Постанова

від 24.01.2025 по справі 520/28171/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2025 р. Справа № 520/28171/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Молодіжний житловий комплекс Інтернаціоналіст» на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14.10.2024, головуючий суддя І інстанції: Пасечнік О.В., м. Харків, повний текст складено 14.10.24 по справі № 520/28171/24

за позовом Приватного акціонерного товариства «Молодіжний житловий комплекс Інтернаціоналіст»

до Головного управління Державної податкової служби України у Харківській області за участю третьої особи Державної податкової служби України

про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

ВСТАНОВИВ

Приватне акціонерне товариство «Молодіжний житловий комплекс Інтернаціоналіст» (далі ПРАТ «МЖК Інтернаціоналіст», позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі ГУ ДПС у Харківській області, відповідач), третьої особи Державної податкової служби України (далі ДПС України, третя особа), в якому просило суд :

- скасувати вимогу Головного управління ДПС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску від 26.08.2024 за № Ю-92438-13;

- стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області понесені позивачем витрати на судовий збір.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.10.2024 у справі № 520/28171/24 повернуто позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Молодіжний житловий комплекс Інтернаціоналіст" (просп. Академіка Курчатова, буд. 28, кв. 55, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61108) до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057), третя особа - Державна податкова служба України (вул. Світлицького, буд. 28-а,м. Київ,04215), про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та додані до неї матеріали.

Роз`яснено позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Позивач, не погодившись з вищевказаною ухвалою, подав апеляційну скаргу, в якій, пославшись на її необґрунтованість та незаконність, просив суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14.10.2024 по справі № 520/28171/24, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Судові витрати стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області на користь позивача.

Апеляційна скарга мотивована твердженнями про помилковість висновків суду першої інстанції щодо відсутності доказів на підтвердження повноважень підписанта позовної заяви директора ПРАТ «МЖК Інтернаціоналіст» Безбородих М.В., оскільки відповідні відомості наявні у загальному доступі в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (далі ЄДР) і не можуть викликати будь які сумніви.

Стверджував, що висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16.09.2021 у справі № 280/8728/20, від 04.08.2022 у справі № 640/12628/21, якими керувався суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення, вказують на те, що у разі сумнівів щодо наявності у особи, яка підписала заяву (скаргу), повноважень на вчинення таких дій в порядку самопредставництва суб`єкта владних повноважень (юридичної особи), суд може скористатися відомостями, що містяться у ЄДР, а у разі неусунення таких сумнівів запропонувати заявнику (скаржнику) надати додаткові документи на підтвердження таких повноважень у порядку, встановленому статтею 169 КАС України, однак судом першої інстанції не було вчинено таких дій, що призвело до протиправного обмеження позивача у доступі до правосуддя. Крім того, додав, що висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 31.10.2023 у справі № 520/8559/22, на які також посилався суд першої інстанції, не є релевантними до обставин цієї справи, оскільки у вищенаведеній судовій справі судами було встановлено відсутність, як у матеріалах справи, так і в ЄДР відомостей на підтвердження повноважень підписанта виконуючого обов`язки директора станом на час звернення до суду.

Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до частини 2 статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом КАС України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що позовну заяву підписано від імені Приватного акціонерного товариства "Молодіжний житловий комплекс Інтернаціоналіст" Миколою Безбородих у якості директора Приватного акціонерного товариства "Молодіжний житловий комплекс Інтернаціоналіст".

Проте, як зазначено судом, наказу про призначення Миколи Безбородих на посаду директора Приватного акціонерного товариства "Молодіжний житловий комплекс Інтернаціоналіст" до матеріалів справи не додано.

Також, на переконання суду, матеріали позовної заяви не містять жодних документів про надання повноваження Миколі Безбородих діяти від імені позивача, підписувати та подавати до суду позовну заяву.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, матеріалами позовної заяви належним чином не підтверджено повноваження Безбородих М.В. підписувати від імені позивача позовну заяву, подавати таку заяву до суду та бути представником Приватного акціонерного товариства "Молодіжний житловий комплекс Інтернаціоналіст", у зв`язку з чим, суд вважав за можливе застосувати до позовної заяви наслідки, передбачені пунктом 3 частини 4 статті 169 КАС України.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частин 1-3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 14.10.2024 не відповідає з огляду на таке.

Згідно із частиною 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до частини 4 статті 161 КАС України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Згідно з частинами 1-3 статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Згідно із частинами першою та третьою статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев`ятою статті 266 цього Кодексу.

Юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.

Стаття 59 КАС України містить вимоги до документів, що підтверджують повноваження представників. Так, частина перша цієї статті визначає, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: 1) довіреністю фізичної або юридичної особи; 2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.

З аналізу наведених норм чинного законодавства вбачається, що юридичні особи, суб`єкти владних повноважень беруть участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника на підставі довіреності.

Тобто, процесуальний закон встановлює можливість участі у справі суб`єктів владних повноважень та/або юридичних осіб через уповноважених осіб, як представників у порядку самопредставництва за наявності підтверджуючих на це документів.

Вирішуючи спірні питання, які виникли у правозастосовній практиці, що стосуються представництва/самопредставництва учасників справи, колегія суддів зазначає, що Верховний Суд вже сформував усталені підходи щодо питання підтвердження повноважень керівника чи іншої (уповноваженої) особи, яка діє в порядку самопредставництва юридичної особи.

Так, зокрема, але не виключно у постановах від 22 липня 2021 року (справа № 280/6557/20), від 09 вересня 2021 року (справа № 200/11717/20-а), від 28 грудня 2022 року (справа № 826/23910/15), Суд дійшов висновку, що дія статті 59 КАС України не поширюється на випадки самопредставництва юридичної особи. Інші норми вказаного Кодексу також не вимагають додавання, зокрема до позовної заяви, апеляційної скарги, заяви, документів, що підтверджують повноваження відповідного керівника чи іншої особи у випадку самопредставництва юридичної особи.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» від 15 травня 2003 року № 755-IV (далі Закон № 755-IV) якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

При цьому пункт 13 частини другої статті 9 Закону № 755-IV встановлює, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта, інформація для здійснення зв`язку з керівником юридичної особи (телефон та/або адреса електронної пошти)), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

Колегія суддів також враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 826/5500/18 сформувала універсальний принцип, зміст якого полягає у тому, що повернення заяв (скарг) за наявності процесуальної можливості пересвідчитись у наявності в особи повноважень на представництво під час розгляду справи (скарги) ставить під загрозу дотримання завдань адміністративного судочинства, закріплених у частині першій статті 2 КАС України, а також дотримання учасниками справи строків звернення до суду та оскарження судових рішень.

Усталеною є також позиція Верховного Суду, що за наявності сумнівів щодо наявності у особи, що підписала заяву (скаргу) повноважень на вчинення таких дій в порядку самопредставництва юридичної особи, суд може скористатися відомостями, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а у разі неусунення таких сумнівів - запропонувати заявнику (скаржнику) надати додаткові документи на підтвердження таких повноважень у порядку, встановленому статтею 169 КАС України.

Отже, за наявності сумніву щодо повноважень підписанта позовної заяви (у порядку самопредставництва) суд першої інстанції не позбавлений процесуальної можливості пересвідчитись у наявності такого права, зокрема, скориставшись безкоштовним онлайн доступом до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Трактування положень статті 59 КАС України у протилежному аспекті є неправомірним обмеженням права на доступ до правосуддя, що полягає у надмірному формалізмі. Так, Європейський суд з прав людини провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом.

Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний же формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява подана від імені ПРАТ «МЖК Інтернаціоналіст» та підписана його директором Безбородих М.В.

Згідно із відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Безбородих М.В. є керівником юридичної особи ПРАТ «МЖК Інтернаціоналіст» та може вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо. При цьому, жодних обмежень щодо представництва юридичної особи в ЄДР не зазначено.

Колегія суддів звертає увагу, що вказана інформація є доступною, проте, доказів того, що суд першої інстанції здійснив відповідний запит про отримання відомостей з ЄДР на офіційному сайті Міністерства юстиції України і згідно з отриманими відомостями Безбородих М.В. не мав відповідних повноважень щодо підписання позовної заяви матеріали адміністративної справи не містять.

За таких обставин, посилання суду першої інстанції на відсутність документа, що підтверджує повноваження Безбородих М.В. на підписання позовної заяви, як на підставу для її повернення є необґрунтованим, оскільки суд не був позбавлений процесуальної можливості пересвідчитись у наявності такого права, зокрема, скориставшись безкоштовним онлайн доступом до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Колегія суддів наголошує, що не врахування того, що подану позовну заяву підписано Безбородих М.В. у порядку самопредставництва юридичної особи ПРАТ «МЖК Інтернаціоналіст», що чітко визначено у відомостях, які містяться в ЄДР, котрі є відкритими і загальнодоступними відповідно до пункту 1 статті 11 Закону № 755-IV є неправомірним обмеженням права на доступ до правосуддя, що полягає у надмірному формалізмі.

Вищезазначені висновки суду узгоджуються із позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 11.04.2024 у справі № 160/5626/23.

Колегія суддів також вважає за необхідне вказати, що суд першої інстанції у силу приписів статті 169 КАС України наділений повноваженнями запропонувати заявнику (скаржнику) надати додаткові документи на підтвердження відповідних повноважень у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо наявності таких у підписанта, однак судом першої інстанції відповідних дій не вчинено.

З урахуванням викладеного, висновок суду першої інстанції про підписання позовної заяви особою, яка не має права її підписувати, є хибним. Відповідно, помилковим є і висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви відповідно до частини 4 статті 169 КАС України.

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 312 КАС України).

Відповідно до частини 3 статті 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання (ст. 320 КАС України).

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі, з порушенням норм процесуального права, що свідчить про наявність підстав для скасування ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 2 статті 139 КАС України).

Згідно з частиною 6 статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

З аналізу вищенаведених норм КАС України вбачається, що стягнення судового збору, як складової судових витрат, з суб`єкта владних повноважень на користь позивача передбачено лише при задоволенні/частковому задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, тобто за результатами вирішення справи по суті позовних вимог, при цьому процесуальним законом не передбачено проведення розподілу судових витрат при оскарженні ухвал суду першої інстанції з подальшим їх скасуванням та направленням до суду першої інстанції для продовження розгляду.

З огляду на викладене, вимоги апеляційної скарги про стягнення з Головного управління ДПС у Харківській області на користь позивача судових витрат є такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, у зв`язку з чим підлягають відхиленню.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 242, 243, 250, 308, 311, 312, 315, 317, 320, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Молодіжний житловий комплекс Інтернаціоналіст» - задовольнити частково.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14.10.2024 по справі № 520/28171/24 - скасувати.

Прийняти постанову, якою справу № 520/28171/24 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді Я.М. Макаренко С.П. Жигилій