Рішення

від 22.01.2025 по справі 380/12405/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/12405/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2025 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-КОМЕРС» до Львівської митниці про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовом, в якому просить визнати протиправною відмову відповідача у відновленні преференційного режиму за митними деклараціями №UA209160/2022/011701 від 18.10.2022 року, №UA209160/2022/011702 від 18.10.2022 року, №UA209160/2022/010751 від 23.09.2022 року, викладену у листі від 12.03.2024 року №7.4-2/15-04/13/7435, та зобов`язати відповідача відновити преференційний режим за вказаними деклараціями.

Посилається на те, що між позивачем, як покупцем, та фірмою INGELS TRUCKTRAILERS, як продавцем, укладено контракт від 30.08.2022 року №6, згідно з яким продавець продає, а покупець купує напівпричіп-цистерну, бувший у використанні (далі товар), країна походження Франція, відповідно до кількості, асортименту і ціни, вказаних в інвойсі, який є невід`ємною частиною цього контракту; товар купується з метою ввезення на митну територію України. Зазначив, що відповідно до укладеного контракту позивач придбав три напівпричепи-цистерни. Для підтвердження походження вказаних товарів та застосування тарифної пільги в оподаткуванні ввізним митом декларант надав відповідачу увесь пакет необхідних документів, в т.ч.: сертифікати з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №E 5.842.729 від 16.09.2022 року, №E 5.842.759 від 10.10.2022 року та №E 5.842.760 від 10.10.2022 року, які були видані митним органом Бельгії після здійснення експортної операції до України. Однак відповідач прийняв рішення про необхідність здійснення верифікації поданих сертифікатів та у подальшому, у зв`язку із ненадходженням відповіді на запит протягом десяти місяців з дати його подання, відмовив у наданні права на преференцію. Позивач з таким рішенням не погоджується та вказав, що митним органом не здобуто належних та допустимих доказів невідповідності вимогам достовірності та правильності інформації про європейське походження товару, а також підтвердження тої обставини, що постачальник товарів (експортер) не підтвердив відповідності товару встановленим правилам про преференційне походження товару. Наведене і зумовило позивача звернутись до суду за судовим захистом. Просить позов задовольнити повністю.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що листом від 17.11.2022 року №15/15-03/11/4232 Львівською митницею направлено Державної митної служби України запит про здійснення перевірки сертифікатів з перевезення EUR.1 №Е 5.842.729 від 16.09.2022 року, №Е 5.842.759 від 10.10.2022 року та №Е 5.842.760 від 10.10.2022 року. Вказав, що відповідь уповноваженого органу Королівства Бельгії про результати проведеної перевірки (лист-відповідь на запит від 19.12.2023 року) отримано Держаною митною службою України лише 02.02.2024 року. А тому, з урахуванням перевищення встановленого Доповненням І до Конвенції десятимісячного строку, протягом якого мала надійти відповідь на запит, підстави для відновлення преференційного режиму до товарів, оформлених за митними деклараціями №UA209160/2022/011701 від 18.10.2022 року, №UA209160/2022/011702 від 18.10.2022 року та №UA209160/2022/010751 від 23.09.2022 року відсутні. За таких обставин, вважає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Ухвалою судді від 12.06.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-КОМЕРС» (код ЄДРПОУ: 37059699) зареєстроване, як юридична особа, 04.10.2021 року; основним видом економічної діяльності підприємця, згідно з відомостями, які містяться у ЄДР, є виробництво м`яса (10.11).

30.08.2022 року між позивачем, як покупцем, та фірмою INGELS TRUCKTRAILERS, як продавцем, укладено контракт №6, згідно з яким продавець продає, а покупець купує напівпричіп-цистерну, бувший у використанні (далі товар), країна походження Франція, відповідно до кількості, асортименту і ціни, вказаних в інвойсі, який є невід`ємною частиною цього контракту; товар купується з метою ввезення на митну територію України.

Відповідно до укладеного контракту товариство придбало три напівпричепи-цистерни марки LOHEAC, модель SLH343С, бувша у використанні, рік випуску - 1997, дата першої реєстрації - 1998 рік (код товарної позиції 8716 за УКТЗЕД; експортер «IT.T. NV», Бельгія).

Для підтвердження походження вказаних товарів та застосування тарифної пільги в оподаткуванні ввізним митом декларант надав відповідачу пакет документів, в т.ч.: сертифікати з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №E 5.842.729 від 16.09.2022 року, №E 5.842.759 від 10.10.2022 року та №E 5.842.760 від 10.10.2022 року, які були видані митним органом Бельгії після здійснення експортної операції до України.

З метою перевірки автентичності поданих документів, а також інформації про наявність підстав для застосування преференційного режиму до товарів, Львівською митницею прийнято рішення про необхідність здійснення верифікації поданих сертифікатів з перевезення EUR.1 №E 5.842.729 від 16.09.2022 року, №E 5.842.759 від 10.10.2022 року та №E 5.842.760 від 10.10.2022 року. У зв`язку із цим, відповідач звернувся до Державної митної служби України з листом від 24.10.2022 року №7.4-2-15/4/20492 про необхідність направлення відповідних запитів до митних органів Королівства Бельгія. За замістом цього листа, перевірка сертифікатів обумовлена значним терміном їх використання, понад 20 років.

17.11.2022 року Державна митна служба України подала відповідний запит до митних органів Королівства Бельгія.

Між тим, 03.11.2022 року позивач звертався до Львівської митниці із заявою про надання інформації щодо результатів верифікації сертифікатів з перевезення EUR.1 №E 5.842.729 від 16.09.2022 року, №E 5.842.759 від 10.10.2022 року та №E 5.842.760 від 10.10.2022 року.

У відповідь на цю заяву листом Львівської митниці від 11.11.2022 року №7.4-2-15/13/22085 повідомлено позивача про те, що зазначені вище сертифікати направлені митницею у встановленому порядку до Державної митної служби України з метою здійснення процедури верифікації. Вказано, що перевірка здійснюється митними органами країни експорту, результати якої мають бути повідомлені в термін, що не перевищує десяти місяців з дня подання запиту.

30.08.2023 року Львівською митницею отримано лист ТОВ «ЄВРО-КОМЕРС» від 23.08.2023 року №331 (вх. митниці №43133/13-15), в якому позивач просив надати інформацію про результати проведеної верифікації сертифікатів, оскільки минуло більш як десять місяців з моменту звернення із відповідним запитом до уповноважених органів країни відправлення товару.

Листом Львівської митниці від 06.09.2023 року №7.4-2-15/13/22914 повідомлено позивача про те, що за наявною у Львівської митниці інформацією уповноваженим органом Королівства Бельгії здійснюється перевірка сертифікатів з перевезення EUR.1 №E 5.842.729 від 16.09.2022 року, №E 5.842.759 від 10.10.2022 року та №E 5.842.760 від 10.10.2022 року.

06.02.2024 року на адресу Львівської митниці надійшов лист Державної митної служби України від 06.02.2024 року №15/15-03/7.4/612, за змістом якого листом митної служби Бельгії від 02.02.2024 року №2023/N6A2N30/00000743/2 підтверджено преференційне походження транспортних засобів та достовірність сертифікатів з перевезення EUR.1 №E 5.842.729 від 16.09.2022 року, №E 5.842.759 від 10.10.2022 року та №E 5.842.760 від 10.10.2022 року.

12.03.2024 року на адресу Львівської митниці надійшла заява ТОВ «ЄВРО-КОМЕРС» від 20.02.2024 року №10, в якій позивач просив відновити преференційний режим вільної торгівлі на товари, оформленні за митними деклараціями №UA209160/2022/011701 від 18.10.2022 року, №UA209160/2022/011702 від 18.10.2022 року та №UA209160/2022/010751 від 23.09.2022 року.

У відповідь на цю заяву, відповідач листом від 12.03.2024 року №7.4-2/15-04/13/7435 повідомив позивачу, що Державна митна служба України 17.02.2022 року звернулась із запитом до митного органу Бельгії щодо перевірки документів про походження; отже, відповідно до вимог Конвенції, відповідь на запит щодо перевірки мала бути надана до 17.12.2023 року. Однак, на скерований запит інформація про результати проведеної верифікації надійшла 02.02.2024 року. Враховуючи положення п.6 ст.32 Доповнення 1 до Конвенції, а також те, що митна служба Бельгії не повідомила про виняткові обставини, які спричинили перевищення термінів перевірки, митниця не може надати преференційний режим оподаткування товарам, які охоплені сертифікатами з перевезення EUR.1 №E 5.842.729 від 16.09.2022 року, №E 5.842.759 від 10.10.2022 року та №E 5.842.760 від 10.10.2022 року. За результатами верифікації та враховуючи положення п.6 ст.32 Доповнення 1 до Конвенції, митниця не має підстав для повернення з Державного бюджету митних платежів, сплачених за митними деклараціями №UA209160/2022/011701 від 18.10.2022 року, №UA209160/2022/011702 від 18.10.2022 року та №UA209160/2022/010751 від 23.09.2022 року.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у відновленні преференційного режиму за вищевказаними митними деклараціями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до ч.1 ст.318 Митного кодексу України (далі - МК України; тут і далі в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

В силу вимог п.24 ч.1 ст.4 МК України, митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно ч.ч.2-3 ст.318 МК України, митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Положеннями статті 272 МК України передбачено, що ввізне мито встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України. Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України.

Відповідно до ч.ч.4-5 ст.280 МК України, ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.

Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом.

До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.36 МК України, країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.

Відповідно до ч.ч.6, 7 ст.36 МК України, положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.43 МК України, документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару. Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення назви країни походження товару та відомостей про документи, що

Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.44 МК України, для підтвердження країни походження товару митний орган у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати оригінали документів про походження такого товару.

У разі переміщення товарів через митний кордон України країна походження товару заявляється (декларується) митному органу в обов`язковому порядку лише у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров`я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в митного органу є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.

У разі переміщення товарів через митний кордон України країна походження товару обов`язково заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення в митній декларації назви країни походження товару та відомостей про сертифікат про походження товару, зокрема: на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України (п.1 ч.3 ст.44 МК України).

Згідно з ч.1 ст.45 МК України, у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Законом України від 08.11.2017 року №2187-VІІІ «Про приєднання України до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження» Україна приєдналася до Конвенції, яка набрала чинності з 01.02.2018 року.

21.11.2018 року Підкомітетом Україна - ЄС з питань митного співробітництва прийнято Рішення №1/2018 про заміну Протоколу 1 «Щодо визначення концепції «походження товарів і методів адміністративного співробітництва» (далі - Рішення №1/2018, застосовується з 01.01.2019 року). Відповідно до ст.1 Рішення №1/2018, Протокол I «Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, замінюється текстом, викладеним у Додатку до цього Рішення.

Статтею 1 Протоколу І щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва (додаток до Рішення №1/2018) встановлено, що з метою імплементації цієї Угоди застосовуються Доповнення I і відповідні положення Доповнення II до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (далі - Конвенція).

До наведеної Конвенції Україна приєдналась 08.11.2017 року, дата набрання чинності для України 01.02.2018 року.

Відповідно до ст.15 Розділу V Підтвердження походження «Загальні вимоги» Доповнення 1 до Конвенції, товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, і ввозяться в інші Договірні Сторони, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження, зокрема: (а) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III а.

Згідно з приписами ч.ч.1-3 ст.16 Доповнення І до Конвенції, сертифікат з перевезення товару ЕUR.1 або EUR-МED має бути виданий митними органами Договірної сторони-експортера на письмову заявку експортера або під відповідальність експортера, його уповноваженим представником. Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару ЕUR.1 або EUR-МED, а також бланк заявки, зразок якої наведений у Додатку III а і b.

Експортер, який подає заявку про видачу сертифіката з перевезення товару ЕUR.1 або EUR-МED, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів Договірної сторони-експортера у якій видається сертифікат з перевезення товару ЕUR.1 або EUR-МED, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цієї Конвенції.

Сертифікат з перевезення товару ЕUR.1 або EUR-МED має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару (ч.9 ст.16 Доповнення І до Конвенції).

Згідно зі ст.31 Доповнення І до Конвенції митні органи Договірних Сторін повинні надавати один одному через Європейську Комісію зразки відбитків печаток, які використовують у їхніх митних службах для видачі сертифікатів з перевезення товару EUR.1 та EUR-MED, а також адреси митних органів, які відповідають за перевірку цих сертифікатів, декларацій походження та декларацій про походження EUR-MED.

З метою належного застосування цієї Конвенції Договірні Сторони повинні допомагати один одному, через компетентні митні адміністрації у перевірці достовірності сертифікатів перевезення товару EUR.1 та EUR-MED, декларацій про походження і декларацій про походження EUR-MED та правильності інформації, то міститься в цих документів.

Статтею 32 Доповнення І до Конвенції урегульовано питання перевірки підтвердження походження, у якій передбачено, що:

1. Подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи Договірної сторони-імпортера мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконав інших вимог цієї Конвенції.

2. З метою реалізації положень пункту І цієї Статті митні органи Договірної сторони імпортера повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED та інвойс, якщо він був поданий, декларацію про походження або декларацію про походження EUR-MED або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, за необхідності причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути надіслані для обґрунтування запиту про здійснення перевірки.

3. Перевірка має бути здійснена митними органами Договірної сторони - експортера. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати 6удь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними.

4. Якщо митні органи Договірної сторони імпортера, вирішують призупинити надання преференційного режиму для товарів, щодо яких здійснюється перевірка, до надходження результатів цієї перевірки, імпортеру пропонується видача продукції із застосуванням будь-яких запобіжних заходів, які вважатимуться необхідними.

5. Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути якнайшвидше повідомлені про її результати. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з однієї з Договірних Сторін і відповідають іншим вимогам цієї Конвенції.

6. Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

Таким чином, вказані норми не лише визначають порядок видачі документів про походження товарів, але й передбачають повноваження та спеціальний порядок перевірки достовірності та правильності інформації у сертифікатах з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED, декларації про походження і декларації про походження EUR-MED та правильності інформації, що міститься в цих документах. При цьому митний орган країни імпортера не повинен спростовувати походження товарів не з Європейського Союзу і не повинен доводити інше походження товарів, він лише приймає до уваги відомості уповноваженого органу країни експорту. Надходження від іноземних митних органів інформації щодо непідтвердження преференційного походження товарів має безумовним наслідком скасування права на преференційне оподаткування. Відмовити у наданні права на преференції митний орган повинен і у разі, якщо відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запиту, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності документа або справжнього походження товарів.

Суд встановив, що 24.10.2022 року відповідач звернувся до Державної митної служби України з листом №7.4-2-15/4/20492 про необхідність проведення перевірки документів про походження в рамках дії ст.32 Доповнення 1 до Регіональної конвенції, а саме сертифікатів з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №E 5.842.729 від 16.09.2022 року, №E 5.842.759 від 10.10.2022 року та №E 5.842.760 від 10.10.2022 року, які були видані митним органом Бельгії.

17.11.2022 року Державна митна служба України подала відповідний запит до митних органів Королівства Бельгія.

06.03.2023 року Державною митною службою України отримано лист компетентного органу Королівства Бельгії за №2023/N6A2N30/00000743/2 від 10.01.2023 року, який стосувався вищевказаного запиту Державної митної служби України від 17.11.2022 року про перевірку сертифікатів.

Поряд з тим, суд звертає увагу, що зазначеним листом компетентний орган Королівства Бельгії підтвердив про факт здійснення ним перевірки сертифікатів. Жодної інформації про результати проведеної перевірки у ньому не вказано.

Лише 06.02.2024 року, тобто з пропуском передбаченого імперативними положенням ч.6 ст.32 Доповнення І до Конвенції десятимісячного строку, на адресу Львівської митниці надійшов лист Державної митної служби України від 06.02.2024 року №15/15-03/7.4/612, за змістом якого листом митної служби Бельгії від 02.02.2024 року №2023/N6A2N30/00000743/2 підтверджено преференційне походження транспортних засобів та достовірність сертифікатів з перевезення EUR.1 №E 5.842.729 від 16.09.2022 року, №E 5.842.759 від 10.10.2022 року та №E 5.842.760 від 10.10.2022 року.

За висновками, наведеними Верховним Судом у постановах від 01.03.2021 року у справі №240/7093/19, від 11.04.2022 року у справі №260/2805/20 та від 31.07.2024 року у справі №260/6407/21, митний орган не наділений повноваженнями діяти на власний розсуд за вказаних обставин та проводити додаткову перевірку документів про походження товару після отримання результатів такої перевірки компетентним органом заявленої декларантом країни походження товару.

З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті вищенаведених норм, суд приходить висновку, що митним органом правомірно не застосовано преференційний режим під час оформлення товарів, оформлених за митними деклараціями №UA209160/2022/011701 від 18.10.2022 року, №UA209160/2022/011702 від 18.10.2022 року, №UA209160/2022/010751 від 23.09.2022 року, та, як наслідок, за відсутності протягом десяти місяців з дати подання запита інформації від уповноважених органів Бельгії, підстави для застосування преференційного режиму станом на момент митного оформлення відсутні.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На підставі досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин, суд дійшов висновку, що докази, подані позивачем, переконують у безпідставності позовних вимог. Натомість, відповідач виконав покладений на нього ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок, а саме довів правомірність своїх дій, чим спростував твердження позивача про порушення його прав та інтересів.

А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає, що в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-КОМЕРС» до Львівської митниці про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії слід відмовити.

Щодо судового збору, то відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, сплачений позивачем судовий збір поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

у задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.