Рішення

від 23.01.2025 по справі 520/32891/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 року, м. Харків справа № 520/32891/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ширант А.А., розглянувши у порядку ст. 287 КАС України адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа: Національний університет цивільного захисту України про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати протиправною та скасувати постанову від 04.09.2024 про закінчення виконавчого провадження № 75908165.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 09.12.2024 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, які він усунув.

Ухвалою суду 02.01.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено на 23.01.2025. Запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву та витребувано у нього копії матеріалів виконавчого провадження.

Через систему "Електронний суд" 07.01.2025 суд отримав від позивача клопотання про розгляд справи без його участі.

У судове засідання, призначене на 23.01.2025 сторони в судове засідання не з`явилась, хоча були належним чином повідомлені про його дату, час та місце проведення, позивач подав заяву про розгляд справи без його участі.

У п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вищезазначені приписи КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в рамках справи № 520/4536/24 зобов`язано Національний університет цивільного захисту України здійснити позивачу перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) з 01.01.2020 по 22.06.2020 за механізмом первинної редакції п.4 Постанови № 704. 27.08.2024 відкрито ВП № 75908165, в рамках якого боржник надав докази виконання рішення, внаслідок чого вказане виконавче провадження було закінчено постановою від 04.09.2024 на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження».

Внаслідок тривалого неотримання жодної інформації з приводу виконання рішення стороною позивача у державного виконавця отримано ідентифікатор доступу та 29.11.2024 з АСВП з`ясовано про факт неналежного виконання рішення та протиправного закінчення виконавчого провадження, оскільки, державним виконавцем по суті не було вчинено дій передбачених ст. 63 ЗУ «Про виконавче провадження» з перевірки стану виконання рішення у справі № 520/4536/24, що є протиправною бездіяльністю, а зазначена бездіяльність обумовила протиправне закінчення названого виконавчого провадження, оскільки відповідне рішення суду у справі залишається фактично невиконаним, що потребує судового захисту.

Позиція відповідача та третьої особи

Відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не надав, причин поважності його неподання не повідомив.

Згідно з положеннями ч.4 ст. 159 КАС України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Відповідно до ч.6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Обставини встановлені судом

На виконанні у головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Антосік І.О. перебувало виконавче провадження номер за АСВП 75908165 з примусового виконання виконавчого листа №520/4536/24, виданого 23.08.2024 Харківським окружним адміністративним судом, про зобов`язання Національного університету цивільного захисту України здійснити позивачу перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за період: з 01.01.2020 року по 22.06.2020 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 14.11.2019 №294-IX "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.

Державним виконавцем Відділу 27.08.2024 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом 10 днів з моменту отримання постанови, Т.1, а.с. 11-12.

На адресу відповідача надійшов лист Національного університету цивільного захисту України від 02.09.2024 за вих. № 8801-2925/8806, згідно якої університетом в добровільному порядку на виконання рішення суду здійснено перерахунок та виплату грошового забезпечення стягувача, Т.1, а.с. 13.

Разом із відповіддю боржник надав, зокрема:

- копію довідки про здійснення перерахунку грошового забезпечення, Т.1, а.с. 15-16;

- копії платіжних інструкцій від 13.08.2024 №№ 301453, 301454, Т.1, а.с. 17-18.

Зі змісту вищенаведеної відповіді боржника державний виконавець Відділу дійшов висновку, що рішення суду виконано в повному обсязі.

Керуючись вимогами п. 9 ч. 1 ст.39, ст.40 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем на підставі відповіді боржника 04.09.2024 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, Т.1, а.с. 19-20, 21-23.

Зміст спірних правовідносин

Спір між сторонами виник щодо правомірності винесення відповідачем постанови про закінчення виконавчого провадження.

Норми права, які застосовує суд: процесуальні положення

У КАС України визначені завдання та основні засади адміністративного судочинства, зокрема вказано, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (ст. 2 КАС України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (ч. 1 ст. 5 КАС України).

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 5 КАС України).

Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (ч.4 ст. 9 КАС України).

Норми права, які застосовує суд: Конституція та закони

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Судове рішення є обов`язковим для виконання (ст.129(1) Конституції України).

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі Закон №1404-VIII).

Згідно зі ст. 1 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.18 Закону № 1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, визначений ст. 63 Закону № 1404-VIII.

Так, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч. 6 ст.26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Згідно ст. 75 Закону № 1404-VIII, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Суд ввертає увагу, що відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Згідно ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України; судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, розглядаючи адміністративний позов про законність дій державного виконавця органу виконавчої служби, суд враховує, що, Законом України Про виконавче провадження на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень. Крім того, за наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця рішення суду не лише залишилось невиконаними, а й може бути не виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.

У ст. 10 Закону № 1404-VIII унормовано, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

У ч. 3 ст.18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону (п.1); накладати арешт на кошти та інші цінності боржника (п.7); звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення (п.10); здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (п.22).

Висновки суду

З матеріалів виконавчого провадження судом встановлено, що на виконання рішення суду Національним університетом цивільного захисту України був здійснений перерахунок та виплата грошового забезпечення позивачу.

В рамках виконання рішення суду боржник надав державному виконавцю лист від 02.09.2024, в якому вказав про добровільне виконання рішення суду.

До вказаного листа додано довідку про здійснення перерахунку грошового забезпечення за період з січня 2020 по червень 2020 з різницею до виплати 169,96 грн та платіжні доручення на вказану суму.

Водночас судом встановлено, що математичний обрахунок загальної суми, що належить позивачу до виплати, згідно вказаного розрахунку перерахованої суми грошового забезпечення не відповідає дійсності, з огляду на різницю в розмірах кожного з видів грошового забезпечення до та після проведеного перерахунку. Так, зокрема, за січень 2020 року посадовий оклад: виплачено 3170,00 грн, перераховано 3780,00 грн, оклад за спеціальним званням: виплачено 1020,00 грн, перераховано 1220,00 грн, надбавка за вислугу років: виплачено 1885,50 грн, перераховано 2250,00 грн, надбавка за особливості проходження служби: виплачено 3037,75 грн, перераховано 3625,00 грн. Отже, різниця тільки за цими складовими за один місяць складає 1761,75 грн. Крім того, Національним університетом цивільного захисту України зменшено відсоткові розміри премії, які були встановлені та виплачувалися позивачу за спірний період.

Чинним законодавством визначено певний порядок та механізм виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії та міра відповідальності за невиконання рішення зобов`язального характеру.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Водночас судом з матеріалів справи встановлено, що математично обрахована різниця до виплати позивачу на виконання рішення суду є хибною (математично обрахована різниця тільки між посадовим окладом розрахованим за місяць у 2020 році склала 610 грн на місяць. Проте загальна сума різниці грошового забезпечення за весь спірний період після перерахунку всього грошового забезпечення позивача зазначена та виплачена боржником в розмірі 169,96 грн.

Крім того, підстави для зміни відсотку премії, яка була встановлена та виплачувалась позивачу під час проходження служби у спірний період відсутні. Виконавчий лист, що перебував на примусовому виконанні у відповідача, не містить вказівок щодо зміни відсотку премії.

Відтак, Національним університетом цивільного захисту України було проведено перерахунок та виплату грошового забезпечення в неналежний спосіб та в неналежному розмірі.

Водночас, відповідачем не було здійснено перевірки розрахунку, наданого боржником, на предмет його відповідності резолютивній частині рішення суду, а також на наявність математичних невідповідностей.

Отже, відповідачем безпідставно визнано, що рішення суду є фактично виконаним та винесено спірну постанову про закінчення виконавчого провадження від 12.06.2024 ВП №74598450.

Відповідачем не надано суду доказів перевірки виконання боржником рішення суду (п.1 ч.3 ст.18 Закону) та здійснення інших зазначених вище дій.

Відтак, станом на дату винесення спірної постанови про закінчення виконавчого провадження, рішення суду боржником в повному обсязі не виконано, а саме стягувачу (позивачу у справі) належним чином не перераховано та не виплачене грошове забезпечення.

Докази протилежного у матеріалах справи відсутні.

З огляду на вказане, наявні підстави для визнання протиправною та скасування постанови від 04.09.2024 про закінчення виконавчого провадження № 75908165 з виконання виконавчого листа Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/4536/24.

З огляду на вищенаведене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України до судових витрат належить судовий збір, який сплачено позивачем у розмірі 968,96 грн, що підтверджується відповідною квитанцією.

У ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 14, 72-80, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 287 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул.Ярослава Мудрого, буд. 26, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61024, код ЄДРПОУ 43316700) - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Антосік І.О. від 04.09.2024 про закінчення виконавчого провадження № 75908165.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції судові витрати у вигляді судового збору, а саме 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України (протягом 30 днів з дати складання повного судового рішення) та набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.

Cуддя А.А. Ширант