Ухвала

від 23.01.2025 по справі 465/2791/24

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/2791/24

1-кп/465/288/25

У Х В А Л А

Іменем України

23.01.2025 року Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судових засідань: ОСОБА_2 ,

прокурора: ОСОБА_3 ,

особи, стосовно якої розглядається клопотання: ОСОБА_4 ,

законного представника: ОСОБА_5 ,

захисника адвоката: ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в режимі відеоконференції клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні № 12024142370000144 від 13.03.2024 року щодо

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Львова, неодруженого, із середньою спеціальною освітою, не працюючого, відповідно до ст.89 КК України раніше не судимого, зареєстрованого і проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у зв`язку із вчиненням суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,

в с т а н о в и в :

26.02.2024 року приблизно о 17:00 год. ОСОБА_4 , перебуваючи біля житлового будинку №59 по вул. Кн. Ольги у м. Львові, за вказаною адресою підійшов до неповнолітньої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка там перебувала разом із своєю неповнолітньою сестрою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та своїм лівим плечем зіштовхнув ОСОБА_7 з тротуару, по якому вони йшли. При цьому, ОСОБА_7 , не втримавшись на ногах, впала на спину із тротуару на проїжджу частину дороги (асфальт) та вдарилась головою. Внаслідок цього у неповнолітньої потерпілої ОСОБА_7 утворилася гематома на потиличній ділянці, що відноситься до тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, тобто спричинення легких тілесних ушкоджень потерпілій.

У судовому засіданні ОСОБА_4 визнав вчинення ним суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст.125 КК України, та пояснив, що в один із днів лютого 2024 року, точної дати він не пригадує, повертався до себе додому та на вул. Кн. Ольги у м. Львові, де він збирає макулатуру, йшов по тротуару, а назустріч йому рухалися двоє дівчат, одна з яких відійшла, а ту, що йшла ближче до дороги, він, наблизившись, штовхнув плечем, внаслідок чого вона впала. Після цього він, не зупиняючись, пішов за адресою свого проживання: АДРЕСА_1 . Раніше потерпілої він не знав і ніколи не бачив, попередньо конфлікту з нею не мав. Чому штовхав потерпілу, пояснити не може, шкодує, що не зупинився і не вибачився за скоєне. Запевнив, що більше такого робити не буде та просив звільнити його з медичної установи, оскільки бажає перебувати вдома.

Захисник адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні зазначила про доцільність застосування примусових заходів медичного характеру до ОСОБА_4 , оскільки це відповідає психічному стану останнього та суспільно небезпечне діяння вчинене власне під впливом наявного у ОСОБА_4 психічного розладу.

Аналогічно законний представник ОСОБА_4 ОСОБА_5 вказала, що застосування примусових заходів медичного характеру відповідає інтересам ОСОБА_4 , адже наявний в останнього психічний розлад позбавляє його можливості усвідомлювати свій психічний стан і потребу лікування, при цьому, зазначила, що це не перший випадок, коли ОСОБА_4 вчиняє дії, пов`язані із безпричинним нанесенням тілесних ушкоджень стороннім особам.

Неповнолітня потерпіла ОСОБА_7 та її законний представник ОСОБА_9 (мати потерпілої) в судове засідання не з`явилися, останньою в інтересах потерпілої подано заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій одночасно висловлена позиція щодо підтримання клопотання про застосування до ОСОБА_4 примусових заходів медичного характеру. За узгодженою позицією сторін кримінального провадження та з метою мінімізації психотравмуючих факторів для дитини судом було вирішено за доцільне дослідити в судовому засіданні відеозапис допиту неповнолітньої потерпілої ОСОБА_7 , який здійснено під час досудового розслідування у справі при допиті потерпілої за методикою «Зеленої кімнати», що здійснювався в присутності законного представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_9 та психолога. Згідно безпосередньо дослідженого в судовому засіданні відеозапису ОСОБА_7 при проведенні допиту повідомила, що 26.02.2024 року вона та її неповнолітня сестра ОСОБА_8 йшли по тротуару неподалік місця свого проживання по АДРЕСА_2 і побачили, що просто на них йде невідомий чоловік віком 35-40 років, який був одягнений в темно-синю куртку, чорну шапку та джинси. Її сестра ОСОБА_8 встигла відскочити, а чоловік різко наблизився до неї і лівим плечем сильно штурхнув, від чого вона впала з тротуару на дорогу задньою частиною тіла і вдарилась потилицею до асфальту. Також повідомила, що вказаний чоловік свої дії нічим не пояснював, нічого до неї не говорив, після здійсненого поштовху не зупинився, за вчинене не вибачився, допомоги не пропонував. Навпаки, їй допомагали дві жінки, які проходили повз та посприяли їй, щоб вона підвелася. В цей час сестра по телефону повідомила матір про те, що сталося, і вони очікували на приїзд матері. Від госпіталізації вона відмовилася, в цей же день до поліції не зверталася, а звернулася пізніше.

Стороною обвинувачення надано докази на підтвердження вчинення ОСОБА_4 суспільно небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, що безпосередньо досліджені в судовому засіданні, зокрема:

- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 13.03.2024 року, відповідно до якого ОСОБА_7 просить вжити заходів до невідомої особи чоловічої статі, яка 26.02.2024 року у АДРЕСА_2 раптово нанесла їй удар, внаслідок якого вона впала, що спричинило тілесні ушкодження;

- протокол огляду предметів від 22.03.2024 року, відповідно до якого дізнавачем оглядався відеозапис з камер відеоспостереження будинку за місцем скоєння суспільно небезпечного діяння і встановлено, що згідно вказаного відеозапису 26.02.2024 року близько 17.00 год. чоловік, який ідентифікований як ОСОБА_4 , рухався по тротуару, яким також йшли двоє дівчат, та в подальшому ОСОБА_4 , який рухався назустріч дівчатам, різко змінив траєкторію руху і пішов на них, при цьому ОСОБА_8 зійшла з тротуару, а ОСОБА_7 залишилася на ньому і в подальшому ОСОБА_4 штовхнув своїм лівим плечем ОСОБА_10 , після чого вона впала на проїжджу частину (асфальт) і їй двоє жінок допомогли встати і переміститися на тротуар. Усе наведене зафіксоване у виді фототаблиці, яка є складовою вказаного протоколу і досліджена в судовому засіданні;

- додаток до протоколу огляду предметів від 22.03.2024 року, яким являється CD-R диск, що містить відеозапис із фіксацією камерами відеоспостереження моменту скоєння суспільно небезпечного діяння, при безпосередньому дослідженні якого судом з`ясовано, що відображений у протоколі огляду механізм та послідовність розвитку подій відображено коректно, на відеозаписі дійсно зафіксовано, як ОСОБА_4 штовхає лівим плечем неповнолітню потерпілу ОСОБА_7 , від чого вона падає на проїжджу частину дороги, при цьому, вказаним подіям передує різка зміна траєкторії руху ОСОБА_4 із спрямованістю ходи на потерпілу та її сестру, остання з яких встигла безпечно відійти. При цьому, згідно дослідженого відеозапису ОСОБА_4 на місці події не залишився, допомоги потерпілій не надавав, хоча остання лежала на дорозі;

- результати рентгенологічного обстеження №20498 від 27.02.2024 року та довідку про огляд дитячого невролога від 06.03.20254 року, якими підтверджено звертання потерпілої ОСОБА_7 до КНП «1 територіальне медичне об`єднання м. Львова» та 4-ї міської поліклініки м. Львова з приводу отримання травми 26.02.2024 року внаслідок удару незнайомого чоловіка і за результатами огляду лікарями констатувалася відсутність кістково-структурних змін із наявністю в потерпілої гематоми в потиличній ділянці голови;

- висновок №218 від 22.03.2024 року за результатами проведеної судово-медичної експертизи, виконаної Львівським обласним бюро судово-медичної експертизи, відповідно до якого гематома в потиличній ділянці, виявлена у потерпілої ОСОБА_7 , могла виникнути 26.02.2024 року і відноситься до легкого ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.

Аналізуючи та оцінюючи досліджені матеріали провадження та надані публічним обвинуваченням докази відповідно до вимог ст. 94 КПК України, які були досліджені у судовому засіданні, суд вважає їх належними, достовірними, допустимими та достатніми для висновку відповідно до положень ст. 513 КПК України, що суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, було вчинено ОСОБА_4 .

Суд при розгляді справи у порядку вирішення питання застосування стосовно особи примусових заходів медичного характеру не досліджує природу дій особи, а саме ставлення її свідомості і волі до суспільно небезпечного діяння, котре нею вчиняється, і до наслідків. Оскільки предмет доказування у кримінальному проваджені щодо застосування примусових заходів медичного характеру має низку особливостей, зокрема під час розгляду цієї категорії справ не вирішуються питання винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, а йдеться лише про вчинення певною особою суспільно небезпечного діяння. При цьому, умисел, мета і мотив є елементами суб`єктивної сторони саме кримінального правопорушення (злочину чи проступку) та встановлюються лише щодо осудної особи.

Дана позиція узгоджується з висновком Верховного Суду у складі Касаційного кримінального суду, викладеним у постанові від 26.06.2019 року у справі № 202/5997/17.

У зв`язку з цим суд виключив відповідні посилання публічного обвинувачення, в тому числі щодо наявності в ОСОБА_4 умислу на заподіяння тілесних ушкоджень, з формулювання пред`явленого ОСОБА_4 обвинувачення, яке суд вважає встановленим та відповідним стадії судового розгляду - доведеності вчинення суспільно небезпечного діяння особою, яка страждає на психічне захворювання.

Як вбачається з дослідженого у судовому засіданні висновку судово-психіатричного експерта ЛФ судово-психіатричних експертиз ДУ «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків МОЗ України» №373 від 03.04.2024 року, у даний час ОСОБА_4 страждає тяжким психічним розладом у вигляді органічного шизофреноподібного розладу, не може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період інкримінованих дій ОСОБА_4 також страждав тяжким психічним розладом у вигляді органічного шизофреноподібного розладу, за своїм психічним станом не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_4 рекомендовано поміщення в спеціальний лікувальний заклад з метою його обов`язкового лікування, а також запобігання вчинення ним суспільно небезпечних дій.

Згідно з ч. 3 ст. 19 КК України не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.

Отже, діяння, яке інкримінуються ОСОБА_4 , вчинено останнім у стані неосудності, адже на момент вчинення даного суспільно небезпечного діяння, відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №373 від 03.04.2024 року, ОСОБА_4 хворів та на час розгляду провадження продовжує хворіти тяжким психічним захворюванням у вигляді органічного шизофреноподібного розладу, тобто знаходився у стані, в якому він не міг усвідомлювати свої дії і керувати ними.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 94 КК України залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру: 1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; 2) госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом; 3) госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом; 4) госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом.

Госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги і лікування у примусовому порядку.

Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 20.10.2020 року у справі № 221/6664/19, метою примусових заходів медичного характеру є не тільки обов`язкове лікування особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, але й запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь (ст. 92 КК України). Для досягнення цієї мети суд має визначити конкретний вид примусового заходу, враховуючи всі передбачені ст. 94 КК України критерії в їх сукупності.

Розглядаючи питання виду примусових заходів медичного характеру, які підлягають застосуванню до ОСОБА_4 , враховуючи висновки судово-психіатричного експерта №373 від 03.04.2024 року, вимог ст. 94 КК України, а також характер та тяжкість захворювання, тяжкість вчиненого діяння, ступінь небезпечності психічнохворого для себе або інших осіб, попереднє лікування ОСОБА_4 з приводу наявного хронічного психічного розладу, яке не дало результату, що виявилося у вчиненні ОСОБА_4 нового суспільно небезпечного діяння стосовно неповнолітньої особи, до ОСОБА_4 слід застосувати примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом.

Запобіжний захід до ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні не застосовувався.

Процесуальні витрати у проваджені відсутні.

Долю речових доказів слід вирішити у порядку, передбаченому ст.100 КПК України.

У справі відсутні підстави для застосування правових приписів ст.174 КПК України.

Водночас суд звертає увагу на те, що ОСОБА_4 в судовому засіданні повідомив, що він сім`ї не має, є інвалідом 2-ї групи, на даний час лікується у КП Рівненської обласної ради «Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка», а тому його житло - квартира АДРЕСА_3 на даний час є бездоглядним. Тому з урахуванням наведеного та покладеного вимогами ч.2 ст.378 КПК України на суд обов`язку вжити заходів для збереження житла і майна особи суд вважає за доцільне зобов`язати Франківську районну адміністрацію Львівської міської ради, на території юрисдикції якої перебуває житло ОСОБА_4 , вжити в межах своєї компетенції заходів до збереження його квартири і наявного майна.

З наведених міркувань та керуючись ст.ст.7, 100, 124, 368, 369, 370, 371, 373, 374, 378, 512-513 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за ч.1 ст.125 КК України під № 12024142370000144 від 13.03.2024 року стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом.

Речовий доказ CD-R диск, на якому міститься відеозапис з камер відеоспостереження за 26.02.2024 року з фіксацією моменту скоєння суспільно небезпечного діяння, залишити при матеріалах кримінального провадження (в матеріалах судової справи).

Зобов`язати Франківську районну адміністрацію Львівської міської ради (м. Львів, вул. Генерала Чупринки, 85) вжити в межах своєї компетенції заходів для збереження житла і майна ОСОБА_4 , який є одинокою особою та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з вибуттям останнього на лікування і залишенням вказаної квартири без нагляду.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Франківський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Копію ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру стосовно ОСОБА_4 після набрання нею законної сили направити на виконання до закладу охорони здоров`я за місцем проживання ОСОБА_4 , ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області, Франківській районній адміністрації Львівської міської ради, а також експертній установі, де ОСОБА_4 проходив обстеження.

Суддя ОСОБА_1