Рішення

від 23.01.2025 по справі 640/3707/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2025 року м. Київ №640/3707/20

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТТТ Плюс»

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТТТ Плюс» (далі позивач/ТОВ «ТТТ Плюс») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.11.2019 №022332401.

Позов обґрунтований тим, що податкове повідомлення-рішення від 06 листопада 2019 року №022332401 є протиправним з огляду на відсутність у «ТТТ Плюс» обов`язку подання звіту про суми податкових пільг. Позивач також зазначає, що не користувався податковими пільгами у перевіряємому періоді. Просить суд задовольнити позов.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 лютого 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/3707/20.

Відповідно до Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 №2825-ІХ ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва; утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві; визначено територіальну юрисдикцію Київського міського окружного адміністративного суду, яка поширюється на місто Київ.

Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ установлено, що з дня набрання чинності цим Законом: до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, справа надіслана до Київського окружного адміністративного суду за належністю.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 січня 2024 року справа розподілена судді Жуковій Є.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року справу №640/3707/20 прийнято до провадження судді Жукової Є.О. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими статтями 257-262 КАС України без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідно до довідки про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді «Ухвала про прийняття адміністративної справи до провадження» від 07 лютого 2024 року у справі №640/3707/20 доставлено до електронного кабінету ТОВ «ТТТ Плюс» та ГУ ДПС у м. Києві 08 лютого 2024 року.

04 травня 2024 року до відділу документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Київського окружного адміністративного суду від ГУ ДПС у м. Києві надійшов відзив на позовну заяву, в якому позивач зазначив про безпідставність позову. Просив суд відмовити у задоволенні позову.

З метою додержання розумного строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75, пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку з питань своєчасності подання (неподання) звіту про суми податкових пільг ТОВ «ТТТ Плюс», за результатом якої складений акт від 02 жовтня 2019 року №298/26-15-04-01-21/36938889 (а.с.29).

Так, перевіркою встановлено, що ТОВ «ТТТ Плюс» порушено підпункт 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, а саме порушено граничні терміни подання Звіту про суми податкових пільг за І півріччя, ІІІ та ІV квартали 2018 року, відповідальність за що передбачена пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 06 листопада 2019 року №022332401, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 3 060 грн (а.с.26).

21 листопада 2019 року ТОВ «ТТТ Плюс» подано скаргу до ДПС України на податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 06 листопада 2019 року №022332401 (а.с.16-19).

Рішенням ДПС України від 10 грудня 2019 року №12505/6/99-00-08-05-05 продовжено розгляд скарги ТОВ «ТТТ Плюс» на податкове повідомлення-рішення від 06 листопада 2019 року №022332401 (а.с.14).

Рішенням ДПС України від 23 січня 2020 року №2946/6/99-00-08-05-06 залишено податкове повідомлення-рішення від 06 листопада 2019 року №022332401 без змін, а скаргу без задоволення (а.с.11-12).

Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 06 листопада 2019 року №022332401 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Податковий кодекс України (далі ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пп. 16.1.6 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов`язаний подавати контролюючим органам інформацію, відомості про суми коштів, не сплачених до бюджету в зв`язку з отриманням податкових пільг (суми отриманих пільг) та напрями їх використання (щодо умовних податкових пільг - пільг, що надаються за умови використання коштів, вивільнених у суб`єкта господарювання внаслідок надання пільги, у визначеному державою порядку).

Відповідно до пп. 17.1.4 п. 17.1 ст. 17 ПК України, платник податків має право, зокрема, користуватися податковими пільгами за наявності підстав у порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 46.1 ст. 46 ПК України встановлено, що податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п. 30.1 ст. 30 ПК України, податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (п. 30.2 ст. 30 ПК України).

Згідно з п. 30.6 ст. 30 ПК України, суми податку та збору, не сплачені суб`єктом господарювання до бюджету у зв`язку з отриманням податкових пільг, обліковуються таким суб`єктом - платником податків. Облік зазначених коштів ведеться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 Порядку обліку сум податків та зборів, не сплачених суб`єктом господарювання до бюджету у зв`язку з отриманням податкових пільг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.10.2010 №1233 (далі - Порядок №1233), суб`єкт господарювання, що не сплачує податки та збори у зв`язку з отриманням податкових пільг, веде облік сум таких пільг та складає звіт про суми податкових пільг за формою згідно з додатком.

Пунктом 3 Порядку №1233 передбачено, що звіт подається суб`єктом господарювання за три, шість, дев`ять і дванадцять календарних місяців за місцем його реєстрації протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового періоду. У разі коли суб`єкт господарювання пільгами не користується, звіт не подається.

Згідно з п. 8 Порядку №1233, податкові пільги визначаються за операціями з постачання товарів та/або послуг, що є об`єктами обкладення податком на додану вартість і відповідно до Податкового кодексу України та міжнародних договорів України, ратифікованих Верховною Радою України, звільнені від оподаткування або оподатковуються за нульовою ставкою, а також тих, до яких застосовані спеціальні режими оподаткування в галузі сільського господарства.

Відповідно до п. 120.1 ст. 120 ПК України, неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Як слідує зі змісту акту перервірки під час проведення камеральної перевірки відповідачем не було досліджено питання користування ТОВ «ТТТ Плюс» податковими пільгами за І півріччя 2018 року, за III квартал 2018 року, за ІV квартал 2018 рік, зокрема, в акті не визначено якими видами податкових пільг відповідно до Довідника пільг користувався позивач, внаслідок чого фактично не вбачається можливим в силу зазначених положень податкового законодавства встановлення обов`язку подання звіту про суми податкових пільг.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частинами першою, другою статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 73 КАС України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї та практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини як джерело права.

Аналізуючи оскаржуване рішення, суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейським Судом з прав людини у рішенні у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) №37801/97 від 01.07.2003, яке, відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

За таких обставин, враховуючи, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не встановлено та не доведено під час проведення камеральних перевірок факту користування позивачем податковими пільгами, який є необхідним для встановлення відповідного обов`язку щодо подання звіту про суми податкових пільг, передбаченого Порядком №1233, суд вважає, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог п. 120.1 статті 120 ПК України та п. 3 Порядку обліку сум податків та зборів, не сплачених суб`єктом господарювання до бюджету у зв`язку з отриманням податкових пільг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.10.2010 №1233 в частині не подання до контролюючого органу звіту про суми податкових пільг за звітний періоди: за І півріччя 2018 року, за III квартал 2018 року, за ІV квартал 2018 рік, є необґрунтованими та безпідставними.

Суд також зазначає, що згідно з п. 30.9 ст. 30 ПК України, податкова пільга надається шляхом:

а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору;

б) зменшення податкового зобов`язання після нарахування податку та збору;

в) встановлення зниженої ставки податку та збору;

г) звільнення від сплати податку та збору.

Відповідно до статті 193 Податкового кодексу України, ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: а) 20 відсотків; б) 0 відсотків; в) 7 відсотків по операціях з:

постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів, а також медичних виробів, які внесені до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення або відповідають вимогам відповідних технічних регламентів, що підтверджується документом про відповідність, та дозволені для надання на ринку та/або введення в експлуатацію і застосування в Україні;

постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, дозволених для застосування у межах клінічних випробувань, дозвіл на проведення яких надано центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

У свою чергу, ст. 195 ПК України визначає операції, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою, серед яких пп. 195.1.3. п. 195.1 цієї статті виокремлюється постачання послуг міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. Для цілей цього підпункту перевезення вважається міжнародним, якщо таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом.

Судом встановлено, що на виконання п. 9 Порядку №1233, який встановлює, що суми податків та зборів, не сплачені суб`єктом господарювання до бюджету у зв`язку з отриманням податкових пільг, розраховуються таким суб`єктом у порядку, встановленому Державною податковою службою за погодженням з Мінфіном, розроблено Порядок визначення сум податків та зборів, не сплачених суб`єктом господарювання до бюджету у зв`язку з отриманням податкових пільг за операціями, які здійснюються на митній території України, затверджений наказом ДПА України від 29.03.2011 №167, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 квітня 2011 р. за №483/19221, який є чинним та підлягає застосуванню до спірних правовідносин (далі - Порядок № 167).

Порядок №167 передбачає розрахунок сум податків та зборів, не сплачених суб`єктом господарювання до бюджету у зв`язку з отриманням податкових пільг виключно за операціями, які здійснюються на митній території України.

На переконання суду операції, щодо яких платник податків отримує пільги, повинні відповідати двом критеріям у сукупності: бути об`єктом оподаткування ПДВ і здійснюватися на митній території України.

Отже, у звітах, які подаються платниками податків, зазначатимуться лише ті коди пільг щодо ПДВ, операції за якими є об`єктом оподаткування ПДВ і здійснюються на митній території України.

Судом встановлено, що основним видом діяльності позивача КВЕД 46.90 є Неспеціалізована оптова торгівля. Вказане не заперечується відповідачем.

Проте, в акті перевірки не відображено, якими саме користувався пільгами позивач.

Суд також бере до уваги роз`яснення, надані у листі Державної податкової служби України від 28.01.2013 №833/10/06-406, в якому зазначено, що звіт про суми податкових пільг не є податковою декларацією в розумінні пункту 46.1 статті 46 ПК України.

Наведеними положеннями ст. 193 ПК України не встановлено переваг для жодної із вказаних ставок податку. База оподаткування, визнання права на податковий кредит, порядок ведення податкового обліку та заповнення податкової звітності для них також визначаються відповідними статтями Кодексу за однаковими принципами. Тому ставки податку у розмірі 17% (до 2014 року - 20%) та 0% при експорті, є двома основними рівнозначними ставками, які застосовуються залежно від напрямку постачання.

Такий підхід, як зазначено у листі ДПС України, відповідає терміну «податкова пільга» та підставам для її надання, встановленим п. 30.1 та п. 30.2 ст. 30 ПК України згідно з якими податкова пільга надається конкретному платнику податків або групі платників податків. Податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених п. 30.2 цієї статті. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (наприклад, ст. 197 або розділ XX «Перехідні положення» Кодексу).

У листі ДПС України також зауважено на тому, що постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1233 затверджено Порядок обліку сум податків та зборів, не сплачених суб`єктом господарювання до бюджету у зв`язку з отриманням податкових пільг. При цьому відповідно до п. 2 постанови її норми поширюються на операції, які здійснюються на митній території України.

Відповідно до п. 2 постанови Державна податкова служба України забезпечує облік сум податків та зборів, не сплачених суб`єктом господарювання до бюджету у зв`язку з отриманням податкових пільг, за операціями, що здійснюються на митній території України.

Облік пільг здійснюється згідно з Довідником пільг, наданих чинним законодавством по сплаті податків та зборів, який щоквартально затверджується відповідним наказом ДПСУ. При цьому в Довіднику пільг експортні операції обліковуються як переваги в оподаткуванні, що за економічною сутністю не є пільгами, не є фінансовою підтримкою платника та не є втратами бюджету.

Вказане виключає обов`язок позивача подавати звіти про суми податкових пільг з ПДВ за І півріччя 2018 року; за III квартал 2018 року, за ІV квартал 2018 рік, а отже оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 06 листопада 2019 року №022332401, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та мотиви суду щодо кожної з позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Позивач у позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102 грн.

Відповідно до положень статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що під час звернення до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 102 грн. Сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ТТТ Плюс» задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 06 листопада 2019 року №022332401.

3. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТТТ Плюс» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2 102 (дві тисячі сто дві) гривень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жукова Є.О.