Рішення

від 24.01.2025 по справі 320/35613/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2025 року №320/35613/23

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Континент С» до Головного управління Державної податкової служби України у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Континент С» з позовом до Головного управління Державної податкової служби України у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного Управління ДПС України у місті Києві від 21.06.2023 року №00429560901 та від 21.06.2023 року №00429380901.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач вказує, що протиправність Наказу №1861-п визначає протиправність проведення самої фактичної перевірки та оформлення її результатів винесення ППР №00429560901, №00429380901. Позивач вказує на протиправність дій контролюючого органу щодо проведення фактичної перевірки з підстав: у Наказі №1861-п не вказано інформації, яка отримана контролюючим органом і слугувала підставою для проведення перевірки; не зазначено період діяльності платника податків, який підлягав перевірці. Факт протиправності перевірки в цілому свідчить про протиправність рішень, які оформлені за результатами її проведення. Просив задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою суду справу прийнято до провадження та вирішено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідачем надано відзив, у якому він просив відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

04.05.2023р. Головним управлінням ДПС у м. Києві видано наказ №1861-п «Про проведення фактичних перевірок суб`єктів господарювання», яким, на підставі п.п.19'.1.4, п.п. 19'.1.14, п.п. 19'.1.16, п.п. 19'.1.17 п. 19'.1 ст. 19', керуючись п.п. 20.1.4, п.п. 20.1.6, п.п. 20.1.8, п.п. 20.1.9, п.п. 20.1.10, п.п. 20.1.11, п.п. 20.1.12, п.п. 20.1.13 п. 20.1 ст.20, п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 розділу ІІ, п. 69.2 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР, зі змінами та доповненнями та іншими нормативними актами, контроль за дотриманням яких покладено на територіальні органи ДПС, наказано провести фактичні перевірки суб`єктів господарювання (згідно з додатками 1-65) тривалістю 10 діб. Перевірку провести з питань дотримання вимог законодавства, яке регулює виробництво та обіг спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах. Обґрунтування: доповідна записка управління контролю за підакцизними товарами від 04.05.2023 №1435/26-15-09-01-09.

Додатком 20 до вказаного наказу від 04.05.2023 №1861-п передбачено провести фактичну перевірку господарської одиниці, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 48-а, павільйон №2 суб`єкта господарювання - ТОВ «Континент С», тривалістю 10 діб з 08.05.2023 по 17.05.2023.

За результатами проведеної перевірки ГУ ДПС у м. Києві складено Акт фактичної перевірки від 18.05.2023р. №36448/Ж5/26-15-09-01/43605322 (надалі - Акт), у висновках якого зазначається про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Континент С» (надалі - Товариство) ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (зі змінами) (надалі - Закон №481/95-ВР), а саме: зберігання та реалізація тютюнових виробів з підробленими марками акцизного податку, та вимог п.85.2 ст. 85 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), а саме: ненадання контролюючим органам документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

На підставі висновків викладених в Акті, ГУ ДПС у м. Києві прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

-від 21.06.2023р. №00429560901, яким на підставі п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України та ст. 17 Закону №481/95-ВР застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 170 100,00 грн.

-від 21.06.2023р. №00429380901, яким на підставі п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 та п.121.1 ст. 121 ПК України застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 1020,00 грн.

Незгода позивача із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями стала підставою для звернення до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Правові підстави позову про визнання протиправними та скасування ППР №00429560901, №00429380901, які зазначені позивачем, стосуються протиправності Наказу №1861-п.

Позивач вказує, що протиправність Наказу №1861-п визначає протиправність проведення фактичної перевірки та оформлення її результатів винесення ППР №00429560901, №00429380901; посилається на постанову Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №826/17123/18, де зазначено, що «Водночас, судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду формулює правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства».

Позивач вказує на протиправність Наказу №1861-п та протиправність дій контролюючого органу щодо проведення фактичної перевірки з підстав: у Наказі №1861-п не деталізовано інформації, яка отримана контролюючим органом і слугувала підставою для проведення перевірки; не зазначено період діяльності платника податків, який підлягав перевірці.

За правилами пункту 80.1. статті 80 Податкового кодексу України (далі ПК України), фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995№481/95-ВР (далі Закон №481/95-ВР), контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України. Контроль за дотриманням вимог відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства до малих виробництв виноробної продукції здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.

Відповідно до підпункту 19-1.1.16. пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3цього Кодексу: здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального;

За приписами підпункту 19-1.1.20. пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: забезпечують контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, які провадять оптову або роздрібну торгівлю алкогольними напоями, вимог законодавства щодо мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін на такі напої.

Отже, як свідчить правова конструкція підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, в ньому поєднано дві окремі підстави для призначення та проведення фактичної перевірки:

першою підставою є наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

другою (самостійною, незалежною від першої) підставою є здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Тобто, норма цього підпункту дозволяє проведення фактичної перевірки, у тому числі, на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів статті 16 Закону №481/95-ВР покладені на відповідача.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній, зокрема, у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі №140/391/19, від 10 квітня 2020 року у справі №815/1978/18, які суд враховує відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України.

У постанові від 10 квітня 2020 року у справі №815/1978/18, встановивши, що позивач займається діяльністю, яка регулюється Законом №481/95-ВР, Верховний Суд дійшов висновку про те, що контролюючий орган мав право на проведення фактичної перевірки позивача на підставі здійснення контролюючим органом функцій (відповідно до положень статті 19-1 ПК України), визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального та рішення керівника контролюючого органу, а наказ про проведення фактичної перевірки є законним.

Здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є самостійною обставиною з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред`явлення службових посвідчень) та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

Враховуючи викладене та беручи до уваги зміст функцій, закріплених в підпунктах 19-1.1.14, 19-1.1.16, 19-1.1.17 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України, обов`язок по виконанню яких покладено на податкові органи, суд зазначає, що у спірних відносинах відповідач мав беззаперечне право на призначення й проведення фактичної перевірки, а тому доводи позовної заяви в цій частині відхиляються судом як безпідставні.

Відповідно до пункту 81.1. статті 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Щодо зазначення у Наказі №1861-п підстави для проведення фактичної перевірки, така підстава зазначена: на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

Посилання контролюючого органу в наказі про проведення фактичної перевірки на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України не вимагає додаткового зазначення відомостей та фактичних обставин.

Не зазначення такої підстави в наказі на проведення перевірки не свідчить про незаконність наказу або перевірки в цілому, оскільки відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України, в наказі на перевірку достатньо зазначити підставу для проведення перевірки, визначену цим Кодексом.

Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.01.2021 у справі №460/1239/19.

З вказаного вище вбачається, що контролюючий орган здійснив фактичну перевірку з дотриманням норм ПК України щодо зазначення у Наказі №1861-п підстави для проведення фактичної перевірки «на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України».

Позивач також посилається на те, що Наказ №1861-п не містить зазначення періоду, який підлягає перевірці.

Щодо таких доводів суд зазначає, що у Наказі №1861-п міститься посилання на період перевірки: згідно статті 102 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації або уточнюючої декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань, в межах поданих уточнень, за такою податковою декларацією протягом 1095 днів (2555 дня - у разі проведення перевірки відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу) з дня подання уточнюючого розрахунку (декларації).

У разі виявлення за результатами перевірки порушень інших вимог податкового законодавства, безпосередньо не пов`язаних з декларуванням податкових зобов`язань платником податків, а також порушень вимог іншого, крім податкового, законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів) платника податків не пізніше 1095 дня з дня вчинення відповідного правопорушення.

З місцевих податків та/або зборів, за якими передбачено подання річної податкової декларації, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право за результатами перевірки самостійно визначити суму грошових зобов`язань, у разі виявлення ним за результатами перевірки заниження суми визначеного платником податків податкового зобов`язання з цих податків, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати цих податків, визначених відповідними розділами цього Кодексу.

З приводу посилань позивача на відсутність у Наказі №1861-п періоду діяльності, що буде перевірятися, суд зазначає, що Наказ №1861-п містить зазначення періоду згідно статті 102 ПК України, яка, в свою чергу, передбачає, що контролюючі органи можуть проводити перевірки за період 1095 днів (3 роки).

Можливість такого зазначення описана у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.05.2022 у справі №826/8284/17 (адміністративне провадження № К/9901/51780/18).

Враховуючи вказане вище, суд зазначає, що Наказ №1861-п оформлений контролюючим органом належним чином, а фактична перевірка проведена за законних підставах, у порядку та спосіб, визначені нормами чинного законодавства.

Як зазначалося вище, у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №826/17123/18, зазначено, що «Водночас, судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду формулює правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства».

Суд звертає увагу на те, що позивач оскаржує ППР №00429560901, №00429380901 виключно з підстав протиправності призначення та проведення фактичної перевірки, натомість порушення по суті платник податків не спростовує належними та допустимими доказами.

Тобто у даному випадку перевірка підстав позову по суті виявлених порушень згідно ППР №00429560901, №00429380901 не здійснюється, через відсутність таких підстав у позовній заяві.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем доведено правомірність оскаржуваних рішень ППР №00429560901, №00429380901 в порядку статті 77 КАС України, а тому заявлені позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Питання щодо розподілу судових витрат у порядку статті 139 КАС України не підлягає вирішенню. Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд,-

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лиска І.Г.