Рішення

від 23.01.2025 по справі 460/15571/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

23 січня 2025 року м. Рівне№460/15571/24Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді В.В. Щербакова, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромоторс Груп"доРівненської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -В С Т А Н О В И В:

ТОВ "Євромоторс Груп" (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Рівненської митниці (далі - відповідач), у якому просить суд визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості №204060/2024/000024/2 від 04.11.2024.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 21 жовтня 2024 року між італійською фірмою «RIGOTTI F.LLI SRL», як Продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євромоторс Груп", як Покупцем, було укладено договір купівлі-продажу товарів №1/2024 на поставку товарів запчастини до автомобілів, бувші у вжитку, згідно переліку за заявленою митною вартістю за ціною договору на загальну суму поставки 16115,00 Євро. З метою митного оформлення товару позивачем подано до митного органу митну декларацію №24UA204060008266U4 від 04.11.2024, в яких митна вартість вказаного товару визначена за першим методом, тобто за ціною договору.

При цьому, до митного оформлення було подано усі документи, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість придбаних товарів, однак, на думку позивача, відповідач безпідставно витребував у нього додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованого товару. Надалі, відповідачем протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України та за наявності необхідних документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару, здійснено коригування митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (резервним). Внаслідок цього було прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів.

Позивач вважає, що відповідач безпідставно поставив під сумнів весь поданий йому перелік документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки відповідачем не доведено обставин, які б свідчили про існування у митного органу достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованого товару. Відтак, застосування резервного методу для визначення митної вартості товару позивач вважає протиправним, з огляду на що звернувся до суду та просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою суду від 23.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач подав до суду відзив, відповідно до якого щодо задоволення позову заперечив. В обґрунтування заперечень зазначив, що при проведенні у відповідності до положень статті 54 Митного кодексу України контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за митною декларацією було встановлено, що у документах наданих декларантом митному органу для підтвердження митної вартості товару було відсутнє обґрунтування числового значення рівня заявленої митної вартості товарів.

Також відповідач зауважив, що в інформації наданій декларантом наявні окремі розбіжності та неточності та не містилися всі дані відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості. Посадовими особами митного органу позивачу було направлено вимогу про необхідність надання додаткових документів, яку позивачем не було виконано належним чином. Тому, відповідач вважає, що оспорюване рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлення випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення прийняті ним в межах повноважень та на підставі чинного законодавства України. З наведених у відзиві підстав, просить суд відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, судом встановлено наступне.

21 жовтня 2024 року між італійською фірмою «RIGOTTI F.LLI SRL», як Продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євромоторс Груп", як Покупцем, було укладено договір купівлі-продажу товарів №1/2024 (далі Договір).

Предметом Договору згідно пункту 1.1 є товар запасні частини, номерні агрегати та аксесуари до автомобілів.

Відповідно до п. 2.1 Договору, ціна за товар встановлюється у євро та зазначається у інвойсах по кожній окремій поставці.

Пунктом 2.2 Договору визначені умови поставки товарів FCA TRENTO (TN) Італія згідно з правилами «Інкотермс-2010». Відповідно до Розділу 4 Договору Покупцем здійснюється 100% передоплата за товар до відвантаження згідно проформи-інвойсу.

В рамках даного Договору Продавцем було продано Покупцеві частини до легкових моторів, бувші у вжитку, які потребують ремонту та не придатні до експлуатації (описові частини граф митної декларації).

Відповідно до рахунку-фактури Продавця №1060/В від 30.10.2024 за платіжною інструкцією від 30.10.2024 за №01030DK031 Покупцем перераховано 16115,00 євро на рахунок Продавця , після чого товар був відправлений Покупцеві.

На виконання умов Контракту товар було ввезено на митну територію України. Декларантом позивача було оформлено та подано Рівненській митниці митну декларацію №24ITQTI01YF38504A7 від 31.10.2024, за якою було заявлено до митного оформлення наступні товари: запчастини до автомобілів, бувші у вжитку, згідно переліку за заявленою митною вартістю на загальну суму поставки 16115,00 Євро. Митна вартість імпортованих товарів визначена за першим методом за ціною договору.

Для здійснення митного оформлення відповідачу до МД були надані також наступні документи:

зовнішньоекономічний договір (контракт) №1/2024 від 21.10.2024,

товаротранспортну накладну CMR від 31.10.2024 A№0078304,

рахунок- фактуру від 30.10.2024 №1060/В,

документи про надання транспортно-експедиційних послуг,

комерційну пропозицію б/н від 10.10.2024,

протокол погодження ціни від 21.10.2024 до контракту №1/2024 від 21.10.2024,

банківський платіжний документ, що стосується товару від 30.10.2024 за №01030DKO31,

бухгалтерську довідку формування ціни до Контракту №1/2024 від 21.10.2024,

інформаційну специфікацію Продавця, Покупця від 30.10.2024, прибуткову накладну №61 від 31.10.2023 тощо.

04.11.2024 за результатами опрацювання поданої митної декларації та доданих до неї документів відповідачем винесено Картку відмови у митному оформленні товарів № UA204060/2024/000125 та прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №204060/2024/000024/2 відповідно до якого митну вартість товару визначено за резервним методом визначення митної вартості.

04.11.2024 посадовою особою митниці повідомленням №60097 повідомлено декларанта виявлені окремі розбіжності та неточності:

1.1. Копія митної декларації країни відправлення від 31.10.2024 № 24ITQTI01YF38504A7 містить реквізити рахунку-фактури за кодом (N380) від 30.10.2024 №IT-2024-1060/B, що не відповідає реквізитам рахунку-фактури від 30.10.2024 № Інвойс 1060/B, зазначеної в графі 44 МД під кодом документу 0380;

1.2. Заявлений в гр.44 митної декларації під кодом 9000 документ, що позиціоновано як Бухгалтерська інформація формування ціни 1060/B від 30.10.2024р. не являється первинним документом бухгалтерського обліку та не містить балансової вартості товару, а лише загальну її вартість, а тому не може слугувати документом, який підтверджує вартість імпортованого товару;

1.3. Комерційна пропозиція від 30.10.2024р. №б/н, Протокол погодження ціни 1/2024 від 21.10.2024р. та інформ.специф. Продавця до інвойс 1060/В від 30.10.2024, фактично дублюють цінову інформацію зазначену в Рахунку-фактурі (iнвойс) від 30.10.2024 № 1060/В;

1.4. В гр.44 митної декларації під кодом документу 9000 зазначено Заявка на транспортні перевезення №28-10 від 28.10.2024р., яка не містить посилання на Договір (контракт) про перевезення на умовах якого здійснюється замовлення та перевезення вантажу;

1.5. Декларантом до митного оформлення надано Прибуткову накладну від 31.10.2024р. №61, яка містить посилання на договір №3/2023 від 19.10.2023р. між RIGOTTI F.LLI SRL та ТОВ "Євромоторс Груп", який до митного оформлення не подано та який не кореспондується із зовнішньоекономічним контрактом купівлі продажу товарів від 21.10.2024 за №1/2024.

Вказано, вищевказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно умов придбання товарів, в тому числі і стосовно числових значень складових митної вартості..

На підставі рішення про коригування митної вартості товарів №204060/2024/000024/2, Рівненською митницею видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA204060/2024/000125, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за №23UA204060008266U4 від 04.11.2024.

У картці відмови роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а саме: провести декларування товару відповідно до положень статті 257 Митного кодексу України (ЗУ № 4495-VI від 14.03.12), здійснивши коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до рішення про коригування митної вартості товарів від 04.11.2024 №204060/2024/000024/2.

Не погоджуючись з рішенням відповідача про коригування митної вартості та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог в контексті цієї ситуації, суд виходить з наступного.

Згідно із частиною першою статті 7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частинами першою-другою статті 53 Митного кодексу України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Зокрема, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В силу вимог частини п`ятої статті 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

В свою чергу, відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з частиною другою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною шостою статті 54 Митного кодексу України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною першою статті 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

При цьому, частиною першою статті 57 Митного кодексу України закріплено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

В силу вимог частини другої-третьої статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією (частина четверта статті 57 Митного кодексу України).

Таким чином, до виключних повноважень органу доходів і зборів належить здійснення контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, яке полягає у перевірці числового значення та методу визначення заявленої митної вартості.

Разом з тим, з урахуванням положень частини третьої статті 318 Митного кодексу України, яка встановлює, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, реалізація зазначених повноважень повинна відбуватись із обмеженим втручанням у процедуру самостійного визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, котрому повинна передувати наявність в органу доходів і зборів обґрунтованих сумнівів у правильності визначення заявленої митної вартості товарів.

Відповідно до частини четвертої статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з частиною п`ятою цієї статті, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною десятою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Частиною одинадцятою статті 58 Митного кодексу України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

Частиною дев`ятою статті 58 Митного кодексу України визначено, що розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, які підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

В силу вимог частини другої статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

З аналізу наведених вище норм права вбачається, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на імпортерові. Але, при цьому, митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому, в розумінні вищенаведених статей, сумніви митниці є обґрунтованими тоді, коли: надані декларантом документи містять розбіжності, або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, або наявні ознаки підробки.

Так, наведені норми законодавства зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Не зазначення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Так, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару та надання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості.

При цьому позиція митного органу полягає у тому, що подані до митного контролю та оформлення документи не містили усіх даних (наявність неточностей та розбіжностей), необхідних для визначення митної вартості, у зв`язку із чим від декларанта витребовувались додаткові документи, та оскільки декларантом не надано необхідних витребуваних документів для підтвердження заявленої митної вартості, митну вартість товару визначено відповідачем за резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в митниці по розмитненню подібного товару.

Як з`ясовано судом, обґрунтовуючи рішення про коригування митної вартості №204060/2024/000024/2 від 04.11.2024, відповідач зазначає, що

1. «Копія митної декларації країни відправлення від 31.10.2024 № 24ITQT101YF3850447 містить реквізити рахунку-фактури за кодом (№380) від 30.10.2024 ЩЙФ-2024-1060/В, що не відповідає реквізитам рахунку-фактури від 30.10.2024 № Інвойс 1060/В, зазначеної в графі 44 МД під кодом документу 0380» - водночас із даного приводу експортером та декларантом неодноразово надавались митниці пояснення, що індекс «ІТ- 2023» є внутрішньою нумерацією у діловодстві фірми «RIGOTTI F.LLI SRL».

Тому, за відсутності будь-яких інших розбіжностей у змісті вказаних документів сама пособі нумерація, з огляду на пояснення позивача та експортера про внутрішню систему діловодства продавця, не може впливати на рівень митної вартості товару. Митна декларація країни відправлення, яка містить реквізити рахунків-фактур, оформлена продавцем товарів згідно з умовами ведення його господарської діяльності, а її оформлення не залежало від самого позивача.

Крім того, згідно правової позиції, викладеної в Постанові Верховного Суду від 14 січня 2020 року у справі № 813/1350/14, експортна митна декларація складається експортером, відповідно до вимог законодавства чинного в країні експортера, а Покупець Товару не відповідає за заповнення митної декларації країни відправлення, яка оформляється у відповідності до законодавства, країни відправлення та внесення до неї відповідної інформації.

2. «Заявлений в гр.44 митної декларації під кодом 9000 документ, що позиціоновано як Бухгалтерська інформація формування ціни 1060/В від 30.10.2024р. не являється первинним документом бухгалтерського обліку та не містить балансової вартості товару, а лише загальну її вартість, а тому не може слугувати документом, який підтверджує вартість імпортованого товару» з цього приводу варто зазначити, що жодною нормою чинного законодавства України не визначено в якості обов`язкової ознаки/реквізиту бухгалтерської довідки балансової вартості товару, відповідно зазначення загальної вартості поставки не суперечить приписам нормативних актів. Крім того, відповідачем не зазначено яким чином надання позивачем бухгалтерської інформації із зазначенням загальної вартості товару ставить під сумнів достовірність визначеної ним митної вартості товару, за умови, що відображені у бухгалтерської інформації дані щодо вартості товару, відповідають вартості, що визначена у решті товаросупровідних документів.

3. «Комерційна пропозиція від 30.10.2024р. №б/н, Протокол погодження ціни 1/2024 від 21.10.2024р. та інформ.специф. Продавця до інвойс 1060/В від 30.10.2024, фактично дублюють цінову інформацію зазначену в Рахунку-фактурі (інвойс) від 30.10.2024 № 1060/B» зазначення в якості розбіжностей тотожності усіх заявлених декларантом відомостей та їх повну відповідність у всіх товаросупровідних документах суперечить логіці та однозначно не може слугувати підставою для піддання сумніву заявленої митної вартості товарів.

4. «В гр.44 митної декларації під кодом документу 9000 зазначено Заявка на транспортні перевезення №28-10 від 28.10.2024р., яка не містить посилання на Договір (контракт) про перевезення на умовах якого здійснюється замовлення та перевезення вантажу» водночас усі транспортні документи у їх сукупності: заявка на міжнародне перевезення вантажу №28-10, рахунок №3119 від 04.11.2024, довідка про вартість перевезення №324 від 04.11.2024 чітко кореспондуються із заявленим перевезенням, його заявлена вартість є адекватною ціновому рівню за таку дальність перевезення;

5. «Декларантом до митного оформлення надано Прибуткову накладну від 31.10.2024р. №61, яка містить посилання на договір №3/2023 від 19.10.2023р. між RIGOTTI F.LLI SRL та ТОВ "Євромоторс Груп", який до митного оформлення не подано та який не кореспондується із зовнішньоекономічним контрактом купівлі-продажу товарів від 21.10.2024 за №1/2024» такі прибуткові накладні за попередніми поставками долучаються позивачем до кожної наступної поставки для підтвердження ціни, за якою імпортовані товари обліковуються товариством, а сам контракт №3/2023 від 19.10.2023р. між RIGOTTI F.LLI SRL та ТОВ "Євромоторс Груп" був наданий декларантом додатково на вимогу посадової особи митниці, водночас оскаржуване рішення було прийнято до його отримання, про що вказувалось вище.

Суд також звертає увагу, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. Контролюючий орган не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Враховуючи вищенаведене, можна зробити висновок, що у відповідача були всі документи, які надавали йому можливість підтвердити визначену позивачем митну вартість товару за ціною договору.

Що стосується інформації з бази даних ЄАІС Держмитслужби, то така взагалі не може бути самостійною підставою для витребування митним органом додаткових документів з метою підтвердження заявленої митної вартості, якщо при цьому подані до митного оформлення разом з митною декларацією документи не містять розбіжностей, ознак підробки та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всі відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Однак, у графі 33 оскаржуваного позивачем рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем зазначено, що цінова інформація щодо вартості аналогічного товару згідно з базами даних ЄАІС Держмитслужби є іншою, ніж зазначена позивачем у митній декларації. Наведене призвело до виникнення у митного органу сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та наявності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні відомості щодо складових митної вартості товарів.

Суд не заперечує права митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (частина п`ята статті 54 МК України), проте для цього він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознак підробки або відсутність усіх відомостей про числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Саме лише посилання на наявність у нього інформації про іншу ціну ідентичного товару не є достатньою підставою не визнавати митну вартість, визначену за ціною договору.

Такі міркування суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 25 травня 2021 року у справі № 520/10386/2020 та від 13 січня 2022 року у справі № 520/11061/2020.

Крім того, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 18.08.2021 у справі № 160/4944/19 та від 17.01.2022 у справі № 520/2000/19.

Також, Верховний Суд у своїх постановах від 25.02.2020 у справі № 260/718/19 та від 27.04.2020 у справі № 140/804/19 наголошував, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Суд зазначає, що твердження відповідача про наявність у нього сумнівів є не логічними, при цьому, відповідач не надав суду жодного доказу тому, що надані декларантом документи були не повними, містили розбіжності, чи ознаки підробки. Водночас ціна, яка була фактично сплачена позивачем за товар в повній мірі підтверджена належними і допустимими доказами і відповідає домовленостям сторін договору.

Суд наголошує, що в частині третій статті 53 Митного кодексу України передбачено чіткі підстави для наявності у митного органу права вимагати надання додаткових документів, які повинні бути зазначені в графі 33 рішення про коригування митної вартості відповідно до частини другої статті 55 Митного кодексу України.

Тому, наявність саме обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним, саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 у справі №1140/3242/18, яка відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України враховується судом при ухваленні рішення у даній справі.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз наведених статей свідчить, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на суб`єкті владних повноважень. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим витребувати митниця має ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 Митного кодексу України.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що Рівненською митницею не доведено існування обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості транспортного засобу у митній декларації, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено.

З огляду на наведене, за результатами судового розгляду справи суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів не відповідають критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, порушують права та законні інтереси позивача, які підлягають до судового захисту шляхом скасування відповідних рішень суб`єкта владних повноважень.

З огляду на встановлені обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи Рішення про коригування митної вартості товарів №204060/2024/000024/2 від 04.11.2024 діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, визначені чинним законодавством. Вказане рішення не відповідає критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, необґрунтовані, безпідставне, а отже є протиправним і підлягає скасуванню.

За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На користь позивача підлягає стягненню сума судового збору.

Позивач також просить суд стягнути на його користь витрати, понесені з метою перекладу документів послуги перекладача у розмірі 7000,00 грн.

Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для стягнення суми витрат за послуги перекладача, суд зазначає таке.

За приписами частини третьої статті 134 КАС України: до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4)пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Пункт третій вказаної статті містить визначення пов`язані із залученням.

Стаття 65 КАС України Свідок: Учасник справи, заявляючи клопотання про виклик свідка, повинен зазначити його ім`я, місце проживання (перебування), роботи чи служби та обставини, щодо яких він може дати показання. Свідок має право давати показання рідною мовою або мовою, якою він володіє, користуватися письмовими записами, відмовитися від давання показань у випадках, встановлених законом, а також на компенсацію витрат, пов`язаних із викликом до суду.

Йдеться про компенсацію свідку витрат, пов`язаних із викликом до суду.

Стаття 70 КАС України Спеціаліст: Спеціалістом є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками, необхідними для застосування технічних засобів, і призначена судом для надання консультацій та технічної допомоги під час вчинення процесуальних дій, пов`язаних із застосуванням таких технічних засобів (фотографування, складання схем, планів, креслень, відбору зразків для проведення експертизи тощо). Допомога та консультації спеціаліста не замінюють висновок експерта. Спеціаліст зобов`язаний з`явитися до суду за його викликом, відповідати на поставлені судом питання, надавати консультації та роз`яснення, у разі потреби надавати суду іншу технічну допомогу. За відсутності заперечень учасників справи спеціаліст може брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Спеціаліст має право знати мету свого виклику до суду, відмовитися від участі у судовому процесі, якщо він не володіє відповідними знаннями та навичками, звертати увагу суду на характерні обставини чи особливості доказів, а також право на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов`язаних із викликом до суду.

Йдеться про компенсацію витрат спеціалісту, пов`язаних із викликом до суду; оплата за виконану роботу не є поняттям витрат.

Стаття 71 КАС України Перекладач: Перекладачем є особа, яка вільно володіє мовою, якою здійснюється адміністративне судочинство, та іншою мовою, знання якої необхідне для усного або письмового перекладу з однієї мови на іншу, а також особа, яка володіє технікою спілкування з глухими, німими чи глухонімими. Перекладач допускається ухвалою суду за клопотанням учасника справи або призначається з ініціативи суду. Участь перекладача, який володіє технікою спілкування з глухими, німими чи глухонімими, є обов`язковою при розгляді справи, одним із учасників якої є особа з порушенням слуху.

Кваліфікація такого перекладача підтверджується відповідним документом, виданим у порядку, встановленому законодавством. Перекладач має право відмовитися від участі в адміністративному судочинстві, якщо він не володіє мовою в обсязі, необхідному для перекладу, право ставити питання з метою уточнення перекладу, а також право на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов`язаних із викликом до суду. Перекладач зобов`язаний з`являтися до суду за його викликом, здійснювати повний і правильний переклад, посвідчувати правильність перекладу своїм підписом на процесуальних документах, що вручаються сторонам у перекладі на їх рідну мову або мову, якою вони володіють. За відсутності заперечень учасників справи перекладач може брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Йдеться виключно про питання залучення перекладача саме судом за ухвалою суду та лише про компенсацію витрат, пов`язаних із викликом до суду; оплата виконаної роботи не входить до предмета витрат.

Стаття 68 КАС України Експерт: Експерт має право на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов`язаних із проведенням експертизи і викликом до суду.

Йдеться про компенсацію витрат експерту, пов`язаних із проведенням експертизи і викликом до суду; оплата за виконану роботу не входить до предмета витрат.

Суд зазначає, що витрати позивача з перекладу документів у розмірі 7000,00 грн не входять до витрат, які слід компенсувати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, оскільки у даному випадку суд не допускав до участі у справі за відповідною ухвалою перекладача.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України,

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №204060/2024/000024/2 від 04.11.2024.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Євромторс Груп за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Рівненської митниці судові витрати по сплаті судового збору в сумі 12 915,01 грн.

У стягненні витрат за послуги перекладача відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 23 січня 2025 року.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Євромоторс Груп" (вул. Чехова, буд. 4-І,м. Ірпінь,Бучанський р-н, Київська обл.,08201, ідентифікаційний код 43275900)

Відповідач: Рівненська митниця (вул. Соборна, буд. 104,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, код ЄДРПОУ 43958370)

Суддя В.В. Щербаков