Рішення

від 23.01.2025 по справі 753/6724/24

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

справа № 753/6724/24

провадження № 2/753/4298/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 року Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Коренюк А.М.

при секретарі Лавринчук А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Авто Діагностика», третя особа - Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в м.Києві, про скасування реєстрації транспортного засобу, суд -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 у квітні 2024 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «Експрес Авто Діагностика», третя особа - Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в м.Києві, про скасування реєстрації транспортного засобу.

Позов мотивований тим, що він є власником автомобіля «HYNDAI SONATA» д.н.з. НОМЕР_1 . Наприкінці вересня 2022 року він мав намір відремонтувати даний транспортний засіб.

Його знайомий ОСОБА_4 , громадянин Туркменістану, з яким він познайомився, розміщуючи в Інтернеті оголошення про фінансовий лізинг, переконав його, що може відремонтувати автомобіль за суму, яка була значно нижча за ту, яку йому назвали в СТО. Він погодився на умови ОСОБА_5 та передав йому даний автомобіль для проведення ремонту.

Однак, автомобіль ОСОБА_4 йому не повернув.

У січні 2023 року Головним слідчим управлінням Національної поліції України за заявою позивача було порушено кримінальне провадження, відомості про яке 04.01.2023 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023000000000005 за фактом незаконного заволодіння транспортним засобом за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 КК України.

З витягу з ЄРДР вбачається, що з грудня 2020 року на території України організована група осіб, у склад якої увійшов ОСОБА_6 та інші особи, незаконно заволоділи транспортними засобами ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , в тому числі, автомобілем «HYNDAI SONATA», номер кузова НОМЕР_2 , який є предметом спору у даному позові.

У вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_1 визнано потерпілим.

У ході розслідування було встановлено, що 13.11.2022 року невідомий йому ОСОБА_3 (комітент), який, діяв від імені позивача на підставі довіреності від 28.09.2022 року, ним наданої ОСОБА_3 , уклав з ТОВ «ЕКСПРЕС АВТО ДІАГНОСТИКА» (комісіонер) в особі Назаревича Володимира Валерійовича договір комісії №8095/22/004263, відповідно до якого комісіонер зобов`язався за дорученням комітента за комісійну плату вчинити за рахунок комітента від свого імені один або кілька правочинів щодо продажу транспортного засобу HYNDAI SONATA номер кузова НОМЕР_2 .

Насправді він довіреності на вчиненнення будь-яких дій щодо спірного автомобіля ОСОБА_3 не видавав та не підписував жодних документів, які слугували підставою продажу транспортного засобу. ОСОБА_3 взагалі ніколи не знав, а тому у останнього не виникло право розпоряджатися автомобілем.

14.11.2022 року ТОВ «ЕКСПРЕС АВТО ДІАГНОСТИКА» в особі Назаревича Володимира Валерійовича, діючого на підставі договору комісії, уклало договір купівлі- продажу №8095/22/004263 з відповідачем ОСОБА_2 , відповідно до якого вказаний автомобіль, був проданий ОСОБА_2 за 49 000,00 гри. та переданий у її власність.

Таким чином, автомобіль вибув з його володіння поза його волею на підставі підроблених документів; зазначеними незаконними діями було порушено право власності позивача.

19.11.2022 року на підставі вище зазначеного договору купівлі-продажу автомобіля № 8095/22/004263, укладеного 14.11.2022 року в суб`єкта господарювання ТОВ «ЕКСПРЕС АВТО ДІАГНОСТИКА», здійснено перереєстрацію спірного транспортного засобу за відповідачкою ОСОБА_2 , як новим власником автомобіля.

Даний автомобіль 21.10.2023 року був вилучений у ОСОБА_2 під час проведення огляду місця події органом досудового розслідування на підставі постанови старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління НПУ від 20.04.2023 року про розшук транспортного засобу та його вилучення, й передано йому 03.11.2023 року на відповідальне зберігання, що підтверджує копією розписки та протоколом.

Автомобіль на даний час перебуває у його володінні, проте в наявному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, власником зазначено відповідачку ОСОБА_2 .

Він не надавав та не підписував довіреність від 28.09.2022 року на ім`я ОСОБА_9 щодо відчуження рухомого майна, а саме: автомобіля HYNDAI SONATA н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , колір сірий, 2015 року випуску.

Дана обставина підтверджується ним скороченим витягом з Єдиного реєстру довіреностей, у якому такий запис відсутній.

Позивач також вказу про те, що й не міг надати таку довіреність за кордоном, оскільки за інформацією Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією громадянином України ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 01.12.2021 року по 31.11.2023 року в базі даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України, в`їхали на тимчасово окуповану територію або виїхали з такої території» не виявлено (лист №91-57817/18/23 -вих від 23.11.2023 додається), тобто на момент видачі ОСОБА_3 довіреності від 28.09.2022 року він за кордоном не перебував.

Отже, довіреність, на підставі якої відповідач ОСОБА_3 , діяв від його імені, є неукладеною, так як він її не надавав та не підписував.

Оскільки ОСОБА_3 , укладаючи договір комісії №8095/22/004263 від 13.11.2022 року з ТОВ «ЕКСПРЕС АВТО ДІАГНОСТИКА», діяв на підставі неукладеної довіреності, такий договір комісії також є неукладеним, а отже, комісіонер, діючи за неукладеним договором комісії, не набув повноважень вчиняти правочин купівлі-продажу спірного автомобіля, на підставі якого цей транспортний засіб перейшов у володіння ОСОБА_2 . Таким чином, вважає, що відчуження спірного транспортного засобу відбулося за договором купівлі-продажу, який є неукладеним, оскільки з ТОВ «ЕКСПРЕС АВТОДІАГНОСТИКА» він не укладав договір комісії ні особисто, ні через представника, майно вибуло з володіння позивача поза його волею на підставі підроблених документів: довіреності та договору комісії.

Отже, усі вчинені договори, спрямовані на відчуження спірного транспортного засобу, є неукладенпми та не створили жодних правових наслідків. Право власності на майно, яке було передано за угодами, що є неукладенпми, не набувається. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

Вказує, що позовні вимоги щодо неукладення спірних договорів, на підставі яких відбулося відчуження транспортного засобу позивача, є підставою для вирішення спору про захист права, яке він вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

На даний час згідно з даними, які містяться в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, 19 листопада 2022 року територіальним сервісним центром № 8047 РСЦ ГСЦ МВС в ч. Києві здійснено перереєстрацію транспортного засобу HYNDAI SONATA, VIN НОМЕР_3 , 2015 року випуску, об`єм двигуна 1999 см/3, який з 10 лютого 2022 року був зареєстрований на ім`я ОСОБА_1 , на нового власника ОСОБА_2 на підставі укладеного в суб`єкта господарювання ТОВ ЕКСПРЕС АВТО ДІАГНОСТИКА» договору купівлі-продажу транспортного засобу № 8095/22/004263 від 14.11.2022 (відомості сервісних центрів).

Враховуючи, що реєстрація автомобіля на ім`я відповідачки ОСОБА_2 відбулася на підставі неукладеного договору, спірне майно набуте нею безпідставно, а отже, безпідставною є реєстрація транспортного засобу за ОСОБА_2 .

Таким чином, наявне порушення права позивача, яке підлягає захисту шляхом скасування реєстрації спірного транспортного засобу за відповідачкою та відновлення ного реєстрації за позивачем.

В судовому засіданні представник позивача Аполлонова М.В. , діюча на підставі ордера адвоката про надання правової допомоги від 29.03.2024 року (а.с.9), позовні вимоги підтримала з тих же підстав та просив їх задовольнити: скасувати державну реєстрацію (перереєстрацію) транспортного засобу марки «HYNDAI SONATA», номер кузова VIN НОМЕР_2 , об`єм двигуна 1999 см/3, здійснену 19 листопада 2022 року територіальним сервісним центром № 8047 РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві за ОСОБА_2 на підставі уклаленого з суб`єктом господарювання ТОВ «ЕКСПРЕС АВТО ДІАГНОСТИКА» договору купівлі-продажу транспортного засобу № 8095/22/004263 від 14.11.2022 року.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 Орловська В.А. , діюча на підставі ордера адвоката про надання правової допомоги від 29.10.2024 року, позовні вимоги не визнала уцілому, зважаючи на їх необґрунтованість та недоведеність належними та допустимими доказами, а саме тими, що підтверджували б той факт, що позивач не надавав довіреність від 28.09.2022 року ОСОБА_3 , який уподальшому на підставі вказаної довіреності у незаконний спосіб відчужив спірний автомобіль.

Відповідачем ОСОБА_2 в особі представника Оловської В.А. подано відзив на позов від 11.11.2024 року, у якому вказала, що спірний автомобіль відповідачка придбала за договором, розрахувалась за автомобіль, та є його законним власником. Про те, що відповідачка ОСОБА_2 придбала автомобіль не законним шляхом, вона дізналась після вилучення автомобіля 21.10.2023 року працівниками поліції, вважає ОСОБА_2 себе потерпілою особою, оскільки придбала автомобіль на законних підставах.

ОСОБА_2 не погоджується із твердженням позивача про те, що автомобіль наразі перебуває у позивача на відповідальному зберіганні, оскільки він знаходиться на території слідчого управління, на автомобіль накладений аршт, а тому позивач вводить суд в оману.

Позивач не повідомляє суд про те, що ним подано позов до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди у кримінальному провадженні завданої протиправними діями на суму 10 000 доларів США, тобто позивач намагається збагатитися двічі, що викликає сумніви в добропорядності позивача, адже він за цим позовом просить скасувати реєстрацію транспортного засобу з діючого власника, іншим позовом - стягнути з ОСОБА_4 вартість автомобіля. Вимога цього позову порушить законні права її, як власника, такого автомобіля, яка набула його у законний спосіб.

Відповідь на відзив позивачем не подано.

Відповідачі ОСОБА_3 , ТОВ «Експрес Авто Діагностика» в судове засідання повторно не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені згідно чинного законодавства належним чином - рекомендованою поштою з повідомленням про вручення, розміщеним оголошенням на офіційному сайті судової влади України (суду).

Третя особа - Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в м.Києві в судове засідання повторно не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений згідно чинного законодавства належним чином - рекомендованою поштою з повідомленням про вручення, розміщеним оголошенням на офіційному сайті судової влади України (суду).

Матеріли справи містять заяву третьої особи про розгляд справи за відсутності його представника.

Третьою особою - Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС у порядку виконання ухвали Дарницького районного суду м.Києва від 30.07.2024 року, якою задоволено заяву позивача про витребування доказів по справі, подані витребовувані матеріали (а.с.83-104).

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Згідно положень п.3 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за вказаною адресою місця проживання, а відтак за матеріалами справи відповідач вважається належно повідомленим про час розгляду.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).

Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини- в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04).

А відповідно до ч.ч.1, 2, п.10 ч.3 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Однією з основних засад здійснення цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Наведені обставини свідчать, що сторони, треті особи завчасно повідомлені про розгляд справи судом.

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у тому числі, правом визначити свою участь в судовому засіданні.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, вид судочинства - загального позовного провадження, вжиті судом заходи щодо направлення сторонам повідомлення про час та місце розгляду справи, копії позовної заяви з додатками до неї, із роз`ясненим правом надання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення на відповідь на відзив тощо, суд визнав можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів (доказів) та ухвалити рішення за відсутності відповідача ОСОБА_3 , третьої осіби, за погодженням присутнів в судовому засіданні сторін.

Вислухавши пояснення представника позивачки Аполлонову М.В. , представника відповідача Орловську В.А., їх доводи та заперечення, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають відмові у задоволенні з підстав недоведеності.

Справа розглядалась у порядку загального позовного провадження із проведеним за участі представника позивача підготовчим судовим засіданням 12.11.2024 року (а.с.136).

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Засіб захисту, що визначається ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має бути «ефективним» як у законі, так й на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (75 рішення ЄСПЛ у справі «Афанасьєва проти України» від 05.04.2005 року (заява № 38722/02)).

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Судом встановлено, що відповідно до витребуваних ухвалою Дарницького районного суду м.Києва від 30.07.2024 року з Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м.Києві копії всіх документів, на підставі яких здійснено перереєстрацію транспортного засобу «Хюндай», д.н.з НОМЕР_1 , вбачається, що ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 10.02.2022 року, 29.01.2022 року набув у вланість автомобіль «HYNDAI SONATA» д.н.з. НОМЕР_1 (а.с.100).

Відповідно до Договору комісії № 8095/22/004263 від 13.11.2022 року ТОВ «Експер Авто Діагностика» (комісіонер) в особі Назаревича Володимира Валерійовича , який діє на пілставі статуту, та ОСОБА_1 , через ОСОБА_3 на підставі довіреності від 28.09.2022 року (комітент), уклалати цей договір комісії, за яким Комісіонер зобов`язується за дорученням Комітента за комісійну плату вчинити за рахунок Комітента від свого імені один/або кілька правочинів щодо продажу транспортного засобу (який підпадає під визначення вживаного транспортного засобу відповідно до пункту 189.3 статті 189 Податкового Кодексу України HYNDAI SONATA номер кузова (шасі) VIN НОМЕР_2 , призначена ціна продажу 49 000 грн. 00 коп., умови договору погоджені сторонами, що підтверджується їх підписами (а.с.94-95).

Також, вказаними сторонами, погоджено їх підписами Акт технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер, від 13.11.2022 року (а.с.96).

Відповідно до Договору купівлі-продажу 0895/22/004263 транспортного засобу від 14.11.2022 року, украденого між ТОВ «Експер Авто Діагностика» на підставі договору комісії № 8095/22/004263 від 13.11.2022 року, та ОСОБА_2 , продавець зобов`язується передати у власність покупцеві транспортний засіб HYNDAI SONATA, свідоцтво про реєстрації НОМЕР_4 , д.н.з. НОМЕР_1 , зареєстрований за власником 10.02.2022 року, який за домовленістю сторін складає 49 000 грн. 00 коп. (а.с.57-58).

Позивач, вважає, що довіреність, на підставі якої відповідач ОСОБА_3 , діяв від його імені, є неукладеною, так як позивач її не надавав та не підписував.

Вказує, що, ОСОБА_3 , укладаючи договір комісії №8095/22/004263 від 13.11.2022 року з ТОВ «ЕКСПРЕС АВТО ДІАГНОСТИКА», діяв на підставі неукладеної довіреності, такий договір комісії є неукладеним, а отже, комісіонер, діючи за неукладеним договором комісії, не набув повноважень вчиняти правочин купівлі-продажу спірного автомобіля, на підставі якого цей транспортний засіб перейшов у володіння ОСОБА_2 . Таким чином, відчуження спірного транспортного засобу відбулося за договором купівлі-продажу, який є неукладеним, оскільки з ТОВ «ЕКСПРЕС АВТОДІАГНОСТИКА» він не укладав договір комісії ні особисто, ні через представника, майно вибуло з володіння позивача поза його волею на підставі підроблених документів: довіреності та договору комісії. Усі вчинені договори, спрямовані на відчуження спірного транспортного засобу, є неукладеними та не створили жодних правових наслідків. Право власності на майно, яке було передано за угодами, що є неукладенпми, не набувається. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

Водночас, зважаючи на надані докази у справі, позивачем не доведено належними й допустимими доказами про недійсність оспорюваниих правочинів, безпосередньо, довіреності, можлива недійсність якої спричинила, й недійсність, усіх інших правочинів про відчудження транспортного засобу, посилання позивача на їх відсутність, й, у тому числі, й повідомлення третьої особи за наслідоком виконання ухвали Дарницького районного суду м.Києва у цій справі про витребування доказів, такі повідомлення третьої особи не є доказами, відповідно до статті 76 ЦПК України, й суд їх не враховує, не надає оцінку, та вважає, що недійсність оспорюваного правочину (довіреності) мала бути підтверджена висновком експерта за наслідком проведення експертизи, проте в судовому засідання позивач не клопотав про її призначення з підстави відсутності у третьої особи її первинних документів (довіреності), проте суд не погоджується із такою позицією позивача, та, зважаючи на обізнаність позивача про кримінальне провадження, у ході якого органом досудового розслідування Головним слідчим управлінням НП України вживалися заходи щодо розслідування злочину за фактом викрадення автомоблів, й, у тому числі, спірного автомобіля HYNDAI SONATA, що підтверджується ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 22.05.2023 року, якою задоволено клопотання слідчого Головного слідчого управління НП України про доступ до речей та документів, й щодо документів з приводу переоформлення вказаного автомобіля (а.с.87-88), про наслідки виконання ухвали Дарницького районного суду м.Києва, якою суд задовольний клопотання позивача про витребування доказів, позивач був обізнаний, проте до суду із клопотанням про витребування належних доказів (доказу) у належної особи, з метою досягнення мети отримання належного доказу для призначення та проведення почеркознавчої експертизи (довіреності), не звертався, суд вважає, що такі докази мають місце, та можуть перебувати у вказаному кримінальному провадженні, що також підтверджено поясненням представника відповідача ОСОБА_2 Орловською В.А , яка вказала, що така довіреністі наявна в матеріалах кримінального провадження, про яку вона обізнана шляхом реалізації права на ознайомлення з матеріалами вказаного провадження.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними, відповідно до ст.78 ЦПК України, є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними, відповідно до ст.79 ЦПК України, є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст..80 ЦПК України).

Відповідно доч.ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.ч.5-7 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд вважає, що позивач у цій справі не досяг обов`язку доказування, його посилання на справу № 759/12165/21 й викладену позицію суду апеляційної інстанції по такій справі, суд відхиляє, оскільки такий суд будував свої висновки на підставі висновків експертизи, яка призначалась та проводилась в межах кримінального провадження, із якої вбачається, що особа не вчиняла та не підписувала оспорюваний нею правочин - договір купівлі-продажу, експерт надав відповідь, що «підпис від імені особи у графі «продавець» договору купівлі - продажу транспортного засобу, виконаний не нею, а іншою особою, з наслідуванням її підпису; рукописний запис та підпис від імені особи на всіх копіях сторінок її паспорту виконані не особою, а іншою особою, з наслідуванням її підпису», проте у даній справі позивач не довів, що він не підписував довіреність, за якою відчуджено його автомобіль, що є підставою для відмови у позові.

Згідно із частинами першою та другою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно правочин за своєю природою та законодавчим визначенням є вольовою дією суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки.

Здійснення правочину законодавчо може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).

У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети.

Отже, будь-який правочин є вольовою дією, а тому перед тим, як здійснювати оцінку на предмет дійсності чи недійсності, необхідно встановити наявність та вираження волі особи (осіб), які його вчинили.

Те, яким чином та у який спосіб здійснюється (оформлюється) вияв учасників правочину на набуття, зміну, припинення цивільних прав та обов`язків, передбачено статтею 205 ЦК України.

Так, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Тобто слід відрізняти правочин як вольову дію суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів, від письмового тексту правочину як форми вчинення правочину та способу зовнішнього прояву та фіксації волевиявлення особи.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (частини друга та четверта статті 207 ЦК України.

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений.

Наявність же сама по собі на письмовому тексті правочину підпису, вчиненого замість учасника правочину іншою особою (фактично невстановленою особою, не уповноваженою учасником), не може підміняти належну фіксацію волевиявлення самого учасника правочину та створювати для нього права та обов`язки поза таким волевиявленням.

Відсутність вольової дії учасника правочину щодо вчинення правочину (відсутність доказів такого волевиявлення за умови заперечення учасника правочину) не можна ототожнювати з випадком, коли волевиявлення учасника правочину існувало, але не відповідало ознакам, наведеним у частині третій статті 203 ЦК України: волевиявлення не було вільним чи не відповідало його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання правочину недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил статей 229-233 ЦК України про правочини, вчинені з дефектом волі - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Тобто як у частині першій статті 215 ЦК України, так і в статтях 229-233 ЦК України йдеться про недійсність вчинених правочинів у випадках, коли існує волевиявлення учасника правочину, зафіксоване в належній формі (що підтверджується, зокрема, шляхом вчинення ним підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає волі цього учасника правочину. Тож внаслідок правочину учасники набувають права і обов`язки, що натомість не спричиняють для них правових наслідків.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Законодавець за загальним правилом, викладеним у статті 218 ЦК України, не передбачає наслідків у виді недійсності правочину у разі недотримання вимог щодо письмової форми правочину, встановлюючи водночас коло доказів, якими одна із сторін може заперечувати факт вчинення правочину або окремих його частин (письмові докази, засоби аудіо-, відеозапису, інші докази, крім свідчень свідків).

За змістом статей 76, 102 ЦПК України висновок експерта є доказом обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань, тож на його підставі особа може заперечувати факт вчинення правочину.

Натомість виконання правочину його учасниками може бути способом волевиявлення до вчинення правочину, відповідно до його суттєвих умов, передбачених законодавством.

Відповідне регулювання міститься і в положеннях ЦК України про договір. У статті 626 ЦК України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (частина третя статті 626 ЦК України).

У справі, що розглядається, позивач звернувся з вимогою про скасування державної реєстрації транспортного засобу, за наслідком недійсної довіреності на вчинення правочину про відчудження транспортного засобу, мотивуючи їх тим, не підписував довіреності на відчудження автомобіля, та підтверджує указану ним обставину відсутністю такої довіреності в Єдиному реєстрі довіреностей, та інформацією від 23.11.2023 року Головного центру обробки спеціальної інформації державної прикордонної служби України щодо відомостей про осіб, які перетнули державний кордон України, згідно з якою ОСОБА_16 , 1984р.н. з 01.12.2021 року по 23.11.2023 року, не перебував за межами України.

Суд вважає, що посилання позивача на вказані докази не є обгрунтованим, які не підтверджують факту заперечування вчинення позивачем правочину про довіреність.

За змістом статті 11 ПК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до частин першої, третьої статті 237 1ІК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Згідно ч.З ст. 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Відповідно до частини першої статті 245 ЦК України форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.

Правове регулювання відносин, пов`язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі положень ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених Законами України "Про захист прав споживачів", "Про дорожній рух" та у відповідних положеннях Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200 (далі - Порядок № 1200), Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 (далі - Порядок № 1388), які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів.

Порядком № 1388 встановлюється єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - транспортні засоби), оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків.

Цей Порядок є обов`язковим для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх. Представники власників транспортних засобів виконують обов`язки та реалізують права таких власників у межах наданих їм повноважень.

Державна реєстрація транспортних засобів проводиться територіальними органами з надання сервісних послуг МВС (далі - сервісні центри МВС) з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції транспортних засобів установленим вимогам правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій.

Державна реєстрація (перереєстрація), зняття з обліку транспортних засобів (крім транспортних засобів, визначених абзацом другим пункту 12 цього Порядку) сервісними центрами МВС може проводитися за участю суб`єктів господарювання, які стоять на обліку в Головному сервісному центрі МВС та здійснюють продаж нових транспортних засобів, або через центри надання адміністративних послуг, утворені відповідно до Закону України "Про адміністративні послуги", на основі рішень, узгоджених між сервісними центрами МВС та органами, які прийняли рішення про утворення центрів надання адміністративних послуг.

Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є оформлені в установленому порядку документи, визначені у п. 8 Порядку № 1388, зокрема укладені та оформлені безпосередньо в сервісних центрах МВС у присутності адміністраторів таких органів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб.

Отже, оформлення договорів купівлі-продажу транспортних засобів можливо саме на підставі письмового, або за бажанням сторін нотаріально-посвідченого договору.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі №145/145/17 з урахуванням аналізу положень Постанови КМУ №1200 «Про затвердження Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери», де також застережено, що оформлення на товарних біржах договорів купівлі-продажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, здійснюється з використанням облікованих (відповідно у територіальному органі з надання сервісних послуг МВС і Держпродспоживслужбі) бланків біржових угод із безпосередньою присутністю адміністраторів таких органів. Оформлення договорів купівлі-продажу транспортних засобів може проводитися в територіальному органі з надання сервісних послуг МВС. Сторони можуть за бажанням нотаріально посвідчити Договір, або зробити це під час перереєстрації ТЗ безпосередньо у сервісному центрі МВС.

Отже, досягнення угоди між сторонами щодо укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу має бути підтверджено письмовим договором у простій письмовій формі на бланку встановленої форми, або нотаріально посвідченим договором за бажанням.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

У випадку заперечення самого факту укладення правочину, як і його виконання, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Порушенням права у такому випадку є не саме по собі існування письмового тексту правочину, волевиявлення позивача щодо якого не було, а вчинення конкретних дій, які порушують право позивача.

Протилежне тлумачення означало б, що суд надає документу, підробку якого встановлено належним чином, статус дійсного, визнає настання відповідних правових наслідків за відсутності як волевиявлення, так і інших законних підстав для цього та покладає на особу нічим не обґрунтований обов`язок застосувати для уникнення настання правових наслідків за підробленим документом ті самі способи захисту, що й в умовах, коли правочин дійсно вчинено, а його правомірність презюмується.

Такий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21).

Враховуючи наведене, за таких правових підстав, наданих позивачем доказів, суд вважає, що вимоги позивача не доведені, оскільки за змістом статей 76, 102 ЦПК України висновок експерта є доказом обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань, тож на його підставі особа може заперечувати факт вчинення правочину, обставини викладені в позовній заяві не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, відтак законні підстави для задоволення позову судом не встановлені, адже кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст. 81 ЦПК України).

Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення ч.1 ст.141 та ч.2 ст.141 ЦПК України, й судові витрати (судовий збір) покласти на позивача.

Так, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, ст.ст.6, 13, 15, 16, 202, 203, 215, 230, 237, 244, 245 ЦК Укараїни, з урахуванням Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», керуючись п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України, ст.ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 141, 258, 262, 263, 264, 265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Авто Діагностика», третя особа - Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в м.Києві, про скасування реєстрації транспортного засобу, - відмовити.

Понесені позивачем судові витрати покласти на такого позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п`ятнадцять днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Київського апеляційного суду.

СУДДЯ: