Рішення

від 24.01.2025 по справі 320/54580/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2025 року м.Київ №320/54580/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Будпостач» до Черкаської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство «Будпостач» (далі- позивач, ПП «Будпостач» ) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Черкаської митниці (далі -відповідач, митниця), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 02.09.2024 № UA 902080/2024/00124/1; від 03.09.2024 № UA 902080/2024/00125/1 (далі спірні рішення).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що порушуючи норми діючого митного законодавства України відповідачем прийнято протиправні рішення про коригування митної вартості товарів, внаслідок чого скориговано заявлену позивачем за ціною контракту митну вартість імпортованого ним товару, що призвело до порушення його прав та законних інтересів, оскільки подані позивачем митному органу документи, відповідають встановленим законодавчим вимогам та підтверджують заявлені відомості про митну вартість товару, у той час, як визначення відповідачем митної вартості товару та коригування її в сторону збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого позов не визнано та зазначено, що в наявних у митниці документах, які надавались декларантом на підтвердження заявленої митної вартості за основним методом, відсутні всі відомості щодо фактично сплаченої ціни товарів, та що підтверджують числові значення всіх обов`язкових складових митної вартості товарів, повноту їх додавання до ціни товару, тим самим декларантом заявлено митниці неповні відомості про митну вартість товарів та обраний метод її визначення. Декларантом не усунуто наявні обставини, які унеможливлюють визначення митної вартості за основним методом. Відтак, відомості, що містяться в наданих декларантом документах є необ`єктивними, не підтвердженими належним чином документально, чим порушено вимоги частини другої статті 52, частини 21 статті 58 та частини другої статті 52 Митного кодексу України. За висновками відповідача, декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товарів та обраний метод її визначення. Обраний декларантом метод за ціною договору не відповідає умовам, визначеним в статті 58 глави 9 Митного кодексу України, а також наявні обставини, визначені частиною другою статті 58 Митного кодексу України, у зв`язку з чим застосування методу за ціною договору неможливо.

До відзиву на позовну заяву відповідач долучив клопотання про здійснення розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає таке.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Тобто, за загальним правилом, відкриті у спрощеному позовному провадженні справи розглядаються судом без виклику сторін за наявними у справі матеріалами. Однак суд за власною ініціативою або за клопотанням сторони може призначити судове засідання за наявності достатніх для цього обґрунтованих підстав.

Відповідно до частини шостої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:

1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;

2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Згідно з частиною сьомою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Враховуючи предмет позову, обставини справи та характер спірних правовідносин, суд вважає, що дана адміністративна справа може бути розглянута без проведення судового засідання.

Крім того, суд зауважує, що заявлене відповідачем клопотання є клопотанням з процесуальних питань.

Відповідно до частини першої статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування тощо щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Частиною першою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити, серед іншого, зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника; підстави заяви (клопотання, заперечення)

Однак, відповідачем не наведені обґрунтовані обставини, які б свідчили про доцільність розгляду справи у судовому засіданні, а лише посилання на важливе значення справи для відповідача не є достатньою підставою для здійснення розгляду цієї справи у судовому засіданні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши подані представниками сторін документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Як вбачається із матеріалів справи, Приватне підприємство «Будпостач» (код ЄДРПОУ 24267110, зареєстроване 07.03.1996, його місцезнаходження 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9Е, кім. 314; основний вид діяльності 46.43 Оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення.

Інші види діяльності: торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами; Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; Торгівля мотоциклами, деталями та приладдям до них, технічне обслуговування і ремонт мотоциклів; Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; Оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням; Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; Неспеціалізована оптова торгівля, Вантажний автомобільний транспорт; Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, Інша поштова та кур`єрська діяльність; Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки; Ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування; Виробництво інших виробів із пластмас; Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; Надання в оренду вантажних автомобілів.

Так, 08.06.2018 ПП «Будпостач» (покупець) уклало контракт №1055 із компанією HEBEI JINGAO FIBERGLASS PRODUCTS СО. LTD. (Китай) (продавець), за умовами якого продавець виробляє та продає товари (будівельні та оздоблювальні матеріали, сітку із скловолокна), а покупець приймає і оплачує товари. Найменування (перелік), кількість, ціна за одиницю і загальна вартість товару, умови та строки поставки вказуються у проформах-інвойсах та інвойсах, які є невід`ємною частиною контракту.

Товар поставляється окремими партіями. Поставка товару здійснюється партіями, сформованими на підставі замовлення покупця.

Сторони за названим контрактом керуються правилами Інкотермс 2010. Строки та умови поставки вказуються в інвойсах. Товар поставляється для ввезення на митну територію України.

За умовами пункту 4 контракту партія товару повинна супроводжуватися наступними відвантажувальними документами: транспортний документ відповідно до виду перевезення; інвойс; пакувальний лист.

Також з`ясовано, що для організації перевезення товарів до України позивачем 24.02.2020 укладено з ТОВ «Мерск Україна Лтд» (далі експедитор) договір транспортного експедирування №UA00072711.

Для перевезення товарів до України позивачем 14.02.2022 укладено з компанією Maersk A/S (Данія) договір №UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів.

06.03.2024 продавець надав підприємству прайс-лист щодо ціни товарів та виписано платформу інвойс №JA00072649 на загальну суму 1 860 480,00 доларів США.

25.04.2024 позивач згідно з контрактом від 08.06.2018 №1055 перерахував продавцю платіжною інструкцією в іноземній валюті №246 грошові кошти в розмірі 139 988,89 доларів США.

01.06.2024 продавець виписав комерційний інвойс №JA240601 для оплати товарі за ціною 71 769,60 доларів США.

03.06.2024 для переміщення товарів в Україну митними органами Китаю було оформлено митну декларацію №021720240000130265 за ціною 71 769,60 доларів США, що відповідає ціні, зазначеній у комерційному інвойсі.

21.06.2024 позивач згідно з контрактом від 08.06.2018 №1055 перерахував продавцю платіжною інструкцією в іноземній валюті №420 грошові кошти в розмірі 13 551,36 доларів США.

26.06.2024 продавець виписав сертифікат походження №С243361072150010 на товари, що вказав і в комерційному інвойсі.

05.07.2024 продавець передав товари перевізнику для доставки в Україну та одержав, як підтвердження передачі товарів, коносамент №238881469.

16.07.2024 позивач склав лист, в якому зазначив, що ПП «Будпостач» здійснив оплату у розмірі 71 769,60 доларів США постачальнику HEBEI JINGAO FIBERGLASS PRODUCTS CO., LTD згідно контракту №1055 від 08.06.2018 за товар, який постачається згідно комерційного інвойсу №№JA240601 від 01.06.2024 в повному обсязі (платіжне доручення №246 від 25.04.2024 та №420 від 21.06.2024), а різницю в сумі буде використано для оплати інших замовлень.

31.07.2024 для оплати позивачем наданих транспортних та експедиційних послуг, експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав рахунок фактуру №5653387726, а перевізник компанія Maersk А/S (Данія) виписав інвойс №5653387728.

07.08.2024 для підтвердження витрат на транспортування товарів експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав позивачу довідку про транспортні витрати №60.

На підставі залізничних накладних УМВС від 13.08.2024 №00000337 та від 19.08.2024 №2151520262 товари були доставлені з порту Гданськ (Польща) до ТОВ «Західний контейнерний термінал» м. Тернопіль.

Щодо рішення про коригування митної вартості товарів від 02.09.2024 № UA902080/2024/000124/1, судом встановлено наступне.

16.07.2024, враховуючи що товари були завантажені у різні контейнери, для уникнення простою транспорту при митному оформленні в Україні, позивач на підставі комерційного інвойсу №JA240601 від 01.06.2024 виписав Специфікацію №1 на товари у контейнерах №MRSU3640754, №MSKU0270830, №MRKU4752289, №MRSU3641832 на загальну суму 57 435,06 доларів США.

Відповідно до товарно-транспортних накладних CMR від 31.08.2024 №0754, №0830, №1832 та №2289 товари були доставлені до Черкаської митниці.

02.09.2024 позивач подав відповідачу митну декларацію №24UA902080803058U3 для митного оформлення товарів, що зазначені у специфікації №1, у якій митну вартість товарів визначив за основним методом за ціною договору (контракту), а у графі 22 декларації зазначив загальну суму за рахунком 57 435,06 доларів США.

Для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації №24UA902080803058U3 декларант додав передбачені статтею 53 Митного кодексу України документи, які вказані у графі 44 митної декларації. Доказами надання документів є також відомості у картці відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні №UA902080/2024/000187, виписаної відповідачем, а саме:

- контракт від 08.06.2018 №1055 між позивачем та компанією HEBEI JINGAO FIBERGLASS PRODI CTS CO., LTD (Китай);

- комерційний інвойс від 01.06.2024 №JA240601;

- комерційна пропозиція від 23.04.2024;

- прайс лист б/н від 06.03.2024;

- митна декларація країни відправлення №021720240000130265 від 03.06.2024;

- договір транспортного експедирування від 24.02.2020 №UA00072711 між позивачем та експедитором ТОВ «Мерск Україна ЛТД»;

- договір від 14.02.2022 №UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів між позивачем і перевізником компанією Maersk А/S (Данія);

- коносамент від 05.07.2024 №238881469;

- сертифікат походження №С243361072150010 від 26.06.2024;

- платіжна інструкція в іноземній валюті №246 від 25.04.2024;

- платіжна інструкція в іноземній валюті №420 від 21.06.2024;

- довідка ТОВ Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 07.08.2024 №60;

- рахунок-фактура ТОВ «Мерск Україна Лтд» від 31.07.2024 №5653387726 для оплати позивачем експедиторських послуг при транспортуванні товарів;

- інвойс компанії Maersk А/S (Данія) від 31.07.2024 №5653387728 для оплати послуг з перевезення товарів;

- залізнична накладна УМВС №00000337 від 13.08.2024;

- залізнична накладна УМВС №2151520262 від 19.08.2024;

- товарно-транспортні накладні CMR від 31.08.2024 №0754, №0830, №1832, №2289;

- висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи №142000-3102-0005 від 19.01.2024;

- специфікації №1 від 16.07.2024;

- видаткові накладні від 01.02.2024;

- інформація з джерел інтернету від 02.09.2024;

- лист про оплату від 16.07.2024;

- лист про порт від 01.01.2024;

- технічні дані від 30.12.2023;

- декларація митної вартості.

02.09.2024 відповідач направив до декларанта електронне повідомлення №1060225, у якому зобов`язав декларанта надати додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

02.09.2024 у відповідь на електронне повідомлення позивач направив до митного органу листа, у якому заявив, що немає можливості надати інші додаткові документи.

02.09.2024 Черкаська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів UA902080/2024/000124/1, яким визначила митну вартість імпортованих позивачем товарів сітка, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

02.09.2024 Черкаська митниця виписала картку відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні товарів №UA902080/2024/000187.

02.09.2024 з врахуванням визначеної відповідачем митної вартості позивач заявив товари за митною декларацією №24UA902080803062U3, по якій були надмірно сплачені митні платежі: мито 61 599,25 грн., ПДВ 135 518,36 грн, всього на загальну суму 197 117,61.

Щодо рішення про коригування митної вартості товарів від 02.09.2024 № UA902080/2024/000125/1, судом встановлено наступне.

16.07.2024, враховуючи що товари були завантажені у різні контейнери, для уникнення простою транспорту при митному оформленні в Україні, позивач на підставі комерційного інвойсу №JA240601 від 01.06.2024 виписав Специфікацію №2 на товари у контейнері №TLLU5984152.

Відповідно до товарно-транспортної накладної CMR від 31.08.2024 №4152 товари були доставлені до Черкаської митниці.

03.09.2024 позивач подав відповідачу митну декларацію №24UA902080803069U7 для митного оформлення товарів, у якій митну вартість товарів визначив за основним методом за ціною договору (контракту), а у графі 22 декларації зазначив загальну суму за рахунком 14 334,54 доларів США.

Для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації №24UA902080803069U декларант додав передбачені статтею 53 Митного кодексу України документи, які вказані у графі 44 митної декларації. Доказами надання документів є також відомості у картці відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні №UA902080/2024/000188, виписаної відповідачем, а саме:

- контракт від 08.06.2018 №1055 між позивачем та компанією HEBEI JINGAO FIBERGLASS PRODUC IS CO., LTD (Китай);

- комерційний інвойс від 01.06.2024 №JA240601;

- комерційна пропозиція від 23.04.2024;

- прайс лист б/н від 06.03.2024;

- митна декларація країни відправлення №021720240000130265 від 03.06.2024;

- договір транспортного експедирування від 24.02.2020 №UA00072711 між позивачем та експедитором ТОВ «Мерск Україна ЛТД»;

- договір від 14.02.2022 №UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів між позивачем і перевізником компанією Maersk А/S (Данія);

- коносамент від 05.07.2024 №238881469;

- сертифікат походження №С243361072150010 від 26.06.2024;

- платіжна інструкція в іноземній валюті №246 від 25.04.2024;

- платіжна інструкція в іноземній валюті №420 від 21.06.2024;

- довідка ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 07.08.2024 №60;

- рахунок-фактура ТОВ «Мерск Україна Лтд» від 31.07.2024 №5653387726 для оплати позивачем експедиторських послуг при транспортуванні товарів;

- інвойс компанії Maersk А/S (Данія) від 31.07.2024 №5653387728 для оплати послуг з перевезення товарів;

- залізнична накладна УМВС №00000337 від 13.08.2024;

- залізнична накладна УМВС №2151520262 від 19.08.2024;

- товарно-транспортна накладна CMR від 31.08.2024 №4152;

- висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи №142000-3102-0005 від 19.01.2024;

- специфікації № 2 від 16.07.2024;

- видаткові накладні від 01.02.2024;

- інформація з джерел інтернету від 02.09.2024;

- лист про оплату від 16.07.2024;

- лист про порт від 01.01.2024;

- технічні дані від 30.12.2023;

- декларація митної вартості.

03.09.2024 відповідач направив до декларанта електронне повідомлення №1060410, у якому зобов`язав декларанта надати додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

03.09.2024 у відповідь на електронне повідомлення позивач направив до митного органу листа, у якому заявив що немає можливості надати інші додаткові документи.

03.09.2024 Черкаська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів UA902080/2024/000125/1, яким визначила митну вартість імпортованих позивачем товарів сітка, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

03.09.2024 Черкаська митниця виписала картку відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні товарів №UA902080/2024/000188.

03.09.2024 з врахуванням визначеної відповідачем митної вартості позивач заявив товари за митною декларацією №24UA902080803075U5, по якій були надмірно сплачені митні платежі: мито 15 365,70 грн., ПДВ 33 804,53 грн, всього на загальну суму 49 170,23 грн.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями митного органу про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив із такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно пункту 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході; торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який; можна визначити.

Правовідносини, пов`язані зі справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до частини другої статті 1 Митного кодексу України відносини, пов`язані із справлянням митних платежів регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно пункту 34-1 частини 1 статті 4 Митного Кодексу України (далі МК України), органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, митниці та митні пости.

Відповідно до положень статті 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 51 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно частини першої статті 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (частина друга статті 52 Митного кодексу України).

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (частина четверта статті 52 Митного кодексу України).

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей. (частини 8, 9 статті 52 Митного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

- декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною четвертою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

- виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

- довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

- розрахунок ціни (калькуляцію).

Частинами першою та другою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодекс (частина третя статті 54 Митного кодексу України).

Відповідно до частини дванадцятої статті 264 Митного кодексу України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Згідно частини першої статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів (частина сьома статті 55 Митного кодексу України).

Згідно частини 8 вказаної статті Митного кодексу України, протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Відповідно до частини девятої статті 55 Митного кодексу України, у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Положення статті 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини першої статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною другою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частини п`ята - восьма статті 58 Митного кодексу України).

Згідно приписів пункту 6 Розділу ІІ вказаних Методичних рекомендацій, при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п`ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.

При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 Розділу ІІ Методичних рекомендацій).

Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція щодо витребування митницями додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості товару викладена Верховним Судом в постанові від 04.04.2018 по справі № 826/27058/15.

Суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України, а саме статтею 53, заборонено.

Водночас, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05.03.2019 у справі №815/5791/17.

Відтак, суд зазначає, що наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

У силу частини п`ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Частиною третьою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Статтею 55 Митного кодексу України встановлено порядок коригування митної вартості товарів.

Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (далі - Правила), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові 23.10.2020 у справі №820/3231/16, яка врахована судом при ухваленні даного рішення, обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.

Наведені вище положення митного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Суд зауважує, що в електронних повідомленнях від 02.09.2024 №1060225 та від 03.09.2024 №1060410 відповідач не навів жодних обґрунтованих підстав для витребування додаткових документів, не навів жодних доказів того, що надані позивачем документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Протиправність невмотивованого та безпідставного витребування митним органом додаткових документів підтверджується також правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 23.04.2021 у справі №808/1402/18, адміністративне провадження №K/9901/4996/19, якою визначено, що: Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Судом встановлено, що у графі 33 спірних рішень та в електронних повідомленнях відповідач, як підстави для витребування додаткових документів та коригування митної вартості, послався на наступні обставини: «Відповідно до доповнення 7 від 06.10.2022 зовнішньоекономічний договір викладено в новій редакції, відповідно до п. 2.1. зовнішньоекономічного договору від 08.06.2018 № 1055, якість товару, що поставляється за цим контрактом, має підтверджуватись сертифікатами якості (відповідності) заводу-виробника, однак декларантом не надано сертифікати якості (відповідності) заводу- виробника, які передбачені п.2.1. зовнішньоекономічного договору від 08.06.2018 № 1055, щодо партії оцінюваного товару, у зв`язку з чим у митниці відсутнє відповідне документам но підтвердження виробника товару, його якісних характеристик, що значною мірою впливає на вартість товару», то самі по собі обставини про ненадання сертифікату якості (відповідності) не свідчать про наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів у правильності заявленої митної вартості, тобто про наявність підстав, передбачених частиною третьою статті 53 МК України для витребування додаткових документів, а саме що надані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Суд зауважує, що сертифікат якості (відповідності) не входить до переліку документів, визначеного статтею 53 Митного кодексу України, що підтверджують митну вартість товарів.

Відповідно до частини п`ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 23.10.2023 у справі № 810/690/17, відповідно до якої: « 17. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено».

Щодо тверджень відповідача у графі 33 оскаржуваних рішень та в електронних повідомленнях про те, що «Відповідно п. 4.1. зовнішньоекономічного договору від 08.06.2024 №1055, вартість товару включає в себе вартість пакування. В наданих декларантом документах відсутні відомості про числове значення витрат на пакування, пакувальних матеріалів та робіт пов`язаних з пакуванням та маркування, а також декларантом не заявлено митниці про включення та/або додавання до ціни товару зазначених витрат, які є обов`язковими складовими митної вартості товару та відповідно до ч. 10 статі 58 Митного кодексу України повинні додаватись до ціни товару, якщо не були до неї включені», то вказані обставини також не були підставою для витребування додаткових документів на підставі частини третьої статті 53 Митного кодексу України. Так, в договорі пункт 4.1 вказано, що вартість товару включає у себе вартість пакування. Вартість товару була вказана в комерційних інвойсах. Митний орган не навів жодних заперечень щодо вартості товару, зокрема що вона є заниженою чи неправдивою.

Суд зазначає, що всі інші зазначені у графі 33 спірного рішення підстави для витребування додаткових документів та коригування митної вартості стосуються вартості перевезення товарів. Проте, Митним кодексом України не визначено документи, що підтверджують вартість перевезення товарів.

Щодо тверджень відповідача у графі 33 оскаржуваних рішень та в електронних повідомленнях про те, що «Умовами п 5.6 зовнішньоекономічного договору від 08.06.2018 № 1055 сторони домовились про можливість надання знижки за передплату або обсяг замовлення, але не більше 10 % від вартості усіє поставки. Відповідно відомостей наданого рахунка від 01.06.2024 № JA240601 в даному рахунку зазначено знижку у 6480 дол. США щодо партії оцінюваного товару. Декларантом визначено та заявлено митниці митну вартість товару використовуючи відомості даного рахунку щодо ціни товару та враховуючи зазначену в ньому знижку. Надані митниці прайс лист від 06.03.2024 містять відомості пропозиції вартості певного асортименту товару без зазначення різниці пропозиції такої вартості залежно від обсягів замовленої партії. Зважаючи на вищевикладене, відомості наданого рахунка від 01.06.2024 № JA240601 щодо надання знижки від попередньо встановленої ціни партії оцінюваного товару, суперечать умовам зовнішньоекономічного договору, а умови надання знижки не підтверджуються документально жодними документами, які декларантом надані до митного оформлення», то згідно пунктом 5.6 договору сторони домовилися про можливість надання знижки за здійснення передоплати та/або збільшення обсягу замовлення та/або гарантійний ремонт, але не більше 10% вартості всієї поставки, а також про можливі поставки запасних частин та рекламних матеріалів.

Згідно пункту 5.3 платежі за товар здійснюються покупцем на умовах і в строки, зазначені в проформі-інвойсі або інвойсі, шляхом банківського переказу на банківський рахунок продавця. Продавець виписав проформу інвойс від 06.03.2024 №JA20240306, на підставі якого, продавець здійснив оплату товару платіжною інструкцією в іноземній валюті №246 від 25.04.2024. Після чого, продавцем був виписаний комерційний інвойс від 06.03.2024 №JA240601, на підставі якого, продавець здійснив оплату товару платіжною інструкцією в іноземній валюті № 420 від 21.06.2024. Остаточно погоджена ціна закріплюється в Інвойсі. Відтак, погодження знижки на вартості товарів в межах домовленостей сторін передбачено Контрактом, не суперечить нормам законодавства та належить до господарської діяльності сторін контракту, митниця в свою чергу не наділена повноваженнями на втручання у господарські відносини договірних сторін та тлумачення умов правочинів.

Щодо посилань відповідача у графі 33 оскаржуваних рішень та в електронних повідомленнях про те, що «В поданих до митного оформлення банківських платіжних документах від 25.04.2024 № 246 (на суму 139988,89 дол. США) та від 01.06.2024 №420 у графі «призначення платежу» зазначене посилання лише на зовнішньоекономічний договір, комерційний інвойс від 01.06.2024 № JA240601 (на суму 71769,6 дол. США). Таким чином, належним документальним підтвердженням фактично сплаченої ціни за партію оцінюваного товару відповідно до умов ч. 2 статті 53 Митного кодексу України є банківський платіжний документ, який можливо ідентифікувати відповідно заявлених умов оплати та документами, на які посилається такий банківський платіжний документ. За таких обставин, відомості банківських платіжних документах від 25.04.2024 № 246 (на суму 139988,89 дол. США) та від 01.06.2024 №420 неможливо ідентифікувати з партією оцінюваного товару», то у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати за товари безпосередньо ціни та митної вартості товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Митному органу разом з митною декларацією були надані платіжні інструкції в іноземній валюті №246 від 25.04.2024 та №420 від 21.06.2024. Позивач склав лист від 16.07.2024 року, в якому було вказано, що оплата здійснена в повному обсязі, а різниця суми буде використана в наступній поставці.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, зазначеної у постанові від 08.07.2022 у справі № 815/1718/16, зазначено, що спосіб оплати товару не є ціноутворюючим фактором.

Крім того, відповідно до постанови Верховного Суду від 27.04.2023 у справі №820/3767/16, визначено, що «розбіжності щодо умов оплати товару в документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумніву в достовірності задекларованої митної вартості.

Щодо посилань митного органу на розбіжності щодо вартості перевезення товарів, як на підстави для витребування додаткових документів та коригування митної вартості, суд зазначає, що Митним кодексом України не визначено документи, що підтверджують вартість перевезення товарів.

При цьому слід врахувати Постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2017 року №2 "Про довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року" де у пункті 14 Висновків зазначено, що Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Таку правову позицію підтримав Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14, адміністративне провадження № К/9901/5149/18, у якій визначено, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Судом встановлено, що для підтвердження транспортних витрат позивач подав митному органу:

рахунок-фактура ТОВ «Мерск Україна Лтд» від 31.07.2024 №5653387726 для оплати позивачем експедиторських послуг при транспортуванні товарів;

інвойс компанії Maersk А/S (Данія) від 31.07.2024 №5653387728 для оплати послуг з перевезення товарів;

товарно-транспортні накладні CMR від 31.08.2024 №0754, №0830, №1832, №2289;

товарно-транспортні накладні CMR від 31.08.2024 №4152;

залізнична накладна УМВС від 13.08.2024 №00000337;

залізнична накладна УМВС від 19.08.2024 №2151520262;

довідка ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 07.08.2024 №60.

Тобто, надані довідки про транспортні витрати та інші документи є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Крім того, відповідач не зазначив жодних сумнівів щодо розміру вартості послуг за перевезення товарів, зокрема що вартість таких послуг є недійсною, неправдивою чи заниженою.

Судом також встановлено, що у довідці експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 07.08.2024 №60 вказано вартість перевезення товарів у трьох контейнерах, зокрема у доларах США:

оформлення документації у Гданську, Польща - 54,98 доларів США;

операційні послуги терміналу у Гданську, Польща 1099,63 доларів США;

Саме до вартості операційних послуги терміналу у порту Гданськ, Польща включені послуги з вивантаження контейнерів із судна та завантаження на залізничний транспорт.

При цьому, у довідці вказана також вартість витрат у гривнях та доларах США по кожному контейнеру. Відповідач не зазначив жодних сумнівів щодо розміру вартості послуг за перевезення товарів.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що товари поставлялися на умова поставки FOB правил Інкотермс 2020, то вартість послуг по завантаженню товарів на судно в Китаї здійснювалося за рахунок продавця.

Позивач також зазначив, що декларант по обох спірних рішеннях у графі 21 ДМВ до витрат на навантаження, вивантаження та обробку товару, що обраховані у доларах США, додав вартість залізничних перевезень. Додавання до послуг вивантаження, навантаження та обробки товарів вартості залізничного перевезення, які обраховані в доларах США, викликані неможливістю внесення у декларацію митної вартості, що формується у митному органі автоматично, два рази послуг з перевезення товарів, а саме вартості перевезення водним транспортом у гривнях та вартості перевезення залізничним транспортом у доларах США.

Декларант у графу 20 ДМВ вказав витрати на перевезення у гривнях, тому із-за роботи митної програми додати витрати у доларах США на перевезення товарів залізничним транспортом немає можливості. Вартість залізничного перевезення була додана до вартості витрат з вивантаження, завантаження та оформлення документів, які також обраховані у доларах США. Відповідачу така ситуація відома, що підтверджується тими доказами, що митний орган у графі 33 спірних рішень не послався на обставини, що декларант не додав до митної вартості послуг з перевезення товарів залізничним транспортом, що заявлені декларантом у ДМВ як вартість послуг навантаження/вивантаження товарів.

Суд звертає увагу, що самі по собі обставини ненадання відомостей про оплату транспортних послуг не свідчить про наявність підстав, визначених частиною третьої статті 53 МК України, для витребування додаткових документів: тобто, що документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Також слід врахувати правову позицію Верховного Суду, що зазначена у постанові від 11.06.20219 у справі №813/1755/17, адміністративне провадження №К/9901/42425/18, «Суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару».

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, що зазначена у постанові від 13.02.2018 у справі №803/1112/17, адміністративне провадження № К/9901/1233/17 «колегія суддів вважає, що ненадання позивачем банківського платіжного доручення не може бути підставою для коригування митної вартості за наявності інших документів (рахунка-фактури, акта приймання-передачі автомобіля), які є достатніми, підтверджують числові значення усіх складових митної вартості імпортованого товару та не містять розбіжностей».

Суд також не враховує твердження відповідача про те, що до митного оформлення надано експортну декларацію країни відправлення від 03.06.2024 № 021720240000130265 без перекладу в зв`язку з чим відомості зазначені в них не можливо ідентифікувати з задекларованими відомостями, оскільки самі по собі обставини ненадання перекладу експортної декларації Китаю не свідчать, що надані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, як підстави для витребування додаткових документів.

Виходячи з наведеного випливає висновок, що доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості та електронному повідомленні не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності що впливають на митну вартість, або ознаки підробки. Не надано доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. У відповідача були в наявності всі документи, які підтверджували митну вартість товару за ціною договору.

Суд також дослідив правомірність застосування відповідачем другорядного (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що за основу для коригування митної вартості спірного товару за другорядними (резервним та на підставі угоди щодо ідентичних товарів) методами визначення митної вартості товарів митним органом взято інформацію про раніше визначеної митної вартості товарів згідно МД від 02.09.2024 №UA100320/2023/27433 на рівні 1,07 доларів США/кг, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012).

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 19.06.2018 у справі №826/6346/16, провадження №К/9901/36092/18, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 у справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).

Згідно з правовою позицією, наведеною Верховним Судом у постанові від 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, провадження № К/9901/45484/18, у рішенні про коригування заявленої митної вартості митний орган повинен навести обґрунтований математичний розрахунок ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею в оскаржуваному рішенні.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний суд у постанові від 21.02.2020 у справі №813/1229/16, адміністративне провадження №К/9901/10823/18 - митниця, приймаючи спірні рішення про коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, не вказала, яким чином митна вартість товарів визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товарів, ціна яких взята за основу для коригування митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятих рішень.

Між тим, як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, у ньому зазначено лише дата та номер вказаної вище митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України.

На підставі викладеного, суд вважає що зауваження відповідача зазначені в спірному рішенні є необґрунтованими та такими, що жодним чином не впливають на неможливість підтвердження задекларованої позивачем митної вартості товару. У відповідача були відсутні достатні та обґрунтовані докази для коригування митної вартості за митним оформленням позивача.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно завищено митну вартість задекларованого позивачем товару, оскільки надані позивачем документи на підтвердження заявленої ним митної вартості задекларованого товару за ціною контракту, є належними, стосуються контракту, дають можливість ідентифікувати задекларований товар, визначити його характеристики та властивості, і на підставі цих документів, які не містять неточностей та розбіжностей, можливо визначити митну вартість задекларованого товару за ціною контракту.

За визначенням частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Достатніми, у розумінні частини першої статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України, є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За змістом частини другої вищезазначеної правової норми процесуального закону, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Разом з тим частина перша статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладає на кожну сторону обов`язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відтак, беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Інші доводи сторін не спростовують викладеного та не доводять протилежного.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 6056,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією №1786 від 13.11.2024.

Отже, понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

позов Приватного підприємства «Будпостач» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Черкаської митниці від 02.09.2024 № UA902080/2024/00124/1 та від 03.09.2024 № UA902080/2024/00125/1 про коригування митної вартості товарів.

Стягнути на користь Приватного підприємства «Будпостач» (код ЄДРПОУ: 24267110, адреса: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9-Е, кім. 314) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 6056 (шість тисяч п`ятдесят шість) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Черкаської митниці (код ЄДРПОУ ВП: 44005652, адреса:18007, м. Черкаси, вул. Остафія Дашковича, 76).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Шевченко А.В.