Рішення

від 24.01.2025 по справі 480/3247/24

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2025 року Справа № 480/3247/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гелети С.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Латімер" до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Латімер" звернулось з позовною заявою до Київської митниці, і просить суд визнати протиправними і скасувати рішення Київської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 12.03.2024 №UА100380/2024/000021/2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з метою здійснення митного оформлення товару в режимі імпорту, поставленого на виконання договору на закупку від 27.04.2023 №27042023-UK, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ ЛАТІМЕР і компанією CHANGZHOU KINGZE COMPOSITE MATERIALS CO., LTD, (KHP), позивачем до Київської митниці Державної митної служби України, 11.03.2024 було подано електрону митну декларацію №24UA100380308470U9, відповідно до якої позивачем митна вартість товару була визначена за основним (першим) методом визначення митної вартості, який передбачений ст. 58 Митного кодексу України.

Після прийняття митної декларації до митного оформлення, посадовою особою відповідача декларантові направлено електронне повідомлення, в якому зазначалось про необхідність надання документів, що підтверджують митну вартість для вирішення спірного питання правильності її визначення.

У відповідь на вказане повідомлення митниці, позивачем було надано відповідь з поясненнями, щодо понесених витрати по транспортуванню товару, які стали складовими митної вартості, зазначено документи на підтвердження фактурної вартості товару, зазначено про недоцільність перекладу не обов`язкових документів митного оформлення та зазначено про наявність судового рішення з аналогічних питань того самого позивача та відповідача.

Після опрацювання отриманих документів Київською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UА100380/2024/000021/2, відповідно до якого заявлену декларантом митну вартість товарів скориговано за резервним методом.

На переконання позивача, рішення відповідача про коригування митної вартості є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки при поданні митних декларацій було виконано усі вимоги частини 2 статті 53 МК України щодо надання повного обсягу необхідних для визначення розміру митної вартості документів, які не містили ані розбіжностей, ані неповноти заявлених даних, що свідчило про відсутність підстав для додаткового витребування інших документів.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти позовних вимог у повному обсязі та зазначає, що відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України, було здійснено контроль наявності в наданих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості.

На виконання положень статей 52-55, 57, 58, 335 Митного кодексу України (далі - МКУ, Кодекс), п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, за результатами опрацювання документів, поданих разом з митною декларацією №23UA100380614249U0 встановлено, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості.

Так, керуючись ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України, Київською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів, а також винесена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення згідно з якими декларанта зобов`язано заповнити нову митну декларації з урахуванням рішення про коригування митної вартості.

Водночас, відповідач зауважив, що джерелом інформації щодо вартості стала митна декларація №23UA100100429058U5 від 12.04.2023.

За таких обставин, Київська митниця вважає оскаржуване рішення правомірним, а позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Позивач у відповіді на відзив не погоджується з позицією відповідача та просить позовні вимоги задовольнити.

Судом було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.

З метою здійснення митного оформлення товару в режимі імпорту, поставленого на виконання договору на закупку від 27.04.2023 №27042023-UK, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ ЛАТІМЕР і компанією CHANGZHOU KINGZE COMPOSITE MATERIALS CO., LTD, (KHP) (а.с. 30-33).

Позивачем до Київської митниці Державної митної служби України 11.03.2024 було подано електрону митну декларацію №24UA100380308470U9, відповідно до якої позивачем митна вартість товару була визначена за основним (першим) методом визначення митної вартості, який передбачений ст. 58 Митного кодексу України (а.с. 21-26).

Для підтвердження заявленої митної вартості, на підставі положень ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, відповідачу поданий комплект документів, серед яких були, зокрема, наступні документи: пакувальний лист від 20.12.2023 б/н; рахунок-проформа від 07.12.2023 №07122023; рахунок-фактура від 20.12.2023 №KZ-2308LA; коносамент від 26.12.2023 №S0723120033; автотранспортна накладна від 01.03.2024 №2002; декларація про походження товару від 20.12.2023 №KZ-2308LA; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 01.03.2024 №05571; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 01.03.2024 №ЛР- 000116; документ, що підтверджує вартість перевезення товарів від 01.03.2024 №01/03/2024РМ/7; документ, що підтверджує вартість перевезення товарів від 01.03.2024 б/н; прайс-лист виробника товару від 07.12.2023 б/н; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, від 27.04.2023 №27042023-ТЖ; доповнення до зовнішньоекономічного контракту від 29.12.202 №2; договір про надання послуг митного брокера від 10.01.2023 №3; договір (контракт) про перевезення від 28.04.2023 №2804/23-1; заявка від 28.02.2024 №28/02/24; договір (контракт) про перевезення від 01.01.2021 №МЗТ/01.01.2021; договір (контракт) про перевезення від 29.12.2023 №СВ 202312/29; паспорт якості від 20.12.2023 б/н; копія митної декларації країни відправлення від 21.12.2023 №223120230004553950, митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів від 11.03.2024 №2414А100380308470119 (а.с. 35-70).

Відповідачем було направлено позивачу повідомлення від 11.03.2024, у якому зазначено, що надані декларантом документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (а.с. 27).

Також, на повідомлення відповідача з пропозицією надати додаткові документи, позивачем було направлено заяву від 12.03.2024, у якій повідомлялось щодо понесених витрат по транспортуванню товару, які стали складовими митної вартості, зазначено документи на підтвердження фактурної вартості товару, зазначено про недоцільність перекладу не обов`язкових документів митного оформлення та зазначено про наявність судового рішення з аналогічних питань того самого позивача та відповідача (а.с. 29)

Київською митницею прийнято рішення про корегування митної вартості від 12.03.2024 №UА100380/2024/000021/2, за яким митна вартість вказаного товару скоригована в сторону збільшення та у якому вказано про застосування другорядного методу визначення митної вартості - резервного.

Відповідачем прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UА100380/2024/000214 (а.с.13).

У зв`язку з прийняттям вищезазначеного рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем була винесена картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА100380/2024/000214

З метою недопущенням припинення роботи підприємства у порядку ч.7 ст. 55 МК, позивач подав нову електронну митну декларацію від 12.03.2024 №24UA100380308814U7, якою здійснив митне оформлення вантажу, сплативши при цьому різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною відповідачем, яка склала 155119,77 грн.

ТОВ "Торговий дім "Латімер" не погоджується із рішенням Київської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 12.03.2024 №UА100380/2024/000021/2, вважає її протиправною та просить скасувати.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, та вирішуючи спір по суті, суд зазначає таке.

На виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з ч. 8 ст. 257 Митного кодексу України (далі Митний кодекс, МК України), митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 Митного кодексу України).

На виконання статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений частиною 2 статті 53 Митного кодексу України. До таких документів належать: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За приписами частини 3 вказаної статті, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митний орган має право, серед іншого, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; застосовувати інші передбачені форми митного контролю (ч. 5 ст. 54 Митного кодексу).

Відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, митний орган може виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, у разі невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу (ч. 6 ст. 54 Митного кодексу).

Згідно зі статтею 55 Митного кодексу України, якщо митний органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, він має право прийняти у письмовій формі рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту встановлюються статтею 57 Митного кодексу України. До таких методів належать: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); та другорядні за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що митна вартість має бути підтверджена належними та достовірними документами. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, наявності у них розбіжностей, ознак підробки, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Водночас, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Як стверджує відповідач, під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів було встановлено, що документи містять розбіжності, які мають вплив на визначення митної вартості, та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Суд не погоджується з доводами відповідача, з огляду на наступне.

Позивачем з метою митного оформлення товарів за заявленою декларантом митною вартістю були надані документи, які містять дані, що піддаються обчисленню, і підтверджують митну вартість товарів за ціною договору, задекларовану позивачем, підтверджують правомірність обраного методу митного режиму імпорту - основний, а саме: прямий контракт з виробником (без посередників, біржових торгів, договорів комісії, інше); інвойси, в яких зазначена вартість товару; платіжні доручення про оплату товару, що імпортується з зазначенням вартості поставленого товару; коносамент, в якому зазначено постачальника та отримувала товару, вагу товару і умови поставки; автотранспортна накладна, яка підтверджує транспортування саме для позивача; декларація про походження товару; документи, що підтверджує вартість перевезення товару; договори перевезення; заявка на перевезення; прайс-лист виробника; пакувальний лист; митна декларація країни - виробника товарів; лист виробника про підтвердження якості товару; (а.с. 30-70).

Щодо підтвердження вартості транспортування, суд зазначає, що відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості затверджених наказом Міністерства фінансів від 24.05.2012 №599, та для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно - експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури.

У даному випадку на адресу відповідача було надано довідку з транспортних витрат від 01.03.2024 №01/03/2024FM/7 (а.с. 53) по морському перевезенню контейнеру CAXU6675622 від місця завантаження м. Шанхай, Китай до порту вивантаження - Гданськ, Польща в сумі 78952,09 грн. по коносаменту від 26.12.2023 №S0723120033 (а.с. 48), договір транспортного експедирування від 28.04.2023 №2804/23-01 (а.с. 49-52), рахунок на оплату від 01.03.2024 №65571 (а.с. 55); коносамент від 26.12.2023 №S0723120033; рахунок-довідку транспортно-експедиційних витрат сухопутному перевезенню вантажу від місця вивантаження порт Гданськ (Польща) до митного кордону України митний пост Чоп від 01.03.2024 б/н (а.с. 67_, CMR (товарно-транспортна накладна міжнародного зразка) від 01.03.2024 №2002 (а.с. 66) та транспортно-експедиторське обслуговування та заявкою на перевезення від 01.01.2021 №МЗТ/01.01.2021 (а.с. 57-60), заявку на перевезення від 28.02.2024 №28/02/24 (а.с. 62) та рахунком на оплату таких послуг (а.с. 67); договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 29.12.2023 №СВ 202312/2 (а.с. 63).

За умов надання таких документів у митного органу є можливість ідентифікувати належність транспортних витрат по доставці товару для підтвердження складової митної вартості товару.

Беручи до уваги характер послуг, а саме: оплата за морську доставку проводиться протягом 5 календарних днів від дати доставки вантажу на склад призначення, вказаний клієнтом; оплата транспортування товару сухопутним транспортом відбувається протягом 5 календарних днів від отримання оригіналів, тому цілком зрозуміло, що на день подання митної декларації позивач міг ще не надати платіжні документи на підтвердження вартості перевезення, а надати лише довідки які є достатнім документом для ідентифікації вартості транспортних витрат позивача та належності таких витрат до товару, що імпортується.

Митний кодекс України не містить чіткого переліку документів, які зобов`язаний подати декларант для підтвердження числових значень витрат на транспортування з чого слідує, що такі витрати можуть підтверджуватися такими доказами, які містять відомості, що дозволяють визначити розмір транспортних витрат та ідентифікувати їх з конкретним вантажем.

Подібну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 31 січня 2018 року у справі №810/2839/17, у якій зазначено про помилковість доводів митного органу про необхідність підтвердження транспортних витрат виключно фінансовими та/або бухгалтерськими документами, і дійшов висновку про те, що довідка про транспортні витрати в даних правовідносинах є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що у митного органу були відсутні правові підстави вважати непідтвердженими числові значення складових митної вартості в частині транспортних витрат.

Таким чином, позивачем до митного оформлення на підтвердження митної вартості було надано зовнішньоекономічний контракт, інвойси, платіжне доручення про проведення часткової передплати, коносамент та інші транспортні (перевізні) документи, розрахунок вартості перевезення імпортованого товару до митного кордону України, які в своїй сукупності надають можливість встановити складові митної вартості товару та ідентифікувати саме цю партію товарів.

У свою чергу, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Митному органу витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Неподання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 18.01.2018 (справа №814/1204/15) та в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа №21-591а15).

Щодо наявності у митного органу інформації щодо митних оформлень подібних товарів за рівнями митної вартості, вищими за митну вартість оцінюваного товару, то митним органом не було враховано, що отримана з бази даних інформація про МД, на яку відповідач посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару дійсно було імпортовано до України, та той факт що митним органом було застосовано резервний метод коригування митної вартості товарів по МД на яку він посилається.

Відомості з інформаційних баз даних відповідача мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень та з об`єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується товарів і умов їх продажу, тому такі данні не можуть мати більше значення, ніж наданні декларантом первинні документи на товар. Розбіжність між рівнем заявленої митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої позивачем митної вартості товару, так як торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися на інформації баз даних митного органу, оскільки порядок їх формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання їх даних суб`єктами господарювання під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності МК України, не передбачено.

Слід зауважити в базах митного органу, відсутня інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованого товару, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Також, в рішенні про коригування митної вартості товарів відповідачем всупереч вказаним вище правовим нормам не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, за наслідками яких розпочалась процедура консультацій та причини, через які митна вартість імпортованого товару не може бути визначена за ціною договору.

Щодо застосування митним органом резервного методу визначення митної вартості товарів варто зауважити таке.

Відповідно до ч.5 ст.55 МК України декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Частина 4 стаття 57 МК України визначає, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Процедура витребування додаткових документів є одним із шляхів здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, а тому не може вважатися консультацією під час якої, здійснюється послідовний вибір методів визначення митної вартості товарів та обмін інформацією.

Консультація проводиться до прийняття рішення, при цьому жодної довідкової інформації про можливість застосування того чи іншого методу, а також про наявні у відповідача відомостей про рівень митної вартості ідентичних, подібних (аналогічних) товарів відповідачем не було надано позивачу.

У зв`язку з цим суд зазначає, що дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обгрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі незгоди митного органу із митною вартістю імпортованого товару він відповідно до вимог статті 266 МК України, зобов`язаний провести процедуру консультацій, у ході яких мав би дійти висновків щодо застосування того чи іншого методу визначення митної вартості товарів.

Суд звертає увагу, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може вважатися заниженням митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару та не може бути достатньою підставою для відмови в здійсненні митного оформлення товару.

Даний висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленій у постанові від 18.08.2021 у справі № 821/1050/17.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 21.08.2018 у справі №804/1755/17 зазначив, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Втім, митний орган, в оскаржуваному рішенні крім номерів та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не навів обґрунтованих пояснень щодо зроблених корегувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, та не зазначив докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так у пункті 23 Рішення у справі Проніна проти України від 18 липня 2006 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 12.03.2024 №UА100380/2024/000021/2.

Враховуючи задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, відповідно до ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового, сплачену позивачем при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Латімер" до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 12.03.2024 №UА100380/2024/000021/2.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЛАТІМЕР" (вул. Каденюка Леоніда, 1, будівля 340, м. Шостка, Шосткинський район, Сумська область, 41100, код ЄДРПОУ 40893315) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (бульвар Гавела Вацлава, 8А, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 43997555) судовий збір в сумі 3028,00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Гелета