Рішення

від 24.01.2025 по справі 460/14791/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

24 січня 2025 року м. Рівне№460/14791/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 доРівненської митниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа- підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Рівненської митниці, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Рівненської митниці №UA204000202488 від 08.07.2024 року та №UA204000202489 від 08.07.2024 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зазначена в акті перевірки інформація про те, що товари, охоплені інвойсами, не мають преференційного походження, оскільки експортер не надав достатніх доказів на підтвердження їх преференційного походження, не відповідає дійсності, оскільки Польські митні органи не спростовують справжність документів, які підтверджують походження товару, і зазначають про їх автентичність, натомість, лише вказують, що наданих експортером документів недостатньо для підтвердження преференційного походження товару. Тобто, як зазначає позивач, вказаним листом підтверджується справжність документів, які засвідчують походження товару по митних деклараціях. Позивач вважає, не надання експортерами всіх достатніх документів на запит Польських митних органів не може бути підставою для застосування санкцій до нього, оскільки преференційне походження товару підтверджується належними митними деклараціями і доданими до них первинними документами, в т.ч. сертифікатами з перевезення товару EUR.1.

Ухвалою від 09.12.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що за результатами перевірки обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, з урахуванням інформації та копій документів, отриманих від уповноваженого органу іноземної держави (відповідь уповноваженого органу Республіки Польща), відповідно до частини 14 статті 354 МК України за митними деклараціями, поданими позивачем, встановлено порушення вимог частини 2 статті 48 (станом на момент декларування), частини 1 статті 257, частин 4 та 5 статті 280, частини 1 статті 281 МК України, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями). Відповідно, встановлені порушення призвели до заниження податкових зобов`язань по сплаті митних платежів на загальну суму 190 284,07 грн., в тому числі: ввізне мито на суму 158 570,06 грн.; податок на додану вартість на суму 31 714,01 грн.

Ухвалою суду від 26.12.2024 у задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін відмовлено.

Згідно з вимогами частини четвертої статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, судом встановлено наступне.

В період з 27.05.2024 року по 30.05.2024 року працівниками Рівненської митниці була проведена документальна невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 дотримання вимог законодавства України з питань митної справи у частині обгрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування при митному оформленні товарів за митними деклараціями від 22.01.2019 року №UA204010/2019/202071, від 15.02.2019 року №UA204010/2019/008752, від 05.09.2019 року №UA204010/2019/231549, від 08.10.2019 року №UA204010/2019/236717, від 12.11.2019 року №UA204010/2019/242840 та від 10.12.2019 року №UA204020/2019/400308.

За результатами такої перевірки було складено акт №2/24/7.13-19/2410745819 від 12.06.2024 року (далі акт перевірки), згідно висновків якого, перевіркою встановлено порушення:

1. частини 2 статті 48 (станом на дату декларування), частини 1 статті 257, частини 4 та 5 статті 280, частини 1 статті 281 Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495-VI (зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті мита на товари, що ввозяться на митну територію України суб`єктами господарювання, на загальну суму 158 570,06 грн.

2. пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на загальну суму 31 714,01 грн.

Позивач подав заперечення від 27.06.2024 року на висновки, факти та дані, викладені в акті про результати документальної невиїзної перевірки №2/24/7.13-19/2410745819 від 12.06.2024 року, які були відповіддю Рівненської митниці №7.13-1/19/13-19/4218 від 04.07.2024 року залишені без задоволення.

На підставі акта перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення:

1. №UA204000202488 від 08.07.2024 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з мита на товари, що ввозяться на територію України в сумі 131 295,86 грн., з яких 119 359,87 грн. за податковими зобов`язаннями та 11 935,99 грн. за штрафними санкціями;

2. №UA204000202489 від 08.07.2024 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ в сумі 26 259,17 грн., з яких 23 871,97 грн. за податковими зобов`язаннями та 2 387,20 грн. за штрафними санкціями.

Вважаючи такі рішення контролюючого органу протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Згідно ч. 5 ст. 280 МК України, ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 ст. 281 МК України передбачено, що допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Пунктом 2 частини першої статті 292 МК України передбачено, що митні платежі не сплачуються у разі, якщо відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України, інших законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України щодо товарів надано звільнення або повне умовне звільнення від сплати митних платежів - у період дії такого звільнення і при дотриманні умов, у зв`язку з якими його надано.

За правилами частини першої статті 300 МК України умови надання звільнення (умовного звільнення) від оподаткування митними платежами визначаються цим Кодексом, Податковим кодексом України, іншими законами України та міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

Відповідно до положень підпункту в) пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України.

Базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів (пункт 190.1 статті 190 МК України).

З аналізу наведених норм права слідує, що у визначених законодавством випадках допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори. Тарифна пільга (тарифна преференція) - це звільнення (повне або часткове) платника від нарахування і сплати мита й податків за наявності підстав, визначених законодавством України, які надаються у вигляді (1) звільнення від оподаткування митом, (2) зниження ставки ввізного мита, (3) встановлення тарифних квот. У разі встановлення законодавством або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, тарифних пільг (преференцій) їх застосування можливе у разі дотримання умов, з якими пов`язується їх надання.

Законом України від 16 вересня 2014 року № 1678-VII ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі - Угода).

Стаття 26 «Сфера застосування» глави 1 частини І Угоди встановлює, що положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди («Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва»).

Згідно із статтею 29 «Скасування ввізного мита» глави 1 частини І Угоди кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.

У Протоколі І до Угоди «товар» означає продукцію, що випускається, навіть, якщо вона призначена для подальшого виробництва; «партія товару» означає товари, що або одночасно посилаються від одного експортера одному одержувачу, або зазначені в одному транспортному документі, що регламентує їх відправку від експортера одержувачу, або, за відсутності такого документа, в єдиному інвойсі (пункти (с) та (l) статті 1).

Відповідно до п. 1 ст. 16 Протоколу І товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів:

(a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додаткудо цього Протоколу; або

(b) у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати.

Відповідно до статті 22 вказаного Протоколу, декларація інвойс може бути складена:

(a) уповноваженим експортером відповідно до положень Статті 23, або

(b) експортером на будь-яку партію товару, що складається з однієї або більше одиниць упаковки, що походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро.

Стаття 23 Протоколу І до Угоди встановлює поняття «затвердженого експортера», тобто експортера, який часто перевозить товари за цією Угодою, та якому митним органом надано право складати декларації інвойс незалежно від вартості товарів, щодо яких вони складаються.

Відповідно до пункту 19 Положення № 450 партією товарів вважаються:

товари, що переміщуються через митний кордон України від одного відправника на адресу одного одержувача за одним товарно-транспортним документом на перевезення;

товари, що переміщуються через митний кордон України трубопровідним транспортом або лініями електропередачі протягом одного календарного місяця;

товари, що пересилаються на митну територію України від одного відправника на адресу одного одержувача в міжнародних поштових відправленнях в одній депеші;

товари, що пересилаються на митну територію України в міжнародних експрес-відправленнях протягом однієї доби, незалежно від кількості товарно-транспортних документів на перевезення;

товари, що переміщуються через митний кордон України одним громадянином в ручній поклажі у пасажирському відділенні (салоні) транспортного засобу, яким прямує такий громадянин, або супроводжуваному (несупроводжуваному) багажі.

Таким чином, у разі митного оформлення товару, що ввозиться з країн Європейського Союзу, платники мита та податків мають право скористатись тарифними преференціями, що передбачено Угодою. Проте, застосуванню таких пільг передує дотримання декларантом умов, з якими Угода та Протокол І до неї пов`язує їх застосування. За загальним правилом, декларантом подається сертифікат перевезення товару EUR.1, за виключенням випадків, коли може бути подана декларація інвойс, а саме у разі її складення: затвердженим експортером або експортером на будь-яку партію товару, що походить з певної країни, сукупна вартість якого не перевищує 6000 євро.

Як встановлено судом, в акті перевірки зазначена інформація, отримана від уповноважених органів Республіки Польща, згідно якої товари, охоплені інвойсами не мають преференційного походження, оскільки експортер не надав достатніх доказів на підтвердження їх преференційного походження.

Суд враховує те, що Польські митні органи не спростовують справжність документів, які підтверджують походження товару і зазначають про їх автентичність, натомість, лише вказують, що наданих експортером документів недостатньо для підтвердження преференційного походження товару.

Тобто, вказаним листом підтверджується справжність документів, які засвідчують походження товару по митних деклараціях від 22.01.2019 року №UA204010/2019/202071, від 15.02.2019 року №UA204010/2019/008752, від 05.09.2019 року №UA204010/2019/231549, від 08.10.2019 року №UA204010/2019/236717, від 12.11.2019 року №UA204010/2019/242840 та від 10.12.2019 року №UA204020/2019/400308.

Суд зазначає, що не надання експортерами всіх достатніх документів на запит Польських митних органів не може бути підставою для застосування санкцій до платника податків, оскільки преференційне походження товару підтверджується митними деклараціями і доданими до них первинними документами.

Крім цього, відповідно до ст. 17 Протоколу 1, сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.

Експортер, який подає заяву про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, які походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу. Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.

Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті.

Аналогічні правові висновки щодо застосування наведених правових норм викладені у постанові Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у справі № 460/2786/19.

Суд зауважує, що достовірність заявленої країни походження підтверджується сертифікатами з перевезення товару EUR.1, що видані польським митним податковим відомством, щодо товарів, які експортувалися, в яких прямо зазначено, що країною походження є Європейський Союз.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що товар, ввезений ФОП ОСОБА_1 на митну територію України, походить з Європейського Союзу, а отже, наявні правові підстави для застосування щодо вказаного товару тарифних преференцій. Крім цього, проаналізовані документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар, ціну, а отже у сукупності містять відомості, які не дають підстав для сумніву щодо застосування преференційних ставок ввізного мита у спірних правовідносинах.

Таким чином, при митному оформленні товарів позивачем було надано достатній обсяг документів на підтвердження походження товарів із країн Європейського Союзу, а відповідний лист уповноважених органів Республіки Польща не можна вважати єдиним і беззаперечним доказом порушення саме позивачем митних правил.

Таку ж позицію підтримав Верховний Суд в постанові від 04.10.2023 року по справі №380/2869/22, в якій Верховний Суд зауважує, що підставою для висновку про заниження суб`єктом господарювання податкових зобов`язань, під час ввезення товарів на митну територію України, може слугувати лише офіційна документально-підтверджена інформація від уповноважених органів іноземних держав щодо, зокрема, походження ввезених товарів. Крім того, така інформація повинна підтверджувати або не підтверджувати автентичність поданих документів щодо ввезених товарів.

Крім того, в акті перевірки не наведено доказів того, що сертифікати EUR.1 скасовані чи визнані недійсними. Більше того, у відповіді уповноваженого органу Республіки Польща зазначено, що дані сертифікати є справжніми, а том є чинними та єдиними документами, що підтверджують походження товарів з країн Європейського Союзу та надає пільги зі сплати митних платежів.

Відповідно до пункту 109.1 статті 109 ПК України, податковими правопорушеннями, серед іншого, є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відсутність або недоведеність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовлює протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій за таке правопорушення.

В той же час, вказаний лист уповноваженого органу Республіки Польща не можна вважати єдиним та беззаперечним доказом порушення саме ФОП ОСОБА_1 митних правил, оскільки позивачем до митного оформлення надані всі документи, визначені чинним законодавством, що надані експортером та підтверджують право на преференцію.

В акті перевірки відсутні будь-яке посилання на документи, які б підтверджували факт офіційного звернення уповноваженого органу Республіки Польщі до експортера за наданням належних документів на підтвердження статусу походження товару, чи відповіді експортера. Тобто, відсутня інформація про звернення уповноваженого органу до експортера.

Згідно з частинами першою та другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд при розгляді справи враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Враховуючи наведене, суд вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення Рівненської митниці не відповідають критеріям правомірності рішень суб`єктів владних повноважень, викладеним у частині другій статті 2 КАС України, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити.

Відповідно до статті 139 КАС України, на користь позивача необхідно стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань судовий збір у розмірі 1575,55 грн., сплачений згідно з платіжної інструкції №575 від 28.11.2024 року.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Рівненської митниці №UA204000202488 від 08.07.2024 року та №UA204000202489 від 08.07.2024 року.

Стягнути на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці судовий збір у розмірі 1575, 55 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 24 січня 2025 року

Учасники справи:

Позивач - Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Рівненська митниця (вул. Соборна, буд. 104,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 43958370)

Суддя С.А. Борискін