Рішення

від 22.01.2025 по справі 380/26867/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2025 рокусправа № 380/26867/23

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Кузана Р.І. розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, Львівська область, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885), в якому просить:

- визнати протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 262540013151 від 20.09.2023 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 страховий стаж за такі періоди: - в період з 19.05.2000 по 24.09.2001 адвокатом в юридичному відділі ТОВ «Мономах»; в період з 12.09.2001 по теперішній час - підприємцем; дорахувати незараховані 4 місяці роботи в ТОВ «Мономах»; дорахувати незараховані 19 років та 1 місяць праці ФОП 2 групи в період з 12.09.2001 по 24.10.2023;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок страхового стажу ОСОБА_1 та нарахувати 44 років 7 місяців 3 дня страхового пенсійного стажу;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області взяти на облік як пенсіонера та нарахувати ОСОБА_1 1 пенсію за віком.

Обґрунтовуючи позовні вимоги вказує, що 12.09.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві за призначенням пенсії за віком. Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від №262540013151 від 20.09.2023 йому відмовлено в призначенні пенсії, з підстав недостатності страхового стажу. Зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області протиправно не зараховано період здійснення підприємницькою діяльністю, оскільки ним сплачено всі страхові внески. Позивач вважає таке рішення протиправним та таким, що порушує право позивача на пенсійне забезпечення, у зв`язку з чим звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою від 20.11.2023 суддя залишив позовну заяву без руху.

Ухвалою судді від 24.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Сторони належним чином повідомлялися про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області 05.04.2024 подало до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Вказує, що позивач 12.09.2023 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком. Вік позивача становив 60 років 01 день. Необхідний страховий стаж згідно з ст. 26 Закону №1058 становить 30 років. Страховий стаж особи становить 25 років 03 місяці 04 дні. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період з 19.05.2000 по 24.09.2001 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 03.07.1979, оскільки при зарахуванні відсутня назва установи в якій особа працювала та відсутня інформація про даний період роботи в індивідуальних відомостях про застраховану особу. Щодо позовної вимоги про зарахування до страхового стажу позивача періоду з 12.09.2001 по 24.10.2023 зазначає, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець з 20.09.2001. Належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме: до 01.07.2000 довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01.07.2000 довідка із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК). Вказує, що згідно з даними персоніфікованого обліку, за період з 01.06.2000 по 01.01.2016, з 01.06.2018 по 31.12.2018, з 01.03.2023 по 24.10.2023 відсутні дані про сплату єдиного внеску ОСОБА_1 . Таким чином представник відповідача вважає, що рішення №262540013151 від 20.09.2023, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, є законним та обґрунтованим.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, до якої позивач долучив копії квитанцій про сплату єдиного податку.

Ухвалою від 02.04.2024 суддя призначив розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Від представника Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області 13.05.2024 та 27.05.2024 надійшли клопотання про долучення додаткових доказів.

Ухвалою суду від 17.06.2024 задоволено клопотання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про залучення співвідповідача та залучено Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно Кудрявська, 16, ЄДРПОУ 22869069) до участі у справі як другого відповідача.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві 29.07.2024 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований таким. До Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві звернувся позивач із заявою від 12.09.2023 щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 20.09.2023 №262540013151 відмовлено позивачу у призначені пенсії. Підставою для відмови слугувало те, що у позивача відсутній необхідний страховий стаж. До страхового стажу не зараховано період з 19.05.2000 по 24.09.2001 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 03.07.1979, оскільки при зарахуванні відсутня назва установи в якій особа працювала та відсутня інформація про даний період роботи в індивідуальних відомостях про застраховану особу. Вважає рішення ГУ ПФУ у Львівській області про відмову у призначенні пенсії правомірним та законним. Просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою від 02.12.2024 суддя витребував для долучення до матеріалів справи від Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/16, код ЄРПОУ 44116011) інформацію щодо сплати ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) єдиного внеску за період з 12.09.2001 по 24.10.2023.

На виконання вимог ухвали від Головного управління ДПС у м. Києві 31.12.2024 на адресу суду надійшла витребувана судом інформація.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України, що підтверджується копією паспорта.

Позивач 12.09.2023 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За результатами розгляду вказаної заяви за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівські області прийнято рішення №262540013151 від 20.09.2023, яким вирішено відмовити позивачу в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

В рішенні зазначено, що необхідний страховий стаж згідно з ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 30 років. Страховий стаж позивача становить 25 років 03 місяці 04 дні.

В обґрунтування підстави відмови у вказаному рішенні зазначено, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано:

- період з 19.05.2000 по 24.09.2001 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 03.07.1979, оскільки відсутня назва установи, в якій позивач працював у цей період та відсутня інформація про даний період роботи в індивідуальних відомостях про застраховану особу.

Дата з якої позивач матиме право на пенсійну виплату згідно з підтверджуваними документами є 12.09.2026.

Не погоджуючись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови в призначенні пенсії позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Вирішуючи даний спір суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Призначення і виплата пенсії в Україні здійснюється згідно із Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Статтею 1 цього Закону визначено такі терміни:

- застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

- персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку;

- страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;

- страхові внески-кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

- страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону № 1058-IV, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

В солідарній системі призначається пенсія за віком, що передбачено пунктом 1 частини 1 статті 9 Закону №1058-IV.

Відповідно до пункту 2 статті 11 Закону № 1058-IV, загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Пунктом 5 статті 14 Закону № 1058-IV встановлено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є застраховані особи, зазначені у пунктах 2, 3 і 13 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону.

Згідно із частинами 1, 3 статті 15 Закону № 1058-IV, платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону.

Страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 21 Закону № 1058-IV, персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.

Персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування є складовою частиною Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, порядок ведення якого встановлюється Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять від застрахованих осіб.

На кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки.

Зміст відомостей персональної картки встановлений частиною 3 статті 21 Закону № 1058-IV.

Відповідно до пункту 5 статті 21 Закону № 1058-IV, відомості про фізичних осіб-підприємців та осіб, подаються безпосередньо зазначеними особами.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 794 від 04.06.1998 "Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування", установлено, що починаючи з 1 липня 2002 року обчислення пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" здійснюється із заробітку особи за період роботи після 1 липня 2000 року за даними системи персоніфікованого обліку.

Згідно із частинами 1, 2, 4 статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж-період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку-на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Відповідно до частини 4 статті 26 Закону № 1058-IV, наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою-третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Частиною 1 та частиною 3 статті 44 Закону № 1058-IV встановлено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно із підпунктом 1 пункту 3-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV, до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:

- з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності;

- з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Відповідно до пункту 12 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 № 121, Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", правління Пенсійного фонду України постановою від 25.11.2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, затвердило "Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі Порядок № 22-1).

Згідно із пунктом 1.1 Порядку № 22-1, заява про призначення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

Згідно із пунктом 1.8 Порядку № 22-1, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис.

Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії.

Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Пунктом 2.1 Порядку № 22-1 встановлено перелік документів, необхідних для призначення пенсії, які додаються до заяви про призначення пенсії, зокрема:

1) документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків;

2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637. За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1), а у разі необхідності-за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 22-1, при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб:

- ідентифікує заявника (його представника);

- надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;

- реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;

- уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування;

- повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;

- надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;

- видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру;

- повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.

Згідно із пунктами 4.3, 4.7 Порядку № 22-1, рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено "Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", (далі - Порядок № 637).

Відповідно до пункту 4 Порядку № 637, періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).

Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва" від 3 липня 1998 року № 727/98, з 1 січня 1999 року для фізичних осіб, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, і кількість осіб, які перебувають у трудових відносинах з такою особою, включаючи членів її сім`ї, за рік не перевищує 10 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не перевищує 250 тис. гривень, запроваджено спрощену систему оподаткування, обліку та звітності для таких суб`єктів малого підприємництва.

Із змісту наведених правових норм вбачається, що періоди здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за загальною системою оподаткування можуть бути зараховані до страхового стажу з таких підстав:

- період до 01.06.2000 зараховується до страхового стажу за умови підтвердження іншими документи про сплату страхових внесків, зокрема згідно із пунктом 4 Порядку № 637 за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності);

- період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року зараховується до страхового стажу за умови підтвердження індивідуальними відомостями про застраховану особу;

Періоди здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку, спеціального торгового патенту можуть бути зараховані до страхового стажу з таких підстав:

- період з 22.03.1994 до 31.12.1997 зараховується до страхового стажу у разі підтвердження свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ) (пункт 4 Порядку № 637);

- період з 01.01.1998 по 30.06.2000 зараховується до страхового стажу при підтвердженні довідкою про реєстрацію суб`єктом підприємницької діяльності у вказаний період (пункт 3-1 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV);

- період з 01.07.2000 зараховується за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків від сплати єдиного внеску) (пункт 3-1 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV).

Аналіз наведених правових норм та оцінка встановлених у справі обставин дає суду підстави зробити такі висновки.

Право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 та більше років, мають особи за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-IV.

На дату звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою від 12.09.2023 про призначення пенсії за віком, позивачу виповнилося 60 років 1 день.

При зверненні до територіального органу Пенсійного фонду України разом з заявою позивач долучив: копії довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру та паспорта громадянина України; анкету опитування; копії військового квитка, диплому про навчання, а також копію трудової книжки на двох аркушах.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 20.09.2023 № 262540013151 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком в зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-IV. Необхідний страховий стаж визначений статтею 26 Закону № 1058-IV та становить для позивача 30 років, тоді як за результатами обчислення страхового стажу, страховий стаж позивача становить 25 років 3 місяці 4 дні.

За змістом оскаржуваного рішення відповідачем до страхового стажу позивача не зараховано період з 19.05.2000 по 24.09.2001 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 03.07.1979, оскільки відсутня назва установи, в якій позивач працював та відсутня інформація про даний період роботи в індивідуальних відомостях про застраховану особу.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV страхові внески кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Страхувальники роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платником відповідно до цього Закону.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовується фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову чи кримінальну відповідальність згідно із ч.10 ст.20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зі змісту наведених норм слідує, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Відповідно до п. 1 Порядку№ 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами; з 01.01.2004 - за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ст. 106 Закону № 1058-ІV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Отже, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача. Водночас, позивачка не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права висловлена Верховним Судом у постановах від 27.03.2018 (справа № 208/6680/16-а (2а/208/245/16)) та від 24.05.2018 (справа № 490/12392/16-а).

Суд також враховує, що зі змісту записів в трудовій книжці НОМЕР_2 випливає, що в період з 19.05.2000 по 24.09.2001 позивач працював адвокатом саме у ТзОВ «Фірма «Мономах», а тому твердження відповідача-1 про відсутність в трудовій книжці назви підприємства, де працював у цей період позивач, суд вважає необґрунтованими.

Щодо зарахування до страхового стажу позивача періоду з 12.09.2001 по 24.10.2023 суд зазначає таке.

З пояснень представника відповідача та долученого до матеріалів справи розрахунку страхового стажу суд встановив, що позивачу також не зараховано періоди підприємницької діяльності з 12.09.2001 по 31.12.2016, з 01.01.2018 по 31.12.2018 та з 01.03.2023 по 24.10.2023, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Позивач у позовних вимогах просить зарахувати до свого страхового стажу періоди підприємницької діяльності з 12.09.2001 по 24.10.2023, посилаючись на долучені до матеріалів справи меморіальні ордери, платіжні інструкції та звіти суб`єкта малого підприємництва фізичної особи платника єдиного податку.

На виконання вимог ухвали суду від 02.12.2024 Головним управлінням ДПС у м. Києві подано інформацію щодо сплати ОСОБА_1 єдиного внеску, з якої судом встановлено, що за період з 12.09.2001 по 01.10.2013 в ІКС «Податковий блок» відсутні дані про сплату позивачем єдиного внеску. За період з 01.10.2013 по 31.12.2013 позивачем не сплачено єдиного внеску, за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 позивачем сплачено єдиного внеску на суму 5494,45 грн (12 місяців), за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 позивачем сплачено єдиного внеску на суму 5071,80 грн, за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 позивачем сплачено єдиного внеску на суму 3786,64 грн, за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 позивачем сплачено єдиного внеску на суму 10560,00 грн, за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 позивачем сплачено єдиного внеску на суму 12285,90 грн, за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 позивачем сплачено єдиного внеску на суму 14133,90 грн, за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 позивачем сплачено єдиного внеску на суму 7273,42 грн (за 7 місяців), за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 позивачем сплачено єдиного внеску на суму 15950,00 грн (за 12 місяців), за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 позивачем сплачено єдиного внеску на суму 7150,00 грн (за 5 місяців), за період з 01.01.2023 по 24.10.2023 позивачем сплачено єдиного внеску 0,00 грн.

Також, в матеріалах справи наявні квитанції за окремі місяці 2014-2019 років, меморіальні ордери за період з січня 2021 року по вересень 2022 року та платіжні інструкції за період з серпня 2023 року по грудень 2023 року із зазначенням призначення платежу: єдиний податок з фізичних осіб.

Крім цього, позивач долучив до матеріалів справи звіти суб`єкта малого підприємництва фізичної особи платника єдиного податку за ІV квартали 2004 року, за ІV квартали 2005 року, за І - ІV квартали 2006 року, за І - ІV квартали 2007 року, за І, ІІ та ІV квартали 2008 року, та І - ІІ квартали 2009 року, які містять відомості про відповідні суми нарахованого єдиного податку. Проте, такі звіти не місять відмітки податкового органу із зазначенням дат прийняття та порядкових номерів реєстрації, а також не підтверджують фактичної сплати такого податку до бюджету. Лише звіт суб`єкта малого підприємництва фізичної особи платника єдиного податку за ІІ квартал 2004 року містить штамп Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва.

Таким чином судом встановлено, що позивач сплачував єдиний внесок в період з 01.01.2014 по 31.12.2022. При цьому, у 2020 році позивачем сплачено єдиний податок лише за 7 місяців, а у 2022 році лише за 5 місяців.

Водночас суд зауважує, що такі докази не були предметом дослідження при прийнятті Головним управлінням Пенсійного фонду України оскаржуваного рішення від 20.09.2023 №262540013151 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком, тоді як за даними персоніфікованого обліку з 01.06.2000 по 01.01.2016, з 01.06.2018 по 31.12.2018, з 01.03.2023 по 24.10.2023 відсутні дані про сплату ОСОБА_1 єдиного соціального внеску. Доказів сплати єдиного соціального внеску окремо від єдиного податку позивачем не подано.

Отже, позивач разом із заявою про призначення пенсії не надав органу Пенсійного фонду України всіх необхідних документів, які підтверджують його страховий стаж в період здійснення підприємницької діяльності.

Водночас суд зазначає, що пенсійний орган при прийнятті рішення не використав в повному обсязі свої повноваження, передбачені чинним законодавством, для підтвердження вказаних періодів підприємницької діяльності позивача при обчисленні страхового стажу та зарахуванні чи відмови у зарахуванні до страхового стажу спірних періодів.

Згідно з ч.3 ст.44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Таким чином, пенсійний орган не надав при обчисленні розміру страхового стажу позивача оцінку документам, що були отримані судом під час розгляду цієї справи, які при належному виконанні Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області вимог частини 3 статті 44 Закону № 1058-IV могли бути отриманні пенсійним органом та враховані при прийнятті рішення за результатами розгляду заяви позивача від 12.09.2023 про призначення пенсії за віком.

Суд при вирішенні спору зауважує, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону № 1058-IV за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відсутність реалізації пенсійним органом свого права щодо можливості отримати за вимогою первинні документи для більш всебічного, повного і об`єктивного розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком суд розцінює як протиправну бездіяльність, яка, як наслідок, призвела до прийняття протиправного рішення про відмову у призначенні пенсії за віком за відсутності необхідного страхового стажу.

За таких обставин суд вважає необхідним визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 20.09.2023 №262540013151 яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком в зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV.

Що стосується позовної вимоги в якій позивач просить зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу періоди підприємницької діяльності з 12.09.2001 по 24.10.2023 та призначити пенсію за віком суд зазначає таке.

Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті (визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії), суд може зобов`язати відповідача-суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В зв`язку із тим, що надані позивачем суду документи в підтвердження належного розміру страхового стажу та відповідно наявного права на призначення пенсії за віком не були предметом розгляду пенсійним органом при прийнятті рішення за результатами розгляду заяви про її призначення суд вважає, що необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву позивача від 12.09.2023 про призначення пенсії за віком із врахуванням правових висновків суду.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить висновку про наявність підстав для задоволення позову частково.

Щодо судового збору, то відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 262540013151 від 20.09.2023 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 12.09.2023 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із врахуванням правових висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 2 147 (дві тисячі сто сорок сім) грн. 20 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяР.І. Кузан