Ухвала

від 23.01.2025 по справі 320/60723/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в задоволенні відводу судді

23 січня 2025 року 320/60723/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Парненко В.С., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника Міністерства культури та стратегічних комунікацій України про відвід судді Кочанової П.В. в адміністративній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «ПОЗНЯКИ-ЖИЛ-БУД» до Міністерства культури та інформаційної політики України про визнання протиправним та скасування припису, -

в с т а н о в и в:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «ПОЗНЯКИ-ЖИЛ-БУД» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства культури та інформаційної політики України, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати припис Міністерства культури та інформаційної політики України № 9/56/24 від 11.06.2024, винесений Приватному акціонерному товариству "ПОЗНЯКИ-ЖИЛ-БУД" щодо негайного припинення будь-яких будівельних робіт на об`єкті "Будівництво багатофункціонального комплексу по бульвару Лесі Українки, 7-9 у Печерському районі м. Києва".

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року заяву представника Приватного акціонерного товариства «ПОЗНЯКИ-ЖИЛ-БУД» про забезпечення позову повернуто без розгляду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «ПОЗНЯКИ-ЖИЛ-БУД» залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали, позивач усунув недоліки позовної заяви у повному обсязі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №320/60723/24 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

20 січня 2025 року представником Міністерства культури та стратегічних комунікацій України подано до суду заяву про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Кочанової П.В. у справі №320/60723/24.

Заява мотивована тим, що позивачем було подано до Київського окружного адміністративного суду п`ять окремих позовів до МКСК з одним і тим же предметом спору. Отже, Міністерство робить логічне припущення, що позивач намагався цими діями зробити так, щоб справа була прийнята до свого провадження конкретним суддею, який би його влаштовував, тобто відбулась маніпуляція автоматизованим розподілом справ. З метою усунення обставин, які б давали сумнів в об`єктивності та неупередженості судді Кочанової П.В. при вирішенні вказаної заяви, а також для забезпечення довіри учасників справи до судових рішень, є об`єктивна необхідність задоволення заяви МКСК про відвід судді Кочанової П.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року визнано необґрунтованим відвід судді Київського окружного адміністративного суду Кочанової П.В. у справі №320/60723/24. Матеріали адміністративної справи №320/60723/24 передано до відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду у відповідності до вимог частини першої статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 січня 2025 року вирішення питання про відвід судді Кочанової П.В. здійснюється суддею Парненко В.С.

Перевіривши доводи та аргументи заяви про відвід судді, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтею 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якою регламентовано, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Крім того, до складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя (частина третя статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України).

В силу положень частини четвертої статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-3, 5 частини першої статті 36, статті 37 цього Кодексу, звільняє заявника від обов`язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу.

Суд також зазначає, що головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.

За змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 у рішенні Європейського суду з прав людини "Ветштайн проти Швейцарії" викладено правовий висновок відповідно до якого суд у межах своїх повноважень має бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2009 у справі "Білуха проти України" зазначено, що у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного". Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Відповідно до Основних принципів незалежності судових органів (схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29.11.1985 та 13.12.1985), незалежність судових органів гарантується державою і закріплюється в конституції або законах країни. Усі державні та інші установи зобов`язані шанувати незалежність судових органів і дотримуватися її. При цьому, не повинно мати місця неправомірне чи несанкціоноване втручання в процес правосуддя.

Згідно Бангалорських принципів діяльності судді, затверджених резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006, суддя повинен виконувати свою професійну функцію незалежно, виходячи з власної оцінки фактів та відповідно до свідомого розуміння закону, не зважаючи при цьому на будь-які зовнішні впливи, стимули, тиски, загрози чи втручання, прямі або непрямі, хоч би від кого вони йшли і хоч би якими були їхні причини.

З аналізу практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), вбачається, що останнім визначено концептуальні підходи до тлумачення статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод, представивши не лише змістовні характеристики неупередженості, але й її суб`єктивні та об`єктивні компоненти.

Так, у справі "П`єрсак проти Бельгії" ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами.

На думку ЄСПЛ, можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.

Щодо суб`єктивної складової цього поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлено наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об`єктивної перевірки.

Стосовно об`єктивної неупередженості у справі "Фей проти Австрії" ЄСПЛ вказано, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.

Суд звертає увагу на те, що для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість чи порушення принципу безсторонності.

Таким чином, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.

Зміст наведених представником Міністерства культури та стратегічних комунікацій України мотивів, покладених у основу його вимог про відвід судді Кочанової П.В., беззаперечно не вказує на наявність обставин, які б у ракурсі визначених принципів безсторонності судді могли б свідчити про те, що критерій об`єктивності судді у справі № 320/60723/24, яка суддею розглядається, не був дотриманий. Належних та допустимих доказів протилежного заявником не надано та інших мотивів, з яких це могло б вбачатись, ним не наведено.

Оцінка доводів заяви про відвід судді Кочанової П.В. та тверджень представника Міністерства культури та стратегічних комунікацій України з огляду на обставини справи, надає суду підстави для висновку, що вони не свідчать про необ`єктивність та упередженість судді під час розгляду справи, а є, фактично, припущенням заявника.

У заяві відсутні об`єктивні докази та доводи, які б підтверджували наявність обставин, що обґрунтовано викликають сумнів у неупередженості або необ`єктивності судді, зокрема такі, які містять належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості цього судді, а обставини, які вказує представник Міністерства культури та стратегічних комунікацій України в обґрунтування поданої заяви про відвід, є лише припущеннями, і також свідчать про фактичну незгоду особи, яка її подала, з процесуальним рішенням судді. Наведені заявником доводи не можна розцінювати як доказ сформованої упередженої позиції.

Інших підстав, що можуть свідчити про упередженість та необ`єктивність судді Кочанової П.В. під час розгляду справи № 320/60723/24, крім тих, що пов`язанні з незгодою заявника з процесуальними рішеннями судді, подана заява не містить.

Водночас, відповідно до частини четвертої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

При цьому, доводи стосовно незгоди з процесуальним рішенням суддів та наведеним у ньому мотивуванням й висновками самі собою не можуть бути самостійною підставою для відводу суддів, якщо вони не пов`язані з існуванням об`єктивних обставин, які можуть свідчити про упередженість суддів, їх необ`єктивність, зацікавленість у результатах розгляду справи, викликати недовіру до них, сумніви щодо безсторонності в очах стороннього спостерігача.

Такий підхід до визначення категорії «упередженості» Верховний Суд продемонстрував в ухвалі від 18 листопада 2022 року у справі № 0440/6728/18. На тому, що аргументи стосовно незгоди з судовим рішенням не є беззаперечним доказом виникнення сумнів у неупередженості та об`єктивності суддів, наголошено й в ухвалах Верховного Суду від 27 жовтня 2020 року у справі № 826/8426/14, від 6 жовтня 2022 року у справі № 640/17351/19, від 24 січня 2023 року у справі № 826/9693/13-а та від 11 липня 2023 року у справі № 200/5179/22.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В свою чергу, жодних інших доказів на підтвердження існування об`єктивних обставин, які б свідчили про сумніви у неупередженості або об`єктивності заявником не надано.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність обставин, передбачених статтею 36 Кодексу адміністративного судочинства України, які можуть викликати сумнів у неупередженості або об`єктивності головуючого судді у справі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви Міністерства культури та стратегічних комунікацій України та відсутність підстав для її задоволення.

Керуючись ст.ст. 36, 39, 40, 41, 243, 256 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

У задоволенні заяви представника Міністерства культури та стратегічних комунікацій України про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Кочанової П.В. в адміністративній справі № 320/60723/24 - відмовити.

Копію ухвали надіслати (видати) учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення. Ухвала за наслідками розгляду питання про відвід окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення чи ухвалу суду, прийняті за наслідками розгляду справи.

Суддя Парненко В.С.