Рішення

від 24.01.2025 по справі 420/28921/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/28921/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2025 рокум. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПотоцької Н.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного Фонду України в Рівненській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання призначення пенсії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного Фонду України в Рівненській області, в якому позивач просить:

визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову у призначенні пенсії від 19.04.2024 №213050038530, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 10.05.2024 №213050038530 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з дати звернення з заявою про призначення пенсії - 12.04.2024 року та зарахувати до страхового стажу періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 08.10.1984: з 22.01.1992 по 01.09.1992 на посаді садівника в Херсонському полупроводніковому заводі ім. 50-річчя СРСР виробничого об`єднання "Дніпро", записи №21-22, з 17.11.1992 по 23.06.1993 на посаді слюсаря на заводі карданних валів ім. 25 з`їзду КПСС, записи №24-25, з 05.07.1993 по 12.08.1994 на посаді електрика в фірмі «СІТ.ЛТД. Україна», записи №26-27.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що обов`язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 06.02.2018 у справі №677/277/17, провадження №К/9901/1298/17, від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, провадження № К/9901/2310/18.

Записи в трудовій книжці Позивача за спірні періоди наявні. Всі записи підтверджені архівними документами.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача (в частині спірного періоду роботи) містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому зазначені відповідачем недоліки не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні означеної періоду роботи позивачки до стажу роботи, що враховується у призначенні (перерахунку) пенсії.

Відтак, рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу через дефекти заповнення трудової книжки є протиправними та підлягають скасуванню.

Процесуальні дії

Ухвалою судді від 20.09.2024 року залишено позовну заяву без руху.

23.09.2024 року до суду за вхід. №ЕС/45193/24 від представника позивача надійшло клопотання з доказами сплати судового збору.

Ухвалою суду від 24.09.2024 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження (відповідно до ст. 262 КАСУ) без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

09.10.2024 року за вхід.№ЕС/51103/24 надійшов відзив на позов ГУ ПФУ в Херсонській області, в якому, зокрема, наголошено на необґрунтованості вимог позивача. Відповідно до принципу екстериторіальності заяву позивача розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області та прийнято рішення №213050038530 від 19.04.2024 року про відмову Позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону №1058, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Пізніше, Позивач повторно звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону №1058.

Відповідно до принципу екстериторіальності вищезазначену заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській та прийнято рішення №213050038530 від 10.05.2024 року про відмову Позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону №1058, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 31 рік.

Відповідно до ст. 26 Закону №1058, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60-річного віку та наявності страхового стажу з 1 січня 2024 по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Таким чином, за результатами розгляду заяви та доданих до неї документів, відомостями реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, страховий стаж Позивача склав 29 років 11 місяців 08 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону №1058.

14.10.2024 року за вхід.№ЕС/53087/24 надійшов відзив на позов ГУ ПФУ в Житомирській області, в обгрунтовання якого зазначено, що Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 10.05.2024 №213050038530 є правомірним.

За доданими документами до страхового стажу не враховано:

період трудової діяльності з 22.01.1992 по 01.09.1992 на посаді садівника в Херсонському полупроводніковому заводі ім. 50-річчя СРСР виробничого об`єднання "Дніпро", відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 08.10.1984 року, оскільки виправлено номер наказу про звільнення;

періоди трудової діяльності з 17.11.1992 по 23.06.1993 на посаді слюсаря на Заводі карданних валів ім. 25 з`їзду КПСС, відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 08.10.1984 року запис, оскільки запис про звільнення завірено печаткою, яку неможливо ідентифікувати;

періоди трудової діяльності з 05.07.1993 по 12.08.1994 на посаді електрика в фірмі "СІТ.ЛТД. Україна", відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 08.10.1984 року, оскільки відсутня назва роботодавця при прийнятті на роботу.

Інші документи передбачені пунктом 3 Порядку № 637 відсутні.

27.11.2024 року за вхід.№ЕС/68436/24 надійшов відзив на позов ГУ ПФУ в Рівненській області в якому наголошено, що Головним управлінням було розглянуто заяву Позивача та долучені до заяви документи та 19.04.2024 за №213050038530 прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

За доданими документами до страхового стажу позивачу не зараховано періоди трудової діяльності згідно наданої трудової книжки серії НОМЕР_2 , дата заповнення 08.10.1984, оскільки записи до трудової книжки внесені з порушенням вимог пункту 2.11-2.12 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.

Згідно пункту 2.11-2.12 Інструкції №58 від 20.07.1993, відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульний аркуш) трудової книжки.

Прізвище, ім`я, по батькові повністю без скорочень або заміни імені та по батькові ініціалами і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник свої підписом завіряє правильність внесених відомостей.

За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 08.10.1984 року, яка заповнена з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок, а саме, на першій (титульній) сторінці прізвище не відповідає паспортним даним ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ).

Згідно з документами, доданими до заяви про призначення пенсії за віком та даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, страховий стаж станом на 12.04.2024 ОСОБА_1 становить лише 23 роки 03 місяці 23 дні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області було розглянуто заяву ОСОБА_1 та долучені до заяви документи та 19.04.2024 за №213050038530 прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

За доданими документами до страхового стажу позивачу не зараховано періоди трудової діяльності згідно наданої трудової книжки серії НОМЕР_2 , дата заповнення 08.10.1984, оскільки записи до трудової книжки внесені з порушенням вимог пункту 2.11-2.12 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.

Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 10.05.2024 №213050038530 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії через відсутність страхового стажу.

За доданими документами до страхового стажу не враховано:

період трудової діяльності з 22.01.1992 по 01.09.1992 на посаді садівника в Херсонському полупроводніковому заводі ім. 50-річчя СРСР виробничого об`єднання "Дніпро", відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 08.10.1984 року, оскільки виправлено номер наказу про звільнення;

періоди трудової діяльності з 17.11.1992 по 23.06.1993 на посаді слюсаря на Заводі карданних валів ім. 25 з`їзду КПСС, відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 08.10.1984 року запис, оскільки запис про звільнення завірено печаткою, яку неможливо ідентифікувати;

періоди трудової діяльності з 05.07.1993 по 12.08.1994 на посаді електрика в фірмі "СІТ.ЛТД. Україна", відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 08.10.1984 року, оскільки відсутня назва роботодавця при прийнятті на роботу.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Права і свободи людини, гарантії щодо них визначають зміст та спрямованість діяльності держави. Ст. 55 Конституції України проголошує: «Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб».

Безперечно, забезпечити надійний захист прав і свобод людини та громадянина може тільки судова система, яка діє виключно на засадах законності, рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласності судового процесу, змагальності сторін, додержання презумпції невинуватості тощо, в умовах незалежності і недоторканності суддів. Тому серед правових засобів захисту суб`єктивних прав і свобод людини та громадянина одним із найефективніших є судовий захист.

Судовий контроль не суперечить державному контролю, ці види контролю доповнюють один одного та забезпечують збалансовану систему стримувань і противаг.

Дискреція не є довільною, вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки, за положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірним питанням у даній справі є наявність у позивача права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Статтею 8 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі по тексту - Закон №1058) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Положеннями частини першої статті 9 Закону №1058 встановлено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Вік позивача на момент звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 60 років.

Пункт 1 частини першої та частина п`ята статті 45 Закону №1058 передбачають, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Пенсія за віком, що призначається автоматично (без звернення особи), - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, крім випадків відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про страховий стаж застрахованої особи, необхідний для призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійною фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Статтею 44 Закону №1058 встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії або про її відстрочення та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі по тексту - Порядок №22-1).

Відповідно до пунктів 1.8, 1.9 Порядку №22-1, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу). Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви, або дата реєстрації заяви на вебпорталі.

Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон).

Відповідно до пункту 2.1 Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:

1) документ, що підтверджує реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

3) для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення). За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам;

4) документи про місце проживання (реєстрації) особи;

5) документи, які засвідчують особливий статус особи;

6) документ уповноваженого органу російської федерації про те, що особі не призначалась пенсія за місцем реєстрації на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, та особисту декларацію про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій особам, зазначеним у пункті 1.6 розділу І цього Порядку).

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів (пункту 4.3 Порядку №22-1).

Порядок підтвердження стажу роботи регламентований статтею 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі по тексту - Закон №1788).

Статтею 62 Закону №1788 установлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі по тексту - Порядок №637).

Згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серія НОМЕР_3 .

До страхового стажу, згідно рішення ГУ ПФУ в Житомирській області, не зараховано періоди:

з 22.01.1992 по 01.09.1992 на посаді садівника в Херсонському полупроводніковому заводі ім. 50-річчя СРСР виробничого об`єднання "Дніпро", відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 08.10.1984 року, оскільки виправлено номер наказу про звільнення;

з 17.11.1992 по 23.06.1993 на посаді слюсаря на Заводі карданних валів ім. 25 з`їзду КПСС, відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 08.10.1984 року запис, оскільки запис про звільнення завірено печаткою, яку неможливо ідентифікувати;

з 05.07.1993 по 12.08.1994 на посаді електрика в фірмі "СІТ.ЛТД. Україна", відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 08.10.1984 року, оскільки відсутня назва роботодавця при прийнятті на роботу.

До страхового стажу, згідно рішення ГУ ПФУ в Рівненській області, не зараховано періоди трудової діяльності згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 08.10.1984 року, яка заповнена з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок, а саме, на першій (титульній) сторінці прізвище не відповідає паспортним даним ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ).

Як встановлено судом з матеріалів справи та не заперечується сторонами у справі, станом на момент виникнення спірних відносин відповідачем не було встановлено відсутності трудової книжки позивача або відповідних записів у ній щодо спірних періодів, наявності неправильних чи неточних записів про періоди роботи, які б унеможливлювали зарахування спірних періодів до страхового стажу.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону від 09.07.2003 №1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону від 09.07.2003 №1058-1V).

Отже, з вище зазначеного вбачається, що страховий стаж отриманий до впровадження системи персоніфікованого обліку обчислюється на підставі документів згідно законодавства, що діяло до набрання чинності Закону від 09.07.2003 №1058-IV.

Згідно вимог ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.91 №1788-XII (далі Закон від 05.11.91 №1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637 (далі Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Тобто, аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що саме трудова книжка працівника є основним документом, що підтверджує його стаж роботи.

Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 року по справі №235/805/17, від 06.12.2019 року по справі №663/686/16-а, від 06.12.2019 року по справі №500/1561/17, від 05.12.2019 року по справі №242/2536/16-а.

Так, на момент внесення у трудову книжку позивача спірних періодів з 1992 року, була чинна Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях затверджена постановою Госкомтруда СРСР від 20.06.1974 №162 (далі - Інструкція №162).

Підпунктом 1.1. Інструкції №162 було встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців.

Відповідно до пп 2.10. - 2.11 Інструкції №162 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорта або свідоцтва про народження.

Освіта - середня, середня спеціальна і вища - вказується тільки на підставі документів (атестата, посвідчення, диплома).

Запис про незакінчену середню або незакінчену вищу освіту також може бути проведена лише на підставі відповідних документів (студентського квитка, залікової книжки, довідки навчального закладу і т.п.).

Професія або спеціальність записується у трудовій книжці на підставі документа про освіту або іншого належним чином оформленого документа.

Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей.

Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Подібні правові приписи містить і діюча Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 №58, пунктом 4.1 якої передбачено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Як слідує зі змісту Рішення про відмову у призначенні пенсії ГУ ПФУ у Рівненській області про відмову у зарахуванні до страхового стажу позивача періодів його діяльності зазначених в трудовій книжці НОМЕР_4 підставою для не зарахування позивачу вищезазначених періодів його роботи слугував факт невірного зазначення прізвища - ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 )

Трудова книжка на ім`я ОСОБА_1 , НОМЕР_5 містить виправлення в частини зазначення по батькові «Виправленому на ОСОБА_1 вірити згідно паспорту серія НОМЕР_3 , виданому 2 червня 1999 року». Запис завірено підписом в.о. начальника відділу кадрів та печаткою міського комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Херсона» (ЄДРПОУ 03355726).

Разом з цим, жодної помилки у написанні прізвища позивача на першій (титульній) сторінці судом не встановлено.

Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову у призначенні пенсії від 19.04.2024 №213050038530 є очевидно необгрунтованим, а тому підлягає скасуванню.

Щодо рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 10.05.2024 №213050038530 суд зазначає таке.

Пенсійним органом не зараховано період трудової діяльності з 22.01.1992 по 01.09.1992 на посаді садівника в Херсонському полупроводніковому заводі ім. 50-річчя СРСР виробничого об`єднання "Дніпро", відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 08.10.1984 року, оскільки виправлено номер наказу про звільнення.

Так, дійсно у трудовій книжці НОМЕР_5 у записі №21 про прийняття на роботу у номері наказу наявне виправлення, проте дату наказу є чіткою і читабельною, а тому врахувати до страхового стажу період роботи з 22.01.1992 по 01.09.1992 цілком можливо.

Не зараховуючи цей період роботи до страхового стажу, ГУ ПФУ в Житомирській області вдалось до надмірного формалізму, перекладаючи тягар доведення на позивача.

Також, позивачу не зараховано періоди трудової діяльності з 17.11.1992 по 23.06.1993 на посаді слюсаря на Заводі карданних валів ім. 25 з`їзду КПСС, відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 08.10.1984 року запис, оскільки запис про звільнення завірено печаткою, яку неможливо ідентифікувати.

Як встановлено судом, у трудовій книжці НОМЕР_5 містяться записи №24-25 щодо прийняття на роботу та звільнення позивача з Заводу карданних валів ім. 25 з`їзду КПСС.

Записи завірені печаткою, яка дійсно має нечіткий відтиск, натомість ці записи завірені штампом «Завод карданних валів ім. 25 з`їзду КПСС м. Херсон».

Штамп це спеціальна форма-кліше, переважно у вигляді прямокутника, що застосовується для отримання відбитків на папері та містить на поверхні рельєфне або заглиблене дзеркальне відображення тексту з назвою відповідного органу державної влади, підприємства, установи, організації.

Період трудової діяльності позивача з 05.07.1993 по 12.08.1994 на посаді електрика в фірмі "СІТ.ЛТД. Україна", відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 08.10.1984 року, також не зараховано до стажу позивача, оскільки відсутня назва роботодавця при прийнятті на роботу.

Як вбачається з трудової книжки позивача, згідно записів №26-27, останній працював в фірмі "СІТ.ЛТД. Україна". Записи завірені печаткою, яка має чіткий відтиск та містить назву підприємства.

Суд вважає за доцільне наголосити, що прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю.

В адміністративному судочинстві добросовісність (несвавільність, розумність, справедливість) рішення суб`єкта владних повноважень означає, що при його прийнятті повинен бути застосований певний стандарт поведінки посадових осіб такого суб`єкта, що характеризується законністю, транспарентністю та повагою до прав та інтересів суб`єкта приватного права (від лат. uberrima fides - найбільш добросовісний).

Законодавством України (Конституцією та законами України) прямо передбачений обов`язок суб`єктів владних повноважень дотримуватися принципу належного урядування, відповідно, адміністративні суди під час розгляду та вирішення спорів, що виникають у сфері публічно-правових відносин, мають перевіряти дотримання цього принципу у всіх його аспектах з урахуванням конкретних обставин справи. Фактичне застосування принципу належного урядування є своєрідним "маркером" того як в Україні гарантуються статті 1, 3, 6, 8, 19, 55, 56, 124 Конституції України, а суди застосовують частину другу статті 2 КАС України та статті 3 і 4 Угоди про асоціацію з ЄС.

Реалізація принципу належного урядування у сучасних публічно-управлінських відносинах набуває особливо важливого значення з огляду на те, що тільки за умови дотримання цього принципу суб`єктами владних повноважень можна говорити про існування демократичної, соціальної та правової держави, громадянського суспільства, а також формування принципово нової форми здійснення публічного управління, заснованої на прийнятті суб`єктами владних повноважень легітимних (таких, що ґрунтуються на законі), справедливих (враховують баланс інтересів різних суб`єктів) та ефективних (передбачають можливість безумовного виконання) рішень, вибудовуванні публічно-сервісних відносин між людиною та державою, у яких відповідні інституції та процеси служать інтересам всього суспільства.

Верховний Суд у постанові від 28 лютого 2020 року у справі № П/811/1015/16 також наголошував на тому, що принцип належного урядування має надзвичайно важливе значення для забезпечення правовладдя в Україні. Неухильне дотримання основних складових принципу належного урядування забезпечує прийняття суб`єктами владних повноважень легітимних, справедливих та досконалих рішень. Крім того, принцип належного урядування підкреслює те, що між людиною та державою повинні бути вибудовані саме публічно-сервісні відносини, у яких інституції та процеси служать всім членам суспільства.

Особливо небезпечно допускати відступ суб`єктів владних повноважень від принципу належного урядування у випадку, коли суб`єкт приватного права у правовідносинах з державою діє добросовісно.

Зазначене кореспондується з частиною першою статті 6 Закону України від 17 лютого 2022 року № 2073-IX "Про адміністративну процедуру" (далі - Закон № 2073-IX), який набрав чинності з 15 грудня 2023 року, про те, що адміністративний орган здійснює адміністративне провадження виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, цим Законом та іншими законами України, а також на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За визначенням, наведеним у статті 2 цього Закону, адміністративний акт - рішення або юридично значуща дія індивідуального характеру, прийняте (вчинена) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямоване (спрямована) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов`язків окремої особи (осіб); адміністративне провадження - сукупність процедурних дій, що вчиняються адміністративним органом, і прийнятих процедурних рішень з розгляду та вирішення справи, що завершується прийняттям і, в необхідних випадках, виконанням адміністративного акта.

Частинами 1-3статті 8 цього Закону передбачають, що адміністративний орган забезпечує належність та повноту з`ясування обставин справи, безпосередньо досліджує докази та інші матеріали справи. Адміністративний орган під час здійснення адміністративного провадження враховує всі обставини, що мають значення для вирішення справи.

Крім того, Верховний Суд у іншій постанові від 21.02.2018 в справі №687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення мене конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Однак, відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити страховий стаж позивача.

Таким чином, недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідних періодів роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії та позбавляти позивачку конституційного права на соціальний захист та вирішення питання призначення пенсії.

Зазначена правова позиція узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постановах Верховного Суду від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а (адміністративне провадження № К/9901/2310/18), від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а (адміністративне провадження № К/9901/17572/18).

Суд при розгляді справи вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 19.12.2019 у справі №307/541/17 зазначив, що підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем не заперечується та не спростовується достовірність записів у трудовій книжці за весь період роботи, відтак їх належить досліджувати на предмет розміру страхового стажу, а отже і питання наявності чи відсутності у позивача достатнього страхового стажу станом на дату звернення його до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії. Інших підстав для відмови у призначенні позивачу пенсії матеріали справи не містять.

Наявність сумнівів у відповідача щодо достовірності поданих документів для призначення пенсії може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу, що відповідає позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №127/9055/17.

Відтак, суд вважає цілком обґрунтованим висновок, що відповідачами безпідставно не враховано при розгляді заяви про призначення пенсії за віком позивача періоди його роботи згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 , чим порушено його право на отримання належного йому пенсійного забезпечення.

Повертаючись до викладеного вище, суд зазначає, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Однак, відповідачами не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити страховий стаж позивача.

При обранні способу захисту суд враховує вимоги пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, згідно із яким, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

У справі, яка розглядається встановлено, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ в Житомирській області.

Тож, дії зобов`язального характеру щодо призначення позивачу пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Житомирській області.

Відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є суб`єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23 та від 07.05.2024 у справі №460/38580/22.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 року у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 року у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 року у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 року у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 року у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 року у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 року у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, з урахуванням вказаної норми КАС України на користь позивача належить стягнути 1937,92 грн. судових витрат, сплачених згідно платіжних інструкцій №0.0.3884731203.1 від 15.09.2024 та №0.0.3898503265.1 від 20.09.2024.

Керуючись ст.ст.2-9, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 293-297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного Фонду України в Рівненській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання призначення пенсії задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову у призначенні пенсії від 19.04.2024 №213050038530 ОСОБА_1 .

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 10.05.2024 №213050038530 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з дати звернення з заявою про призначення пенсії - 12.04.2024 року та зарахувати до страхового стажу періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 08.10.1984: з 22.01.1992 по 01.09.1992 на посаді садівника в Херсонському полупроводніковому заводі ім. 50-річчя СРСР виробничого об`єднання "Дніпро", записи №21-22, з 17.11.1992 по 23.06.1993 на посаді слюсаря на заводі карданних валів ім. 25 з`їзду КПСС, записи №24-25, з 05.07.1993 по 12.08.1994 на посаді електрика в фірмі «СІТ.ЛТД. Україна», записи №26-27.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) судові витрати за сплату судового збору у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім гривень) грн. 96 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області (адреса: 10003 м. Житомир, вул. О. Ольжича, 7, ЄДРПОУ 13559341)

Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) судові витрати за сплату судового збору у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім гривень) грн. 96 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного Фонду України в Рівненській області (адреса: 33034, м. Рівне, вул. Олександра Борисенка, 7, ЄДРПОУ 21084076).

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 )

Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (адреса: 73036, м. Херсон, вул. Валентини Крицак, буд. 6, (тимчасово: 73027, м. Херсон, вул. Комкова, 76а), ЄДРПОУ 21295057, ел. пошта gu@ks.pfu.gov.ua)

Головне управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області (адреса: 10003 м. Житомир, вул. О. Ольжича, 7, ЄДРПОУ 13559341, ел. пошта gupfu@zt.pfu.gov.ua)

Головне управління Пенсійного Фонду України в Рівненській області (адреса: 33034, м. Рівне, вул. Олександра Борисенка, 7, ЄДРПОУ 21084076, ел. пошта info@rv.pfu.gov.ua)

Головуючий суддяНінель ПОТОЦЬКА