Рішення

від 24.01.2025 по справі 320/18263/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2025 року №320/18263/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АКУСТИК ІНЖИНІРИНГ» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АКУСТИК ІНЖИНІРИНГ» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці з вимогами визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA100100/2024/000008/2 від 09.02.2024.

Ухвалою суду від 01.05.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про протиправність спірного рішення Київської митниці про коригування митної вартості. Пояснив, що ним на митну територію України було ввезено товар та з метою декларування та митного оформлення імпорту товару подано до Київської митниці електронну митну декларацію та документи для підтвердження заявленої митної вартості. Митна вартість товару заявлена декларантом за основним методом визначення митної вартості (за ціною контракту). Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару декларант надав усі наявні в нього документи, однак відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та відмовлено у митному оформлені товару.

Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Вказав, що митним органом були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі встановлені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Вказує, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару, проте на вимогу митниці декларантом не надано жодних документів, які спростовують попередньо зазначені розбіжності.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Акустик Інжиніринг», на виконання зовнішньоекономічного договору від 15.05.2023 №UA150523-01, укладеного із компанією VIBROFIX GMBH, на митну територію України ввезено та заявлено до декларування за ЕМД 24UA100100023697U4 від 09.02.2024, товари «Мембрани з етиленпропілендієнового каучуку (EPDM), у вигляді листів, LAMIX 5KG (1200x1200) FP00232 HLE178 -2800 шт. (для виробництва звукоізоляційних екранів) виробник AIT Polska Sp.z.0.0 торгівельна марка АІТ».

Відповідно до пункту 1 контракту Продавець продає, а покупець купує звукоізоляційні матеріали, іменовані надалі Товар.

Кількість і ціни Товару для кожної поставки зазначаються в Специфікаціях і Інвойсах, які є невід`ємною частиною цього контракту.

Згідно до пункту 2 контракту загальна вартість товару складає суму 900 000 євро всіх партій товару, вказаних в Інвойсах до цього контракту.

Відповідно до пункту 3 контракту продавець здійснює поставку товару на умовах вказаних в Специфікації або інвойсі згідно ІНКОТЕРМС 2000.

Одразу з митною декларацією позивачем, у відповідності до частини другої статті 53 Митного кодексу України були надано наявні документи:

1) контракт №UA150523-01 від 15.05.2023 та специфікація до контракту №7 на суму 15 120 EUR від 30.01.2024;

2) рахунок-фактура (інвойс) №241101 на суму 15 120 EUR від 30.01.2024;

3) довідка про транспортні витрати №01-02/24 від 01.02.2024;

4) рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 22 від 01.02.2024;

5) договір замовлення на транспортне обслуговування №23/01 від 30.01.2024;

6)копія митної декларації країни відправлення Nє24PL331020E0102932 від 01.02.2024;

7) договір транспортного експедирування №1502/01 від 15.02.2019;

8) Заявка №PM00-000022 ві 31.01.2024 до договору №1502/01.

9) митна декларація країни відправлення 24PL331020E0102932 від 02.02.2024.

Імпорт товару не ліцензується, страхування товару декларантом не здійснювалося.

Митна вартість товарів заявлена за першим (основним) методом визначення митної вартості, відповідно до інвойсів - за ціною договору на умовах поставки FCA PL Sosnowiec з додаванням витрат, які поніс декларант згідно з частиною десятою статті58 МКУ на рівні 0,811 євро/кг (5,84 євро/шт., з урахуванням витрат на транспортування).

Декларант на виконання вимог митного органу надав додаткові документи:

Договір транспортного експедирування №1502/01 від 15.02.2019.

Заявка №PM00-000022 від 31.01.2024 до договору №1502/01;

Проформа-інвойс фабрики-виробника AIT Polska Sp.z.0.0 №SO24-0045 від 15.01.2024 на суму 13160 EUR.

Бухгалтерські документи на продаж продукції, що розглядається (копії видаткових та податкових накладних на користь українських контрагентів на внутрішньому ринку).

Банківські платіжні документи, що стосуються оплати ідентичного вантажу минулого періоду (платіжна інструкція №7 від 07.11.2023 та інвойс №231111 від 23.11.2023).

Інформація з мережи інтернет що до вартісних характеристик.

Додаткова технічна інформація та інформація щодо комерційної назви товару (розпорядження Nє3010 від 30.10.23).

Висновок експерта що до вартісних характеристик №24/1/031 від 09.02.2024.

За результатами розгляду документів, відповідачем відмовлено у митному оформленні задекларованого товару та прийнято рішення про коригування митної вартості товару UA100100/2024/000008/2 від 09.02.2024.

Вважаючи рішення про коригування митної вартості товару UA100100/2024/000008/2 від 09.02.2024 протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 50 Митного кодексу відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.

Відповідно до частини першої статті 51 Митного кодексу, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами першою та другою статті 52 Митного кодексу визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант зобов`язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частин першої третьої статті 53 Митного кодексу у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено,- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8)висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний:

1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;

4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:

у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з статтею 57 Митного кодексу, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Статтею 55 Митного кодексу встановлено порядок коригування митної вартості товарів.

Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові 23.10.2020 у справі №820/3231/16, яка врахована судом при ухваленні даного рішення, обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.

Наведені вище положення митного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Окрім цього, суд зазначає, що, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 810/3397/16 та від 18.08.2021 у справі №821/1050/17).

Судом при розгляді справи взято до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17, згідно з яким декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Даючи оцінку наявності у відповідача підстав для витребування додаткових доказів, суд звертає увагу на те, що митний орган, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Як вказано у спірному рішенні №UA100100/2024/000008/2 від 09.02.2024, відповідач за результатами опрацювання документів дійшов висновку про відсутність у них відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар на підставі наступного:

1. "... до митного оформлення наданий рахунок на оплату від 01.02.2024 №22 від ФОП ОСОБА_1 та, в транспортній накладній CMR від 02.02.2024 №02/02/2024 є відмітка особи, що залучалась до перевезення ФОП ОСОБА_2 . На момент митного оформлення не надані документи від суб?єкта ФОП ОСОБА_2 , що був залучений до перевезення та які могли б документально підтвердити числові значення».

Суд звертає увагу, що декларантом до митного оформлення надавався договір між ТОВ «Акустик інжиніринг» та ФОП ОСОБА_1 щодо транспортного обслуговування №23/01 від 30.01.2024, а також додатковий договір між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 .

Числові значення вартості послуг з перевезення за маршрутом Sosnowiec-Ягодин (кордон України) зазначені у відповідній довідці, виданої ФОП ОСОБА_1 .

Як вбачається, ФОП ОСОБА_1 , виступає в якості експедитора та відповідно до статті 932 Цивільного кодексу України має право залучати до надання послуг третіх осіб.

Крім того, як встановлено статтею 929 Цивільного кодексу України, положення кодексу про транспортне експедирування поширюються також на випадки, коли обов?язки експедитора виконуються перевізником.

У зв?язку з чим, ФОП ОСОБА_1 залучив до надання послуг перевізника ФОП ОСОБА_3 .

Таким чином, наданими декларантом митному органу документами документально підтверджується витрати щодо перевезення вантажу за вказаним маршрутом.

2. «Разом з МД надано до митного оформлення зовнішньоекономічний договір (контракт) від 15.05.2023 №UA150523-01, укладений між ТОВ "Акустик Інжиніринг" та VIBROFIX GMBH, однак виробником товару в МД зазначено - «AIT Polska Sp.z.o.0.», що свідчить про залучення третіх осіб стосовно здійснення зовнішньоекономічної діяльності. Крім цього, відповідно до інформації з відкритих джерел інтернет ресурсів, одним з учасників-засновників німецького підприємства VIBROFIX GMBH є Andrey Smirnov, (Kiyv, Ukraine). Даний оцінюваний товар реалізується на ринку України під торговельною маркою «Vibrofix», експортер якого є також VIBROFIX GMBH. Також відповідно до відкритих джерел та документів, які були надані декларантом, в каталозі на продукцію є наступні суб?єкти: VIBROFIX GMBH, ТОВ «АКУСТИК ТРАФІК» та ТОВ "Акустик Інжиніринг". Особа Andrey Smirnov (Київ, Україна) є учасником обох підприємств VIBROFIX GMBH та ТОВ "АКУСТИК ТРАФІК» .

У митного органу є підстави вважати, що такий взаємозв?язок вплинув на вартість товару в розумінні ГАТТ.».

Як неодноразово зазначав Верховний Суд в своїх постановах (наприклад, постанова ВС від 22 квітня 2021 року у справі 826/3094/16, номер в ЄДРСР 96498040) у спорах із митними органами, за наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.

У разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Отже, обов`язок доведення того, що пов`язаність між продавцем та покупцем вплинула на митну вартість задекларованого товару, покладається на орган доходів і зборів. У разі якщо орган доходів і зборів не справляється із цим обов?язком, то необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій статті 58 Митного кодексу України, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Оскільки пояснення митного органу щодо впливу пов?язаності продавця і покупця мають бути обґрунтованими, слід вважати, що першочергово обов?язок митного органу полягає саме у доведенні наявності такого взаємозв?язку».

Так, Київська митниця в обґрунтування наявності взаємозв?язку у зовнішньоекономічній операції декларанта посилається на записи в торговому Реєстрі Німеччини щодо компанії VIBROFIX GMBH та в Єдиному державному реєстрі України щодо ТОВ «АКУСТИК ТРАФІК».

З цих підстав митниця припускає наявність єдиної фізичної особи (Andrey Smirnov), яка має відношення до обидвох вказаних підприємств, через що, на думку митниці, існує наявність взаємозв?язку Продавця і Покупця у розумінні статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року (далі -Угода).

Відповідно зазначеної статті Угоди, для її цілей особи вважаються пов?язаними між собою, тільки якщо:

а) вони є службовцями або директорами підприємств один в одного;

b) вони юридично визнані партнерами по бізнесу;?

с) вони є роботодавцем і працівником;

d) будь-яка особа безпосередньо чи опосередковано володіє, контролює або утримує 5 чи більше відсотків випущених акцій, що дають право голосу, або акцій обох з них; е) один з них безпосередньо або опосередковано контролює іншого;

f) обидва безпосередно або опосередковано контролюються третьою особою;

g) разом вони безпосередно або опосередковано контролюють третю особу;

h) вони є членами однієї й тієї самої сім?ї.

Суд у цьому контексті зазначає, що оскільки жодна із вказаних умов не виконується (зокрема, ТОВ АКУСТИК ТРАФІК не є учасником зовнішньоекономічної угоди ТОВ «Акустик інжиніринг» з VIBROFIX GMBH), можна стверджувати, що взаємозв?язок між Продавцем та Покупцем відсутній.

Крім того, як пояснено позивачем та не суперечить матеріалам справи, фізична особа Andrey Smirnov не є учасником (чи будь-яким іншим чином контролює/має вплив - кінцевим бенефіціарним власником) або здійснює управління декларанта - ТОВ «Акустик інжиніринг».

Таким чином, Київська митниця під час контролю митної вартості не визначила який статус у взаємовідносинах мають всі вище перелічені особи та у чому полягає їх пов?язаність.

Відносно зауваження щодо іншої ціни товару, вказаної в декларації країни декларації країни відправлення від 02.02.2024 №24PL331020E0102932, вказана вартість товару в польських злотих 66 158,00 що в переводі в євро на дату експортної становить 15 306 євро, тобто є невідповідність у фактурній вартості, що зазначена в рахунку фактурі 15 120.

З цього приводу декларант пояснював, що відповідно до Постанови Міністерства фінансів Республіки від 22.04.2004 щодо обмінного курсу, який використовується для визначення митної вартості, з метою визначення митної вартості використовуються середні обмінні курси валют, встановленні Національним Банком Республіки Польща щомісячно.

Суд зазначає, що Відповідно до інвойсу DE815422291 від 30.01.2024 вартість товару складає 15120,00 Евро. Середній валютний курс, який використовується Польщею для визначення митної вартості у період з 01.02.2024 по 29.02.2024 за один євро становив 4,3755 польських злотих. У зв?язку з чим, рівень митної вартості, заявлений в митній декларації країни відправлення №24PL331020E0102932 від 2.02.2024 має становити: 15120 євро * 4,3755 = 66 158 польських злотих. Ця сума відповідає той, що зазначена в митній декларації країни відправлення.

Стосовно тверджень відповідача, що банківський платіжний документ SWIFT 07.11.2023 стосовно здійснення оплати на користь ОСОБА_4 , що був наданий декларантом, стосується вартості товару на суму 15120 євро, однак в призначенні платежу відсутнє посилання на документ, що містить відомості стосовно цієї вартості, тому неможливо прив`язати дану оплату до товару, що оцінюється, суд зазначає.

Як зазначив позивач у позовній заяві та у листі до митниці №09/02 від 09.02.24, цей банківський платіжний документ стосується оплати ідентичного вантажу минулого періоду. Тобто того товару, який є ідентичним та поставлявся на виконання укладеного зовнішньоекономічного договору №UA150523-01 від 15.05.2023.

При цьому, на день декларування, по якому винесено спірне у рамках даного позову рішення про коригування митної вартості, не був оплачений, отже відсутній відповідний платіжний документ.

Встановлені судом фактичні обставини дають підстави стверджувати, що позивачем разом з митною декларацією подано повний пакет документів, визначений частиною 2 статті 53 Митного кодексу, які підтверджують митну вартість товару.

Натомість відповідач не довів, що подані декларантом у відповідності до частини 2 статті 53 Митного кодексу документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товарів, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за придбаний товар, а також те, що документи для підтвердження числових значень складових митної вартості надано не в повному обсязі, містять розбіжності та мають невідповідності, що не дає можливості впевнитись в достовірності заявленої митної вартості, зокрема здійснити перевірку числових значень складових митної вартості товарів.

В оскарженому рішенні про коригування митної вартості відповідач не навів обґрунтованих підстав для висновку про наявність розбіжностей числових значень складових митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, з огляду на що, суд вважає, що позовні вимоги належні до задоволення у повному обсязі.

Позивач також просить вирішити питання про стягнення з відповідача понесених ним судових витрат.

При вирішенні цього питання, суд враховує таке.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою-третьою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частинами п`ятою, шостою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини сьомої статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Судом встановлено, що професійна правова допомога позивачу надавалася адвокатом Тасліцьким Г.І. (свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю від 29.03.2017 серія ДН №4803) на підставі договору про надання правової допомоги від 19.02.2024 №04 та ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 26.06.2024 серії ВС №1459484, які наявні у матеріалах справи.

Вид наданих ТОВ «АКУСТИК ІНЖИНІРИНГ» послуг професійної правової допомоги, їх тривалість та вартість підтверджується актом наданих послуг від 30.08.2024 №20, обліком об`єму наданої правової допомоги (затрачених годин) за замовленням згідно п. 1.2. додатку 3 до Договору №04 від 19.02.2024, який є додатком до акту №20 від 30.08.2024 та рахунком на оплату №12 від 07.06.2024.

Згідно з вказаним актом витрати на правничу допомогу адвоката становлять 43627 грн 00 коп. та включають: - ознайомлення із матеріалами клієнта 1 год;

- ознайомлення з матеріалами від клієнта, зустріч з клієнтом щодо майбутнього позову 1 год;

- аналіз правових позиції ВС 1 год;

- напрацювання аргументів на зауваження відповідача, опрацюваня нормативно-правових актів, на які посилається відповідач в рішенні про коригування митної вартості і листі-відповіді 1 год;

- створення та направлення адвокатського запиту №7 від 14.04.2024 1 год;

- ознайомлення з відповіддю Київської митниці на адвокатський запит 0,5 год;

- підготовка позову 5 год;

- формування позову в кабінеті Електронний суд, підпис КЕП, направлення в суд 0,5 год;

- підготовка та подання відповіді на відзив 4 год.

Загальна кількість робочих годин згідно з вказаним актом становить 15 годин.

Суд, вирішуючи питання про відшкодування судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, у відповідності до положень частини п`ятої статті 242 КАС України враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові 21.01.2021 №280/2635/20, відповідно до якого КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено. Зазначені норми (статті 134, 139) були введені в КАС України з 15.12.2017, у тому числі, з метою унормування відносин між суб`єктами, які потребують юридичного супроводу, та адвокатами. Так, за існуючого правового регулювання у сторін з`явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб`єктом владних повноважень). При цьому, норми зазначених статей спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів-суб`єктів господарювання, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції.

Таким чином, додані до матеріалів справи документи підтверджують надання адвокатом Тасліцьким Г.І. професійної правової допомоги позивачу на підставі договору про надання правової допомоги від 19.02.2024 №04 та ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 26.06.2024 серії ВС №1459484, а акт надання послуг по договору про надання правової допомоги №20 від 30.08.2024 та рахунок на оплату №12 від 07.06.2024 підтверджує отримання позивачем правової допомоги.

Суд при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, керується критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг, що відповідає правовій позиції Верховного Суду у постановах від 14.11.2019 у справі № 826/15063/18, від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Відповідач, заперечуючи проти визначеного позивачем розміру витрат на правову допомогу, який вважає високим, вказує про те, що з наданого позивачем розрахунку сум гонорару за надану професійну правничу допомогу вбачається, що ряд послуг, які надавалися позивачу не є видом правової допомоги; не є доцільними, не мали впливу на хід розгляду справи та не потребують спеціальних професійних навиків. Просить зменшити суму понесених позивачем витрат на правову допомогу.

Суд враховує вказані відповідачем обставини та розцінює подання таких на виконання передбаченого частиною сьомою статті 134 КАС України обов`язку доведення митним органом неспівмірності заявлених позивачем витрат на правову допомогу.

Ураховуючи викладене в сукупності, суд виснує, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не є обґрунтованою та є завищеною у контексті обсягу фактично наданих ним послуг, із урахуванням складності справи, досліджених та підготовлених доказів, обсягу нормативно-правових актів, використаних адвокатом та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг з розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Вказане зумовлює висновок суду про стягнення з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань в користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 10000,00 грн.

Відповідно до статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору на загальну суму 4134,63 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA100100/2024/000008/2 від 09.02.2024.

3. Стягнути з Київської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АКУСТИК ІНЖИНІРИНГ»сплачений судовий збір у розмірі 4134 (чотири тисячі сто тридцять чотири) грн 63 коп.

4. Стягнути з Київської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АКУСТИК ІНЖИНІРИНГ»сплачені судові витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 (десять тисяч) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.