Рішення

від 23.01.2025 по справі 420/14126/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/14126/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Вікторії ХОМ`ЯКОВОЇ, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2

до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області,

Суворовського відділу у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Суворовського відділу у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, в якому просить:

визнати протиправними дії Суворовського відділу у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (відповідь №С-44/6/5116-24/5116/372-24 від 04.04.2024) щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області оформити та видати паспорт громадянина України зразка1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1 є матір`ю та законним представником неповнолітньої дитини ОСОБА_2 . У зв`язку з необхідністю отримання паспорта громадянина України зразка 1994 року, вони зверталися у квітні 2024 року до Суворовського відділу у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області з проханням щодо оформлення та видачі паспорта у вигляді паспортної книжечки зразка 1994 року. Однак у видачі паспорта громадянина України було відмовлено. Позивач зазначає, що позитивної відповіді по суті поставлених питань заявники не отримали, листи-відповіді містять перелік нормативно-правових актів та цитують окремі їх норми, що не вирішує проблеми з отримання на законних підставах паспорта громадянина України у формі книжечки.

Позивач вважає, що відмова в оформленні паспорту громадянина України зразка 1994 року в формі паспортної книжечки є порушенням основоположних прав її дитини, як людини і громадянина, у зв`язку із чим звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 13.05.2024 року відкрито провадження по справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

06.06.2024 року до суду надійшов відзив на адміністративний позов від Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, відповідно до якого відповідач вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідач зазначив, що Суворовський відділ у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області є структурним підрозділом Головного управління та не є юридичною особою публічного права, відтак представництво його інтересів у суді належить до компетенції Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області відповідно до Положення «Про Головне управління» №70 від 07.05.2021, затвердженого наказом ДМС України. Щодо суті спірних правовідносин відповідач зазначив про те, що дійсно у квітні 2024 року до Суворовського відділу у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області звернулись ОСОБА_2 та його законний представник ОСОБА_1 із заявою про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII у вигляді книжечки без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру (ЄДДР) і без присвоєння унікального номера запису в ЄДДР (УНЗР). Заявниці була надана відповідь від 04.04.2024 року Суворовським відділом у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, в якій роз`яснено питання отримання паспорта громадянина України. У наданій відповіді зазначено, що у ДМС та її територіальних органів/підрозділів відсутні законні підстави для оформлення та видачі позивачу паспорта громадянина України відповідно до постанови Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ. Представник відповідача стверджує, що на день звернення позивача та її доньки із заявою, у Суворовського відділу у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області були відсутні правові підстави для видачі позивачу паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді книжечки. Відповідач зазначає, що право на оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до положення «Про паспорт громадянина України» затвердженого Постановою Верховної ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ виникає у особи після досягнення 16-річного віку, за умови звернення з відповідною заявою, передбаченою цим Положенням. У свою чергу, відповідно до чинного законодавства, по досягненню 14 -річного віку оформлюється паспорт громадянина України, який містить безконтактний електронний носій. Також, відповідач вважає, що судове рішення у справі №806/3265/17 не є підставою для видачі позивачу паспорта громадянина України зразка 1994 року, оскільки рішення суду є актом індивідуальної дії та стосується прав та інтересів визначеної в рішенні особи.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є матір`ю та законним представником неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 ). У зв`язку з досягненням 16-ти річчя сина, позивачка разом з дитиною звернулись у квітні 2024 року до Суворовського відділу у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області з проханням щодо оформлення та видачі паспорта у вигляді паспортної книжечки зразка 1994 року, додавши до заяви фотокартки, свідоцтво про народження та інші документи.

Суворовський відділ у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області листом від 04.04.2024 року повідомив ОСОБА_1 про відсутність підстав для оформлення та видачі позивачу паспорта громадянина України відповідно до постанови Верховної Ради України №2503-ХІІ.

Позивачка не погодившись із відповіддю звернулася до суду з даним позовом.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу оформлення та видачі паспорту громадянина України у вигляді книжечки зразка 1994 року.

Закон України «Про громадянство України» від 18.01.2001 року №2235-III (далі - Закон №2235-III) відповідно до його преамбули визначає правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб.

Згідно зі ст.1 Закону громадянство України - правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках.

Відповідно до ст. ст. 6, 7 Закону громадянство України набувається, зокрема, за народженням. Особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України.

ОСОБА_2 народилася в Україні, його батьки є громадянами України.

Статтею 5 Закону №2235-III визначено, що документом, що підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.

До прийняття Закону України №5492-VI єдиним нормативним актом, який визначав порядок формування, видачи паспорту громадянина України, було Положення №2503-ХІІ, відповідно до п. 1 -3, 5, якого визначено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт дійсний для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Згідно ч.3 ст. 13 Закону №5492-VI паспорт громадянина України (…) містить безконтактний електронний носій. Частиною 2 ст. 21 Закону №5492-VI встановлено, що кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України.(…)

Статтею 32 Конституції України визначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

20 листопада 2012 року прийнятий Закон України «Про Єдиний Державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» №5492-VI, яким визначено правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.

Відповідно до ч.1 ст.13 вказаного Закону, документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: 1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: а) паспорт громадянина України.

Частинами 1, 2, 4, 5 ст.14 Закону про ЄДДР передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України (ч. 1 ст. 21 Закону).

Отже, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу, є порушенням її громадянських прав у зв`язку з неможливістю їх реалізації.

Згідно із ч. 3 ст.13 Закону про ЄДДР, паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.

Відповідно до пунктів 3,5,6,8 Положення про паспорт громадянина України, затверджене постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується. Паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис "Україна"; нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис "Паспорт"; На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис "Паспорт громадянина України".

На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім`я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п`ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев`ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев`ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резусфактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення.

Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

Пунктом 1 постанови КМУ від 25.03.2015року №302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України (далі - Постанова №302) затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України, що додається.

За змістом п. 2 цієї Постанови із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:

-з 01 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ;

-з 01 листопада 2016 року - оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

До завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів ДМС матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією постановою, паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки; прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 01 листопада 2016 року припиняється (п. 3 Постанови №302).

Пунктом 131 Постанови №302 передбачено, що до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься така інформація: біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук) виключно за згодою особи.

Безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразка містить відцифровані персональні данні особи.

Частинами 1, 2 ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 35 Конституції України кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров`я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей. За змістом частини четвертої цієї ж статті, ніхто не може бути увільнений від своїх обов`язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань.

Водночас, суд звертає увагу, що бажання позивача отримати для своєї дитини паспорт у формі книжечки обумовлене власними переконаннями та запереченнями обставин здійснення обліку персональних даних у Єдиному державному демографічному реєстрі та запереченням щодо використання імплантованого безконтактного електронного носія у бланку документу.

Відповідно до ч.7 ст. 16 Закону №5492-VI уповноважений суб`єкт має право відмовити заявникові у видачі документа у разі, якщо: 1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа; 2)заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у ч.7 цієї статті); 3)заявник не надав усіх документів та інформації, необхідних для оформлення і видачі документа; 4)дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником.

У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб`єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа.

Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України №456 від 06 червня 2019 року, затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України (далі Тимчасовий порядок №456), який визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку.

Пунктом 1 розділу ІІІ «Оформлення паспорта вперше» Тимчасового порядку №456 визначено, що для оформлення паспорта особа, яка досягла 16-річного віку, або її законний представник (далі заявник) подає: 1) заяву; 2) рішення суду; 3) свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави; 4) оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків (або одного з них), що на момент народження особи перебували(в) у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України). У разі відсутності таких документів або в разі, якщо батьки (чи один із батьків) такої особи на момент її народження були (був) іноземцями(ем) або особами(ою) без громадянства, або в разі набуття особою громадянства України на території України подається довідка про реєстрацію особи громадянином України; 5) дві фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см; 6) довідку про реєстрацію / зняття з реєстрації місця проживання особи; 7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб); 8) посвідчення про взяття на облік бездомної особи, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб).

У справі встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з відмовою територіального підрозділу ДМС, до якого звернувся неповнолітній позивач разом з матір`ю, видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (у вигляді паспортної книжечки).

Зважаючи на суб`єктний склад спірних правовідносин, підстави позову, зміст позовних вимог у зіставленні з наведеним нормативним регулюванням правовідносин, з яких виник цей спір, є достатні підстави вважати, що ця справа відповідає ознакам зразкової справи №806/3265/17, у якій Велика Палата Верховного Суду висловила правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах такої категорії (постанова від 19 вересня 2018 року, провадження №Пз/9901/2/18).

Суд критично оцінює твердження представника відповідача, що висновки вказаної справи не можуть бути застосовані, оскільки справа стосувалась іншої конкретної особи, тобто має індивідуальний характер. Частиною 5 ст.242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Великою Палатою Верховного Суду визначено, що ознаками цієї типової справи є: а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховною Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ; б) відповідач - територіальні органи ДМС України; в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховною Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ.

При вирішенні спору Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що законодавець, приймаючи Закон України від 14.07.2016 року №1474-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України» (далі - Закон №1474-VIII), яким внесено зміни до Закону № 5492-VI, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими та виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України, та не допускати жодної дискримінації залежно від часу виникнення правовідносин з отримання паспорта громадянина України. На час звернення позивача до Відділу УДМС діяло два нормативних акту: Положення про паспорт №2503-XII і Постанова №302, відповідно до яких особи, які раніше отримали паспорт, не зобов`язані звертатися за його обміном, при досягнені відповідного віку органи УДМС проводять вклеювання фотографії, тоді як особи, які змінили прізвище, чи у яких відбулися інші зміни персональних даних, зобов`язані отримувати новий паспорт у формі ID-картки, який має обмежувальний термін 10 років (ч. 3 ст.21 Закону №5492-VI), до якого вноситься більше персональних даних та який має унікальний номер запису у Реєстрі. При цьому, у жодному законі не зазначено, з якою метою встановлені такі обмеження, і чи є вони необхідними у демократичному суспільстві. Оскільки дії Відділу УДМС розглядаються як дії держави в цілому, і такі дії порушують основоположні права громадян, то вони визнаються протиправними.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для належного захисту порушених прав позивачки слід зобов`язати Відділ УДМС оформити та видати позивачу паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт №2503-ХІІ.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду констатувала, що норми Закону № 5492-VI на відміну від норм Положення про паспорт (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, імені та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій. На думку Великої Палати Верховного Суду, це є безумовним порушенням вимогст.22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Також такий підхід не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом»), не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція).

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що особа не може бути позбавлена права на отримання паспорту громадянина України у вигляді книжечки, за її бажанням.

З урахуванням викладеного підстави викладені у відповіді на заяву позивача в якості відмови у видачі паспорту у вигляді книжечки, суд вважає протиправними, оскільки на час виникнення спірних правовідносин Положення про паспорт громадянина України не втратив чинності та пунктом 3 вказаного Положення визначено, що бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України 1994 року. Тобто особа має право на вибір, у якому вигляді бажає отримати паспорт громадянина України.

Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, суд встановив, що з прийняттям Закону про ЄДД паспорт громадянина України видається з 14 років та є обов`язком особи, яка досягла 14 років, отримати паспорт громадянина України.

Відсутність паспорту громадянина України перешкоджає такій особі у реалізації її гарантованих Конституцією України прав та свобод.

З огляду на те, що Закон про ЄДДР має найвищу юридичну силу на відміну від Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ саме у спірних правовідносинах щодо віку видачі паспорту громадянина України мають бути застосовані приписи ст.21 Закону про ЄДДР.

Однак, застосування Закон про ЄДДР в частині віку видачі паспорту громадянина України не позбавляє позивача права на вибір, у якому вигляді бажає отримати паспорт громадянина України, оскільки право на отримання паспорту громадянина України у вигляді книжечки передбачено з ч. 2 ст.14 Закону про ЄДДР, Положенням про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ та Тимчасовим порядком оформлення і видачі паспорта громадянина України», затвердженим наказом МВС України від 06.06.2019 року №456.

Крім того, відповідно до статті 14 Конвенції користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, незалежності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні по справі "Х`ю Джордан проти Великої Британії" сформулював таку позицію: «Якщо загальна політика або захід мають непропорційно шкідливі наслідки для конкретної групи, то вони (загальна політика або захід) можуть вважатися дискримінаційними, незважаючи на те, що вони не спрямовані конкретно на цю групу».

Посилання представника відповідача на те, що Суворовський відділ у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області є територіальним підрозділом Головного управління та не є юридичною особою, а отже не є належним відповідачем у даній справі - є неспроможними з огляду на передачу повноважень щодо вирішення вказаного питання територіальним органом своїм структурним підрозділам.

Крім того, при прийнятті рішення суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, а також висновки П`ятого апеляційного адміністративного суду у справах №420/5307/20, №420/5353/20 щодо необхідності зобов`язання ГУ ДМС видавати особам, які досягли 14-річного віку, паспорту у вигляді паспортної книжечки.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 є обґрунтованими та підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій Суворовського відділу у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області щодо відмови листом №С-44/6/5116-24/5116/372-24 від 04.04.2024 в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки саме вказаний суб`єкт владних повноважень на виконання делегованих йому повноважень відмовив позивачу в оформленні та видачі паспорта у вигляді паспортної книжечки та зобов`язання Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно. Такий спосіб захисту прав позивачки та її неповнолітньої дитини суд вважає достатнім.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір».

Керуючись ст. ст. 2-9, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати протиправними дії Суворовського відділу у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області щодо відмови листом №С-44/6/5116-24/5116/372-24 від 04.04.2024 в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Вікторія ХОМ`ЯКОВА