна і добровільна видача позивачу паспорта громадянина України та внесення інформації щодо неї до Реєстру жодним чином не суперечить нормам Конституції України, Закону №2297-VІ. Cтверджує, що Закон не передбачає підстави та право вимагати видалення даних з Реєстру, УНЗР не може бути видалено з Реєстру якщо особа отримувала документи, що посвідчують особу чи її спеціальний статус, із застосуванням засобів Реєстру. Просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідачі 2 та 3 також подали відзив на позовну заяву вх. № 575 від 03.12.2024, в якому вказали, що згідно даних Єдиного державного демографічного реєстру на ім`я ОСОБА_2 за допомогою засобів Реєстру оформлено три паспорти громадянина України для виїзду за кордон. При оформлені заяв-анкет надана згода на внесення до Єдиного державного демографічного реєстру інформації та відцифрованих відбитків пальців рук. Зазначає, що на підставі заяви анкети від 26.04.2016 присвоєно унікальний номер запису реєстру №20080907-06608, який є незмінним. Вказує, що в подальшому ОСОБА_2 разом із законним представником Коломієць Тетяною Валентинівною звертались із заявою анкетою № 5805795 від 26.06.2017 року та № 18594225 від 20.03.2021 року для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон. Покликається на те, що з 2016 року позивач користується документами виготовленими засобами Реєстру, за вказаний період оформлено три документи, при виготовленні яких позивачем було надано згоду на обробку персональних даних та присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі позивачем не зазначено жодного факту порушень з боку відповідачів при обробці її персональних даних, або ж недостовірності інформації. Зазначає, що законна і добровільна видача позивачу паспорта громадянина України та внесення інформації щодо неї до Реєстру жодним чином не суперечить нормам Конституції України, Закону №2297-VI. Вказує, що будь-яких доказів про незаконність чи недостовірність обробки персональних даних відповідачем позивач до суду не надала, отже правових підстав для вчинення дій щодо видалення/ анулювання персональних даних не має. Просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 29.11.2024 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/10864/24.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

ОСОБА_2 та її батько ОСОБА_3 звернулись до Вознесенського районного відділу у місті Запоріжжі управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області, Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області, Державної міграційної служби України із заявами щодо оформлення та видачі паспорту зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки, а також, просили видалити (знищити) присвоєний ОСОБА_2 унікальний номер запису у реєстрі (УНЗР) №20080907-06608, оскільки його присвоєння відбулось з порушенням закону, без моєї згоди та згоди будь-кого з її батьків.

Листом Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області від 21.06.2024 повідомлено, що особа подала не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення й видачі паспорта. Також зазначає, що з урахуванням того факту, що на ім`я ОСОБА_2 персоналізовані та видані документи, які оформлені засобами Реєстру, прн виготовлені яких законним представником було надано згоду на обробку персональних даних та присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, який є єдиним та присвоюватись повторно не буде, свідчить, що отримання паспорта громадянина України засобами Реєстру жодним чином не порушує прав заявника.

Крім того, листом Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області від 04.09.2024 повідомлено, що зважаючи на те, що інформація про персональні дані заявниці були отримані за її зверненням і без порушень вимог Закону №2297 та Закону №5492 та є достовірною, підстав для видалення УНЗР, а також даних-відсутні.

Не погоджуючись із діями відповідачів та з вимогами вчинити певні дії, позивач звернувся із вказаною позовною заявою до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

За приписами ст.3 КонституціїУкраїнипередбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до ст.19 КонституціїУкраїни,органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законамиУкраїни.

За змістом частин першої, другої статті 24 КонституціїУкраїни громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Статтею 32 КонституціїУкраїни визначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених КонституцієюУкраїни.Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Згідно ст.55 КонституціїУкраїни, права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

За змістом частини першої статті 92 КонституціїУкраїнивиключно законамиУкраїни,зокрема, визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; громадянство, правосуб`єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.

Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянствоУкраїничи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи визначені ЗакономУкраїни«Про Єдиний держаний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянствоУкраїни,посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 року №5492-VI (далі Закон №5492-VI).

На виконання вимогЗакону № 5492-VI Кабінет МіністрівУкраїнипостановою від 18 жовтня 2017 року № 784затвердив Порядок веденняЄдиного державного демографічного реєстру та надання з нього інформації, взаємодії між уповноваженими суб`єктами, а також здійснення ідентифікації та верифікації (далі - Порядок ведення ЄДДР).

Зокрема, пунктом 4 цього Порядку передбачено, що Реєстр складається з головного та резервного обчислювальних центрів і вузлів уповноважених суб`єктів. Уповноважені суб`єкти є розпорядниками відомчих інформаційних систем у межах, визначених ЗакономУкраїни«Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянствоУкраїни,посвідчують особу чи її спеціальний статус». Засобами Реєстру є технічні і програмні засоби відомчих інформаційних систем уповноважених суб`єктів, що застосовуються для внесення інформації до Реєстру та оформлення документів.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 5492-VI внесення інформації до ЄДДР здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог ЗаконуУкраїни«Про захист персональних даних».

У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формуєтьсяунікальний номер записув ЄДДР та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі).Унікальний номер записув ЄДДР є незмінним.

Згідно ч. 1ст. 6 ЗаконуУкраїни«Про захист персональних даних» від 01.06.2010 року № 2297-VI, мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.

Персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (ст. 2 Закону № 2297-VI).

Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законамиУкраїни,у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ч. 5, 6 ст. 6 вказаного Закону).

Одним із документів, які оформляються із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру, є паспорт громадянинаУкраїнидля виїзду за кордон (підпункт «б» пункту першого частини першої статті 13 Закону № 5492-VI).

Відповідно до частини третьої статті 13 Закону №5492-VIпаспорт громадянинаУкраїни,паспорт громадянинаУкраїнидля виїзду за кордон, дипломатичний паспортУкраїни,службовий паспортУкраїни,містять безконтактний електронний носій.

За частинами першою-другоюстатті 14 Закону № 5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону № 5492-VI бланки документів, які містять безконтактний електронний носій, виготовляються відповідно до вимог державних (національних) та міжнародних стандартів та з урахуванням рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO) і повинні мати ступінь захисту, що унеможливлює їх підроблення.

Бланки документів, які не містять безконтактного електронного носія, виготовляються відповідно до вимог державних (національних) та міжнародних стандартів і повинні мати ступінь захисту, що унеможливлює їх підроблення.

Згідно з частиною другою статті 15 Закону № 5492-VI бланки документів, якщо інше не визначено цим Законом, виготовляються за єдиними зразками та технічними описами, що затверджуються Кабінетом МіністрівУкраїни.

Згідно з частиною першою статті 16 Закону № 5492-VIоформлення, видача, обмін документів, їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 16 Закону № 5492-VI головний обчислювальний центр здійснює автоматизовану перевірку даних, отриманих з бази даних розпорядника Реєстру, формує набори даних та забезпечує виготовлення документів.

Поряд із цим, у статті 7 Закону № 5492-VI визначено перелік інформації про особу, яка вноситься до Реєстру, в якій, крім зазначеного, передбачено, що у разі оформлення паспорта громадянинаУкраїнидо Реєстру за згодою особи вносяться також відцифровані відбитки пальців рук особи (пункт 13 частини першої статті 7).

Інформація, яку тут виокремлено, у розумінні пункту 2 частини першої статті 3 Закону № 5492-VI, є біометричними даними, параметрами, тобто сукупністю даних про особу, зібраних на основі фіксації її характеристик, що мають достатню стабільність та істотно відрізняються від аналогічних параметрів інших осіб.

Відповідно до частини шостої статті 7 Закону № 5492-VI забороняється вимагати від осіб та вносити до Реєстру інформацію, не передбачену цим Законом. Забороняється вимагати від осіб персональні дані, що свідчать про етнічне походження, расу, політичні, релігійні чи інші переконання, звинувачення у скоєнні злочину або засудження до кримінального покарання, а також дані щодо здоров`я або статевого життя.

Таким чином, паспорт громадянинаУкраїнидля виїзду за кордон є одним із документів, які оформляються із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру, порядок оформлення, видачі, обміну якого регламентує Закон № 5492-VІ та прийнятими на виконання цього Закону урядовими постановами, а саме: Постановою КМУ від 07.05.2014 № 152 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянинаУкраїнидля виїзду за кордон» (далі - постанова № 152), Постановою КМУ від 18 жовтня 2017 року № 784 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного демографічного реєстру та надання з нього інформації, взаємодії між уповноваженими суб`єктами, а також здійснення ідентифікації та верифікації» та Постановою КМУ від 26.11.2014 №669 «Про затвердження Порядку отримання, вилучення з Єдиного державного демографічного реєстру та знищення відцифрованих відбитків пальців рук особи» (далі - Порядок).

Відповідно до ч.2 ст. 14 Закону № 5492-VI документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.

Водночас, застосовуючи законодавчі положення в цій частині, потрібно зважати на те, що цей Закон встановлює вимоги щодо оформлення не тільки паспорта громадянинаУкраїнидля виїзду за кордон, а й інших документів, які посвідчують особу та підтверджують громадянствоУкраїни,а також її спеціальний статус. Тому вимоги щодо форми документів, установлені у статті 14, є загальними, і застосовувати положення цієї статті потрібно в системному взаємозв`язку з іншими нормами Закону № 5492-VI.

Так, усі документи, які перелічено в частині першій статті 13 Закону № 5492-VI, за винятком посвідчення особи на повернення в Україну, тимчасового посвідчення громадянинаУкраїнита посвідчення водія, згідно із Законом № 5492-VI, повинні містити безконтактний електронний носій, за фактом виготовлення якого до Реєстру підлягають внесенню відомості про особу та документ (серія,номер,дата персоналізації), щодо якого прийнято рішення про його оформлення.

Згідно вимог ст.4 Закону №5492-VI, Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих КонституцієюУкраїнисвободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

Внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог ЗаконуУкраїни«Про захист персональних даних».

У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формуєтьсяунікальний номер записувРеєстріта фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі).Унікальний номер записувРеєстріє незмінним (ст. 10 ЗаконуУкраїни№ 5492).

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЗаконуУкраїни№ 5492 для внесення інформації до Реєстру та для оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених), обміну документів за зверненням заявника формується заява-анкета, зразок якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що здійснює формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, в установленому порядку.

Згідно п.1 ч.1 ст. 13 ЗаконуУкраїни№ 5492 до документів, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, належить, зокрема, паспорт громадянинаУкраїнидля виїзду за кордон.

Відтак, паспорт громадянинаУкраїнидля виїзду за кордон оформлюється виключно із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру, до якого вноситься інформація щодо ідентифікації осіб, які звернулися для оформлення такого паспорта (автоматично формуєтьсяунікальний номер записувРеєстрі).

З матеріалів справи слідує, що позивач зверталася до відповідача із заявою, в котрій просила серед іншого знищити єдинийунікальний номер записувреєстрі(УНЗР).

При цьому, суд зазначає, що позивачка в інтересах дитини ОСОБА_2 тричі зверталась за оформленням за допомогою засобів ЄДДР паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

При оформлені заяв-анкет надана згода на внесення до Єдиного державного демографічного реєстру інформації та відцифрованих відбитків пальців рук. На підставі заяви анкети від 26.04.2016 року присвоєно унікальний номер запису реєстру №20080907-06608 (УНЗР).

На час звернення до суду не було порушено право або інтерес позивача, оскільки на її заяву щодо відкликання згоди на збір та обробку персональних даних паспорта громадянинаУкраїнидля виїзду за кордон, повернення паспорта громадянинаУкраїнидля виїзду за кордон відповідачем надана відповідь у якій відмовлено позивачу у видаленні УНЗР з системи ЄІАС УМП, оскільки причини відсутні, а також роз`яснено правила та процедуру оформлення паспорта громадянинаУкраїнидля виїзду за кордон.

Суд звертає увагу на те, що в даному випадку спірні правовідносини регулює спеціальний закон, а саме Закон № 5492 «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянствоУкраїни,посвідчують особу чи її спеціальний статус», відповідно до якого не передбачено підстав для вилучення інформації стосовно особи із Реєстру.

Верховний Суд у постанові від 24 червня 2021 року у справі № 0240/3048/18-а дійшов висновку, що відмова від внесення відцифрованих відбитків пальців рук до безконтактного електронного носія передбачена лише у процедурі отримання паспорта громадянинаУкраїни,тоді як паспорт громадянинаУкраїнидля виїзду за кордон відповідно до частини 4 статті 22 ЗаконуУкраїни«Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянствоУкраїни,посвідчують особу чи її спеціальний статус» № 5492-VI є за формою іншим документом і виготовляється у формі книжечки, правий форзац якої містить безконтактний електронний носій, та складається з м`якої обкладинки, 32 сторінок та сторінки даних. У цій справі Суд вважав обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що прийняття документів та оформлення паспорта громадянинаУкраїнидля виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія, з 20 грудня 2016 року припинено.

У справі № 0240/3048/18-а Суд критично оцінив посилання особи на приписи частини 2 статті 7 ЗаконуУкраїни«Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянствоУкраїни,посвідчують особу чи її спеціальний статус» № 5492-VI, яка передбачає, що у разі відсутності інформації, передбаченої пунктами 3, 6, 9-14 частини першої цієї статті, вноситься відповідна відмітка, оскільки вказана правова норма не розповсюджується на позивача.

У справі № 0240/3048/18-а Верховний Суд зазначив, що випадки відсутності інформації про відцифровані відбитки пальців рук особи для отримання нею паспорту громадянинаУкраїнидля виїзду за кордон деталізовані у пункті 3 Порядку № 628, а саме: відсутність можливості через якість отриманого графічного зображення відцифрованих відбитків усіх пальців рук особи ідентифікувати її; недосягнення особою 12-річного віку; відсутність у особи всіх пальців рук; неможливість особи пересуватися самостійно у зв`язку із тривалим розладом здоров`я та потребування термінового лікування за кордоном, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров`я, оформленим в установленому порядку. Таким чином, позивач під вказаний перелік виключних обставин, за яких можлива відсутність інформації, передбаченої, зокрема, пункту 12 частини 1 статті 7 Закону № 5492-VI не підпадає.

Також у справі № 0240/3048/18-а Верховний Суд, погоджуючись з висновком суду апеляційної інстанцій, яким проаналізовано положення Закону № 987-ХІІ і КонституціїУкраїнизазначив, що діюче законодавство щодо порядку видачі паспорта громадянинаУкраїнидля виїзду за кордон будь-яких прямих чи непрямих переваг, привілеїв чи обмежень за релігійними переконаннями не встановлює.

Також Верховний Суд у постанові від 21 серпня 2020 року у справі № 260/99/19 зазначає: «щодо задоволених позовних вимог про анулювання єдиного унікальногономер записувреєстрі(УНЗР) та персональних даних особи, зареєстрованих в Єдиному державному демографічномуреєстрі(ЄДДР) суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для вилучення інформації стосовно особи із Реєстру оскільки спеціальним законом, а саме ЗакономУкраїни«Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянствоУкраїни,посвідчують особу чи її спеціальний статус» № 5492, не передбачено підстав для вилучення такої інформації. Суд апеляційної інстанції зазначив, що присвоєння унікального номера особі, як порушення її права на свободу віросповідання, не можуть слугувати підставою для того, щоб порушувати/не виконувати вимоги ЗаконуУкраїни№ 5492-УІ та/чи робити з нього винятки. Крім того, суд апеляційної інстанції вказав, що застосування у цій справі правової позиції викладеної Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 вересня 2018 року по справі № 806/3265/17 (на яку посилається позивач), як зразкової справи, відсутні».

Тому вимоги позивачки щодо (видалення, анулювання) інформації (файлу) персональних даних на ім`я ОСОБА_2 , яка зберігається в Єдиному державному демографічномуреєстрінеобґрунтовані.

Відповідно до п.п. 5, 6 ч. 2 ст. 8 Закону № 2297-VI суб`єкт персональних даних має право: пред`являти вмотивовану вимогу володільцю персональних даних із запереченням проти обробки своїх персональних даних; пред`являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 15 Закону № 2297-VI, персональні дані підлягають видаленню або знищенню у разі: 1) закінчення строку зберігання даних, визначеного згодою суб`єкта персональних даних на обробку цих даних або законом; 2) припинення правовідносин між суб`єктом персональних даних та володільцем чи розпорядником, якщо інше не передбачено законом; 3) видання відповідного припису Уповноваженого або визначених ним посадових осіб секретаріату Уповноваженого; 4) набрання законної сили рішенням суду щодо видалення або знищення персональних даних. Персональні дані, зібрані з порушенням вимог цього Закону, підлягають видаленню або знищенню у встановленому законодавством порядку.

Судом вже встановлено, що зі змісту позовної заяви випливає, що позивачем було надано згоду про обробку своїх персональних даних. Таким чином, позивач добровільно подав свої персональні дані, які були внесені у Реєстр без порушень відповідачем Закону №5492-VI та Закону № 2297-VI, за відсутності доказів протилежного. Тобто, правовідносини між сторонами з реалізації позивачем права на отримання паспорта відбулись з підстав та у порядку, визначеному чинним законодавством.

Таким чином, оскільки інформація про позивача була отримана з дозволу останнього і без порушень вимог ЗаконуУкраїни"Про захист персональних даних", та ЗаконуУкраїни"Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянствоУкраїни,посвідчують особу чи її спеціальний статус", та є достовірною, підстави для видалення даних ОСОБА_2 , а саме прізвища, ім`я, по-батькові, дати народження, статі, ідентифікаційного номеру, місця народження, місця проживання, відцифрованого обличчя, відцифрованого підпису, відцифрованих відбитків пальців рук, у тому числі знищення (видалення) унікального номерузаписууреєстрі,відсутні.

Щодо вимог про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року № 2235-III (далі також - Закон № 2235-ІІІ) документом, що підтверджує громадянство України є паспорт громадянина України.

Відповідно до частин першої-другої статті 14 Закону № 5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом.

Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.

Відповідно до частин першої-другої статті 21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частина четверта статті 21 Закону № 5492-VI регламентує, що паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Водночас за змістом пункту 3 Положення № 2503-XII бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 16 Положення № 2503-XII обмін паспорта провадиться у разі: зміни (переміни) прізвища, імені або по батькові; встановлення розбіжностей у записах; непридатності для користування.

В силу пунктів 1 - 4 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 (далі - Порядок № 302) паспорт громадянина України (паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов`язаний отримати паспорт.

Паспорт оформляється особам, які не досягли 18-річного віку, на чотири роки, а особам, які досягли 18-річного віку - на кожні 10 років.

Пунктом 5 Порядку № 302 передбачено, що у разі втрати або викрадення паспорта особі замість втраченого або викраденого оформляється та видається новий паспорт.

Згідно з частиною першою статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» від 01 червня 2010 року № 2297-VI (далі також Закон - № 2297-VI) мета обробки персональних даних мас бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних та відповідати законодавству про захист персональних даних.

Статтею 2 Закону № 2297-VI визначено, що персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Приписами частин п`ятої-шостої статті 6 Закону № 2297-VI передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Наведене вище правове регулювання свідчить, що Положенням № 2503-XII передбачено дві форми паспорта громадянина України, а саме у формі книжечки або картки.

Суд зазначає, що правова позиція щодо наявності права громадян на отримання паспорта у формі книжечки була викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року в зразковій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18).

Суд звертає увагу, що відповідно до пунктів 21, 22 частини 1 статті 4 КАС України типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб`єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги; зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.

Відтак, ознаками типових адміністративних справ є один і той же відповідач-суб`єкт владних повноважень та/або його відокремлені структурні підрозділи, аналогічні підстави публічно-правового спору, однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин та аналогічні позовні вимоги.

Повертаючись до обставин цієї справи, визначальними її особливостями, на підставі яких справа не може бути визначена як типова є, зокрема, наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 оформила паспорт громадянина України для виїзду за кордон: серія НОМЕР_3 від 30.06.2017, строком дії до 30.06.2020 ; серія НОМЕР_4 від 31.03.2021 строком дії до 31.03.2025.

Отже, персональні дані позивача раніше вже були внесені до Реєстру.

Разом з тим, у зразковій справі правовідносини стосувались майбутнього внесення персональних даних до Реєстру, та предметом розгляду у такій справі було порушене право мати паспорт у альтернативній формі особи, яка не надавала згоду на обробку персональних даних.

Отже, висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у зразковій справі № 806/3265/17 стосуються інших правовідносин, а саме: при їх прийнятті суд захистив право позивача на виготовлення паспорта у традиційній формі книжечки зразка 1994 року (внутрішній паспорт громадянина України) виключно з огляду на його релігійні переконання для особи, яка ніколи не зверталася за оформленням біометричних документів.

Водночас суд враховує висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 08 червня 2023 року у справі № 380/5977/21, від 22 березня 2024 року у справі № 540/4500/21, від 28 листопада 2024 року у справі № 420/6552/24, відповідно до якихвикористання позивачем паспорта громадянина України для виїзду за кордон, при виготовленні якого було надано згоду на обробку персональних даних та було присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі,який є єдиним та присвоюватись повторно не буде, свідчить, що отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки жодним чином не порушує права позивача та в будь-якому разі не є втручанням у його приватне і сімейне життя.

Крім того, у дані справі позивач вже отримував і внутрішній паспорт у формі ID-картки, також надавши згоду на обробку персональних даних.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для видачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 паспорта громадянина України зразка 1994 року (у формі книжечки) в контексті правовідносин, що склались у цій справі.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

У зв`язку із відмовою у позові, розподіл судових витрат на підставі ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 (реєстраційного номеру облікової картки платника податків немає, НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) до Державної міграційної служби України (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 9, код ЄДРПОУ 37508470), Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 90, код ЄДРПОУ 37834773), Вознесенський відділ у місті Запоріжжі Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області (не мас статусу юридичної особи назва підрозділ) (69035, м. Запоріжжя, проспект Соборний, 145-в) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 24 січня 2025 року.

Суддя Л.Я. Максименко